Сутність доходів населення: економічні, соціальні та правові аспекти

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ

1. Сутність доходів населення: економічні, соціальні та правові аспекти

Доходи  населення — це сукупність грошових та натуральних надходжень громадян з різних джерел в результаті розподілу та перерозподілу створених у суспільстві благ, які використовуються для підтримки (і розвитку) фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини [8].

Формування доходів населення здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів, підприємницьких доходів, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, доходів з інших джерел. Отже, доходи населення формуються у процесі виробництва ВВП, і тому їх обсяги визначаються передусім обсягами і темпами суспільного виробництва. Чим вони вищі, тим швидше зростають особисті доходи і тим більшим буде їх обсяг.

Формування  доходів у ринковій економіці  відбувається на основі таких принципів:

1.  Усі доходи формуються відповідно до вкладу праці, природних ресурсів, капіталу і підприємницьких здібностей у виробництво товарів та послуг. Це означає, що розподіл носить факторний характер,    є    функціо-нально-виробничим,   а  основними факторними  доходами  виступають  заробітна  плата,  рента, відсоток і прибуток.

2. Дохід від  факторів виробництва пропорційний  кількості і якості вкладених  ресурсів. На цьому заснований  принцип соціальної справедливості  в розподілі. Він означає, що  кожний учасник має право примножувати  своє багатство, збільшуючи при  цьому свій вклад у підвищення ефективності виробництва. Принцип соціальної справедливості фіксує не походження доходів, а ступінь рівності і відповідно нерівності розподілу. Цей принцип прямо пов'язаний із функціонально-виробничим розподілом, бо рівність або нерівність залежать від того, за рахунок чого і за яких обставин ці доходи присвоюються.

3. Нерівномірність  у розповіді ресурсів веде  до значної нерівності в доходах.  Високий ступінь нерівномірності  може створювати низку   соціаль-но-економічних  проблем:   підривати   стимули, загострювати     соціальну     несправедливість,    погіршувати можливості для розвитку суспільства.

4. Для   нормального  функціонування   економіки   необхідна державна політика перерозподілу доходів через бюджет.

5. У зв'язку  із функціонуванням  недосконалої конкуренції у сучасній   ринковій   економіці  розмір   доходу   може   не відображати вкладу факторів виробництва у випуск готової продукції.   Це   пов'язується,   наприклад,   із   монопольним становищем  підприємств,  можливістю  отримати  спадщину, виграти гроші у лотерею, рекетом.

Економічний аспект доходів населення. Доходи населення, як соціально-економічна категорія, характеризують стосунки в суспільстві з приводу присвоєння, використання та розподілу створюваного продукту.

В зв’язку з тим, що головним критерієм соціального  розшарування суспільства виступають розмір та джерело доходів, категорія  доходів населення відображає економічні зв’язки між членами суспільства з приводу споживання виробленого продукту за рахунок її трудової активності, використання власності, яка знаходиться в її розпорядженні, та соціальних трансфертів.

Співвідношення доходів  населення в частці трансфертних виплат і заробітної плати відіграє важливу роль як у формуванні економічної поведінки індивіда, його мотивації до праці, так і економічної політики держави. При домінуючій ролі заробітної плати в загальній сумі доходів формуються такі якості, як підприємливість та ініціатива. У разі підвищення ролі виплат по лінії державних програм допомоги нерідко відбувається формування пасивного ставлення до виробничої діяльності, психології утриманства.

Соціально-політичний аспект доходів населення. Ринкова економіка, орієнтуючи населення на підвищення свого добробуту, передусім за рахунок трудової активності, ініціативи і підприємництва, поряд з підтриманням соціально-незахищених груп населення потребує державних гарантій забезпечення споживання для всіх громадян.

Скорочення ролі держави  у регулюванні доходів незмінно веде до надмірно високого рівня диференціації грошових доходів окремих соціальних груп населення. В Україні розшарування суспільства за критерієм отриманих доходів є гострою соціальною проблемою: за оцінкою експертів, 25% найбідніших сімей України одержує 8%, а 5% найзаможніших – 30% усіх доходів, тож політика щодо грошових доходів населення є одним із найважливіших напрямів соціально-економічної політики держави і має охоплювати усі верстви населення, сприяти зростанню реальних доходів зайнятого і незайнятого населення.

Правовий аспект доходів населення. Питання доходів населення розглядають цілий ряд Законів України [1].

Регулюють розмір мінімальної  плати Закон України «Про оплату праці», Закон України «Про Державний бюджет України», Закон України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати».

Частиною першою статті 10 Закону України “Про оплату праці” встановлено, що розмір мінімальної  заробітної плати встановлюється Верховною  Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України.

Об'єктивною характеристикою  рівня грошових доходів є відповідність  їх прожитковому мінімуму. Прожитковий мінімум являє собою показник обсягу і структури споживання основних матеріальних благ та послуг на мінімально допустимому рівні, що забезпечує підтримування активного фізичного стану різних соціально-демографічних груп населення. Проте цей показник призначається для певного періоду подолання кризового стану економіки.

Згідно з міжнародним  правом мінімальні розміри оплати праці, а також пенсії за віком, стипендії, соціальні допомоги та інші компенсаційні виплати мають орієнтуватися на величину прожиткового мінімуму. Бюджет прожиткового мінімуму являє собою вартісну оцінку натурального набору прожиткового мінімуму, а також включає всі витрати на податки та інші обов'язкові платежі.

Прожитковий мінімум  і величина його вартості для громадян працездатного віку являють собою  інструменти соціальної політики. Вони мають використовуватися як орієнтири під час регулювання доходів і витрат різних груп населення; для обгрунтування розмірів оплати праці, а також регулювання міжгалузевого підвищення заробітної плати, співвідношення в оплаті праці за галузями; для оцінки матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для реалізації поточних і перспективних соціальних програм на рівні регіону, підприємства.

В умовах кризового стану  економіки та спаду виробництва  в Україні введено соціальний норматив — межа малозабезпеченості, структура і розмір якої визначається законодавством. Згідно із Законом України «Про межу малозабезпеченості» межею малозабезпеченості є величина середньодушо-вого сукупного доходу, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів і послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством. Межа малозабезпеченості формується на основі норма-тивно-статистичного методу. Цим методом визначається певний набір мінімально необхідних продовольчих товарів. Вартість непродовольчих товарів і послуг та вартість утримання житла визначаються відповідно до фактичних витрат сімей з низькими доходами. Вартість непродовольчих товарів не може становити менше 15% вартості продуктового набору.

На життєвий рівень населення  негативно впливає інфляція, що зумовлює необхідність розділяти такі поняття як номінальні доходи (це величина нарахованих виплат і натуральних видач) та реальні доходи (це номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари і тарифів на послуги у певному періоді).

Тому в умовах інфляційних  процесів розбалансованості ринку  товарів і послуг, порушення пропорцій в економіці важлива роль належить державі щодо регулювання доходів населення, тобто індексація всіх видів доходів з метою компенсації збитків населення від зростання споживчих цін.

Так Закон України  «Про індексацію грошових доходів населення» визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Таким чином, сукупні доходи населення, їх рівень, структура, засоби одержання і диференціація є показниками економічного і соціального добробуту суспільства. Розподіл їх має яскраво виражене соціально-політичне забарвлення, визначаючи майнову і соціальну диференціацію.

Зазначимо, що характерною рисою ринкового розподілу доходів є ринкова ступінь нерівномірності доходів.

Причини нерівномірності  розподілу доходів населення:

1. відмінності в освіті та особливих здібностях;
2. нерівномірний розподіл економічних ресурсів;
3. відмінності у становищі на ринку;
4. різне ставлення до ризику;
5. наявність дискримінації і т.д.

На формування доходів  впливають такі фактори:

1. нівелюючі — складання заробітків сім'ї, пенсії пенсіонерів, які живуть в сім'ї і вносять свою пенсію в бюджет сім'ї, допомоги, що одержують члени сім'ї;
2. диференціюючі — наявність непрацездатних членів сім'ї, їхня кількість у сім'ї; співвідношення працюючих і непрацюючих членів сім'ї.

Диференціація доходів  визначається рівнем продуктивних сил  і виробничих відносин і залежить від економічних, демографічних і соціальних факторів. Диференціацію доходів можна наочно показати через співвідношення рівнів матеріальної забезпеченості 10% найбільш і 10% найменш забезпечених груп населення (децільний коефіцієнт).

1.2.   Класифікація доходів за походженням їх джерел

Залежно від циклів життєдіяльності  людини розрізняють доходи, які отримуються: до участі в праці (до працездатного  віку), від участі в трудовій, підприємницькій, громадській діяльності, тимчасово непрацюючими (без-робітні, переселенці тощо), після завершення трудової діяльності (пенсіонери). За допомогою такої класифікації можна простежити, якою мірою людина як член суспільства забезпечена доходами і соціально захищена на всіх стадіях свого життя.

Загальна класифікація системи сукупних доходів населення за певними критеріями, що дає змогу здійснювати всебічний аналіз джерел їх формування, представлена в Табл. 1.

Найповнішою та найважливішою  є класифікація доходів за економічним  критерієм походження їх джерел. За цим критерієм виділяють такі джерела формування доходів:

1.   Доходи, зароблені живою працею. Це, зокрема заробітна плата найманих робітників, доходи, отримані сімейним господарством від праці на присадибних ділянках, у сімейному бізнесі тощо.

В умовах ринкової економіки все більшого значення набуває дохід від підприємницької діяльності, що являє собою винагороду підприємцю за виконання ним своїх функцій і формується за рахунок частини прибутку, що залишається у розпорядженні підприємця після виплати процентів за кредит і повністю залежить від ефективності господарювання.

До цього джерела  також належать премії та гонорари діячам науки, культури, мистецтва та інших сфер інтелектуальної праці.

Особливістю доходів, зароблених живою працею, є те, що вони найтісніше пов’язані з виробництвом матеріальних благ, з продуктивністю суспільної праці й тому дієвим інструментом впливу на розвиток реального сектору економіки, на зростання обсягу ВВП.

Таблиця 1

Структура системи  сукупних доходів