Оподаткування підприємства

За умови  отриманая, письмового дозволу НБУ  Банк також має право здійснювати  такі операції:

• здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб,
• здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;
• перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів,
• операції за дорученням клієнтів або від свого імені: з інструментами грошового ринку; з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках; з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;
• довірче управління коштами та цінними паперами за договопами з юридичними та фізичними особами;
• депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних щнних паперів.

 

 

 

Розділ 3. Механізм прибуткового оподаткування банків

 

3.1. Основні види податків і  зборів, що справляють банки

 

Кожна держава для  виконання своїх функцій повинна  мати відповідні кошти, які концентруються в державному бюджеті та інших централізованих фондах. Джерелами формування цих коштів можуть бути, по-перше, власні доході держави, які вона одержує від виробничої та інших форм діяльності або у вигляді надходжень платежів за ресурси, що згідно з діючим законодавством належать державі; по-друге, податки, які сплачують юридичні та фізичні особи із своїх доходів.

Співвідношення між  цими джерелами визначається рівнем розвитку державної та приватної  власності. За умов, коли домінуюче  становище у суспільстві займала державна власність, основу формування доходів бюджету становили доходи державного сектора.

Перехід до ринкових відносин насамперед передбачає зміну форм і  відносин власності в напрямі  розвитку її приватної та колективної  форм. Це означає і втрату державою значної частини власних доходів. Оскільки безпосередньо вилучити доходи у власника, держава вже не може, вона повинна законодавче регламентувати процес формування доходів держави. Основним методом формування доходів держави за провідної ролі приватної та колективної форм власності є податок, що й визначає її місце у ринковій економіці. Встановлення державою податків – це форма прояву її державного суверенітету і здійснення належних їй функцій владності. Адже податки – це не

 

 

тільки метод формування бюджету, а і інструмент впливу на різні сторони діяльності їх платників.

Платники і ставки податку.

Визначення платників податку  в системі прибуткового оподаткування  юридичних осіб здійснюється виходячи з принципу загальності. Суть його полягає в тому, що незалежно від об'єкта оподаткування - доходу чи прибутку - сплачувати податок мають усі юридичні особи, які здійснюють господарську підприємницьку та іншу комерційну діяльність і отримують від неї доходи. У зв'язку з цим відповідно до законодавства України платниками податку на прибуток є:

1. З   числа   резидентів   -    суб'єкти   господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації,  які   здійснюють діяльність,  спрямовану  на отримання прибутку як на території України, так і за  її межами.

2. З числа  нерезидентів  -  фізичні  чи  юридичні  особи, створені  у  будь-якій організаційно-правовій  формі,  які отримують доходи  з джерелом їх походження з  України,  за винятком установ  та організацій,  що  мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

Іноземним юридичним особам необхідно  зареєструватися у встановленому порядку за місцезнаходженням постійного представництва. Реєстрація повинна бути здійснена протягом місяця після початку або за місяць до закінчення господарської діяльності. Відсутність реєстрації іноземної юридичної особи, яка здійснює діяльність в Україні через постійне представництво, розглядається як приховування прибутку (доходу), що підлягає оподаткуванню.

Якщо підприємство повністю належить іноземному інвестору-громадянину, то при оподаткуванні доходи цього підприємства розглядаються як доходи громадянина-власника й оподатковуються відповідно до законодавства України про оподаткування громадян.

3. Філії,  відділення  та  інші  відокремлені  підрозділи  платників податку, що не мають  статусу юридичної особи, розташовані   на території  іншої,  ніж   такий  платник податку,   територіальної громади.

Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати  консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм   місцезнаходженням, визначений  згідно  з  нормами  цього  Закону та зменшений на суму податку,  сплаченого  до   бюджетів   територіальних   громад   за місцезнаходженням філій.

Сума податку  на  прибуток  філій  за   відповідний   звітний (податковий)   період   визначається   розрахунково   виходячи  із загальної  суми   податку,   нарахованого   платником    податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних  відрахувань,  нарахованих по  основних  фондах такого платника  податку,  які розташовані за  місцезнаходженням філії,   у   загальній   сумі  валових витрат  та  амортизаційних відрахувань цього платника податку.

Вибір порядку  сплати  податку  на прибуток,  визначеному цим підпунктом,  здійснюється платником податку  самостійно до  початку звітного   року,   про   що  повідомляються  податкові органи  за місцезнаходженням такого  платника  податку та його філій.  Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому філії надають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових  зобов'язань щодо  сплати  консолідованого податку у порядку, визначеному цим підпунктом.

4. Постійні  представництва  нерезидентів,  які  отримують доходи з джерел  їх походження з України   або  виконують  агентські  (представницькі)   функції  стосовно  таких  нерезидентів  або  їх засновників.

5.  Платниками   податку   на   прибуток,   одержаний   від господарської  діяльності  залізничного  транспорту,  є  управління залізниці. Перелік  робіт та послуг, що належать  до  господарської діяльності  залізничного  транспорту,   затверджується   Кабінетом Міністрів України.

6. Національний   банк   України  та  його  установи  (крім госпрозрахункових,  що  оподатковуються   у   загальному   порядку) сплачують   до  Державного бюджету України  суму перевищення валових доходів консолідованого балансу над валовими витратами та частиною валових  витрат років, що  передують звітному (у разі коли вони не відшкодовані  валовими  доходами  таких  років)  після  закінчення фінансового   року.   У   разі   перевищення  за  підсумками  року затверджених видатків Національного банку України  над  отриманими доходами   дефіцит  покривається  за  рахунок  Державного  бюджету України.

Складнішим є питання про  ставки податку. При визначенні цього елемента в системі прибуткового оподаткування юридичних осіб необхідно виходити з того, що, з одного боку, розмір ставки повинен забезпечувати певний рівень доходів бюджету й задовольняти таким чином державні інтереси, а з іншого - не перешкоджати інтересам господарюючих суб'єктів і не гальмувати тим самим розвиток виробництва. Одночасно необхідно вирішити питання, якими мають бути ставки податку: єдиними чи диференційованими, і якщо диференційованими, то за якими ознаками? Як правило, ставки податку на прибуток (доход) диференціюються залежно від: розміру доходу; виду діяльності, від якої одержано доход.

Можливий і комбінований варіант, коли обидва критерії застосовуються разом.

Розмір ставки податку залежить також від об'єкта оподаткування. Якщо за рахунок прибуткового оподаткування юридичних осіб необхідно забезпечити певний рівень доходів бюджету, то при оподаткуванні валового доходу застосовується нижча ставка податку, ніж при оподаткуванні прибутку. Це пояснюється тим, що валовий доход являє собою ширший об'єкт оподаткування, оскільки разом із прибутком включає фонд оплати праці.

Згідно з Законом України  “Про  оподаткування доходів підприємств і організацій’’ існують такі ставки податку:

1. Доходи підприємств  обчислені відповідно до статей 2 і 3 цього Закону, оподатковуються за ставкою 22 проценти.

2.  Доходи  спільних  підприємств,  створених  на   території України з  участю  іноземних  інвесторів  у   сфері  промисловості, сільського  господарства,  якщо  частка  іноземного  учасника    у статутному  фонді перевищує 30 процентів, а також підприємств,  які повністю  належать  іноземним  інвесторам, оподатковуються за ставкою із  зниженням  на  три одиниці.

Філіали (відділення, представництва підприємств з  іноземними інвестиціями), а  також створені ними дочірні  підприємства оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 1 цієї статті.

3. Доходи дослідних  заводів, частка дослідної продукції   яких становить  не  менше  80  процентів, а також підприємств  і організацій агропромислового  комплексу по обслуговуванню  сільськогосподарського виробництва оподатковуються у розмірі 50 процентів від ставки податку.

4.  Доходи  (включаючи   доходи  від  оренди  та  інших   видів використання (від казино, відеосалонів, відеопоказу (незалежно  від способу показу), прокату відео-  і  аудіокасет  і  запису  на  них, гральних автоматів з грошовим виграшем, а також доходи від проведення масових  концертно-видовищних  заходів на  відкритих майданчиках,  стадіонах,  у  палацах  спорту,  інших  приміщеннях, кількість місць в яких  перевищує дві тисячі, підлягають оподаткуванню за ставкою 70 процентів.

5.  Доходи  підприємств   від    посередницької    діяльності, одержувані від робіт  (послуг),  виконаних  за  договором   підряду тимчасовими творчими  колективами чи  громадянами,  оподатковуються за ставкою 65 процентів.

6. Доходи від посередницької  діяльності  (аукціонно - біржової, торговельно-закупівельної та іншої), а також участь у  розрахунках  при виконанні угод та додаткові  доходи підприємств від продажу   на аукціоні товарів, продукції,  майна оподатковуються за  ставкою 75 процентів.

7. Доходи, одержані  підприємствами  (за  винятком  іноземних юридичних  осіб) від належних їм акцій,  облігацій та  інших  цінних  паперів,  а  також  доходи  українського  учасника,  одержані  від пайової участі у спільних та у створенні інших підприємств, підлягають оподаткуванню за ставкою 15 процентів.

8. Доходи іноземних  учасників, що  утворюються   в  результаті розподілу доходу  спільних підприємств, при переказуванні  за кордон підлягають оподаткуванню  за ставкою 15  процентів,  якщо  інше  не встановлено міжнародною угодою  України  щодо  податкових  питань. Сума податку при переказуванні доходів  за  кордон  сплачується  у валюті переказу.

9. Доходи,  одержані  підприємствами  від  належних  їм   акцій, облігацій  і  цінних  паперів,  випущених    підприємствами,    що знаходяться за межами України, а також доходи від пайової участі у спільних підприємствах, створених  на  території  інших  держав  з участю підприємств України, оподатковуються за   місцезнаходженням платника,  якщо  вказані  доходи  не  оподатковуються  у   джерела створення доходів.

10.  Іноземні  юридичні  особи,  які  одержують  доходи,   не пов'язані з діяльністю в  Україні, сплачують податки з  доходів  від дивідендів  (процентів),  авторських  прав  і  ліцензій,   фрахту, орендних платежів та з інших доходів, джерело яких  знаходиться  в Україні і які не пов'язані із  здійсненням  діяльності  в  Україні через постійне  представництво,  за  ставкою  15  процентів  (крім доходу від фрахту), якщо інше не  встановлено  міжнародною  угодою України з податкових питань.

Суми доходів від  фрахту,  виплачуваного  іноземним  юридичним особам  у  зв'язку  із   здійсненням    міжнародних    перевезень, оподатковуються за ставкою 6 процентів.

11.  Підприємства,  що  належать  до  комунальної  власності, оподатковуються  за  ставками,  встановленими  місцевими  Радами народних депутатів.

Об'єкт оподаткування та обчислення оподатковуваного прибутку (доходу).

Розглянувши основи прибуткового оподаткування  підприємств, з'ясували, що об'єктом оподаткування може бути валовий доход або прибуток. У зв'язку з цим важливим є вивчення чинників, які впливають на розмір зазначених показників доходу, а отже й на величину податку.

З одного боку, розмір валового прибутку (доходу) залежить від рівня цін. В умовах планової економіки ціни встановлювалися державою й підприємства не могли їх змінити. В результаті валовий доход та прибуток були майже гарантованими величинами. Стосовно до ситуації, що склалася нині в Україні, то за відсутності необхідної товарної маси на ринку і переповненні каналів

 

 

грошового обігу підприємство також  має можливість диктувати ціни споживачам і тим самим забезпечувати  собі потрібний рівень доходів. В умовах же реальної ринкової економіки підприємства не мають фіксованих цін. У зв'язку з цим їх доходи можуть тільки прогнозуватись.

З іншого боку, розмір валового доходу та прибутку залежить від структури  собівартості. Вона повинна відображати ті затрати, без яких неможливий процес виробництва.

Згідно з чинним законодавством до собівартості продукції (робіт, послуг) включаються затрати, які групуються за такими елементами:

• матеріальні затрати;
• затрати на оплату праці;
• відрахування на соціальні заходи;
• амортизація основних фондів;
• інші затрати.

До матеріальних затрат належить вартість:

1. сировини та основних матеріалів;

2. покупних виробів, напівфабрикатів,  допоміжних матеріалів і запчастин;