Організація моніторінгу соціально-трудової сфери в Україні

У рамках моніторингу поєднується статистична  та соціологічна інформація, що підвищує обґрунтованість і вірогідність інформації, тому що багато даних не містяться в статистичній звітності  й можуть бути отримані тільки за допомогою  опитувань.

Джерелами інформації для моніторингу соціально-трудової сфери України є статистичні  показники, які характеризують соціально-демографічний  стан населення, зайнятість, ринок праці  та безробіття, умови праці на підприємствах, доходи та рівень життя населення.

Основні джерела інформації про зайнятість та соціально-трудові відносини - вибіркові  обстеження домогосподарств, переписи населення, адміністративна статистика, вибіркові обстеження та перепис  підприємств, соціологічні дослідження.

При здійсненні моніторингу соціально-трудової сфери  на державному і регіональному рівнях система показників, що аналізуються, характеризує: міграційні і соціально-демографічні процеси; структуру зайнятості, тенденції  руху зайнятих, стан системи підготовки і перепідготовки кадрів; проблеми і тенденції розвитку безробіття, у тому числі прихованого; умови  і охорону праці; доходи і рівень життя населення тощо.

На рівні  підприємств, установ, організацій  повинні аналізуватись показники, які характеризують ефективність використання персоналу, соціально-трудові фактори  організації виробництва, оцінку ефективності управління персоналом.

На регіональному  рівні статистична інформація за затвердженими напрямками моніторингу  формується територіальними органами Держкомстату України, Мінпраці та соціальної політики України та інших державних  органів виконавчої влади.

Статистична інформація за макроекономічними показниками  та окремими напрямками моніторингу, сформована у відповідності із затвердженою системою показників на основі проведення державних та галузевих статистичних спостережень, передається Держкомстатом  України у Мінпраці та соціальної політики України згідно узгодженої з ним програми та у встановлені  строки.

Статистична інформація за базовими підприємствами формується Держкомстатом України  за затвердженою ним схемою показників та передається у Мінпраці та соціальної політики України у встановлені  строки.

На рівні  підприємства питання моніторингу  соціально-трудової сфери входять  до компетентності структурних підрозділів  у складі служби управління персоналом.

Список літератури

1. Витрати і ресурси домогосподарств України у 2011 р.: Стат. збірник / Держкомстат України. — 2010. — 450 с.
2. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносин: Підручник.- К.: Знання, 2004.-535 с.- Глава 11, с. 292-313.
3. Економічна активність населення України: Стат. збірник / Держком-стат України. — К., 2011. — 209 с.
4. Есинова Н.И. Экономика труда и социально-трудовые отношения: Учебн. пособие. – К.: Кондор, 2003. – 462с.- Розділ ІV, Глава 14, с. 362-381.
5. Замора О.І. Основні тенденції формування і використання трудових ресурсів / О.І. Замора // Актуальні проблеми економіки : наук. економ. журнал. – 2009. – № 4. – С. 85-91.
6. Капченко Р.Л. Методологія комплексного дослідження проблеми формування робітничих кадрів / Р.Л. Капченко // Економіка та держава  наук.-практ. журнал. – 2009. – № 5. – С. 103-106.
7. Моніторинг соціальних процесів в Україні / За ред. І.К. Бондар, Г.В. Ярошенко, В.І. Науменко, Н.А. Соколенко. — К.: Знання, 1999. — 260 с.
8. Офіційний сайтДержавного комітету статистики України // HYPERLINK. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.ukrstat.gov.ua/.
9. Первушина М. Подбор персонала в производственной компании // Управление персоналом. Украина. (Отдел кадров): Практическийжурнал по управленню персоналом. – 2007. – № 9. – С. 42-49.
10. Праця в Україні у 2010 році: Стат. збірник / Держкомстат України. — К., 2011. — 413 с.
11. Семенькова А.В. Сучасні проблеми підбору персоналу і механізм їх реалізації /