Роль валютно-фінансових ресурсів у регулюванні світової та національної економік

Станом  на січень 2008 року портфель проектів Світового  банку в Україні складається  з 11 інвестиційних проектів, що реалізуються, та з 6 інвестиційних проектів і 1 системного проекту на стадії підготовки, сума позик за якими складає 1,8 млрд. дол. США. Крім того, також реалізується один гарантійний проект на суму 100 млн. дол. США. На стадії ініціювання  знаходяться 3 проекти (на суму 462, 58 млн. дол. США).

Обсяги  фінансування Банку на поточний момент розподілені наступним чином  по секторах економіки:

- на  проекти в соціально-гуманітарному  секторі припадає 33% від загальної  суми запозичених Україною коштів,

- на  підтримку фінансового сектору  - 32%,

- на  сферу енергетики і муніципальної  інфраструктури -14%

- на  агропромисловий комплекс — 12%,

- на  розвиток державного сектору  - 8% від загальної суми позик.

Крім  того, в Україні активно працюють Міжнародна фінансова корпорація та Багатостороннє агентство з питань гарантування інвестицій, зростає кількість  затверджених інвестиційних та гарантійних  проектів для України:  відбувається перехід від переважно проектів технічної допомоги до інвестиційних  та гарантійних проектів у наступних  секторах - фінансовому, сільськогосподарському та сфері послуг; сприяння розвитку у сферах корпоративного управління, лізингу, забезпечення прав власності. Станом на 31 січня 2007 року МФК інвестувала  в Україну близько 685 млн. доларів  у 32 проектах.

Крім  цього, Світовим банком спільно з  МВФ влітку 2007 р. проведено Програму оцінки фінансового сектору України (ПОФС). Ця програма покликана допомогти  в оцінці фінансового сектора  України. В рамках згаданої програми перевірено дотримання міжнародних  стандартів щодо фінансового регулювання, контролю, прозорості, дотримання Україною Базельських основних принципів  банківського нагляду. Україною наразі вивчаються висновки, надані в рамках ПОФС.

6 грудня 2007 року Рада виконавчих директорів Світового банку затвердила сьогодні нову Стратегію партнерства з Україною на період 2008-2011 років. Стратегія визначає пріоритети діяльності Групи Світового банку в Україні, включаючи кредитування та інвестиції, надання аналітичних і консультаційних послуг і технічної допомоги.

У рамках Стратегії передбачається надання  позик на загальну суму від 2 до 6 мільярдів  доларів США протягом чотирьох років. Обсяги щорічного кредитування визначатимуться  низкою показників, зокрема таких, як поступ у проведенні структурних  реформ, макроекономічна стабільність та покращення впровадження нинішніх позик Світового банку. До того ж  Міжнародна фінансова корпорація й надалі інвестуватиме значні кошти  на підтримку приватного сектора в Україні.

Аналітичні  й дорадчі послуги становитимуть  дедалі зростаючий компонент нової  Стратегії. Йдеться про дослідження  специфічних для України проблем  розвитку, а також надання своєчасних консультаційних послуг і технічної  допомоги, включаючи систему розширених консультаційних послуг МФК.

Нова  Стратегія базується на результатах  аналізу ключових проблем розвитку України. Як зазначається у Стратегії, аби підтримати сталий розвиток у  майбутньому, Україні потрібно: 1) поліпшити  свою конкурентоспроможність на міжнародному рівні; 2) реформувати свою систему  державних фінансів та державний  сектор для покращення якості державних  послуг і забезпечення підвищення добробуту  всіх громадян України; 3) усунути вади у галузі управління у державному і приватному секторах.

Щодо  першого пункту, Стратегія пропонує фінансування інфраструктури державного сектора (зокрема, розвитку транспорту та підвищення енергоефективності), а також розширення консультаційних послуг та підтримки реформ для поліпшення ділового клімату, Крім того передбачається технічна допомога та доступ до кредитних ліній з метою зміцнення фінансового сектора, а також на освоєння глобального інтелектуального потенціалу з тим, аби сприяти інноваціям та впровадженню передових технологій. Для поліпшення якості послуг у державному секторі і кращого задоволення потреб населення, зазначається у Стратегії, Україні потрібно більш раціонально, а не в більшій кількості витрачати свої ресурси. Тому увага Світового банку зосереджується на підвищенні ефективності витрачання державних коштів і, загалом, дієвості управління державними фінансами. Стратегією також передбачено продовження надання фінансової допомоги на підтримку економічних реформ у рамках програми Позики на підтримку стратегії розвитку, що, як очікується, забезпечить підтримку державного бюджету у межах від 400 до 600 мільйонів доларів США щорічно.

Заходи, спрямовані на удосконалення управління і боротьбу з корупцією, є наскрізними  для всієї Стратегії партнерства. В цьому документі визнається, що хоча в Україні є одностайність  стосовно того, що корупція - це серйозна проблема, а управління потребує удосконалення, поки що не досягнуто згоди щодо конкретних реформ і заходів, необхідних для реалізації кожної з них. Тому в Стратегії підкреслюється важливість зміцнення попиту на ефективне управління шляхом співпраці з широкою групою партнерів.

3.2 Проекти Світового банку щодо надання фінансової підтримки іншим країнам

 

Стратегія допомоги країні

План  дій Світового банку у будь-якій країні відомий під назвою Стратегія  допомоги країні (Стратегія). Стратегія  формулює узгоджені з Банком пріоритетні  напрямки розвитку країни і вказує яку саме підтримку можна надати країні упродовж трирічного періоду  і в якому обсязі.

Стратегія підтримує власну програму розвитку, розроблену урядом, яка пристосована до потреб та умов даної країни.

Стратегію готують спільно з урядом, і  перш ніж її буде прийнято її основні  елементи обговорюються з представниками уряду. Крім того, з метою залучення  найширшої можливої аудиторії до підготовки проекту Стратегії, у  багатьох країнах проводяться прилюдні консультації та обговорення в мережі інтернет.

Втім, Стратегія не потребує узгодження. У документі про стратегію  висвітлюються будь-які відмінності  між власною програмою країни і стратегією Банку. Звіт про хід  виконання стратегії видається  у звітному році.

 

Види кредитування

Світовий  банк надає країнам різні види фінансової допомоги. Це позики Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР) та кредити і гранти, одержувані через Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), що є органом концесійного кредитування у Групі Світового  банку.

Вид фінансування, що надається, обумовлений  рівнем потреб даної країни. Кошти, що їх позичає уряд, використовуються для підтримки конкретних проектів і програм.

Позики  МБРР – МБРР встановлює для своїх  країн-позичальників набагато більший  термін погашення позик порівняно  з комерційними банками—15-20 років, включаючи 3-5-річний пільговий період до початку погашення основної суми.

Кредити МАР – безвідсоткові кредити  МАР мають 35-40-річний термін погашення, включаючи 10-річний пільговий період. Нині право на одержання допомоги МАР мають країни з ВВП, що не перевищує $875 на душу населення.

Інструменти кредитування

Банк  має два основні види інструментів кредитування – системні позики та інвестиційні позики.

Системне  кредитування – системне кредитування підтримує країни, що впроваджують макроекономічні реформи та реформи  галузевої політики і, у поєднанні  із підтримуваною МВФ стабілізаційною  програмою, спрямоване на полегшення переходу економіки до життєздатного зростання  і зменшення рівня бідності.

Інвестиційне  кредитування – інвестиційні кредити  надаються на різні цілі і використовуються державними установами (технічна допомога, охорона здоров’я, освіта тощо), автономними компаніями у державному секторі (енергетика, телекомунікації) та приватним сектором.

Гранти

Існує також певна кількість механізмів надання грантів. МАР не лише традиційно надає безвідсоткові кредити, але  також дедалі більше надає найбіднішим  країнам гранти. Крім цих грантів  МАР, Банк є розпорядником майже  десятка грантових програм, а  також 850 трастових фондів донорів, що надають допомогу у сумі понад $1 млрд. на рік.

 Проекти

Світовий  банк розробляє та фінансує проект на прохання уряду зацікавленої країни.

Після оцінки техніко-економічного обгрунтування проекту та умов позики проводяться переговори. Існують різні варіанти фінансування в залежності від виду допомоги, що потрібна.

Позики  або кредити для цих проектів ухвалює Рада виконавчих директорів Світового банку. Рада є органом  ухвалення рішень Банку, у якому  представлені усі країни-члени. Позика набирає чинності після того, як її буде ратифіковано урядом зацікавленої країни. 

Слід  зазначити, що управління впровадженням  проектів здійснює, власне, уряд. Уряд створює орган з питань впровадження проекту, який відповідає за різні аспекти  впровадження, зокрема, закупівлю та відбір консультантів.

 АНАЛІТИЧНІ ТА КОНСУЛЬТАЦІЙНІ ПОСЛУГИ: дослідження, звіти, заходи

Працівники  Світового банку у кожній країні проводять дослідження і готують  звіти, відомі під назвою “Економічна і галузева робота”. Ці звіти призначені для глибокого розуміння проблем розвитку країни. Теми досліджень та аналізу окреслені у Стратегії допомоги країні.

Додаткові дослідження охоплюють аналіз економічної  політики (Меморандум з економічного розвитку країни), фінансові витрати (Огляд державних видатків), екологічні оцінки (Програма екологічних заходів) та інші конкретні теми.

Подальшому  обговоренню питань розвитку сприяють семінари та інші заходи. Ці заходи дедалі більше залучають групи учасників  проекту, зокрема уряд, ЗМІ, громадські організації, до спільного обговорення  певного кола питань розвитку.

Група Світового банку з питань економічного розвитку, очолювана старшим економістом  Банку, також здійснює дослідження, яке інформує про роботу Світового  банку з широкого кола питань, зокрема, екології, бідності, торгівлі та глобалізації.

 

 

РОЗБУДОВА КАДРОВОГО ТА ІНСТИТУЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Для забезпечення сталих результатів у  країнах Світовий банк також зміцнює  внутрішню спроможність країн підтримувати життєздатність програм економічного розвитку. Ця робота з обміну інформацією  головним чином здійснюються через  Інститут Світового банку (WBI), який впроваджує програми підвищення кваліфікації і забезпечення розвитку своїх клієнтів, працівників та партнерів.

Ці  програми реалізуються у формі курсів, консультацій з питань політики, партнерства  з навчальними та дослідними інститутами  в усьому світі та у формі підтримки  мереж навчальних закладів, пов’язаних з міжнародним розвитком. Інститут Світового банку має одну з  найбільших мереж дистанційного  навчання.

Консультаційні  послуги надаються для цілей  інформування і навчання за темами — або екологічно і соціально  сталого розвитку, охорони здоров’я, харчування та населення, фінансового  сектора, або норм права і справедливості. В деяких випадках для інших фахівців з практичної реалізації завдань  розвитку існують інструменти, які  вони можуть застосовувати, наприклад, при розробці проектів; для управління та моніторингу; оцінки дотримання законодавчих, фінансових вимог, вимог щодо закупівлі; гендерних питань; продуктів та проблем  харчування, а також безпеки переселення.

ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ

Ефективне зовнішнє фінансування потребує чесного  та прозорого управління. З 1996 року Банк розпочав понад 600 конкретних антикорупційних  програм та ініціатив щодо управління у країнах-клієнтах. Підхід Світового  банку до вирішення проблеми визначено  у його стратегії управління у  державному секторі “Стратегія Світового банку щодо реформування державних установ та зміцнення управління”. 

 

3.3 Проблеми реформування МВФ та СБ

 

Звернімося  до проблем подолання сучасних фінансових криз. Процес розгортання фінансової кризи стосується насамперед комплексу «позикодавець – позичальник». На думку більшості аналітиків, за умов розгортання фінансової кризи як позикодавці, так і боржники в країнах, що змушені звертатися за підтримкою до Міжнародного валютного фонду (МВФ), мають уміло й дипломатичне пом'якшувати славнозвісні «кондиціоналітіс» (обов'язкові умови, які має виконувати країна —реципієнт допомоги від МВФ), що передбачають жорстку макроекономічну політику. Нині стає панівною думка, що лібералізація руху капіталів не повинна бути самометою. Перш ніж перейти до неї, в умовах розгортання кризи необхідно здійснити інституційні реформи з перебудови економіки і рекапіталізації банківської системи. Саме це має бути пріоритетним напрямом подолання фінансової кризи. Загалом політики багатьох країн вважають, що кредити, надані на здійснення програм МВФ, спроможні завдати більше шкоди, аніж принести користі [6, с. 48].

У світових наукових колах та серед  політиків давно поширилася думка, що із запровадженням у світову фінансову систему дериватів, які дають змогу відкладати виконання нинішніх угод на будь-який невизначений час у прийдешньому, в неї було закладено елементи невизначеності й великого ризику. Ірраціональний «дух звіра» (Дж. Кейнс) дістав можливість реалізовувати себе в живильному середовищі нинішньої фінансової спекулятивної системи, що є своєрідним тоталізатором для небагатьох спритних гравців фінансового ринку. Однак про цю можливість у впливових колах воліють мовчати: надто могутні сили живляться соками фінансової системи-тоталізатора. Принагідне зауважимо, що більшість хедж-фондів — головних спекулянтів сучасної фінансової системи.—є американськими.

Нині  вже стало очевидним, що рецепти  МВФ, його «кондиціоналітіс» є недоречними не тільки в країнах Східної Азії. Вимоги підвищення процентної ставки і здійснення жорсткої монетарної політики, фіскальна строгість, лібералізація цін, руху капіталів, відкритість економіки за пасивності держави, закриття неприбуткових підприємств, банків, фінансових установ за умов фінансової кризи — цей стандартний набір «кондиціоналітіс» нині ніде не може бути впроваджений без значних застережень.