Ризик і невизначеність інвестиційних проектів

Обов'язковою умовою виникнення ризику є наявність альтернативних сценаріїв розвитку подій, що зумовлює отримання різних результатів: у ситуації коли можливим є лише один результат, незалежно від того йде мова про втрати чи надбання, ризику не існує, оскільки не існує альтернатив.

Ризик в інвестуванні - це кількісно оцінена з позиції певного суб'єкта інвестиційної діяльності невизначеність, пов'язана із можливістю виникнення в процесі реалізації інвестиційного проекту несприятливих подій та їх наслідків в формі певних фінансових втрат (зниження доходів, зростання витрат, втрата прибутку тощо).

Таким чином, ключовими складовими сутності інвестиційного ризику як економічної категорії є:

- невизначеність  дії ринкових факторів у даний  час та у майбутньому;

- існування декількох  альтернатив розвитку подій;

- можливість настання  несприятливої події, ймовірність  втрат активів, неотримання очікуваного  прибутку або інших відхилень  від запланованих, прогнозованих  показників;

- об'єктивна необхідність  здійснення управлінських заходів  щодо зменшення можливих негативних  або несприятливих наслідків;

- суб'єктивне сприйняття  подій.

Метою аналізу впливу ризику на ефективність інвестицій є

розробка можливих заходів щодо запобігання виникнення очікуваних фінансових втрат. Досягнення даної мети в значній мірі визначається якістю ідентифікації ризиків інвестицій, тобто повнотою виявлення всієї системи несприятливих факторів, здатних зумовити зниження обсягів доходів, зростання інвестиційних потреб в капіталі та відповідне зменшення інвестиційного прибутку. В зв'язку з цим інвестиційних аналіз передбачає складання вичерпного переліку ризиків для кожного інвестиційного проекту та оцінку відповідної структури очікуваних фінансових втрат.

Ефективність цього процесу базується, насамперед, на чіткій класифікації системи ризиків, їх групуванні та агрегуванні можливого впливу на результати інвестицій.

За джерелами виникнення та можливістю усунення інвестиційні ризики прийнято поділяти на систематичні (загальноекономічного характеру, спільні для всіх сфер економіки, які є такими, що не ди-версифікуються) та несистематичні (пов'язані з умовами реалізації тільки даних інвестицій, як правило, можливими помилками планування та організації проекту, втрати від яких можуть бути знижені за рахунок диверсифікації) ризики. На систематичні ризики, якими, наприклад, є загальна фінансова криза, інфляція тощо, припадає близько 25-50% загального ризику будь-якого інвестиційного проекту.

За характером дії ризики поділяють на прості та складні. Складні ризики є комбінацією простих ризиків, яка характеризується спільним негативним наслідком їх виникнення. Прості ризики зумовлюються дією сукупності незалежних між собою подій, а наслідки їх виникнення оцінюються індивідуально.

Традиційно в інвестиційному аналізі виокремлюються такі агре-говані типи ризиків:

- політичний, правовий  і загальноекономічний ризики, які, на відміну від інших форм  ризиків, належать до зовнішніх  умов реалізації інвестицій;

- технічний ризик  зумовлений недоліками та помилками  в технічному аналізі проектних  рішень (наприклад, якість проектування, вибір технології, організація управління  проектом тощо);

- фінансовий ризик  пов'язаний з тим, що не досягаються  певні параметри розробленого  фінансового плану проекту (наприклад, зміни в джерелах та обсягах  фінансування, несвоєчасне надходження  коштів від реалізації, незадовільний  фінансовий стан партнерів, зростання  витрат за проектом тощо);

- маркетинговий  ризик виникає через прорахунки  під час оцінювання ринкових  умов дії проекту, а саме ємності  ринку збуту та можливостей  ресурсних ринків щодо виконання  проектних поставок, організації  реклами та збутової мережі, часу  виходу на ринок, обраної цінової  політики тощо.

- екологічний ризик, пов'язаний з недостатньою розробкою  питань впливу на навколишнє  середовище;

- ризик учасників  проекту, пов'язаний з можливими  негативними подіями в управлінні  та фінансовому стані учасників  інвестиційного проекту.

Оскільки реалізація інвестиційних проектів проходить декілька стадій проектного циклу, то аналіз ризику необхідно проводити в розрізі відповідних етапів. При цьому аналізується ризик для кожної стадії реалізації інвестиційного проекту, а потім встановлюється сумарний ризик проекту та загальний обсяг можливих фінансових втрат.

2.2. Система методів врахування ризиків та невизначеності в інвестиційному аналізі

В цілях оцінки стійкості і ефективності проекту в умовах невизначеності рекомендується використовувати наступні методи (в послідовності точності оцінок):

- укрупненої оцінки  стійкості;

- розрахунку рівнів  беззбиткової;

- варіації параметрів;

- оцінки очікуваного  ефекту проекту з урахуванням  кількісних характеристик невизначеності.

Всі методи, окрім першого, передбачають розробку сценаріїв реалізації проекту в найбільш вірогідних або найбільш небезпечних для яких-небудь учасників умовах і оцінку фінансових наслідків здійснення таких сценаріїв. Це дає можливість при необхідності передбачити в проекті заходи по запобіганню або перерозподілу виникаючих втрат.

В даний час на практиці використовується широкий спектр прийомів та підходів, що дають змогу аналізувати ризики інвестиційного проекту.

Приблизною мірою ризику є термін окупності проекту. Разом з тим орієнтація при оцінці невизначеності проектів тільки на термін окупності часто призводить до відбору короткострокових проектів з високими доходами, ігноруючи при цьому більш рентабельні, але довгострокові проекти.

Статистичний метод заснований на показниках математичної статистики - дисперсія, стандартне відхилення, коефіцієнт варіації.

Експертний аналіз ризиків застосовують на початкових етапах роботи з проектом при відсутності достатнього обсягу інформації для достовірної оцінки ефективності та ризиків проекту (якщо похибка розрахунків перевищує 30%).

Експертний аналіз ризиків здійснюється в такій послідовності:

- розробляється  перелік критеріїв оцінки ризиків  у вигляді експертних листів, що складаються з питань. Для  кожного критерію призначається  певні вагові коефіцієнти, які  не повідомляються експертам;

- визначається прийнятний  рівень кожного виду ризику  для організації, що реалізує  даний проект, та проводиться  оцінка граничних значень ризику  за відповідною шкалою;

- в разу необхідності  дається конфіденційна диференційована  оцінка рівня компетентності  експертів;

- ризик оцінюється  експертами з точки зору ймовірності  настання ризикованої події та  небезпеки даного виду ризику  для успішного завершення проекту;

- виставлені експертами  оцінки по кожному виду ризику  зводяться розробниками у відповідну  таблицю та розраховується інтегральний  рівень з врахуванням вагових  коефіцієнтів критеріїв та рівнів  компетентності експертів;

- порівнюється інтегральний  рівень ризику, визначений на  основі експертних оцінок, та  граничний рівень для даного  виду ризику, що є підставою  для прийняття рішення щодо  прийнятності проекту.

В разі необхідності розробляється комплекс заходів, спрямованих на зниження впливу виявлених ризиків на успішність реалізації проекту, та проводиться повторний експертний аналіз.

Метод аналогій полягає в аналізі всіх наявних даних, які є в розпорядженні підприємства, що стосуються здійснення аналогічних проектів з метою розрахунку ймовірності втрат. Значну роль при цьому відіграє банк інформації про всі реалізовані проекти, який створюється на основі їх оцінки уже після завершення. Найбільш широко метод аналогій застосовується при оцінці ризику проектів, які часто повторюються, наприклад, в будівництві.

Метод ставки відсотка з поправкою на ризик дозволяє за рахунок збільшення ставки відсотка на величину надбавки за ризик (премія за ризик) врахувати фактори ризику при розрахунку ефективності проекту.

Метод зміни грошового потоку за допомогою коефіцієнтів зниження, які являють собою ймовірність появи аналізованого грошового надходження. Проект, в якого відкоригований грошовий потік має найбільшу NPV, вважається найменш ризикованим.

Метод критичних значень (метод варіації параметрів) базується на знаходженні таких значень змінних чи параметрів проекту, які приводять величину відповідного критерію ефективності до граничного його значення.

Використовують також й інші методи - аналіз чутливості, аналіз беззбитковості, аналіз сценаріїв розвитку проект тощо.

Комбінований метод полягає в об'єднанні декількох методів або їх елементів.

2.3. Укрупнена оцінка стійкості проекту в умовах ризику

Стійкість проекту - це його здатність зберігати свою ефективність при різних змінах умов реалізації.

Проект вважається абсолютно стійким, якщо при всіх альтернативних сценаріях свого розвитку він виявляється ефективним і фінансово спроможним, а можливі негативні наслідки несприятливих подій можуть бути усунені за допомогою передбачених в проекті організаційно-економічних заходів (диверсифікація, розподіл ризику між учасниками, страхування, резервування тощо). Проект є нестійким, якщо виявився неефективним або призводить до значних фінансових втрат за сценаріями, що мають достатньо високий рівень можливості виникнення.

Укрупнена оцінка стійкості проекту в умовах ризику є методом експрес-аналізу, спрямованого на оперативне отримання висновку про ризикованість проекту без застосування складних статистичних та математичних процедур оцінки ризику.

При застосуванні укрупненої оцінки стійкості проекту як основного методу врахування ризику та невизначеності рекомендується:

- використовувати  помірно песимістичні прогнози  техніко-економічних параметрів  проекту, цін, ставок податків, обмінних  курсів валют і інших параметрів  економічного оточення проекту, обсягів виробництва і цін  на продукцію, термінів виконання  і вартості окремих видів робіт  тощо;

- передбачати резерви  коштів на покриття можливого  зростання інвестиційних і операційних  витрат, обумовленого коригуванням  проектних рішень в процесі  його реалізації

- використовувати  в оцінках критеріїв ефективності  норму дисконту з врахуванням  поправки на ризик.

При цьому, якщо відсутня інформація про можливі зміни значень окремих параметрів в майбутньому, рекомендується проводити оцінку ефективності проекту для наступних варіантів розвитку подій:

- збільшення інвестиційних  витрат, а також відповідне коригування  розміру амортизації в собівартості  за такими напрямами: вартість  робіт, що виконуються вітчизняними  підрядчиками, і вартість устаткування  вітчизняного постачання - на 20%; вартість  робіт і устаткування іноземних  фірм - на 10%;

- збільшення на 20% від проектного рівня непрямих  виробничих витрат і на 30% питомих (на одиницю продукції) прямих  матеріальних витрат, відповідно  змінюється вартість запасів  сировини, матеріалів, незавершеного  виробництва і готової продукції  у складі оборотних коштів;

- зменшення обсягу  виручки до 80% її проектного значення;

- збільшення в 2 рази проектного часу затримок  платежів за продукцію, що поставляється  без передоплати;

- збільшення відсотка  за кредит в 1,4 рази по кредитах  у гривнях і в 1,2 рази по кредитах  у іноземній валюті.

Якщо проект передбачає страхування на випадок зміни відповідних параметрів проекту, або значення цих параметрів фіксовані в укладених угодах у складі проектної документації, можливість погіршенням цих параметрів не розглядається.

Для укрупненої оцінки стійкості проекту можуть використовуватися показники внутрішньої норми доходності і індексу рентабельності дисконтованих інвестицій. При цьому проект вважається стійким, якщо додержуються всі наступні умови:

- значення IRR є достатньо  великим - не менше 25-30%;

- значення норми  дисконту не перевищує рівня, прийнятного для малих і середніх  ризиків - 15%;

- ставки відсотка  за кредитами та іншими складовими  позикового капіталу в фінансуванні  проекту не перевищують IRR;

- індекс прибутковості  дисконтованих інвестицій (PI) перевищує 1,2.

Крім того, проект рекомендується оцінювати як стійкий тільки за наявності певного фінансового резерву - всіх вільних фінансових коштів підприємства, які включають загальне накопичене сальдо грошового потоку за проектом та залишки грошових коштів у складі активів підприємства від інших видів діяльності (непов'язаних з даним проектом). При цьому бажано, щоб обсяг такого фінансового резерву на кожному кроці розрахункового періоду становив не менше 5% суми чистих операційних та інвестиційних витрат відповідного періоду.