Соціально-економічні наслідки діяльності монополії та їх державне регулювання

2.2. Наслідки процесу монополізації

Процес монополізації економіки  має як позитивні так і негативні  наслідки. Існує позиція, що у великих  підприємств та їх об’єднань більше можливостей розвивати сучасне  виробництво, фінансувати науково-дослідні лабораторії, отримувати нові наукові  результати, впроваджувати новітню  техніку і технологію, здійснювати  перекваліфікацію працівників, а також, пристосуватися до розвитку продуктивних сил, до структурних зрушень в  економіці. Проте ніхто не заперечує, що недоліків у монополій значно більше, і перший ¾ практика встановлення монопольних цін. Такі ціни створюють додаткові прибутки монополістам, а покупці змушені купувати товари за цінами вищими, ніж за умов конкурентного ринку. Це зростання цін спостерігається головним чином на внутрішньому ринку, і складається ситуація, коли ціни на внутрішньому ринку вищі ніж на зовнішньому. Для закріплення такого становища створюється, хоч і не великий, проте штучний дефіцит на товари чи послуги.

Існує і така точка зору, що монополія  веде до гальмування науково-технічного прогресу. Послабивши конкуренцію, монополія  створює тенденцію до стримування  запровадження технологічних новинок, уповільнення нововведень. Монопольне становище і ті вигоди, що з нього  випливають, послаблюють стимули  до постійного вдосконалення виробничого  процесу, до зростання його ефективності.

Монополія, як економічне явище, має  результатами своєї діяльності певні  наслідки. І негативні, нажаль, набагато переважають позитивні. Одним із найголовніших таких наслідків  є придушення конкуренції, без якої неможливе нормальне існування  ринку.

Щоб запобігти деяким із цих негативних наслідків, держава була змушена  проводити антимонопольну політику, до складу якої входить видання актів, законів, обмеження сфери впливу монополістичних об’єднань і, звісно, застосування різних санкцій до порушників ¾ від економічних (штрафи) до кримінальних (тюремні ув’язнення).

Ще однією функцією держави в  цьому напрямку є створення органу або органів, які б слідкували за дотриманням законодавства, а  також вносили пропозиції щодо змін законодавства даного напрямку[15, c. 267-268].

На даному етапі проблема монополізації  і несумлінної конкуренції перестає бути чисто економічної — вона усе більше стає політичної і суспільною. Тому надзвичайно необхідно, щоб  населення України усвідомило всю  згубність і всі негативні  наслідки монополії як такий. Безперечно, у деяких випадках (але лише в  малій дещиці від їхньої загальної  кількості) існування монополії  є виправданими і необхідним, але  за цими процесами повинний здійснюватися  твердий контроль з боку держави  по недопущенню зловживання своїм  монопольним положенням.

Історія монополій нерозривно зв'язана  з розвитком тих процесів, що на кожнім етапі прискорювали ріст монополізації  господарства, додаючи йому нові форми. До числа найважливіших з них  відносяться ріст акціонерної власності, нова роль банків і розвиток системи  участі, монополістичні злиття як спосіб централізації капіталу, еволюція форм капіталістичних об'єднань і новітні  форми об'єднань. Кожний з цих  процесів має самостійне значення в  розвитку сучасного капіталізму. І  разом з тим кожний з них  по-своєму прискорював розвиток монополізації  господарства.

Монопольне положення є бажаним  для кожного підприємця або підприємства. Воно дозволяє їм уникнути цілий ряд  проблем і ризиків, зв'язаних з  конкуренцією, зайняти привілейовану  позицію на ринку, концентруючи у  своїх руках визначену господарську владу, вони мають можливість з позицій  сили впливати на інших учасників  ринку, нав'язувати їм свої умови.

Можна вважати, що вони нав'язують свої контрагентам, а іноді і суспільству  свої особисті інтереси. Вирішальну роль у створенні на ринку сприятливого конкурентного середовища грають антимонопольне законодавство і діяльність антимонопольних  органів, правильне поводження яких сприяє стабілізації всієї економіки  в цілому. Антимонопольна служба України ще дуже молода, але вже зроблені її перші кроки до нормалізації ситуації за даними проблемам. Набагато більше їй ще має бути зробити, і ці дії повинні здійснюватися одночасно з удосконаленням антимонопольного законодавства України. У даному напрямку потрібно звернути особливу увагу на більш ніж віковий досвід антимонопольного законодавства США і на антимонопольну практику інших розвитих країн[19, c. 20-23].

Монополії завдяки високому рівневі  зосередження економічних ресурсів створюють можливості для прискорення  технічного прогресу. Однак, ці можливості реалізуються в тих випадках, коли таке прискорення сприяє витягові монопольних-високих  прибутків. Йозеф Шумпетер і інші економісти доводили, що великі фірми, що володіють значною владою, - це бажане явище в економіці, оскільки вони прискорюють технічні зміни, тому що фірми вододіючі монопольною владою, можуть витрачати свої монопольні прибутки на дослідження, щоб захистити або усталити свою монопольну владу. Займаючись дослідженнями, вони забезпечують вигоди як собі, так і суспільству в цілому. Але переконливих доказів того, що монополії грають особливо важливу роль у прискоренні технічного прогресу, ні, тому що монополії можуть затримати розвиток технічного прогресу, якщо він загрожує їхнього прибутку.

Монополія – виключне право у  визначеній області держави, організації, фірми. Монополії – великі господарські об'єднання (картелі, синдикати, трести, концерни і так далі), що знаходяться  в приватній власності (індивідуальний, груповий або акціонерної) і здійснюючий  контроль над галузями, ринками й  економікою на основі високого ступеня  концентрації виробництва і капіталу з метою встановлення монопольних  цін і витягу монопольних прибутків. Панування в економіці є основою  того впливу, що монополії роблять на всі сфери життя країни. [14, c. 35-37].

Висновки

За “Оксфордським словником  для ділового світу”, монополія  – “Володіння торгівлею товарами чи послугами, або контроль над нею, який здійснює продавець чи продуцент”. Серед численних видів монополій  їх можна звести до трьох основних: прирізної, адміністративної і економічної.

Сучасна економічна теорія розглядає  також кілька видів монополістичних  етапів: чиста монополія, олігополія, монопсонія, олігопсонія.

Взагалі слово “монополія”  зазвичай асоціюється лише з негативними  наслідками для суспільства, але  є певні види монополій, усунення яких лише зашкодить прогресу суспільства, тому держава не лише не усуває їх, а  навпаки, сприяє їм. Це монополія на результати винахідництва, іншу творчу діяльність, а також на використання товарних знаків.

До завоювання підприємцями монопольного  становища на ринку  ведуть такі основні шляхи, як конкуренція  виробництва і централізація  виробництва і капіталу.

Умови й особливості виникнення монополій безпосередньо пов'язані  з рядом умов, за якими монополія  існує. Серед них: відсутність досконалих замінників, відсутність можливості вільного входу на ринок (в галузь), тобто наявність вхідних бар'єрів (наявність у підприємств–монополістів патентів на продукцію чи застосовувану  при її виробництва технологію; існування  державних ліцензій; контроль монополістом джерел необхідної сировини чи інших  спеціальних товарів; наявність  значної економії на масштабі і т.д.). Монопольного становища на ринку  фірма може досягти  за допомогою  заходів недобросовісної конкуренції (“грабіжницьке ціноутворення”, “бійцівська  марка”, “неціновий грабіж” і т.д.).

Ще одним поширеним  шляхом досягнення монопольного становища  є змова між кількома великими фірмами.

Процес монополізації  економіки має як позитивні так  і негативні наслідки, проте ніхто  не заперечує, що недоліків у монополії  значно більше, і перший з них  – практика встановлення монопольних  цін, такі ціни створюють додаткові прибутки монополістам, а покупці змушені купувати товари за цінами вищими, ніж за умов конкурентного ринку. Існує й така точка зору, що монополія веде до гальмування науково-технічного прогресу.

Щоб запобігти деяким з  цих негативних наслідків, держава  змушена проводити антимонопольну політику, до складу якої входить видання  актів, законів, обмеження сфер впливу монополістичних об’єднань. Основними  обов’язками держави у її діяльності щодо проведення антимонопольної політики є створення антимонопольного законодавства, яке б регулювало діяльність вже  існуючих монополій, а також прийняття  законів, які б не допускали антиконкурентних дій, а також передбачали відповідальність за недобросовісну конкуренцію.

Формування антимонопольної  політики держав світу почалося з  того, що навколо них формувалась  негативна громадська думка, яка  вимагала захисту споживачів від  свавілля монополістів, обмеження діяльності останніх.

Необхідність антимонопольного законодавства та практики зарубіжних країн не викликає сумнівів, адже досвід України в цій галузі вимірюється  в 6-10 років, в той час як багато інших держав працюють в цій сфері  вже десятки років.

Українським законодавцем треба  працювати, враховуючи іноземний досвід, а також розробити свої нові методи боротьби зі споживанням монопольним  становищем,  а також недопущенням та попередженням створення монополій.

Список використаних джерел:

1. Азаров М.Я. Ефективна конкуренція - двигун інноваційного розвитку//Конкуренція. Вісник антимонопольного комітету України. – № 2 (37) 2010.
2. Базилевич В.Д,  Економіна теорія: Політекономія: Підручник . – 6-те вид., перероб. І доп. – К.: Знання-Прес, 2007. – 719с.
3. Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка: Навчальний посібник/За ред. Базілінської О. Я. 3_тє вид. випр. — К.: «Центр учбової літератури», 2009. — 352 с.
4. Бандура О.В. Монополія та технологічна ефективність у реальному часі// Актуальні проблеми економіки, 2004.- 12. - С.27-34
5. Безугла В.О., Постіл І.І. Мікроекономіка.. Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 288 с.
6. Білецька Л.В., Білецький О.В., Савич В.І. 
   Економічна теорія (Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка). Навч. пос. 2-ге вид. перероб. та доп. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 688 с.
7. Бурляй А. П.,. Пенькова О. Г., Мудрак Р. П., Фицик Л. А. Економічна теорія: Навч.пос. — К.:Центр учбової літератури, 2009. — 520с.
8. Гальчинский А.С. Ещенко П.С. Палкин Ю.И. Основи економічної теорії.  - М.: Высшая школа, 1995. - 471c.
9. Грабовецький Б. Є. Економічний аналіз: Навчальний посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 256 с.
10. Закон України «Про Антимонопольний комітет України»

Із змінами від 07.10.2010. – Режим доступу -

[http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=3659-12 ]

11. Звіт Антимонопольного комітету України за 2011 рік// Конкуренція. Вісник антимонопольного комітету України. -  №1(36) - 2011
12. Калініченко О.В., Березіна Л.М. Мікроекономіка: Навч. пос. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 472с.
13. Климко Г.Н. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник / Відп.ред. – 2-ге вид.,випр. – К.:Вища шк.. – Знання, 1997. – 743 с. 
14. Корецький М.Х., Дацій О.І., Кульнєва Г.М., Вініченко І.І., Алейнікова О.В., Щербакова Т.А., Афендікова Н.О., Скоробогатько С.В. Економічна теорія. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 256 с.
15. Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е Мікроекономіка: 2-ге видання, перероблене та доповнене. Навч. пос. – К.:

Центр учбової  літератури, 2008. – 438 с.

16. Костюк В. С., Андрющенко А. М., Борейко І. П. Економічна теорія: : Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури,2009.–282с.
17. Кривенко К.Т., Савчук В.С., Бєляєв О.О. Політична економія: навч. посібник. -2-ге вид., без змін.-К.:КНЕУ, 2009.-508с.
18. Кучеренко Р.А. Конкурентні відносини та антимонопольна діяльність в Україні: доцільність регулювання та його правова складова// EconoMix. - 24.11.2008.
19. Мельник П.В., Максименко І.А., Мацелюх Н.П.  Економічна теорія: Навчальний посібник. – Ірпінь: НУ ДПСУ, Чернівці: Прут, 2010. – 352с.
20. Мисліцька Н.С.. Формування і розвиток законодавчо-нормативного забезпечення державного антимонопольного регулювання// АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4(94), 2010.