Соціально-економічні наслідки діяльності монополії та їх державне регулювання

Міністерство доходів і зборів України

Національний університет державної  податкової служби України

 

                                                           

                                              Кафедра економічної теорії

 

 

 

Реферат

 

з дисципліни: «Мікроекономіка»

на тему «Соціально-економічні наслідки діяльності монополії та їх державне регулювання»

 

 

 

 

 

Виконав:

Студент групи  ОБА-12-3

Степанчук Сергій

 

Науковий  керівник:

Старостенко Г.Г.

д.е.н., професор, професор

кафедри економічної  теорії

 

 

 

Ірпінь 2013

 

Зміст

Вступ 3

1. Теоретико-методологічні аспекти поняття монополій 5

1.1.  Причини появи і існування монополій 5

1.2   Форми і види монополій 8

2. Соціально-економічні наслідки монополізації економіки 13

2.1  Стан монополій в Україні 133

2.2. Наслідки процесу монополізації 18

Висновки 20

Список використаної літератури 23

 

 

Вступ

Актуальність дослідження монополій та антимонопольного законодавства сьогодні є безперечним, оскільки про порушення його постійно проводяться справи, деякі з яких набувають неабиякого розмаху.

Діяльність органів, покликаних наглядати за дотриманням антимонопольного законодавства показує, що дані порушення  надають шкоди суспільству у  величезних розмірах.

Необхідність постійного вдосконалення даного законодавства  пояснюється тим, що фірми-порушники  постійно знаходять шляхи того, як зробити свої антиконкурентні дії, або зловживання монопольним становищем законними.

В Україні  процес створення державного контролю по недопущенню несумлінної конкуренції  фактично почався з нуля, так як командно-адміністративна система  по своїй суті виключала наявність  вільної конкуренції в господарській  діяльності.

Тому на даному етапі величезне значення має  створення й удосконалення законодавчої бази з приводу регулювання монополістичних  процесів і конкуренції, розуміння  населенням України необхідності економічних  реформ в цій сфері.

Метою роботи є дослідження соціально-економічних наслідків монополій в Україні та існуючого антимонопольного законодавства в Україні.

Щоб досягти даної мети у дослідженні ставляться такі завдання:

-  розкрити суть монополій, причини та особливості їх виникнення;

- дослідити негативний вплив монополій та необхідність проведення антимонопольної політики;

- аналіз антимонопольного законодавства України;

-  висвітлити деякі елементи іноземного законодавства, які Україна може використати для покращення діяльності у сфері недобросовісної конкуренції та зловживання монопольним становищем.

Монополії спричиняють зниження продуктивності, погіршення якості, ріст цін, перебої  в постачанні, недобросовісність  у виконанні  договірних зобов’язань, “відкачку” з економіки і без  того недостатніх коштів; вони поглиблюють  проблему неплатежів, утруднюють залучення іноземних інвестицій, здійснюють основний тиск на уряд, чинячи перешкоди проведенню економічних реформ, закріплюють чиновницьку владу.

Предметом даного дослідження є стан монополій та антимонопольне законодавство України та інших країн.

Об’єктом дослідження є монополії, як один з типів будови ринку.

Методи, які застосовуються для проведення даної роботи є: дедуктивний, аналітичний і монографічний.

 

1. Теоретико-методологічні аспекти поняття монополій

1.1.  Причини появи і існування  монополій

Монополія – це окремі крупні підприємства, об’єднання підприємств, господарські товариства, які виробляють значну кількість продукції певного  виду і таким чином займають монопольне становище на ринку, впливають на процес ціноутворення і отримують  більш високі (монопольні) прибутки.

  Наприкінці ХІХ ст. ринок чи не вперше за багатовікову  історію свого існування та  розвитку зіткнувся з серйозними  проблемами. Саме в той час  виникла досить реальна загроза  функціонування того атрибуту, існування  якого було просто необхідним  для існування самого ринку  — конкуренції. На її шляху  виникли вагомі та істотні  перепони у вигляді монополістичних  утворень.

Історія монополія вираховуються  тисячами років і сягає глибокої давнини. Ще видатний давньогрецький філософ  Аристотель згадував про неї, відносячи  її до “мистецтва наживати майно”. Він  зазначав, що “вигідно в розумінні  наживання майна, якщо хтось зуміє  захопити будь-яку монополію”.

Англійський філософ Томас  Гоббс описував монополії, створені ще феодальною державою для зарубіжної торгівлі. Він їх називає корпораціями, зазначаючи, що “метою подібної корпорації є збільшення прибутків шляхом монопольного права купівлі і продажу як вдома, так і за кордоном”.

Проте в обох цих випадках поява монополій пов’язувалась  із накопиченням багатства, прибутків, а засобом досягнення цього вважалося  панівне становище на ринку.

Взагалі монополістичні тенденції  в різних формах та з різною силою  проявлялися на всіх етапах розвитку ринкового суспільства (з IV тисячоліття  до н.е. до останньої третини ХІХ  ст.), проте панівними вони стають лише наприкінці ХІХ ст. Саме в цей  час (а особливо під час економічної  кризи 1873 р.) почалася їх новітня історія. Взаємопов’язаність цих двох явищ — криз та монополій — показує  одну з причин монополізації, а саме: намагання багатьох фірм вберегтися від кризових потрясінь у монополістичній  практиці. Не випадково тогочасна економічна література давала досить дотепну і влучну назву монополіям: “діти криз”[10, с. 46].

Що ж являють собою  різноманітні монополістичні утворення? У вузькому розумінні монополія  означає виключне право на володіння  будь-чим або на здійснення якихось  заходів. В економічній теорії під  монополією розуміють велике підприємство, фірму або об’єднання (спілку), що концентрують значну частину виробництва  і збуту певного виду продукції, пануючи на ринку з метою одержання  монопольного прибутку. Завдяки цьому  такі підприємства посідають домінуюче  становище на ринку, набувають можливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись  вигідних для себе цін і, як результат, отримують більш високі (монопольні) прибутки. Отже, найбільш визначальним критерієм монопольного утворення  є панування на ринку (проте тут  слід звернути увагу: як для контролю над акціонерним товариством  потрібно зосередити в одних руках 20, а інколи й 10% акцій, і цього  буде достатньо, так і для панування  на ринку одному великому підприємству буде достатнім виробляти 10-20% продукції. У світовій же практиці монополією вважається зосередження в одних  руках 30% ринку). Таке домінування дає  змогу підприємцю самостійно, або  разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного  товару [9, с 68].

Взагалі монопольного становища  бажають досягти кожен підприємець  чи підприємство. Це дозволило б  їм уникнути цілого ряду проблем та небезпек, пов’язаних з конкуренцією, зайняти привілейовану позицію  на ринку. Шляхом концентрації у своїх  руках переважної більшості виробництва, маючи так звану господарську владу, такі підприємства в змозі  нав’язувати іншим суб’єктам  ринкових відносин свою волю. По суті справи, це можна вважати підкоренням  інтересів суспільства власним  інтересам фірми.

 Чому ж монополії  взагалі почали своє існування?  В чому полягають причини їх  виникнення? Перед розглядом цих  причин необхідно зазначити, що  існують різні види монополій,  які можна звести до трьох  основних: природної, адміністративної  та економічної.

Природна монополія виникла  внаслідок об’єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний  товар чи послугу найкраще задовольняється  однією або декількома фірмами. В  її основі полягають особливості  технології виробництва та обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива, та вона й небажана. Прикладом можуть слугувати енергозабезпечення, телефонні  послуги, зв’язок, трубопровідний транспорт  і т.д. Уявімо на хвилинку, що б було, якби наше суспільство обслуговувала  більш ніж одна електрична компанія. Тоді кожен споживач повинен був  би мати власну лінію напруги, технічне забезпечення, трансформатор і т. ін. Ці галузі зосереджує, як правило, у  своїх руках держава. Заборона або  розукрупнення таких монополій  є справою економічно недоцільною.

Адміністративна монополія  виникає внаслідок дії державних  органів. З одного боку, це надання  одній або декільком фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності.

З іншого боку, це організаційні  структури для державних підприємств, коли вони об’єднуються і підпорядковуються  різним главкам, міністерствам, асоціаціям. В цьому випадку, як правило, групуються підприємства однієї галузі. Вони виступають на ринку як єдиний господарський  суб’єкт і між ними немає конкуренції.

Таким чином, адміністративна  монополія, що виникає в неринковому  середовищі, має набагато більше монопольної  влади, аніж економічна, про яку буде вестися далі.

Економічна монополія  є найпоширенішою. Саме її при розгляді проблеми монополізму найбільше  торкаються в економічній літературі. Про неї головним чином буде вестися  мова далі. Її поява зумовлена економічними причинами, вона виростає на базі закономірностей  господарського розвитку. Ці причини  пов’язані передусім зі змінами  в технологічному способі виробництва. Передумовою цих змін була промислова революція кінця XVIII - початку ХІХ  ст., поява цілої низки винаходів, виникнення нових галузей промисловості  та швидкий розвиток виробництва в багатьох із  них,  насамперед  у   легкій   промисловості. [11, с. 179]

1.2   Форми і види монополій

Сучасна економічна теорія розрізняє  декілька видів монополістичних  станів: проста або повна (чиста) монополія, олігополія, монопсонія, олігопсонія. Повна або чиста монополія означає ситуацію, коли існує єдиний виробник або продавець якогось виду продукції. Це означає, що виключне право на володіння і розпорядження певним матеріальним або нематеріальним благом зосереджується в одних руках. В умовах чистої монополії галузь складається з однієї фірми, тобто поняття “фірма” та “галузь” співпадають. На перший погляд така ситуація малоймовірна і, дійсно, в масштабах країни зустрічається дуже рідко. Проте, якщо взяти більш скромний масштаб, наприклад, маленьке містечко, то ситуація, де спостерігається чиста монополія буде досить типовою. В такому містечку існує одна електростанція, одна залізниця, єдиний аеропорт, один банк, одне крупне підприємство і т.д. Наприклад, у Бердичів чистою монополією можна вважати фабрику одежі або фабрику взуття[12, c. 176-177].

Є три види монополій:

1. Природна монополія виникає  внаслідок об'єктивних причин. Вона  існує коли попит на певний  товар чи послуги найкраще  задовольняється однією або кількома  фірмами. Тут конкуренція неможлива. 

Наприклад: енергозабезпечення, телефонні послуги, зв'язок, трубопровідний транспорт і т. д. У цих галузях  існує обмежена кількість монополій  і тому вони посідають монопольне становище на ринку.

2. Адміністративна монополія  виникає внаслідок дії державних  органів двома шляхами: 

Надання окремим фірмам виключного права на заняття певного роду діяльності.

Наприклад: на початку ХVІІ ст. голландській та англійській компаніям  державою було надано право (виняткове) на торгівлю з Індією.

Це об'єднання державних  підприємств і підпорядкування  їх міністерствам. Вони виступають на ринку як єдиний господарський суб'єкт  і між ними відсутня конкуренція.

По суті, - це монополізована економіка, яка була в СРСР.

3. Найпоширенішою є економічна  монополія. Вона виникає на  основі закономірного господарського  розвитку, коли підприємці зуміли  завоювати монополістичне становище  на ринку, завдяки:

• успішному розвитку підприємства;
• базується на добровільному об'єднанні або поглинанні переможцями банкрутів.

Чиста монополія виникає  звичайно там, де відсутні реальні альтернативи, немає близьких замінників (субститутів), товар, що випускається, є в деякій мірі унікальним. Це в повній мірі можна  віднести до природних монополій, типовим  прикладом яких є муніципальні комунальні служби. В цих умовах монополіст володіє реальною владою з точки  зору реалізації продукту, в деякій мірі контролює ціну і може впливати на неї, змінюючи кількість товару.

Сучасна теорія виділяє три  типи монополії: 1) монополія окремого підприємства; 2) монополія як змова; 3) монополія, що базується на диференціації  продукту.

Все вищесказане про чисту  монополію стосується першого типу монополій. Досягти такого монопольного становища нелегко і про це свідчить сам факт рідкісності таких  утворень[14, c. 246-248].

Проникнення монополій у  всі сфери суспільного відтворення  — безпосереднє виробництво, обмін, розподіл та споживання — призвело до появи більш стійких монополістичних  об’єднань, які створювалися на тривалий строк. Із монополізацією сфери обігу  виникли перші, найпростіші із п’яти  основних форм монополій — картелі  та синдикати.

Картель — це об’єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва  і виготовлений продукт, виробничу  та комерційну самостійність, а домовляються про частку кожного у загальному обсязі виробництва, ціни, ринки збуту.

Синдикат — це об’єднання ряду підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність  на засоби виробництва, але втрачають  власність на виготовлений продукт, а значить, зберігають виробничу, але  втрачають комерційну самостійність. У синдикатів реалізація продукції  здійснюється через спеціально створену загальну збутову контору.