Ризик і невизначеність інвестиційних проектів

Зміст:

Вступ

1. Інвестиційні проекти та їх класифікація

1.1 Поняття інвестиційного проекту

1.2 Класифікація інвестиційних  проектів

1.3 Фази розвитку інвестиційного  проекту

2. Ризик і невизначеність інвестиційних  проектів

2.1. Сутність, значення та класифікація інвестиційних ризиків.

2.2. Система методів врахування ризиків та невизначеності в інвестиційному аналізі.

2.3. Укрупнена оцінка стійкості проекту в умовах ризику.

Висновок

Додатки

Література

 

 

 

 

Вступ 

Зіткнення з різноманітними ризиками - звичайна загроза для будь-якого інвестора в умовах сучасної ринкової економіки. Здебільшого, вкладаючи свої кошти в виробництво тих чи інших товарів чи послуг, інвестор не може мати цілковитої впевненості в суспільному визнанні результатів цього виробництва. На практиці таке визнання залежить від вдалого сполучення різних факторів, отже інвестори ризикують отримати прибуток, менший за очікуваний, або, навіть, зазнати збитків. 
Таким чином, дослідження інвестиційних ризиків, виявлення факторів, які їх викликають та обчислення можливих втрат - ось важливі проблеми, на які необхідно зважати сучасному інвесторові, приймаючи рішення щодо вкладання коштів у той чи інший напрям виробничої чи комерційної діяльності. 
За умов сучасної української економіки проблема інвестиційних ризиків є особливо гострою через політичну нестабільність в країні, недосконалу законодавчу базу щодо інвестиційної та іншої, пов'язаної з нею, діяльності, нестабільність податкового режиму, падіння курсу національної валюти, низьку купівельну спроможність значної частини населення. Тому для капіталовкладників, які мають справу з вітчизняним ринком, особливо важливо ретельно обраховувати можливий вплив інвестиційних ризиків.

1. Інвестиційні проекти та їх класифікація 
1.1 Поняття інвестиційного проекту

Термін «інвестиція» входить до числа найбільш часто використовуваних понять в економіці, що знаходиться в процесі трансформації або відчуває підйом. Це поняття походить від латинського investio - одягаю, і має на увазі довгострокове вкладення капіталу в економіку всередині країни і за кордоном. У керівництві з інвестиційної діяльності його, як правило, трактують в широкому сенсі, розуміючи під інвестицією «витрачання ресурсів в надії на отримання доходів у майбутньому, після закінчення досить тривалого періоду часу».

Традиційно розрізняють два види інвестицій - фінансові і реальні. Перші являють собою вкладення капіталу в довгострокові фінансові активи - паї, акції, облігації, другі - у розвиток матеріально-технічної бази підприємств виробничої та невиробничої сфер. За реальними інвестиціями в російському законодавстві закріплений спеціальний термін - капітальні вкладення, під яким розуміються інвестиції в основний капітал (основні засоби), у тому числі витрати на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств, придбання машин, обладнання, інструменту, інтервю, проектно-вишукувальні роботи та інші витрати.

Реальні інвестиції, як правило, оформляються у вигляді інвестиційного проекту. Згідно із законом «інвестиційний проект є обгрунтування економічної доцільності, обсягу і термінів здійснення капітальних вкладень, у тому числі необхідна проектно-кошторисна документація, розроблена відповідно до законодавства України та затвердженими в установленому порядку стандартів (нормами і правилами), а також опис практичних дій по здійсненню інвестицій (бізнес-план).

Таким чином, якщо слідувати букві закону, то інвестиційний план трактується як набір документації, що містить два великі блоки документів:

Документально оформлене обгрунтування економічної доцільності, обсягу і термінів здійснення капітальних вкладень, включаючи необхідну проектно-кошторисну документацію, розроблену відповідно законодавством РФ і затверджену в установленому порядку стандартів (норм і правил);

Бізнес-план, як опис практичних дій по здійсненню інвестицій.

Суб'єктами інвестиційної діяльності є інвестори, замовники, підрядники, користувачі об'єктів капітальних вкладень та інші особи.Інвесторами, тобто особами, які здійснюють капітальні вкладення, можуть бути фізичні та юридичні особи, що створюються на основі договору про спільну діяльність.

В якості замовників по інвестиційному проекту можуть виступати як власне інвестори, так і уповноважені ними фізичні і юридичні особи.

1.2 Класифікація інвестиційних  проектів

Будь-яка класифікація інвестиційних проектів відносна і неповна.В даний час існує декілька типів класифікацій інвестиційних проектів. Ці класифікації будуються на ознаках масштабності, цільової спрямованості і змісту, виду одержуваного ефекту, ступеня участі держави, умов фінансування та тривалості.

Класифікація інвестиційних проектів за типом проекту передбачає поділ на технічний, організаційний, соціальний, економічний і змішаний. Існують і окремі види: інвестиційний, інноваційний, науково-дослідний проект і інші. Види різняться між собою не тільки цілями, а й ключовими обмеженнями: час, гроші, ринок, обладнання, фахівці і т. п.

Класифікація інвестиційних бізнес проектів за масштабом ділить їх на малі і мегапроекти. Вартість останніх звичайно перевищує 1 млрд. доларів, що дозволяє відносити їх до особливого класу. По суті своїй те, що називається мегапроектом, є окремою цільовою програмою розвитку тієї чи іншої області, пов'язаної, наприклад, з необхідністю великої галузевої чи структурної міжгалузевої перебудови.Він вимагає залучення додаткових джерел фінансування, державної підтримки, створення унікальних структур і систем управління і не може бути реалізований в рамках одного підприємства.

Малі проекти допустимо розділити на моно - і мультипроекти. Монопроект має одну певну мету і чітко окреслені рамки з фінансів, ресурсів, часу і якості, в той час як мультипроекти характеризується комплексною природою, різноманітністю вирішуваних завдань і об'єднує, по суті, кілька взаємозалежних проектів, що належать зазвичай до різних типів.

Нарешті, по тривалості або терміну реалізації інвестиційні проекти поділяються на коротко-, середньо-і довгострокові, причому розглядається тривалість циклу капіталовкладень, а не повний інвестиційний період.

1.3 Фази розвитку інвестиційного  проекту

Будь-який проект, навіть найбільший, зазвичай є лише елементом інвестиційної програми, здійснюваної в рамках інвестиційної політики фірми. Розробка цієї політики передбачає: формулювання довгострокових цілей діяльності фірми; пошук нових перспективних сфер докладання вільного капіталу; розробку інженерно-технологічних, маркетингових та фінансових прогнозів; формулювання цілей і підцілей інвестиційної діяльності; дослідження ринку та ідентифікацію можливих і доступних проектів; економічну оцінку і перебір варіантів в умовах різних обмежень (тимчасових, ресурсних, що мають економічну і соціальну природу і ін); формування інвестиційного портфеля; підготовку та періодичне уточнення бюджету капітальних вкладень; перманентну оцінку діючих проектів; оцінку наслідків реалізації завершилися проектів.

У ході розвитку стратегії розвитку фірми окреслюються основні напрями її діяльності, сфери та пріоритетність застосування капіталу.При цьому виходять з прийнятною рентабельності, стабільності зростання, необхідної диверсифікації бізнесу. Питання про пошук перспективних сфер застосування капіталу виникає в міру стабілізації обраного бізнесу і появи грошових коштів, які власники вважають за можливе не вилучати з бізнесу. Будь-яка інвестиційна програма базується на прогнозних оцінках маркетингового, технічного, технологічного і фінансового характеру, які використовуються при розробці бюджету капіталовкладень. З плином часу у великій фірмі найчастіше формується портфель допустимих проектів, які можуть бути реалізовані в міру появи джерел фінансування.

Життєвий цикл проекту; може бути розділений на три основні стадії: передінвестиційної, інвестиційну та експлуатаційну.

Початкова (передінвестиційної) стадія звичайно підрозділяється на передінвестиційній дослідження та розробку проектно-кошторисної документації, планування проекту та підготовку до будівництва. При проведенні передінвестиційної стадії, як правило, виділяють наступні три фази:

- Вивчення інвестиційних можливостей  проекту; _ - передпроектні дослідження;

- Оцінка здійсненності інвестиційного  проекту. Різниця між рівнями передінвестиційної досліджень досить умовно, і глибина опрацювання кожного рівня залежить від складності проекту, тимчасових обмежень, вимог потенційного інвестора і безлічі інших чинників.Вартість проведення передпроектних досліджень також різна і варіюється від 0,8% для великих проектів до 5,0% для проектів з невеликими обсягами інвестицій.

Інвестиційна (будівельна) стадія полягає в:

проведення торгів та укладанні контрактів, організації закупівель і поставок, підготовчих роботах;

будівельно-монтажних роботах; завершення будівельної фази проекту. Експлуатаційна стадія включає в себе експлуатацію, ремонт, розвиток виробництва і закриття проекту.

Для українских умов стосовно до діючих в Україні нормативним документам принципова схема життєвого циклу традиційного інвестиційного проекту складається з чотирьох фаз:

фаза 1: концепція (1-5%);

фаза 2: планування та розробка (9-15%);

фаза 3: здійснення (055-80%);

фаза 4: завершення (10-15%).

Життєвий цикл інвестиційного проекту характеризується інвестиційним і підприємницьким ризиком. При цьому типи ризиків, пов'язаних з фінансуванням інвестиційного проекту, в часі умовно можна підрозділити на ризики підготовчої стадії, ризики створення проекту, ризики введення об'єкта в експлуатацію, ризики функціонування об'єкта.

Першим трьом стадіям реалізації проекту притаманні як загальні, так і специфічні типи, і види ризиків, які є складовими частинами загального інвестиційного ризику. При цьому на всіх стадіях здійснення проекту присутні ризики та фактори загальноекономічного, соціально-політичного, технічного, комерційного характеру й ін

На четвертій стадії виникають, як правило, інвестиційні ризики, пов'язані з підприємницькою діяльністю-підприємницький ризик, що включає етапи запровадження на ринок товарів і послуг, зростання, зрілості насичення ринку та занепаду попиту на товари і послуги.

2.1. Сутність, значення та класифікація інвестиційних ризиків

Прийняття інвестиційних рішення об'єктивно здійснюється в умовах невизначеності, яка виявляється в неможливості однозначної оцінки розвитку подій у майбутньому. Головною причиною існування невизначеності є неповнота та неточність інформації про поточне та перспективне становище як зовнішнього, так і внутрішнього середовища інвестиційного проекту, зумовлені динамічністю і ба-гатофакторністю їх змінюваності та розвитку, дефіцитністю якісної інформації як ресурсу. Об'єктивно неусувний характер невизначеності породжує такий же неусувний ризик ухвалення інвестиційних рішень.

У словниках різних народів слово "ризик" існує у подібних формах і визначеннях змісту, наприклад, в англійській мові "risk", у французькій "risque", в італійській "rischio", в німецькій "risiko", в іспанській "riesgo" тощо. На думку філологів, воно походить від латинського терміну "resecum", який в перекладі значить "скеля" або "небезпека" та вживалося прадавніми мореплавцями для означення небезпеки зіткнення з прибережною скелею. Отже, етимологічно слово "ризик" завжди пов'язується, в першу чергу, з появою небезпеки або непевності в різних сферах господарської діяльності та суспільно-економічного буття. Так, у Адама Сміта і інших англомовних учених для позначення ризикованих дій часто практикувалося слово "hazard" (небезпека). Упродовж тривалого часу поняття ризику не лише асоціювалося з багатозначними негативними проявами життєвих ситуацій, а й часто вживалося як їх синонім.

В сучасній теорії ризику чітко виокремлюються два протилежні погляди на трактування даної категорії - класичний, представниками якого є Дж. Міль та І. Сеньйор, і неокласичний, прибічниками якого виступають А. Маршалл, А. Пігу, Дж. Кейнс, принципові розбіжності яких походять із різного сприйняття характеру співвідношення між непевністю та ризиком

Порівнюючи класичний та неокласичний підходи необхідно зазначити, що погляди неокласиків є лише логічним розвитком класичних. Так, неокласична теорія передбачає, що генетичні корені ризику первинно виникають у невизначеності, яка є особливим об'єктивним станом, що згодом викликає суб'єктивне сприйняття небезпеки - непевність. Такий підхід дозволяє розуміти етимологію ризику як економічної історико-логічної категорії, в якій невизначеність і незнання обумовлюють появу об'єктивної непевності, що сприймається суб'єктами діяльності як стан відчуття небезпеки. В свою чергу, така суб'єктивно усвідомлена небезпека і є ризиком.

Отже, з позиції різних суб'єктів інвестиційної діяльності одна і таж сама ситуація може мати різні оцінки ризику, які визначаються, насамперед, їх індивідуальним відношенням до ризику. Суб'єктивне сприйняття ризику відбивається на зміні граничної корисності приросту очікуваних інвестиційних доходів (додаток1) Подані на рисунку типові графіки функції корисності наочно демонструють "золоте правило інвестування": чим більше ризик інвестування, тим вище має бути доходність проекту.