Сутність НТР і її вплив на економічний розвиток суспільства

Четверта  характерна риса НТР — докорінна зміна предметів праці, поява принципово нових видів матеріалів із наперед заданими властивостями. Вони створюються на основі синтезу використовуваних раніше матеріалів і речей, що мають необхідні фізико-хімічні властивості. Так з'явилися композитні матеріали (поєднання металів і кераміки, скла й кераміки та ін.), сплави різних металів, полімери, надчисті матеріали, хімічне волокно тощо.

П'ятою важливою рисою НТР, що виникає на базі попередніх, є впровадження принципово нових технологій, створених на основі фундаментальних відкриттів: лазерних, плазмових, мембранних та ін. їм властиві маловідходність, зростання продуктивності праці в десятки разів, висока якість продукції, екологічна чистота тощо.

Шоста характерна риса НТР — революція у використовуваних людьми силах природи. Уперше широке таке використання мало місце під час промислової революції кінця XVIII — початку XIX ст., коли у безпосередньому виробництві були задіяні вітер, пара, електроенергія. В умовах НТР взаємодія людини і природи в ідеальному вигляді характеризується розвитком природничих наук (відбувається перехід на молекулярний, субмолекулярний та атомний рівні), що відкрило шлях до використання ядерної енергії, енергії Сонця, океанських припливів, підземного тепла Землі тощо.

Сьома риса НТР — впровадження принципово нових форм і методів організації виробництва і праці. Так, якщо в попередній період домінуючою була система Тейлора, то нині переважають створення автономних бригад, система Мейо, людських стосунків, збагачення змісту праці.

Восьма  риса НТР — початок інформаційної революції, матеріальною базою якої є поява принципово нових засобів передавання інформації (космічні, волоконно-оптичні засоби зв'язку), тобто революція у засобах зв'язку. Так, за допомогою оптичного волокна завтовшки в людський волосок впродовж однієї секунди на відстань у сотні кілометрів передається текст місткістю у декілька тисяч Біблій. Внаслідок інформаційної революції зростає інформатизація праці, інформаційна місткість галузей і виробництв, створених благ. Розкриття основних рис НТР дає змогу розгорнуто, системно визначити її сутність, що полягає в таких революційних перетвореннях науки, техніки та технології, які зумовлюють докорінні зміни у взаємодії людини і природи, особистих і речових факторів виробництва, системи продуктивних сил та їх речової форми, що, у свою чергу, детермінує принципові зміни ролі людини в суспільному виробництві, перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу.

У середині 70-х рр. НТР  вступила у новий етап свого розвитку, пов’язаний, передусім, з електронною  автоматизацією матеріального виробництва  й обігу, науково-технічної творчості. Вона почалася з винайдення і швидкого розвитку мікропроцесорів на великих інтегральних схемах та була названа мікропроцесорною революцією, розширила простір для створення досконаліших комп’ютерів, електронних блоків керування у побутовій техніці та ін. Мікропроцесорна революція підвищує комп’ютерну грамотність працівників, зменшує фізичне навантаження і підвищує роль розумової праці, а цим же значно прискорює науково-технічний прогрес.

Мікропроцесорна революція, у свою чергу, служила матеріальною основою для створення промислових роботів третього покоління або “інтелектуальних роботів”. Вони за допомогою сенсорної системи сприймають інформацію про навколишні події, потім обробляють її за допомогою найновіших ЕОМ і передають у свій виконавчий механізм. Це створює реальну передумову для комплексної автоматизації виробництва, формування “безлюдних виробництв” або “заводів-автоматів”. Це найвищий ступінь автоматизації, який передбачає виготовлення машин самими машинами. З’являється можливість безперервної роботи, величезного зростання продуктивності суспільної праці, швидкого освоєння нової продукції, системного контролю за якістю продукції, що виробляється. Усе ширшого розвитку набувають ресурсо- і працезаощаджу- ючі напрямки науково-технічного прогрессу.

Новий етап НТР, що розгорнувся, характеризується також інтенсивним розвитком біотехнології, зокрема генної та клітинної інженерії. Розвиток біотехнології створює умови для розгортання “біологічної”, “біотехнологічної” революції. Йдеться, насамперед, про те, що за допомогою генної інженерії створюватимуться нові організми з попередньо заданими властивостями, змінюватимуться спадкові якості сільськогосподарських рослин і тварин. Зокрема, докорінний переворот у сільському господарстві очікується від вироблення у сільськогосподарських рослин здатності засвоювати азот безпосередньо з повітря, збільшення у них кількості та якості білків, цукру, вітамінів. Згідно з прогнозами через 50 років більшість сільськогосподарських продуктів вироблятиметься за допомогою біосинтезу. Важливим каталізатором науково-технічного й економічного прогресу, нових винаходів і технологій в усіх галузях економіки є космонавтика, освоєння космічного простору. Уже нині без них неможливі супутникові зв’язки, точна метеорологія, навігація, картографія. У космосі одержано досконалі кристали для напівпровідникової промисловості, біологічно активні та чисті препарати. Там виготовлятиметься все більше чистих і специфічних продуктів, здійснюватиметься контроль за енергопостачанням (за рахунок збирання сонячної енергії у космосі та передачі на Землю), дистанційне зондування Землі, а у далекій перспективі — створення великого промислового потенціалу в космосі. Здійснення цих проектів також неможливе без найновіших ЕОМ. Бурхливий розвиток електронної техніки приводить до наступного перетворення усієї інформаційної діяльності, до створення могутніх індустріально-інформаційних комплексів як у національних, так і у міждержавних межах. Новітнім напрямом сучасного етапу НТР є мультимедіа, тобто комплексне використання різних засобів інформації (у т. ч. супутників зв’язку) з іншими засобами зв’язку, насамперед тих, які впливають на людські почуття (візуальні та слухові) і нові методи роботи з такими засобами, внаслідок чого відбувається їх інтеграція та виникають нові джерела інформації. Так, у США 25 % найбільших корпорацій представлені в Інтернеті. Використання мультимедіа сприяє кращому доступу до зовнішньої інформації, удосконаленню планування, маркетингових досліджень, моделювання різних об’єктів і процесів (наприклад, розвитку міста, екологічного захисту) тощо. Виникають віртуальні університети, запроваджується доступ до Інтернету переважної більшості шкіл, з’являються машини, що мають “душу”, здійснюється вплив на емоції та почуття людей тощо. Кумулятивна дія цих напрямів НТР, що базуються на праці людини, створює нову могутню продуктивну силу, прискорює економічне зростання, яке здійснюється у певних моделях

3.2. Теорії та моделі економічного зростання

Сучасні теорії економічного зростання сформувалися на основі двох джерел - кейнсіанської теорії макроекономічної рівноваги і неокласичної теорії виробництва.

Кейнсіанська теорія економічного зростання ґрунтується  на тому, що у його забезпеченні значна роль належить співвідношенню між заощадженнями (S) та інвестиціями (І). Коли відбувається зростання заощаджень, то в економічному сенсі це є свідченням переорієнтації коштів споживачів з купівлі предметів споживання на купівлю інвестиційних товарів, тобто здійснення інвестиції. При рівності S та І відбувається стале економічне зростання, і така рівність виступає його обов'язковою умовою. Перевищення S над І є свідченням того, що фактори виробництва використовуються не на повну потужність. При випередженні інвестиційного попиту над розмірами заощаджень можуть існувати негативні соціально-економічні явища.

На основі цих теоретичних  положень рядом економістів були розроблені моделі економічного зростання. Загальним для всіх моделей економічного зростання є те, що в них зіставляється хід заощаджень та інвестицій. Метою їх створення є пошук оптимального співвідношення між факторами виробництва; визначення умов, які забезпечують бажані темпи та стабільність економічного розвитку; дослідження найважливіших макроекономічних пропорцій, у т. ч. між нагромадженням і споживанням тощо. Об'єктом дослідження стає обсяг, в якому можуть бути реалізовані нові інвестиції, що рівнозначно до нагромадження капіталу і розвитку економічної системи. При цьому беруться до уваги й інші змінні, які забезпечують динамічну рівновагу в економіці.

В економічній теорії використовується декілька моделей економічного зростання. Серед них добре відома однофакторна модель Харрода-Домара. Назва останньої походить від прізвищ її авторів - англійського економіста Р. Д. Харрода та американського економіста Є.Д.Домара. Кожний з них розробив свій варіант моделі визначення темпів економічного зростання, які за своїм змістом дуже схожі між собою. Тому в економічній теорії вони мають назву "модель Харрода-Домара".

У цій моделі як фактор економічного зростання враховується лише капітал. При цьому її автори грунтувалися на тому, що капітал "всотує" в себе потенційні можливості інших факторів виробництва. Вона побудована на таких припущеннях: задіяні всі фактори виробництва; існує рівновага попиту і пропозиції та рівні їх приростів; залишаються постійними співвідношення між заощадженнями (S) та інвестиціями (І). У практиці господарювання це далеко не так. Модель Харрода-Домара належить до допоміжних інструментів, які використовуються при розв'язані проблем економічного зростання у довгостроковому періоді. Вона також допомагає виявити характер взаємозв'язків у економічній системі в динаміці та проілюструвати їх стан.

Результат економічного зростання є похідним від функціонування основних факторів виробництва, їх якісного і кількісного рівня.

Виробнича функція лягла  в основу розробленої у США  в 1928 р. економістом П. Дугласом спільно  з математиком Ч. Коббом двофакторної моделі економічного зростання. Вони брали  за основу те, що обсяг виробництва  є функцією тільки двох факторів виробництва - капіталу і праці. У цій моделі показана пряма залежність між обсягом (результатом) виробництва і величиною виробничих затрат.

Серед інших моделей  економічного зростання привертають увагу багатофакторні. В них враховуються умови, які впливають на ступінь взаємозамінюваності факторів, їх диференціацію та прямий або опосередкований вплив на економічне зростання.

Ряд цих моделей будується  на обгрунтуванні рівняння попиту, пропозиції та динамічному їх збалансуванні. Останнє визначається динамікою капітальних вкладень, які утворюють нові виробничі потужності та нові доходи. У центрі уваги багатьох з них перебуває положення про те, що інвестиції мають передбачати динаміку споживчого попиту. Але за таких умов економічна рівновага буде дуже нестійкою, що потребує державного втручання у процеси суспільного відтворення за допомогою фінансово-кредитної політики.

Важливе місце серед  цих моделей належить універсальній моделі В.Леонтьева "затрати - випуск". У ній проаналізовано систему взаємоза-лежностей в економіці як єдиному цілому на основі таблиці міжгалузевого балансу. Розроблені В. Леонтьєвим математичні таблиці та моделі дали змогу простежувати й аналізувати міжгалузеві взаємодії. Баланс "затрати - випуск" є спробою відобразити зв'язки, що існують між галузями економіки.

Використання цієї моделі створює умови для уряду зіставити  народногосподарські наслідки різних варіантів інвестиційної та податкової політики, зовнішньої торгівлі, військових витрат та іншого. Принципова риса моделі "затрати-випуск" В. Леонтьева полягає в тому, що вона розвиває теорію відтворення, методи математичного моделювання, способи систематизації та обробки економічної інформації. Щодо економічного зростання, то ця модель дає змогу в умовах ринкової економіки внести в її розвиток елементи програмування та прогнозування.

Теоретична модель "затрати-випуск" відіграла значну роль у практиці господарювання. На її основі була створена міжгалузева модель економіки США. Вона також набула поширення в  інших країнах, у т. ч. в колишньому СРСР. У 1973 р. за розробку методу "затрати-випуск" та його практичне застосування В. Леонтьеву була присуджена Нобелівська премія з економіки.

Зростаючі масштаби залучення  у процес суспільного відтворення  значних обсягів обмежених сировинних ресурсів з метою забезпечення економічного зростання породили концепцію нульового економічного зростання. Основним постулатом цієї концепції є положення про те, що після Другої світової війни значно посилились прояви негативних наслідків швидкого економічного зростання. Прихильники цієї концепції пов'язують зазначені прояви із залученням і переробкою дедалі зростаючих обсягів сировинних ресурсів у виробництві. Тому ці ресурси стають дефіцитними, а потреби в них постійно зростають. У зв'язку з цим людство в майбутньому чекає виснаження природних ресурсів, економічні катастрофи та погіршення якості життя, які настануть після вичерпання наявних сировинних ресурсів. З метою запобігання настанню цієї катастрофічної ситуації слід свідомо обмежувати темпи економічного зростання. Однак з центральним положенням цієї концепції важко погодитись. Справа в тому, що динамічне економічне зростання виступає головною передумовою зменшення суперечностей між потребами, що зростають та обмеженими сировинними ресурсами. Значна роль в цьому належить НТР. Адже її розростання призводить до суттєвих змін у дії факторів економічного зростання, бо дозволяє отримати більше продукції з меншими витратами, які охоплюють зменшення витрат енергетичних і традиційних мінеральних ресурсів.

ВИСНОВКИ

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки: технічні засоби, як знаряддя праці — це все те, що людина використовує у процесі взаємодії між собою та природою, що слугує їй для передачі своїх дій на предмет праці, для полегшення та прискорення цих дій. Для первісної людини такими знаряддями праці служили палиця, каміння, сокира, пізніше — лук, стріли. В сучасних людей знаряддями праці є різні інструменти: верстати, машини, наукомісткі технології, мікропроцесорна техніка, біотехнологія, ядерна енергетика тощо. За допомогою цих знарядь праці люди ведуть обмін речовин між собою і природою, контролюючи та регулюючи цей обмін. Знаряддя праці відіграють найважливішу роль в історії розвитку виробництва. Ступінь досконалості знарядь праці виступає показником розвитку людської робочої сили, показником влади людини над природою. Саме за останками знарядь праці вивчаються зниклі соціально-економічні формації; економічні епохи відрізняються одна від одної не тим, що виробляється, а тим, якими знаряддями праці воно виробляється.

Окрім знарядь  праці, для успішного здійснення процесу виробництва необхідні  певні умови праці, виробничі  приміщення, дороги, канали, сховища, джерела  енергії та ін. Наприклад, для дорогих, комп'ютерних систем потрібні пристойні  приміщення, сучасний великоваговий вантажний чи легковий автомобіль потребує добрих автошляхів, великі скупчення зерна, овочів вимагають автоматизованих систем контролю за станом і т.д.