Національна модель економічного розвитку Росії

Після Другої світової війни, яка закінчилася крахом для войовничої імперії Хірохіто, японці зрозуміли, що наполеглива праця, яка розвиває наукові ідеї є добробутом для народу, а не військові перемоги.

Після тривалого дослідження науково-технічного прогресу США та країн Західної Європи, Японії вдалося вдосконалити вже існуючі винаходи та досягти великих результатів. Після цього в Японії була створена специфічна економічна модель з досить високими темпами зростання промислового потенціалу, оригінальним типом управління, а також унікальними винаходами в організації виробництва.

Винятковість японської моделі полягає в тому, що для її реалізації та значної віддачі були задіяні всі рушійні важелі, які в сукупності працювали на досягнення однієї мети. Основним важелем є широта реалізації людського капіталу, особливо інтелектуального, який є особливо актуальним для сучасної ринкової кон’юнктури.

В Японії були вдало сформовані гілки влади, які об’єднали японське суспільство та налаштували його на творчу віддачу, уряд контролював асортимент продукції з метою підвищення її конкурентоспроможності. Держава завдяки втручанню в діяльність мікроструктур забезпечувала синхронність у діях урядового апарату та підприємницького бізнесу.

У результаті в 1960-1980х рр. Японія вдалося досягла значних темпів економічного зростання.  Щорічно макроекономічні показники підвищувались на 9-12%, збільшилась кількість малих та середніх підприємств, окрім цього, Японія займала лідируючі позиції в області нових інформаційних технологій.

У 80-90х роках в результаті протиріч з американцями було допущено ослаблення адміністративного контролю у зовнішній політиці та покладено початок лібералізації кредитно-фінансової системи. У результаті в Японії був найбільший дефіцит державних фінансів. Країні вдалося подолати кризову ситуацію за допомогою активного державного втручання і стимулювання діяльності мікроструктур.

Японська модель характеризується розвиненим плануванням, координацією діяльності уряду і приватного сектору, відставанням рівня життя населення від зростання продуктивності праці.

Японська економічна модель побудована так, що уряд не бере прямо участі в господарській діяльності підприємств, але він має впливові податково-бюджетні та грошово-кредитні важелі. Рисою, яка значно вирізняє економічну модель Японії є існування протягом тривалого часу специфічної організації праці, яка полягала у системі довічного найму.

 

2. Особливості розвитку національних економік в умовах глобалізації.

На розвиток та функціонування всесвітньої економіки значний вплив здійснює процес глобалізації. Крім того, глобалізація почала проявлятися в усіх сферах діяльності людини: економічній, соціальній, гуманітарній [10, ст. 369].

В літературі існує безліч визначень глобалізації. Деякі економісти розуміють під глобалізацією збільшення масштабів торгівлі та інших процесів міжнародного обміну в умовах більш відкритої, інтегрованої, яка не визнає кордонів світової економіки. Інші вважають, що суть глобалізації полягає в розширенні взаємозв’язків та взаємозалежностей людей і держав, що виражається в процесі формування інформаційного простору, світового ринку капіталів, товарів, робочої сили, боротьби з тероризмом, забезпеченням безпеки.

Значних змін в умовах глобалізації зазнала національна економіка Швеції. Нові умови функціонування економіки, пов’язані з глобалізацією потягли за собою зниження ефективності шведської економічної моделі, та спонукали уряд до здійснення серйозних інституційних змін. Значно скорочуються інститути та механізми політики солідарності в галузі заробітної плати, певні елементи соціального забезпечення передаються роботодавцям. Державна монополія у сфері соціальних послуг змінюється багатоукладністю, тобто зростає значення приватного та кооперативного підприємництва у цій сфері. Соціал-демократи у 90ті роки здійснили часткову приватизацію та комерціалізацію сфери соціальних послуг, що у підсумку привело до того, що соціальна політика держави починає втрачати виключно інституційно-перерозподільчий характер, та стає більш диверсифікованою.

Сучасна шведська модель базується на створенні інноваційної економіки, при цьому основне навантаження у вкладення в інноваційний сектор несе приватний сектор, який спирається на підтримку держави.

В умовах глобалізації світових економік, Швеція трансформувала свою зовнішньоекономічну діяльність, ґрунтуючись на принципах свободи торгівлі: свободи переміщення товарів, капіталу, робочої сили.

Японія також зазнала впливу глобалізацій них процесів. В кінці 80х на початку 90х рр. 20століття термін «глобалізація» з’явився в гаслах японських корпорацій та міністерських директивах. Цей термін став частиною корпоративістської  ідеології. В 90х роках японська економіка була інтегрована в глобальну економіку та приведена у відповідність до глобальних стандартів всіх сфер життя, особливо у сфері освіти, з метою формування особистості, яка здатна успішно функціонувати в умовах глобального світу.

Основним пунктом за умов глобалізації в Японії було прийнято курс на максимальну дерегуляцію економіки під неоліберальними гаслами, проголошувалась необхідність трансформації бізнесу та суспільства в цілому, цей курс вимагав більшої свободи особистості та творчої ініціативи.

Значною для Японії є проблема глобалізації ринків трудових ресурсів, оскільки з кожним роком кількість жителів зменшується, а для забезпечення мінімального темпу ВВП потрібно залучати все більше мігрантів.

Щодо розвитку США в умовах глобалізації слід зазначити, що у 1950х роках США почала втрачати свої лідируючі позиції щодо рівня свого розвитку, а в 1990х роках під впливом процесів глобалізації США вдалося здійснити економічний підйом. Це перш за все зумовлено зміною структури економіки та розширенням інформаційного та комунікаційного секторів, тобто технологічними досягненнями, інвестуванням у розвиток різних форм освіти та  наукових досліджень.

Глобалізація бізнесу призвела до реструктуризації економіки США, вона відкрила нові ринки збуту для американських товарів, стимулювала виробництво, глобальний ринок дав можливість американським компаніям стати конкурентоспроможними [15].

Отже, глобалізація впливає на всі сфери життя суспільства у всіх країнах світу.

 

1.3  Характеристика  національної моделі економічного  розвитку Росії.

Проаналізувавши три основні національні моделі економічного розвитку (американську, скандинавську та японську) можна визначити, які риси характеризують російську модель.

Перш за все слід звернути увагу на досить високий рівень державної власності, що зберігається  в Росії навіть після приватизації, що особливо характерно для галузей народного господарства. Частка малого та середнього бізнесу є незначною, оскільки уряд не підтримує розвиток цього сектору економіки. Перехід до ринкових відносин відбувається нерівномірно в різних галузях економіки, оскільки значна увага приділяється експортним енергоносіям (у 2012 році 73% від загального експорту становив  експорт паливно-енергетичних товарів), військово-промисловому комплексу (експорт зброї в 2012 році склав 15,2 млрд доларів США), атомній промисловості (Росія є світовим лідером з кількості енергоблоків закордоном, на сьогоднішній день Росія будує два енергоблоки в  Індії та Болгарії, і один в Ірані). В Росії низький рівень безробіття, а також не вистачає робочих ресурсів.  Росія характеризується дуже низький рівнем економічної свободи, яка включає в себе відкритість ринку (свобода торгівлі, інвестицій), ефективність  державного регулювання (свобода бізнесу),дотримання законодавства (боротьба з корупцією) та рівень втручання влади в економіку (оподаткування),  за рейтингом Форбс Росія займає 139 місце.

Отже, якщо порівнювати національну модель Росії з моделями США, Швеції та Японії, то найбільш наближена національна модель Росії до моделі Швеції, що характеризується спільними критеріями:  значним рівнем державного сектору, низьким рівнем безробіття, важким податковим тягарем. Тому можна зробити висновок, що національна модель економічного розвитку є соціально орієнтованою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РОСІЇ

 

2.1.Теоретичні аспекти економічного розвитку.

Економічний розвиток – це структурна перебудова економіки в зв’язку з потребами технологічного та соціального прогресу [20].

Основоположником теорії економічного розвитку є Йозеф Шумпетер, який видав у 1911 році роботу «Теорія економічного розвитку ». У своїй роботі він обґрунтував розмежування між економічним ростом та економічним розвитком, пояснивши як: "Поставьте в ряд столько почтовых карет, сколько пожелаете — железной дороги у Вас при этом не получится". На його думку економічний ріст означає збільшення виробництва та споживання одних і ти самих товарів та послуг з часом, а економічний розвиток – це вияв чогось нового, що не було відомим раніше, інакше кажучи це інновація [3,ст. 23].

Виділяють наступні показники, які характеризують економічний розвиток:

• Рівень ВВП та ВНП на душу населення
• Галузева структура національної економіки
• Рівень та якість життя населення
• Конкурентоспроможність економіки
• Виробництво основних видів продукції на душу населення
• Показники економічної ефективності

2.2 Особливості моделей економічного розвитку країн світу.

Кожна економічна модель має свої особливості. Розглядаючи в розділі першому 3 національні моделі економічного розвитку (американська, шведська та японська) , слід проаналізувати їх основні показники. Для визначення цих особливостей будуть проаналізовані такі показники: темпи росту ВВП, ВВП на душу населення, ІЛР та рівень безробіття.

В діаграмі (рис.2.1) можна побачити, що у 2009 році рівень ВВП в усіх країнах був на від’ємному  рівні, це пов’язано з світовою кризою 2008 року, найнижчий рівень ВВП був у Японії (-5,5%) та Швеції (5%), рівень ВВП в США становив -3,5%. Серед європейських країн криза значною мірою вплинула на економіку Швеції, де різко скоротився експорт та промислове виробництво, зайнятість скоротилась на 250 тис. чоловік, а профіцит державного бюджету перетворився на дефіцит в розмірі 1,2%. В Японії основною причиною кризи було значне зменшення експортних поставок, відбулося значне зменшення промислового виробництва (випуск автомобілів знизився на 41%).[6, ст. 46] Економіка США зазнала збитків від кризи на суму 12,8 трлн дол. США, 26,9 мільйонів людей були безробітними.

В 2010 році рівень ВВП у трьох країнах став додатнім, що означає поступове відновлення функціонування економіки. Протягом 2010 та 2011рр. найвищий рівень ВВП був у Швеції, а у 2012 році на однаковому рівні у США та Японії (2,2%), зниження рівня ВВП у Швеції пояснюється кризою у Європейському союзі.

Рис. 2.1. Порівняння росту ВВП, %. Джерело: [19]

 

Розглядаючи рівень ВВП на душу населення, помітний незначний спад у 2009 році, що пов’язано з кризою. Протягом 2010-2012 рр. є тенденція на ріст ВВП на душу  населення у трьох країнах, це є позитивним показником, оскільки відбувається розвиток економіки. Найвищий рівень ВВП на душу населення є у Швеції, потім йде США та Японія. (рис 2.2)

Рис. 2.2. Порівняння ВВП на душу населення, дол. США. Джерело: [18]

Індекс людського розвитку в цих трьох країнах є на високому рівні, що означає, що в країнах значна увага приділяється рівню життя населення, середній тривалості життя (тривалість життя в Японії найвища в світі та становить у 2012році 83,6 роки,  у США – 78,7 та у Швеції – 81,6 роки [9, ст. 194]) охороні здоров’я та освіті (кількості освічених людей) (рис.2.3). 
 

Рис. 2.3. Порівняння індексу людського розвитку. Джерело: [17, ст. 144]

З діаграми (рис.2.4) слід зазначити, що найнижчий рівень безробіття в Японії, це пов’язано з тим, що тривалий час в Японії існувала система довічного найму, і для того, щоб отримати пристойну роботу, людині потрібно було приділити значну частину своєму навчанню, у людей була велика мотивація. Після кризи 2008 року помітний ріст безробіття у США (у 2009 році – 5,8%, у 2011 – 9,63%) - це пов’язано з тим, що значна кількість фінансових структур була закрита, значна частина підприємств збанкрутувала. Щодо Швеції слід зазначити, що ріст рівня безробіття пов'язаний з кризою у Європейському союзі та прийнятою стратегією ЕС на скорочення працівників державних структур.

Рис. 2.4. Порівняння рівня безробіття,%. Джерело: [19]

Отже, з аналізу чотирьох показників, можна зробити висновок, що американська, шведська та японська моделі є досить ефективними, оскільки рівень розвитку цих країн на досить високому рівні.

 

2.3 Оцінка соціально-економічного розвитку Росії.

На світовій арені Росія займає провідну позицію, і є сильною, політично та економічно розвиненою державою.

Для оцінки соціально-економічного розвитку будуть проаналізовані 4 показники: темпи росту ВВП, рівень ВВП на душу населення, індекс людського розвитку та рівень безробіття.