Організаційно-правові засади та механізм приватизації державних підприємств

 

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

кафедра економіки підприємства

 

 

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

З ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ 

НА  ТЕМУ:

 

«Організаційно-правові засади та механізм приватизації державних підприємств»

 

 

 

 

 

 

Виконала:студентка  групи Б 3/3

         Больбот О. М.

         Науковий керівник: д.е.н., професор Котикова О.І.

 

                                                             

          

Миколаїв  – 2013

План

ВСТУП……………………………………………………………………………………………3

1. Історичний аспект розвитку організаційно-правових засад та механізму приватизації державних підприємств…………………………………………………..4

2. Сутність приватизації державних підприємств………………………………………..6
3. Органи державної влади, що здійснюють контроль приватизації державних підприємств………………………………………………………………………………8
4. Статистичні дані приватизації державних підприємств……………………………..10
5. Нормативно-правова база приватизації державних підприємств…………………..12
6. Перспективи і напрями вирішення державного розвитку приватизації державних підприємств……………………………………………………………………………..17

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………………….20

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………….21

СХЕМА

ТЕСТИ

 

ЕКОНОМІЧНИЙ ДИКТАНТ

 

ВСТУП

Приватизація є найважливішим напрямком економічних реформ, головним механізмом ринкової трансформації нашого суспільства. Саме вона приводить до появи численної армії власників, сприяє демонополізації економіки, створює конкурентне середовище, стимулює розвиток ринкової інфраструктури, підвищує якість і конкурентноздатність товарів і послуг.

Головною  метою приватизації є пошук ефективного  власника, здатного не тільки професійно керувати безхазяйною державною  власністю, налагодити ефективний менеджмент, але й інвестувати власні грошові кошти в розвиток виробництва, у його модернізацію і технічне відновлення, — засобу, що не в змозі вкласти держава.

Є і  друга, не менш важлива мета приватизації на її сьогоднішньому, грошовому етапі. Це поповнення дохідної частини державного бюджету і за рахунок цього  — погашення заборгованості по заробітній платі, фінансування бюджетної сфери, усіляких соціальних програм.

Поняття трансформація власності використовується по наступних причинах: автори розглядають  різні процеси приватизації, залучення до участі у володінні власністю найманих робітників, злиття, поглинання і т.п., як єдиний процес трансформації власності. Цей процес, з одного боку, значно впливає на національні економіки, з іншого боку – виступає показником її стану, тому що на різних рівнях розвитку приносять успіх різні підходи до власності.

Під трансформацією власності розуміються процеси зміни власності, переходу її під контроль визначених інститутів, залучення до володіння найманих робітників, перетворення власності в найбільш розповсюджений засіб платежу при великих трансакціях, у результаті чого поняття “власність” відривається від свого фізичного змісту, а іноді і від юридичного. У результаті саме поняття власності піддалося зміні, залишило реальний сектор економіки, ставши стійким елементом сектора символічного.

При цьому існують досить складні  механізми трансформації власності, що функціонують при участі держави, фінансових компаній, корпорацій, банків. Одна з основних задач таких механізмів – знижувати трансакційні витрати.

У 80-90-і  роки процеси трансформації власності  були зв'язані в основному з приватизацією і залученням найманих робітників до володіння і керування власністю.

Слід  зазначити, що незважаючи на деякі загальні тенденції, процеси трансформації  власності в кожній окремій країні мають свої особливості.

 

РОЗДІЛ 1

ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ ПРИВАТИЗАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Приватизація як процес  характерна для країн Європи починаючи із кінця 1970-х років. Як національна стратегія була вперше використана у Великобританії за ініціативи М. Тетчер, яка з метою підвищення конкурентоспроможності державних підприємств розпочала їх приватизацію.

Для України історія національної приватизації розпочалась у 1992р. із прийняттям Закону України від 04.03.1992 No2163-XII «Про приватизацію державного майна».

Актуальність питань приватизації для України на сьогодні залишається досить високою , оскільки держава контролює значну частину природних монополій . У той же час Україна потребує структурного оновлення економіки та впровадження інноваційних технологій. Фінансування даних напрямків доцільно проводити в першу чергу із коштів, отриманих від приватизації.

Серед дослідників, що обговорювали дану проблему, виділяється ряд вітчизняних вчених та вчених із країн постсоціалістичного табору. Серед них  Степашин С.В., Арупов А.А., Ковальчук А., Подберезкін А.І., Стєляєв С.П., Хохлов О.А. У зарубіжній літературі також досить  активно обговорюються питання приватизації державного майна. Серед  провідних зарубіжних вчених із питань приватизації В.-Д. Плессинг, М. Діфенбахен, Л.Мінефі, Б. Барбер де ла Серре, М. Берне та інші.

Розгляд зарубіжного досвіду приватизації доцільно розпочати в першу чергу із визначення поняття та основних методів приватизації, які характерні для європейських держав та для України.

Розбудова ринкової економіки в  Україні супроводжується роздержавленням  великої кількості підприємств, їх приватизацією, під якою розуміють  процес перетворення державної власності  у приватну або змішану шляхом продажу або безкоштовної передачі суспільної власності і зв'язану  з ними появу нових власників (фізичних та недержавних юридичних  осіб), нових форм колективного (але  персоніфікованого) володіння. Приватизація майна державних підприємств  становить найважливіший елемент  побудови багатоукладної соціально-орієнтованої ринкової економіки. Кожному громадянинові  України надається можливість володіти засобами виробництва, житлом і землею за допомогою відповідних приватизаційних  цінних паперів (сертифікатів, житлових чеків, земельних бонів та інших  цінних паперів), що підтверджують право  на безплатне придбання державного майна, яке підлягає приватизації.

Трудовим колективам і окремим  громадянам України в цьому процесі  надаються пріоритетні права, додаткові пільги.

Роздержавленню і приватизації підлягають майно державних підприємств  і організацій, державний житловий фонд і земельні ділянки.

Об'єктами приватизації є підприємства з виробничими цехами, дільницями та іншими підрозділами і структурними одиницями, які можуть виділитися в  самостійні підприємства, підприємства побутового обслуговування, роздрібної та оптової торгівлі, харчування, легкої, переробної та деревообробної промисловості, комерційна кредитно-фінансова мережа, сільськогосподарські підприємства, житлове  і невиробниче будівництво, автомобільний  і річковий транспорт, що надає послуги  населенню; великі підприємства інших  галузей, які передбачені програмою  приватизації майна державних підприємств; житловий і нежитловий державний, комунальний  і відомчий фонд; підприємства .споживчої  кооперації.

Приватизацію об'єктів державної  та комунальної власності здійснюють спеціально створені установи — Фонд державного майна і його регіональні  відділення, Фонд комунального майна  і його регіональні відділення, державні комітети з земельної реформи, регіональні  комітети з приватизації, місцеві  комітети з земельної реформи.

Власниками державного і комунального майна є Фонд державного майна  і його відділений та Фонд комунального майна і його відділення.

Покупцями державного і комунального майна можуть бути будь-які недержавні юридичні особи, громадяни, в тому числі іноземні.

Для надання послуг населенню при  вкладенні приватизаційних сертифікатів і зменшення ризику покупці акцій створюють інвестиційні фонди, довірчі товариства та інші фінансові посередницькі структури.

Початкова ціна об'єкта приватизації має встановлюватись, виходячи з його відновної вартості за вирахуванням зносу. Для окремих підприємств можливе врахування їхньої потенційної доходності, експортного потенціалу та інших ринкових факторів.

 

РОЗДІЛ 2

СУТНІСТЬ ПРИВАТИЗАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ  ПІДПРИЄМСТВ

В економічному аспекті приватизація означає перетворення (трансформацію) державних засобів виробництва  та іншого майна у недержавні, тобто (згідно із Законом "Про власність") у приватну чи колективну власність.

Приватизація (від латів.privatus — приватний) —  процес роздержавлення власності коштом виробництва, майно, житло, землю, природні ресурси. Здійснюється у вигляді  продажу чи безоплатної передачі об'єктів державної влади і муніципальної власності до рук колективів і доходи приватних на осіб із освітою цій основі корпоративної, акціонерної, приватної власності. [11]

Однією  з джерел інвестування вітчизняної  економіки є приватизація державного устрою і відчуження комунального майна на користь фізичних юридичних осіб, котрі відповідно до законодавству може бути покупцями у процесі приватизації.

Приватизація  державного устрою і відчуження комунального майна одна із умов початку соціально  орієнтованій ринковій економіці. Курс куди було взятий Україною 1990 р. Запровадження  елементів ринкової системи господарювання в вітчизняну економіку спрямовано подолання монополізму державної власності, який тривав приадминистративно-управляемой економіці. Це здійснюється шляхом роздержавлення і приватизації, і навіть при легалізації й підтримки за інші форми власності - комунальної, колективної безпеки й приватної з метою забезпечення ефективності економіки країни та підтримки ній конкурентного середовища.

Приватизацією наразі державного майна визнається відчуження, що у державної власності  на користь фізичних юридичних осіб, які можна покупцями відповідно до згаданим законом, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва й залучення коштів у структурну перебудову економіки України. Приватизація комунального майна (тобто відчуження, що перебуває територіальних громад) здійснюється органами місцевого самоврядування виходячи з законодавства про приватизацію наразі державного майна. На на початкових етапах приватизації наразі державного майна основний її єдиною метою було створення значного прошарку нових власників з допомогою передачі наразі державного майна фізичним і недержавним юридичних осіб. Перша державна програма приватизації (затверджена Постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 р. №2545-ХП), була органічною складовою програми створення ринкової економіки України, визначала досягнення наступних головних цілей:

• "зміни власності коштом провадження з метою їхньої якісного відтворення й ефективного використання;
• створення прошарку недержавних власників як багатоукладної соціально орієнтованоюекономики…стабилизацию економічного становища…".

 Пізніше  об'єктами приватизації стають  великі наклади і середніх  підприємств, наголошується забезпечення  у процесі приватизації підвищення  соціально-економічної ефективності  виробництва та необхідності  залучення коштів у структурну  перебудову економіки, тобто.  інвестування вітчизняної економіки  рахунок коштів:

• отримані від покупців у процесі приватизації;
• спрямованих покупцями в об'єкти приватизації у післяприватизаційний період відповідність до умовами угод приватизації.

Кошти, отримані від продажу наразі державного майна, зараховуються у позабюджетний  Державний фонд приватизації і направляються  як отримати відшкодування витрат, що з приватизацією, але й кредитування технічного переоснащення деяких підприємств, розвиток підприємництва і нових робочих місць. Отже, приватизація загалом і передусім так звана "оголошено велику приватизацію", створені задля забезпечення інвестування економіки нашої країни з досягнення певного соціального результату - підвищення соціально-економічної ефективності виробництва, структурної перебудови економіки, створення умов приватних власників, мають довгострокові інтереси у розвитку приватизованого об'єкта, і навіть підвищення зацікавленості інвесторів українськими підприємствами на міжнародних ринках. [2,с.98]

 

РОЗДІЛ 3

ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ КОНТРОЛЬ ПРИВАТИЗАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів  приватизації в Україні.

 Фонд  державного майна України, його  регіональні відділення та представництва  у районах і містах, органи  приватизації в Автономній Республіці  Крим діють на підставі Закону  України "Про Фонд державного  майна України", цього Закону, інших законів України з питань  приватизації.