Специфіка інфляційних процесів в Україні та на-прямки антиінфляційної політики

Міністерство  освіти і науки України

ДВНЗ «Український державний  хіміко-технологічний університет»

 

                                                                                                           

                                                                                                           Кафедра економічної теорії

 

 

 

 

 

Специфіка інфляційних  процесів в Україні та напрямки антиінфляційної політики

 

 

 

 

                                                                                      Курсова робота з

                                                                                      макроекономіки

                                                                                      ст. гр. 2 – ЕК – 87

                                                                                      економічного факультету

                                                                                      Жирова Анна Юріївна

                                                                                      Науковий керівник

                                                                                      к. е. н., доцент Горбач Н.С.

 

 

 

Дніпропетровськ УДХТУ 2010 
ПЛАН

 

Вступ

Розділ I. Інфляція як макроекономічна проблема.

I.1. Сутність, причини, види  та вимірювання інфляції.

I.2. Соціально-економічні наслідки інфляції та напрямки антиінфляційної політики.

Розділ II. Інфляційні процеси в Україні та їх вплив на економічний розвиток.

II.1. Порівняльна характеристика інфляційних процесів в Україні в період ринкової трансформації і сучасних.

II.2. Практика застосування антиінфляційних важелів в стабілізації економіки України.

Висновок

Список використаної літератури

 

 

ВСТУП

Актуальність  цієї курсової роботи полягає в тому, що головним завданням економістів усього світу вже протягом багатьох років є швидке подолання темпів інфляції, а, з іншого боку - сприяти розвитку вітчизняного виробництва. Для України, як молодої країни з економікою що розвивається, з моменту отримання нею незалежності, питання інфляції виступає особливо гостро.

Перехід економіки  України на ринкові відносини  різко підвищив значення грошей. Проблеми грошового господарства стають основними і в практичних заходах по реконструкції народного господарства, і в теоретичних дослідженнях. Тому, незважаючи на жваве обговорення зазначених питань на сторінках економічної преси, актуальність їх не зменшується. Висока оцінка аналізу інфляційних процесів, велике число діючих чинників ускладнюють обгрунтування правильної грошової політики. Як показує досвід нашої, а також інших країн, перехід на ринкові відносини супроводжується швидким зростанням цін, підсиленням дії інфляційних чинників. Дуже важливо правильно оцінити, чи є самий перехід на ринкові відносини причиною заглиблення інфляції, чи при цих відносинах накопичений раніше інфляційний потенціал.

Очевидно, що в  умовах ринкових відносин можливості штучного стримування інфляції різко скорочуються. Разом з тим непослідовність в прийнятті рішень по переходу до ринку, непродуманість деяких кроків усугубляють існуючі труднощі, підсилюють інфляційні  процеси.

Серйозною проблемою  для України залишається інфляція. Без зниження рівня інфляції неможливо досягти економічного процвітання країни, оскільки інфляція стримує розвиток і банківської системи, і фінансових ринків. Не можна заперечувати, що за роки реформ були досягнуті значні результати в боротьбі з інфляцією. Проте, навряд чи можна говорити про те, що в Україні вироблений ефективний механізм управління інфляційними процесами. Досвід антиінфляційного регулювання в Україні свідчить про недостатню адекватність монетарних режимів і використовуваних Національним банком України інструментів грошово-кредитного регулювання подолання інфляції.

Основною метою виникнення курсової роботи є дослідження теоретичних аспектів сутності інфляції й антиінфляційного регулювання, уточнення ролі грошово-кредитного регулювання в подоланні інфляції, аналіз причин і особливостей інфляції й гіперінфляції в Україні й розробка на цій основі механізму вдосконалювання антиінфляційного регулювання, що враховує специфічні умови української економіки.

Виходячм з  поставленої мети, у роботі визначені  наступні завдання:

1 ) визначити теоретичні аспекти сутності, видів та форм інфляції;

2) проаналізувати  основні причини та наслідки гіперінфляції для

України;

3) розглянути  механізм, що застосовувався для  приборкання

гіперінфляції в Україні;

4) дослідити  управління інфляцією в умовах  економічної стабільності;

 

 

Розділ I. Інфляція як макроекономічна проблема

1.1. Сутність, причини, види та вимірювання інфляцфї

Інфляція є одним з основних індикаторів макроекономічної нестабільності. Вона, з одного боку, сигналізує про виникнення в економіці певних диспропорцій між попитом і пропозицією, з іншого — її високий рівень справляє негативний вплив на економічний розвиток.

За своїм визначенням інфляція — це зростання загального рівня  цін в економіці, яке показує  наскільки зросли ціни в даному періоді  порівняно з попереднім. При цьому  інфляційний період може мати різну  часову визначеність: місяць, квартал, півріччя, рік. Оберненою стороною інфляції є зниження купівельної спроможності грошової одиниці.

Зростання загального рівня цін вимірюють за допомогою  індексів цін. Той чи інший індекс цін характеризує рівень інфляції, який показує, як змінилися ціни в національній економіці за певний період. Економісти обчислюють темп інфляції, який показує,  прискорилася чи уповільнилася інфляція за певний період. Його визначають за формулою:

π = ((p1 – pt-1)/ pt-1)*100   [2,330]

де p1     - рівень цін у поточному періоді;

      pt-1  - рівень цін у попередньому періоді.

Американський економіст Ірвінг Фішер у 1911 р. сформулював  кількісне рівняння обігу: MV=PY [2;338], де М – кількість грошей в економіці; V – швидкість обігу грошей; P – рівень цін; Y – обсяг виробленої продукції. З цього рівняння випливає, що за сталої швидкості обігу грошей їхня кількість в економіці визначатиме рівень цін , бо обсяг виробленої продукції Y визначають фактори виробництва і виробнича функція.

Марксистська  теорія інфляції виходить із того, що золоті гроші не знецінюються. Згідно з цією теорією, інфляція виникає лише тоді, коли паперових грошей, які представляють в обігу золоті, випущено понад ту кількість золотих, яка потрібна для нормального здійснення товарообороту [2;338].

Але на сучасному  етапі причини інфляції дуже різноманітні. Серед головних причин  виділяють такі: зростання грошової маси вищими темпами порівняно зі зростанням національного продукту; мілітаризація економіки; монополії та необґрунтовані привілеї; особливості структури національної економіки та ін.

Важливим чином  підживлення інфляційного процесу  є мілітаризація економіки. Розвиток військового сектора часто є  причиною бюджетного дефіциту, котрий спричиняє інфляцію.

Ще однією причиною розвитку інфляції є монополії та необґрунтовані привілеї. Для збереження свого панівного становища на ринку монополістичні структури намагаються не лише запровадити і утримати високі ціни, а й обмежувати розміри пропозиції. Це вкрай несприятливо впливає на співвідношення попиту і пропозиції, спричиняючи відставання пропозиції від попиту, що супроводжується зростанням цін.

Однією з  причин хронічної інфляції другої половини XX ст. є структурні диспропорції в національній економіці. Інфляція виникає внаслідок взаємодії чинників, які обмежують дію ринкового механізму. Наприклад, наймані працівники у менш продуктивних секторах національної економіки домагаються такого самого рівня заробітної плати, що й працівники високопродуктивних галузей. У разі такого вирівнювання доходів витрати на одиницю продукції зростають і розвивається інфляція пропозиції.

Інфляція є  складним економічним явищем. Тому її можна класифікувати за різними  ознаками. Так, залежно від рівня  інфляції розрізняють такі її види: помірна інфляція, галопуюча інфляція та гіперінфляція.

Помірна інфляція відображує відносно невисокі темпи приросту цін, коли щорічні темпи інфляції вимірюються однозначним числом, тобто знаходяться в межах до 10 %. За помірної інфляції зростання цін сприймається економічними суб’єктами нормальним явищем, яке не справляє істотного впливу на їх поведінку. Тому домогосподарства охоче заощаджують, а інвестори вкладають гроші в капітал, що сприяє економічному зростанню. Такий рівень інфляції притаманний країнам із стабільною економікою, в яких інфляція знаходиться під ефективним контролем з боку держави.

Галопуюча інфляція — це інфляція, що вимірюється двозначними або тризначними числами, тобто десятками або сотнями процентів за рік. Переростання помірної інфляції в галопуючу суттєво впливає на поведінку економічних суб’єктів. У разі галопуючої інфляції гроші помітно втрачають купівельну спроможність. Тому домогосподарства замість заощаджень намагаються скуповувати товари довготривалого використання, нерухомість, тверду іноземну валюту та інше майно, яке зростає в ціні. Такий рівень інфляції є ознакою економічної нестабільності і свідчить про те, що державний контроль за інфляцією є неефективним.

Гіперінфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимірюється тисячами, мільйонами або навіть більшою кількістю процентів. Формальний критерій гіперінфляції був висунутий американським економістом Філіпом Кеганом. Він запропонував уважати початком гіперінфляції місяць, в якому зростання цін вперше перевищило 50 %, а її закінченням — місяць, який передує тому, в якому приріст цін падає нижче 50 % і не досягає цієї критичної точки, як мінімум, протягом року. За щомісячного зростання цін на 50 % протягом 12 місяців річний індекс інфляції сягає майже 13 000 %.

Залежно від  причин і механізму зростання  загального рівня цін розрізняють  інфляцію попиту та інфляцію пропозиції. Інфляція попиту простежується тоді, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни підвищуються, щоб зрівноважити попит і пропозицію. Інакше кажучи, виробничий сектор не може відповісти за цей надлишковий попит збільшення реального обсягу виробництва, бо всі наявні ресурси уже залучені. Отже, суть інфляції попиту полягає в тому, «що надто багато грошей полює на надто малу кількість товарів».

Інфляцію, що виникає внаслідок зростання витрат у періоди високо рівня безробіття і неповного використання виробничих ресурсів, називають інфляцією витрат, або інфляцією пропозиції.

Збільшення  витрат виробництва на одиницю продукції  зменшує прибутки та обсяг виробництва, який фірми готові запропонувати за наявного рівня цін. У результаті спадає пропозиція товарів і послуг, що підвищує рівень цін. У цьому випадку ціни роздувають витрати, а не попит, як то відбувається за інфляції попиту.

 Інфляцію також поділяють на класичну та сучасну. Класична інфляція спостерігалася в минулому – від часу її виникнення із запровадженням грошей аж до середини 30-х років  XX ст. Характерною рисою класичної інфляції було те, що вона була епізодичною – тривала кілька років і переходила у дефляцію – зниження загального рівня цін. Нерідко класична інфляція розвивалася у формі гіперінфляції.

Сучасна інфляція – це інфляція другої половини XX ст. – початку XXI ст. Характерною рисою такої інфляції є її хронічний характер. В останні часи практично не було дефляцій, а загальний рівень цін зростав в усіх без винятку країнах.

 

1.2. Соціально-економічні наслідки інфляції та напрямки антиінфляційної політики.

Головними наслiдками iнфляцiї є:

• перерозподiл доходiв;
• прихована державна конфiскацiя грошей у населення через податки;
• прискорена матерiалiзацiя грошей;
• падiння реальної процентної ставки на капiтал;
• падіння рівня життя народу.

Основний  розподiльчий вплив iнфляцiї виникає через вiдмiнностi у активах (все, що має грошову вартість) i пасивах (борги), якими володiють люди. Для iндивiда, що отримав позику i має вносити по нiй щорiчний (або щомiсячний) платiж згiдно зi ставкою проценту, iнфляцiя фактично є моментом позитивним

В цiлому непередбачена iнфляцiя перерозподiляє багатство вiд кредиторiв до боржникiв, а непередбачене зниження темпiв iнфляцiї дає протилежний ефект.

Iнфляцiя є головним чинником, що впливає на вiдсотковi ставки, оскiльки пiд iї дiєю змiнюється купiвельна спроможнiсть грошових одиниць i зменшусться реальна прибутковiсть iнвестицiй.

Окрiм перерозподiлу доходiв, iнфляцiя впливає на економiку через загальний обсяг виробництва. Такий вплив справляється на рiвень обсягу виробництва в цiлому. Тут слiд зауважити, що безпосереднього зв'язку мiж цiнами i обсягом виробництва немає. Збiльшення сукупного попиту збiльшує i цiни, і обсяг виробництва.

 

Загальні  негативні наслідки інфляційних  процесів є:

1. Посилення  диспропорцій в економіці, дезорганізація  господарських зв’язків, виникнення кризи фінансів, значна активізація спекуляцій, посилення злочинності;

2. Зниження  життєвого рівня трудящих, знецінення  трудових заощаджень, поглиблення майнової нерівності;

3. Зниження  стимулів до продуктивної діяльності, гальмування науково - технічного процессу;

4. Відкрита  інфляція призводить до зростання  витрат на одиницю продукції; скорочення прибутків; зменшення випуску товарів, що кінець-кінцем спричиняє зростання цін;

5. Притамована  інфляція супроводжується розривом  між адміністративно встановленими  цінами і ринковими (як правило,  вищими); відпливом товарів у тіньову економіку, посиленням її; зростанням дефіциту, збільшенням черг; збагаченням ділків тіньової економіки.