Проблема капіталізації банків на шляху інтеграції фінансово-кредитної системи України

Наведені положення та пропозиції щодо вдосконалення чинного  банківського законодавства не мають  на меті всебічне вирішення даної  проблеми. Вони розраховані на короткострокову  перспективу і визначають ті практичні  аспекти розвитку законодавчої і  нормативної бази у сфері банківської  діяльності, які є актуальними  для нормативного врегулювання на сучасному  етапі з метою підвищення рівня  стабільності банківської системи  України.

Проблема капіталізації  банків на шляху інтеграції фінансово-кредитної  системи України

Характерною рисою сучасних світових економічних відносин є  інтенсивний розвиток процесів глобалізації з залученням національних економік у світову господарчу систему. І  Україна не стоїть в стороні від  цих процесів. Всі складові економічної  системи України активно трансформуються  до умов міжнародної кооперації. Процес глобалізації створює нові можливості для прогресу, але й має серйозні небезпеки. За цих умов більшість  держав, що розвиваються, виявляються  залежними від коливань світової фінансової кон'юнктури. Тому фінансово-кредитна система України, яка забезпечує загальну стабільність економіки, має  бути готовою до процесу трансформації до умов глобальної фінансової системи. Ми маємо використати позитивний потенціал фінансової глобалізації і звести до мінімуму пов'язані з нею ризики для національних економік. Уникнути ризиків Україна може тільки зміцнивши фінансово-кредитну систему. Найбільшою мірою це стосується банківської системи як основного суб'єкта фінансово-кредитних відносин. Наразі банки є найбільш прозорими та відкритими бізнес-структурами. Разом з тим існують і проблеми, що істотним чином послаблюють не тільки становище банків, але фінансову стабільність країни. Однією з ключових є проблема достатнього рівня капіталізації сучасної банківської системи. Недостатній банківський капітал є значним гальмом на шляху банків до успішної діяльності, а достатність банківського капіталу дає змогу зберегти платоспроможність банку і впливає на рівень надійності банку. На сучасному етапі проблему капіталізації часто плутають із проблемою розміру статутного капіталу або із проблемою ліцензійних вимог до розміру регулятивного капіталу. В зв'язку із цим, необхідно чітко зазначити, що проблема капіталізації - це проблема недостатньої адекватності капіталів банків до розміру сформованих ними активів. Тобто проблема полягає не у кількісній, а у якісній площині. Проблема капіталізації - це проблема загальної фінансової стабільності та автономності банківської системи, а отже проблема належного обслуговування банками прийнятих на себе грошових зобов'язань. Проблема капіталізації - це проблема формування фінансового підмурку банківської системи. Від його якості залежить надійність всієї економічної системи та динаміка подальшого розвитку. Незважаючи на поступове зростання показника балансового капіталу, як основи розвитку банківської системи, він залишається досить низьким, і складає лише 5% від ВВП, тоді як у Росії цей показник становив 37,2%, а в країнах Центральної Європи - понад 40%. Має місце неадекватне зростання капіталу банків і обсягу здійснюваних ними активних і пасивних операцій.

З огляду на те, що 40% української  економіки перебуває у «тіні», занадто низька капіталізація вітчизняних  банків, особливо у зв'язку із вступом  України до СОТ, може призвести до того, що вони стануть неконкурентоспроможними  порівняно з іноземними. На жаль, певна "ізольованість" України  від загальносвітових тенденцій  розвитку процесів транснаціоналізації  не дає їй можливості бути повноцінним  суб'єктом, а не об'єктом, міжнародної  фінансової діяльності. Присутність  іноземних банків може призвести  до відтоку частини капіталів  за кордон, ускладнення банківського нагляду за операціями банку з  боку уповноважених державних органів  управління, ймовірність посилення  іноземного контролю над банківською  системою України, що може негативно  позначитись на рівні її економічної  безпеки. Особливо гостро це може проявитися в процесі поглинання іноземними банками-гігантами неконкурентоспроможних українських банків з поступовим захопленням всього банківського ринку, так як це сталося в Польщі, Литві, Латвії, банківську систему яких поглинули  великі австрійські та німецькі банки.

Рис. 2.1 Динаміка частки іноземного капіталу в банківській системі

За станом на 01.07.2010 власний  капітал банків склав 127,2 млрд. грн. або 14,7% пасивів банків. Власний капітал  банків має таку структуру: сплачений  зареєстрований статутний капітал  складає 102,0% від капіталу; дивіденди, що спрямовані на збільшення статутного капіталу, - 0,3%; емісійні різниці - 5,2%; загальні резерви та фонди банків - 9,9%; результати минулих років - (-17,8%); результати звітного року, що очікують затвердження - (-4,6%); результати поточного року - (-3,5%); результат  переоцінки основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів у портфелі банку на продаж та інвестицій в асоційовані компанії - 8,5%. У табл. 5.2 приведено показники фінансової стійкості і достатності капіталу банків у розрізі чотирьох груп. Взагалі фахівці виділяють такі основні шляхи підвищення капіталізації банків України:

1) збільшення капіталу  за рахунок розміщення акцій  власної емісії;

2) збільшення показника  адекватності капіталу через  консолідацію банківської системи  (консорціумне кредитування, створення  банківських об'єднань, злиття банків, реорганізація банків);

3) збільшення капіталу  за рахунок субординованого боргу  (шляхом випуску депозитних сертифікатів, банківських облігацій та єврооблігацій);

4) збільшення капіталу  за рахунок прибутку;

5) зменшення обсягів ризикових  активів.

Підвищення рівня капіталізації  вітчизняних банків підвищить їх конкурентоспроможність на світовому  фінансовому ринку і забезпечить  фінансову стабільність всієї економіки  України на шляху інтеграції у  світове господарство.

Капіталізація банківської  системи в умовах економічної  кризи

Концентрація банківського капіталу та підвищення рівня капіталізації  банківської системи є надзвичайно  важливим фактором динамічного розвитку фінансового сектору України. Капіталізація  значною мірою визначає надійність банку, його потенціал проводити  активні операції, особливо в умовах фінансової кризи, яка розпочалася  в економіці України у другій половині 2008 року. Таким чином, високий  рівень капіталізації банків виступає гарантом стабільності національної валюти, забезпечує інвестиційну діяльність комерційних  банків та гарантує фінансову стійкість  банків при нестабільності фінансової системи. В Україні рівень капіталізації  банківської системи є недостатнім, становлення її відбувалося досить тривало і повільно. Інтенсифікація розвитку банківського сектору через  проникнення іноземних інвестицій, процесів поглинання і приєднання мали місце переважно в 2005-2007 роках, що значно покращило стан банківського сектору, рівень конкурентоспроможності банків, якість банківських послуг. Позитивні наслідки були отримані в тому числі й завдяки Програмі капіталізації банківської системи, що діяла у 2004 році в рамках діяльності Асоціації українських банків (АУБ). Однак, опинившись на піку свого розвитку, цей сегмент фінансової системи був охоплений кризою, що негайно відбилося і на відплив і інвестицій за кордон, і на проведенні активної кредитної та депозитної політики. Особливо постраждали банки, що мали незначний обсяг власного капіталу, і були залежні від залучених коштів. Причиною цього стало більш швидке зростання активів банків порівняно із власним капіталом, що призвело до порушення нормативів адекватності регулятивного капіталу. Отже, недокапіталізована банківська система виступає одним із проблемних питань розвитку сучасної економіки України.

Метою аналізу стану банківської  системи виступають виявлення факторів підвищення банківської капіталізації  та аналіз динаміки цього процесу  в Україні в 2006-2008 роках для  визначення основних закономірностей  та особливостей розвитку банківської  системи України. Для цього передбачено  вирішення таких завдань:- визначення сутності капіталізації банків;- аналіз динаміки капіталізації банківського сектору у 2006-2008 роках;- виявлення  особливостей і проблем нарощування  капіталу в банківських установах  в умовах кризи;- інтерпретація можливих наслідків застосування напрямів підвищення капіталізації банківської системи  України.

Капіталізацію банківської  системи можна розглядати з двох боків: по-перше, з точки зору вартості акцій банку на вторинному фондовому  ринку, по-друге, з точки зору сукупного  капіталу банку. За першим варіантом, під  капіталізацією в банківській сфері  зазвичай розуміють капіталізацію  фіктивного капіталу, що реалізується в поняттях фінансова капіталізація  та фіктивна капіталізація. Під фінансовою капіталізацію розуміють представлення реального капіталу в цінних паперах і його фінансовою оцінкою. Фіктивна капіталізація має місце, коли фінансова оцінка капіталу на ринку цінних паперів перевищує реальний капітал, функціонуючий у сфері виробництва [57,с.9]. У свою чергу, під реальним капіталом слід розуміти перетворену вартість, втілену в матеріальних та інших реальних цінностях, на джерело зростання вартості. Таким чином, капіталізація економічної організації забезпечується за рахунок прибутку компанії та її ринкової вартості. Враховуючи, що серед усіх банків, утворених як акціонерні товариства (а їх в тільки в 2008 було 152), на українському фондовому ринку обертаються акції лише двох комерційних банків - «Райффайзен Банк Аваль» та «Укрсоцбанк»,капіталізація банків надалі буде розглядатися, виходячи з другого тлумачення. На сучасному етапі проблему капіталізації часто плутають із проблемою розміру статутного капіталу або із проблемою ліцензійних вимог до розміру регулятивного капіталу. В зв'язку із цим, необхідно чітко зазначити, що проблема капіталізації - це проблема недостатньої адекватності капіталів банків до розміру сформованих ними активів. Тобто проблема полягає не у кількісній, а у якісній площині. Проблема капіталізації - це проблема загальної фінансової стабільності та автономності банківської системи, а отже, проблема належного обслуговування банками прийнятих на себе грошових зобов'язань. Проблема капіталізації - це проблема формування фінансового підмурку банківської системи. Від його якості залежить надійність всієї економічної системи та динаміка подальшого розвитку. Основним індикатором рівня капіталізації банків є відношення сукупного банківського капіталу до ВВП. Існує мінімально необхідне відношення цього показника, норматив якого становить близько 6 % ВВП.

В Україні рівень капіталізації  банків з року в рік зростав: у 2005 році він становив 5,76 %, у 2006 році - 7,82 %, у 2007році - 9,75 %, за 10 місяців 2008 року - 11,96 %.1 Однак, незважаючи на це, капіталізація  відбувається за рахунок збільшення кількості банків, а не за рахунок  їх фінансового укріплення, що породжує проблему можливих банкрутств банків, хвиля яких вже зараз йде. Причиною інтенсивного зростання капіталізації стало, з іншого боку, й більш швидкий приріст капіталу комерційних банків, пов'язаний із входженням у вітчизняну банківську систему інвесторів, порівняно із темпами приросту номінального ВВП. Наприклад, у 2006 році порівняно з 2005 темпи приросту номінального ВВП склали 23,3 %, розміру інвестицій в основний капітал - 34,5 %, відповідно у 2007році ВВП зріс на 31 %, інвестиції - на 50,5 %. Нижче представлена динаміка обсягів капіталу та статутного капіталу банківської системи України.

У середньому приріст фінансового  капіталу до 2003 року складав щорічно  близько 30 %. Однак, темпи помітно  прискорилися в останні роки. Якщо в 2003 році приріст капіталу склав 29 %,то вже в 2006 році сукупний капітал  зріс на 67,1 %і склав сукупно 42,5 млрд грн. В 2007 році - на 63,4 %, а за 10 місяців 2008 року - на 37,6 %. Збільшення капіталізації  відбулося, в основному,за рахунок  зростання статутного капіталу діючих банків. Проте, з середини 2007 року і  до середини2008 року зростання капіталізації  банківської системи відбувалося  за рахунок притоку депозитних коштів населення і підприємств. Так,у 2007 році депозитів фізичних осіб було залучено на 52 % більше, ніж у 2006 році. Як видно з табл. 1, у жовтні 2008 року розмір капіталу банків у перерахунку  на долари США збільшився незначно, а порівняно із вереснем2008 року скоротився на 12 %, що пов'язано із девальвацією гривні та підвищенням валютного  курсу долару. На разі тенденція  збільшення курсу американської  валюти триває, отже, станом на кінець 2008 року можна буде очікувати, що обсяг  капіталу, в тому числі статутного капіталу, комерційних банків України скоротиться більш суттєво. Свою роль у погіршенні рівня капіталізації банківського сектору у 2008 році зіграли й підвищення облікової ставки НБУ у квітні 2008 року з 10 до 12 %, а також у січні нормативу адекватності регулятивного капіталу(Н2).

Крім того, почала відчуватися  нестача національної валюти в банках. Комерційні банки вирішили цю проблему за рахунок підвищення ставок по депозитам, чим викликали новий короткостроковий депозитний «бум», який призвів до зростання  рівня депозитів за наслідками 9 місяців 2008 року на 21,4 % по відношенню до 2007 року. Однак у жовтні 2008 року відбулося  скорочення обсягу зобов'язань банків за коштами, залученими на рахунки суб'єктів  господарювання та фізичних осіб порівняно  з вереснем 2008 року на 3 % або на 9,2 млн грн. На поточний момент рівень капіталізації банківської системи  знижується у зв'язку з тим, що інвестори  почали вилучати свої кошти, а населення - депозити, що підриває стабільність вітчизняної  банківської системи. Зазначені  проблеми капіталізації також супроводжуються  і такими.

По-перше, оцінка капіталу банків може бути завищена, що пов'язане із переоцінкою основних засобів банків;включення  до складу активів, які обраховуються  для показника капіталізації, вартості сумнівних та безнадійних кредитів, які в загальному кредитному портфелі банків за нормативом не мали б перевищувати 5 %, але в багатьох банках станом на 1 півріччя їх частка сягала до 20 %.

По-друге, зниження прибутку банків є природним наслідком  надання на початку року дешевих  кредитів та залучення дорогих депозитів. Подальше підвищення ставок кредитування цілком логічно призвело до скорочення попиту на кредитні ресурси, тож нормативу  адекватності регулятивного капіталу стало важко дотримуватися багатьом банкам. За період до загострення кризи (станом на 01.09.2008 року) спостерігалося зростання прибутковості статутного капіталу комерційних банків, за даними АУБ [53], з 1,744 % на 1 лютого2008 року до 9,54 %, а також прибутковості активів  відповідно з 0,130 до 0,799 %. Однак в останні місяці така тенденція порушилася, і деякі банки опинилися майже на межі банкрутства,тож рівень прибутковості впав. Це пов'язано із неспроможністю населення повернути кредити, а також банків відповідати за своїми зобов'язаннями перед вкладниками. Цікавим є те, що найбільший рівень прибутковості продемонстрували дрібні ,регіональні банки, такі, як, наприклад, «Каліонбанк Україна», «Сітібанк Україна», «ОлімпійськаУкраїна» тощо. Банки першої десятки мають помірний рівень рентабельності, проте, забезпечують найбільшу питому вагу прибутків. До цих банків, за даними АУБ, відносяться «Укрсоцбанк», «Райффайзенбанк Аваль», «Приватбанк», «Укрексімбанк» та «Укрсіббанк».