Поняття капіталу та його форми

МІНІСТЕРСТВО  КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

 

 

 

 

 

 

 

Реферат з предмету Основи економічної теорії

"Поняття капіталу  та його форми"

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка 1-го курсу

групи Т-52

Федотова Марія Володимирівна

Перевірила:

Заїчко І.В.

 

 

 

 

Київ 2013

 

ПЛАН

Вступ.............................................................................................................2

1. Різні підходи в економічній науці  до визначення капіталу..............3
2. Сутність капіталу...................................................................................5
3. Форми капіталу......................................................................................7
4. Кругооборот капіталу............................................................................9

Висновки.....................................................................................................10

Список використаної літератури..............................................................12

ВСТУП

Поняття “капітал” та його різноманітні види, форми, елементи є такими ж поширеними в економічній теорії та повсякденному житті, як поняття “гроші”, “власність”, “заробітна плата”, “ціна”. Зокрема вживають поняття індивіуального, акціонерного, державного, міжнародного капіталу, торговельного, грошового, продуктивного, основного, оборотного, постійного, змінного капіталу, людськоого, інтелектуального, суспільного та інші види й форми капіталу.

Засоби виробництва, певні  матеріальні блага не на всіх етапах людської цивілізації виступали знаряддям експлуатації. Насамперед таку роль вони виконували за умови первісного ладу, оскільки були спільною власністю. Не могли вони виконувати таку роль і за умов рабовласницького ладу, оскільки раб сам належав до знарядь праці, не був вільним і не міг продавати робочу силу. Здебільшого така ситуація складається і за умов феодалізму. Правда, земля у руках феодала частково виконувала роль знаряддя експлуатації, тому, що він віддавав певну, як правило, незначну частину селянинові й останній за це змушений був половину або більшу частину робочих днів тижня працювати на полі власника-феодала. Земля, знаряддя праці виконували таку роль частково і тому, що селянин-кріпак не був юридично вільним. Отже, капітал як виробничі відносини не був панівною суспільною формою при феодалізмі.

Панівним виробничим відношенням, яке пронизує всі пори суспільного способу виробництва, капітал стає за умов капіталізму. Переважна  маса безпосередніх виробників позбавлена засобів виробництва, є юридично вільна і продає свою робочу силу власникам засобів виробництва – капіталістам. Останні оплачують найманим робітникам лише частину затрачених ними фізичних і розумових сил у процесі праці у формі заробітної плати.

Поняття “капітал” є  однорідним, однопорядковим з іншим  фундаментальним поняттям – “експлуатація”, яке походить від французького слова e x p l o t a t i o n   і  спочатку означало “привласнення чужої праці приватними власниками засобів виробництва”. У пізнішому визначенні цього терміну експлуатацію почали розглядати як безвідплатне привласнення продукту, виготовленого безпосередніми виробниками шляхом економічного або неекономічного примусу.

Капітал як фактор виробництва  являє собою майно, що належить підприємцям  або іншим власникам і використовується в процесі створення товарів і послуг. Особливістю капіталу є те, що він має бути кимось нагромаджений, створений. Капітал існує лише у продуктивному використанні, саме тоді, коли його власники одержують доходи від користування та володіння своїм майном.

Матеріально-речова основа капіталу – засоби та предмети праці – перебуває у процесі постійних змін. Ті зміни, що започатковані в середині ХХ століття називаються науково-технічною революцією.

 В історії економічної думки  існує багато визначень капіталу. Але виділяючи те, що є спільним, можна сказати, що капітал, - то є цінність, яка може мати форму грошей, землі, речей. Цінність, що в процесі застосування має властивість самозростання. Для капіталу саме важливе є те, що за певних умов початкова вартість капіталістичних цінностей забезпечує додаткову вартість.

 

 

1. РІЗНІ ПІДХОДИ В ЕКОНОМІЧНІЙ НАУЦІ 

ДО ВИЗНАЧЕННЯ КАПІТАЛУ

Первісне значення слова  “капітал” походить від латинського  слова capitalis, що означає “головний”. Пізніше у німецькій та французькій  мовах цим терміном стали називати головне майно, головну суму.

Першу спробу дати науковий аналіз капіталу зробив Аристотель. Він ввів поняття  “хремастика”, яке походить від  слова “хрема” й означає “майно”, “володіння”. Під хремастикою Аристотель розумів мистецтво наживати достаток, або діяльність, спрямовану на нагромадження багатства, на одержання прибутку, на вкладення і нагромадження капіталу. Оскільки в античному світі важливу роль відігравав торговельний та грошовий капітал, то в торговельній діяльності метою стає безмежне нагромадження багатства, збільшення до безкінечності капіталу.

Значна частина дослідників  вважають, що капітал – це сукупність засобів виробництва, які приносять  дохід їх власникові. А. Сміт розглядав  капітал як запас, що використовується для господарських потреб і приносить дохід¹; Д. Рікардо – як ту частину багатства, що зайнята у виробництві і необхідна для приведення в дію праці²; Дж. С. Міль – як попередньо накопичений запас продуктів минулої праці, який “забезпечує необхідні для виробничої діяльності будівлі, охорону, знаряддя та матеріали, а також харчування та інші засоби існування для робітників на час виробничого процесу”³; А. Маршалл – як сукупність речей, “без яких виробництво не могло б здійснюватися з рівною ефективністю, але які не є безплатними дарами природи”⁴.

Переважна більшість сучасних західних науковців аналогічно визначає суть  даного  поняття.  Різниця   між  класиками  буржуазної політекономії  та сучасними західними економістами полягає, по-перше, у тому, що останні  значно розширили діапазон запасів, видів нагромадженої праці. Сюди включають дороги, мости, комп’ютери, споруди. По-друге, отримання доходу пов’язується не лише з названими речовими факторами виробництва, а й з особистим, людським фактором виробництва. Якщо перші отримали при цьому назву “фізичного капіталу”, то другі – “людського капіталу”. До останнього належать надбані знання, звички, енергія людей, а інвестиціями у людський капітал називають затрати на здобуття освіти, інформації, кваліфікації, на підтримку здоров’я, затрати на виховання дітей. Прихильники теорії “людського капіталу” включають до нього навіть особисту чесність у ділових контактах. По-третє, окремі західні науковці ототожнюють капітал насамперед з грошима, фінансовими ресурсами. По-четверте, вони ототожнюють капітал з часом, останній при цьому розглядається як окремий фактор виробництва, що створює доход.

Позитивним у наведених поглядах при з’ясуванні сутності капіталу є те, що ці учені всебічно розкривають  матеріально-речовий зміст категорії, пов’язують капітал з різними факторами виробництва, з процесом отримання доходу. У цьому вони впритул наблизилися до розуміння сутності капіталу К. Марксом та Ф. Енгельсом. Маркс, зокрема, розглядаючи матеріально-речову структуру капіталу, зазначав, що він складається зі знарядь праці, сировини, засобів до існування, матеріальних продуктів, певної суми товарів, мінових вартостей. Він також розглядав капітал як накопичену працю, як відношення уречевленої праці до живої. Більше того, сучасні західні науковці повніше, ніж Маркс і Енгельс, розкрили матеріально-речову структуру капіталу, пов’язали його з особистим фактором виробництва, з часом.

Але вони не доповнюють матеріально-речову сторону категорії капітал характеристикою  його суспільно-економічної форми, не розглядають дію того чи іншого фактора в органічному взаємозв’язку з відносинами між людьми. Західним науковцям притаманний однобічний, метафізичний, а не всебічний діалектичний підхід до аналізу сутності цієї категорії. Це певною мірою і поза історичний підхід, який полягає у тому, що стверджується, ніби капітал існував у всіх суспільно-економічних формаціях. Зокрема, они вважають, що лук і стріла в руках мисливця були за первіснообщинного ладу капіталом. Даючи таке тлумачення сутності капіталу, ці вчені абстрагуються від поняття “наймана праця”, від суперечності між власниками значних засобів виробництва і безпосередніми виробниками, які здебільшого позбавлені таких засобів і для того, щоб прогодувати себе і членів своєї сім’ї, змушені продавати таким власникам свою робочу силу.

 

2. СУТНІСТЬ  КАПІТАЛУ

Капітал, як будь-яка економічна категоріяя, має свій речовий зміст  і суспільну форму. У їх діалектичній єдності розкривається глибинна сутність цієї категорії. За такого підходу  капітал – не просто засоби виробництва, гроші, а виробниче відношення, за якого знаряддя праці, певні матеріальні блага, мінові вартості служать знаряддям експлуатації, привласненням частини чужої неоплаченої праці.

Історичними передумовами виникнення капіталізму були товарне виробництво  і розвинений товарний обіг.

В простому товарному  виробництві обіг грошей відбувається за формулою Т – Г – Т, яка  називається загальною формулою капіталу. На перший погляд купівля  і продаж товарів – беззмістовне заняття бізнесмена. Це було б так, якби він купив товари на 3000 доларів, а потім продав і отримав ті ж 3000 доларів. Насправді ж власник грошей пускає їх в обіг для того, щоб через певний час о нього повернулася більша сума грошей, ніж їх було витрачено. Тому загальна формула капіталу може мати такий вигляд: Г – Т - ГІ^, де ГІ = Г + ( Г. Тобто авансована сума повертається до її власниика з певним приростом. Цей приріст або надлишок грошей називається додатковою вартістю. Вона позначається латинською буквою m.

Рушійним мотивом обігу  грошей як капіталу є збільшення їх авансованої суми або привласнення підприємцем додаткової вартості. Останнє стає можливим тоді, коли гроші знову і знову надходять в обіг і кожного разу приносять додаткову вартість. Вартість при цьому набуває магічної здатності створювати більшу вартість. Отже, капітал – це вартість, яка приносить власнику грошей додаткову вартість.

Загальна формула капіталу містить у собі певну суперечність. Її суть полягає у тому, що капітал  не може виникнути з обігу і  одночасно поза обігом. Він повинен  виникнути в обігові і одночасно не в обігові. За цих умов підприємцю необхідно купувати товари за вартістю, реалізовувати їх за вартістю і одержувати грошей більше, ніж він витратив. Для того, щоб розв’язати цю суперечність, необхідно з’ясувати виникнення додаткової вартості на основі дії закону вартості, не порушуючи його вимог. Тому необхідно проаналізувати соціально-економічний зміст таких елементів загальної формули капіталу, як гроші і товар.

Капітал – це само зростаючі  гроші. Гроші самі по собі не є капіталом, вони можуть перетворюватися в капітал. Вони перетворюються в капітал, коли знаходяться на ринку продавця робочої сили і авансуються на її придбання.

Відомо, що товар має  дві властивості – споживну вартість і вартість. Оскільки вартість товару є уречевлена в ньому суспільно необхідна праця, то вона не може бути джерелом додаткової вартості. Джерело додаткової вартості слід шукати в споживній вартості того товару, який придбає підприємець на ринку. Для цього йому необхідно знайти на ринку такий специфічний товар, споживання якого створювало б вартість більшу, ніж його власна. Таким товаром є робоча сила. Отже, головною умовою перетворення грошей в капітал є перетворення робочої сили в товар, предмет купівлі-продажу.

Щоб перетворити звичайні грошові знаки на капітал потрібно:

По-перше, виробник повинен  вступити у зносини з іншими виробниками  з приводу купівлі засобів  виробництва.

По-друге, якщо його наявного капіталу не достатньо для організації  ефективного виробництва, йому доведеться звертатися до кредитних установ, щоб  взяти необхідну суму грошей у борг.

По-третє, він повинен  найняти необхідну кількість  працівників, щоб забезпечити ефективне  функціонування засобів виробництва, якщо цього потребують обсяги виробництва.

Отже, перетворюючи свої гроші в капітал, виробник повинен вступити в економічні стосунки з підприємствами, що виробляють необхідні товари і послуги, та з індивідами, що в силу певних причин отримують засоби для існування не за допомогою власної підприємницької діяльності, а шляхом найму за гроші.

Таким чином, капітал – це категорія, що виражає не стільки технічні чи організаційні відносини, скільки соціально-економічні, тобто капітал як такий може існувати лише за певних соціально-економічних умов. Такими умовами є:

1. високорозвинені товарне виробництво і обіг;

2. наявність такої мотивації діяльності виробника, як особисте збагачення;

3. зосередження у частини господарюючих агентів значної частки засобів виробництва, тобто певний ступінь концентрації виробництва і капіталу;
4. відсутність власних засобів виробництва у частини господарюючих агентів, що змушує їх найматися ¹.

 На думку Маркса: “... Капітал, - це не річ, а певне,  суспільне, належне певній історичній  формації суспільства виробниче  відношення, яке представлене в  речі і надає цій речі специфічного  суспільного характеру. Капітал – це не просто сума матеріальних і виробничих засобів виробництва. Капітал – це перетворені в капітал засоби виробництва, які самі по собі так само мало є капіталом, як золото або срібло самі по собі – грішми. Монополізовані певною частиною суспільства засоби виробництва, відособлені у відношенні до живої робочої сили продукти і умови приведення в дію самої цієї робочої сили, - ось що в силу цієї протилежності персоніфікується в капіталі... Отже, ми маємо тут певну, на перший погляд дуже містичну, суспільну форму...” ².

 

¹ Маркс К. Капітал. Т.1 // Маркс К., Енгельс Ф. Твори – Т.23. – С. 157 – 187;

² Маркс К. Капітал. Т.25, 4.11, с. 349 – 350.

3. ФОРМИ КАПІТАЛУ