Нетрадиційні системи оплати праці

Ця політика покликана відображати вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його вартості на ринку, формувати необхідний обсяг фінансових ресурсів, задовільняти матеріальні інтереси власників і персоналу. В процесі управління формуванням прибутку вирішуються дві основні задачі:

а) підвищення загального розміру прибутку в процесі його формування;

б) ефективний розподіл отриманого прибутку за окремими напрямками його використання.

Серед цих задач найвагомішою є перша, тому що від її вирішення залежать форми та пропорції розподілу прибутку на торговельному підприємстві.

 Механізм  управління формуванням прибутку  від реалізації товарів (робіт,послуг) будується на тісному взаємозв’язку  цього показника з показниками  обсягу товарооборота, доходов і  витрат обігу торговельного підприємства.

Система цього взаємозв’язку дозволяє виявити роль окремих факторів, які впливають на формування прибутку від реалізації товарів (робіт, послуг) та забезпечити ефективне управління цим процесом.

Стратегія управління підприємством пов’язана з визначенням головної мети його функціонування. Найчастіше ця головна мета формулюється як досягнення певного рівня рентабельності на вкладений капітал і, відповідно, одержання певної маси чистого прибутку.

Маса прибутку підприємства залежить від величини доходів, що одержує підприємство та від розмірів витрат обігу. Формування доходів і витрат підприємства обумовлюються передусім обсягами його діяльності (товарообороту), а також асортиментною, ціновою політикою і ресурсним забезпеченням товарообороту.

На першому етапі визначають цільову суму прибутку підприємства, величина якої залежить від стадії життевого циклу підприємства, стратегічних завдань, які стоять перед підприємством в майбутньому періоді, тактики їх вирішення. При цьому величина прибутку може знаходитися в інтервалі від точки беззбитковості до точки рівноваги, яка відповідає одержанню максимального прибутку. Як відомо, кожна одиниця товарообороту додає певну величину до доходу і витрат торговельного підприємства. Цей приріст отримав назви: граничні доходи і граничні витрати. Якщо різниця між доходами і витратами зростає, то це означає і зростання прибутку підприємства. Максимум прибутку досягається при такому обсязі товарообороту, коли :

                                             МR = МС,                                                   (3.1)

де МR - граничні доходи, що одержуються від реалізації кожної додаткової одиниці товарообороту,

МС - граничні витрати при реалізації кожної додаткової одиниці товарообороту.

Приріст на кожну одиницю товарообороту визначається так :

                                          ∆П = Пп – Пп-1,                                               (3.2)

де ∆П-зміна прибутку, що пов’язана зі збільшенням товарообороту на одну одиницю;

Пп, Пп-1 - прибуток підприємства при реалізації п-ої одиниці товарообороту та (п-1) - ої одиниці товарообороту.

Прибуток підприємства визначається як різниця між загальним доходом і витратами при відповідному обсязі товарообороту тобто:

                                                 Пп = ТРп – ТСп                                                   (3.3);

                                     Пп-1 = ТРп-1 – ТСп-1                                               (3.4)

де ТРп, ТРп-1 - відповідно загальний валовий доход від реалізації п-ої та

(п-1)-ої одиниці товарообороту

ТСп, ТСп-1-загальні затрати при реалізації п - ої та (п-1) - ої одиниці товарообороту;

 Підставимо  вирази (3.2) і (3.3) в рівняння (3.1), одержимо :

                   ∆П = (ТRп – ТСп) – (ТRп-1 – ТСп-1) =

                (ТRп – ТRп-1) – ( ТСп – ТСп-1) МR - МС                                 (3.5).

Оскільки:

                                             MR = TRп – TRп-1                                                             (3.6);                        

                                             МС = ТСп – ТСп-1                                                              (3.7).

Підприємство одержить максимальний прибуток при такому обсязі товарообороту, коли збільшення обсягів реалізації не призведе до зміни обсягів прибутку тобто 

                                          ∆П = 0                                                             (3.8).

Це досягається при умові :

                                    ∆П = MR – MC = 0                                              (3.9);

тобто :

                                          MR = MC                                                        (3,1).

Подальше збільшення обсягів реалізації економічно невигідне підприємству, тому що не буде забезпечувати подальше зростання прибутку.

На другому етапі обгрунтування стратегій визначають обсяг товарообороту, який забезпечує одержання цільової суми прибутку. Для цього розраховують необхідний обсяг товарообороту, який відповідає попиту на товари і ресурсозабезпеченості обороту (можливий обсяг закупки товарів, потужність торговельного підприємства і її визначення, чисельність робітників і продуктивність їх праці ).

Розробка асортиментної політики підприємства (третій етап) має бути спрямована на оптимальну товарно-групову структуру відповідно до структури попиту населення.

Обгрунтування цінової політики (четвертий етап) має бути спрямоване на визначення оптимальних цін реалізацій товарів, при яких досягається оптимальний обсяг товарообороту, а як наслідок – максимальний прибуток.

Формування ресурсної політики підприємства, яка здійснюється в ході п’ятого етапу обгрунтування стратегій управління прибутком, має передбачати залучення ресурсів, які забезпечують досягнення необхідного обсягу виробництва із найменшими затратами.

Шостий та сьомий етапи розробки стратегій пов’язані з розв’занням завдань управління валовим доходом та поточними витратами торговельного підприємства. Результатом розробки стратегії є визначення можливого (реального) обсягу отримання доходів та здійснення поточних витрат на плановий період, порівняння яких дозволить оцінити можливий обсяг прибутку підприємства.

На восьмому етапі можливий обсяг отримання прибутку необхідно порівняти з його цільовим розміром. Якщо відповідність досягнута, тобто можливий прибуток більше або дорівнює цільовому прибутку, стратегічний план приймається до виконання (дев’ятий етап), здійснюються заходи контролю за ходом його реалізації.

Якщо відповідність не досягається, необхідно виявити можливі резерви збільшення прибутку за рахунок раціонального використання ресурсів, зниження витрат та збільшення доходів, або ж варто відкоригувати (зменшити) цільову суму прибутку.[21, с. 123-127].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Таким чином, ми з’ясували, що прибуток є однією з найважливіших категорій в економіці. Прибуток – кінцевий позитивний результат господарської діяльності будь-якого підприємства.

Значення прибутку полягає в тім, що він є:

а) основним джерелом фінансування розвитку підприємства, вдосконалення його матеріально-технічної бази та продукції, забезпечення всіх форм інвестування;

б) об’єктом оподаткування та джерелом сплати податків.

З метою аналізу та забезпечення ефективного кправління формуванням прибутку розрізняють такі види прибутку підприємства:

а) маргінальний прибуток;

б) валовий прибуток;

в) операційний прибуток, або прибуток від операційної діяльності;

г) прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;

д) прибуток від звичайної діяльності підприємства;

е) чистий прибуток підприємства.

З метою забезпечення ефективної діяльності всі підприємства застосовують два основних методи обчислення прибутку: прямий, аналітичний та метод розрахунку на 1 гривню.

Для ефективного функціонування суб’єктів господарювання в умовах ринкових відносин найбільше значення має виявлення резервів збільшення об’єму продукції, зниження собівартості, рост прибутку.

Існує маєже необмежена кількість шляхів підвищення росту прибутку. Основними з них є:

а) збільшення обсягу реалізації товарної продукції;

б) ефективний маркетинг;

в) зниження собівартості продукції;

г) вдосконалення нормативів;

д) більш повне використання вторинних ресурсів;

е) підвищення продуктивності праці;

є) оновлення основних фондів;

ж) впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу;

з) підвищення якості продукції та ліквідація втрат від браку;

Звідси можемо сказати, що побудова на підприємстві відповідних організаційно-методичних систем забезпечення управління, знання основних механізмів формування прибутку, використання сучасних методів його аналізу і планування може значно скоротити шлях до досягнення основної мети підприємства – до прибутку.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Алейников А.Н. Предпринимательская деятельность: Учеб.-практ. пособие/ А.Н. Алейников. –  М.: Новое издание, 2003. – 304 с.

2. Афанасьєв М.В., Гончаров А.Б. Економіка підприємства: Навчально-методичний посібник для самост. Вивчення дисципліни / За редакцією проф. М.В. Афанасьєва. Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2003. – 410 с. Укр. мов.

3. Бланк И.А. Управление прибылью, 2-е изд., расм. и доп. – К.: Ника – Центр, Эльга, 2002. – 752 с. – (Серия «Библиотека фин. Менеджера»; Вып. 2)

4. Бондар Н.М. Економіка  підприємства: Навч. посіб. – К.: Видавництво  А.С.К., 2004. – 400 с.: іл. – (Унів. Б-ка).

5. Варналій З.С. Основи  підприємництва: Навч. посіб. – 2-ге  вид., випр. і доп. – К.: Знання –  Прес, 2003. 285 с.: іл.

6. Економіка підприємства, підручник, за заг. ред. С. Ф. Покропивний, - К. КНЕУ, 2001, - 528 с.

7. Економіка підприємств. Підручник/ За ред. К. Ф. Полякова. –  К.: Епіцентр, 2001, 301 с.

8. Задоя А. О. Мікроекономіка: курс лекцій та вправи: Навчальний  посібник – 2-ге видання., стер. – К.: тов. «Знання», КОО, 2002. – 211 с.: іп.

9. Зайцев Н. Экономика  промышленного предприятия. 3-е изд. – М.: ИНФРА – М., 2000. – 358 с.

10. Зубко Н.М., А. Н. Зубко. Экономическая  теория. – 3-е издание переработанное и дополненное – МН.: «НТЦ-АПИ». -2001. – 352 с.

11. Клименко С. А. Финансы предприятий – М.: Финансы, ЮНИТИ, 2000. - 236 с.

12. Кодацкий В.П. Прибыль. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 128 с.: ил.

13. Мочерний С.В., Устенко  О.А., Чеботар С.І. Основи підприємницької  діяльності: Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2003. – 280 с. (Альма-матер).

14. Підприємство. Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2002., 347 с.

15. Підприємництво. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 616 с.

16. Підприємство / П. П. Павлюк  – К.: Юніор, 2001., - 179 с.

17. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – К.: Вікар, 2001. – 178 с.

18. Т. А. Агапова, С. Ф. Серегина, Макроэкономика – М.: 2001., 343 с.

19. Тунин Г.А. Предпринимательство  и финансы. Учебное пособие для  вузов – М.: «Издательство ПРИОР», 2002. – 80 с.

20. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. і наук. ред проф. А.М. Поддєрьогін. 2-ге вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 1999. – 384 с.

21. Черевко Г.В., Горбонос Ф.В., Іваницька  Г.Б., Павленчик Н.Ф. Економіка підприємств: Навчальний посібник / За заг. ред. Г.В. Черевко. – Львів: Апріорі; 2004 – 384 с.

22. Шевчук І. М. Фінанси підприємства. – К.: Колос, 2000, 153 с.

23. http:/www.aport.ru/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

«Додаток А»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Загальна схема формування прибутку підприємства

 

«Додаток Б»