Теоретичні аспекти аналізу поведінки фірми на ринку

 

Наведена структура зловживань монопольним становищем (див. табл 1) свідчить, що суб’єкти господарювання, в яких наявна ринкова влада, незначною мірою відчувають конкурентний тиск або загрозу появи конкурентів на ринку, що спонукали б їх до дій безпосередньо антиконкурентного характеру.

Частка підприємств, що діють на ринку олігополії, у загальному обсязі виробництва у 2005р. склав 11,6%, а в 2008р. – 15,3%. Зміна статистичної методології унеможливила проведення аналогічного аналізу, починаючи з 2009 року. Однак дослідження свідчить, що частки підприємств, які діяли в 2009 році на ринку олігополії були наближеними до їхніх часток в обсязі виробництва в попередні роки (мал.1). Щоправда, пряме порівняння показників внаслідок їхньої неповної тотожності є некоректним.

Отже, у цей час в Україні доволі значною (13 ─ 15 відсотків) є частка олігопольного сектора, для якого властивий підвищений ризик обмежень конкуренції.

У 2008 році питома вага підприємств, що діяли на олігопольних ринках в паливно-енергетичному комплексі, у 26,5 разу перевищувала частку підприємств олігопольного сектору в торгівлі та посередництві.

Аналіз даних, наведених у таблиці 2, свідчить, що протягом 2006 ─ 2009 років мало місце збільшення питомої ваги частки олігополії. Це було пов’язано насамперед з діяльністю фірм, які є невеликими за кількістю працівників, проте демонструють надзвичайно високі обсяги виробництва. Такі фірми здебільшого були своєрідними “тунелями” для перетікання доходів від великих підприємств до певних осіб, і при цьому широко використовували схеми, які дозволяли ухилятися від податків.

Зазначені в таблиці 2 зміни в державній статистиці утруднюють дослідження динаміки розвитку передумов конкуренції в розрізі основних сфер економічної діяльності у 2009 ─ 2010 роках.

Таблиця 2.

Структурні передумови конкуренції в окремих сферах економічної діяльності в Україні у 2006 ─ 2009 роках

 

Сфери економічної діяльності	Частка в обсязі виробництва, % до загального
	Ринки з конкурентною структурою					Олігопольні ринки			Ринки з ознаками домінування			Монополізовані ринки
	2006 рік		2009 рік			2006 рік		2009 рік	2006 рік		2009 рік	2006 рік		2009 рік
Торгівля.і посередництво	90,2		83,8			2,8		1,4	5,5		14,7	1,5		0,1
Гірничо-металургійний комплекс	59,6		69,0			16,9		17,0	22,3		13,8	1,2		0,2
Агропромисловий комплекс	67,0		60,3			17,6		25,7	14,8		13,6	0,6		0,4
Машинобудування	55,0		41,4			16,1		27,8	28,9		30,8	0,0		0,0
Паливно-енергетичний комплекс	20,1		20,3			12,0		29,2	55,8		40,2	12,1		10,3
Транспорт і зв'язок	13,6		15,6			2,2		2,7	27,8		26,2	56,4		55,5

  

Аналіз даних на ринках з різними структурними особливостями за 2010 рік показує, що співвідношення монопольного, олігопольного та конкурентного секторів у галузевому розрізі, в основному, не змінилося.

Найбільш сприятливі структурні передумови в 2009-2010рр для олігополії склалися в торгівлі та агропромисловому комплексі, а найменш сприятливі у гірничо-металургійному комплексі, машинобудуванні та паливно-енергетичному комплексі. Отже, за 2009-2010рр. частка олігопольних підприємств зменшилась.

Наша держава робить лише перші кроки у вирішенні питання обмеження монополізму взагалі та олігополії зокрема. Перший законодавчий акт у цій галузі — Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", прийнятий у 1992 р. Ним, зокрема, було введено поняття "монопольне становище" виробника: таким визнається становище господарюючого суб'єкта, при якому його частка на ринку певного товару становитиме понад 35%. Можна уявити гіпотетичну ситуацію, що у галузі існує лише три підприємства, що мають однакову частку на ринку — 33,3%. У цьому разі законодавство не визнає монопольного становища жодного з них, а тому до цих виробників не можуть бути застосовані антимонопольні заходи. Однак така ситуація суперечить здоровому глузду.

Таблиця 3.

Структурні передумови конкуренції в окремих сферах економічної діяльності в Україні у 2010 році

 

Сфери економічної діяльності	Частка.підприємств.в.обсязі реалізації,(% до загального)
	Ринки з конкурентною структурою	Олігопольні ринки	Ринки з ознаками домінування та монополізовані
Торгівля.і посередництво	96,0	2,0	2,0
Гірничо-металургійний комплекс	81,6	9,4	9,0
Агропромисловий комплекс	53,0	26,9	20,1
Машинобудування	50,2	6,9	42,9
Паливно-енергетичний комплекс	23,3	21,5	55,2
Транспорт і зв'язок	15,4	2,1	82,5
Економіка в цілому	55,4	13,6	31,0

 

Мають місце в Україні і монополії. Природні монополії діють у сфері електроенергетики (високовольтні мережі, центральне диспетчерське управління, обленерго), у нафтогазовій галузі (газо- й нафтопроводи, термінали), у сфері транспорту (залізниці, порти, аеропорти), зв’язку (телефонні мережі), у житлово-комунальній сфері (водоканали, централізовані системи теплозабезпечення). Контролюючі функції над дотриманням антимонопольного законодавства в цих сферах здійснює Антимонопольний комітет України. Регулюючі функції в енергетиці (електроенергетика, нафта, газ) виконує Національна комісія регулювання електроенергетики. Що стосується сфери транспорту, зв’язку, житлово-комунальних послуг, то тут регулювання фактично немає, оскільки немає відповідних органів.

Досить багато в Україні монополій, створених штучно та економічно недоцільних для суспільства. Це й великі компанії у сфері нафти і газу, атомної енергетики, виробництва сільгосппродукції, поштового обслуговування. Це й менші структури, такі, наприклад, як ЖЕКи. Діяльність таких компаній практично не регулюється, що дозволяє їм ігнорувати інтереси споживача. Звісно ж, рано чи пізно ці компанії мають бути демонополізовані, але це процес нешвидкий і досить трудомісткий. Не говорячи про великі компанії, та навіть ЖЕКи затято боротимуться за збереження існуючої ситуації.

3.2 Удосконалення державного регулювання конкурентних відносин в Україні

Сучасне українське законодавство дає можливість підприємцям захищати свої права та законні інтереси від недобросовісної конкуренції різними шляхами. Залежно від засобів захисту та бажаних наслідків умовно можна виділити три такі шляхи:

1. Судовий шлях, який передбачає звернення підприємця до суду. В Україні права та інтереси юридичних осіб та осіб, які є суб’єктами підприємницької діяльності, захищають господарські суди. До господарського суду зазначені особи можуть звернутися також за захистом своїх прав, що порушуються недобросовісним конкурентом.

2. Адміністративний  шлях пов’язаний зі зверненням  потерпілої особи до органів  Антимонопольного комітету України  для розгляду та прийняття  рішення стосовно порушеного  права.

3. Самозахист підприємця  від неправомірних дій конкурентів.

Одна з можливостей запобігти недобросовісній конкуренції — це передбачити в договорі між особами умови, які зобов’язують їх не вчиняти дії, що можуть бути визнані недобросовісною конкуренцією. Наприклад, може виникнути ситуація, коли робітник підприємства, який звільнився, створює власне підприємство та в процесі своєї діяльності використовує виробничу, фінансову, технологічну та іншу інформацію з попереднього місця роботи. Щоб запобігти цьому підприємцям доцільно передбачати в трудових угодах спеціальні умови, які зобов’язують їх робітників не розголошувати та не використовувати комерційну інформацію до і після звільнення.

 Для боротьби з недобросовісною конкуренцією необхідно вживати таких дій,як: об’єднуватися в союзи, асоціації тощо. В цих об’єднаннях розробляти та встановлювати для своїх учасників правила та кодекси поведінки на ринку, які встановлюють чесні правила та звичаї здійснення господарської діяльності учасників об’єднань підприємців та забороняють дії, що призводять чи можуть призвести до обмеження, спотворення або усунення конкуренції з ринку.

Отже, є певні варіанти регулювання конкуренції за допомогою правил, звичаїв, стандартів здійснення чесної підприємницької діяльності, що необхідно приміняти на практиці. Така практика дасть змогу запобігти вчиненню дій, визнаних недобросовісною конкуренцією, яка суперечить не лише нормам законодавства, а й чесним правилам здійснення підприємницької діяльності.

 При здійсненні  дій, визнаних законодавством України  недобросовісною конкуренцією, Антимонопольним комітетом України до суб’єктів господарювання, які вчинили порушення, застосовують такі примусові заходи:

1.Накладання.штрафів: 
   • на суб’єктів господарювання — юридичних осіб та їх об’єднання — у розмірі до 3% виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг суб’єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф, а якщо обчислити виручку господарюючого суб’єкта неможливо або виручки немає — у розмірі до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 
   • на юридичних осіб, їх об’єднання та об’єднання громадян, що не є суб’єктами господарювання — у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 
   • на громадян, що є суб’єктами підприємницької діяльності, а також на тих, хто не є підприємцями, накладаються адміністративні стягнення згідно із законодавством.

Накладення штрафів — один із найпоширеніших та гнучких заходів покарання. При його застосуванні є можливість встановити розмір покарання залежно від завданих збитків конкуренту та завданої шкоди конкуренції.

2. Вилучення товарів  з неправомірно використаним  чужим позначенням, рекламними матеріалами, упаковкою або скопійованого  виробу.

 Вилучення зазначених  товарів застосовують, якщо можливість змішування з результатами діяльності іншої особи не можна усунути іншим шляхом. Таке вилучення товарів є дієвим засобом у боротьбі з недобросовісною конкуренцією. Але воно має ряд негативних факторів. По-перше, вилучення зазначених товарів є справою досить трудомісткою, для його забезпечення уряд повинен витратити значні кошти; по-друге, вилучення таких товарів може завдати збитків безвинним продавцям, які не знають та й не можуть знати, що вони продають товар недобросовісного підприємця; по-третє вилучення означає знищення корисних для споживачів товарів.

3. Спростування  дискредитуючої інформації, поширеної  стосовно іншого суб’єкта господарювання.

У разі встановлення факту дискредитації суб’єкта господарювання органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей. Навіть якщо поширення таких відомостей мало разовий характер, споживачі пам’ятатимуть повідомлення та продовжуватимуть купувати товар, базуючись на хибній інформації.

Таким чином, спростування дискредитуючої інформації може бути найкращим засобом, щоб перешкодити недобросовісному конкуренту отримати незаконні прибутки внаслідок поширення неправдивих, неточних або неповних відомостей стосовно свого конкурента.

4. Заборона особі, в діях якої вбачаються ознаки  порушення, визначеного законодавством  України як недобросовісна конкуренція, вчиняти певні дії.

5. Накладення арешту  на майно або грошові суми, що належать особі, в діях якої вбачаються ознаки порушення, визначеного законодавством України як недобросовісна конкуренція.

Висновки

Таким чином, розглянувши особливості поведінки фірми на ринку за різних видів ринкових структур можна зробити такі основні висновки: 
    1.Головною метою діяльності фірми, традиційно вважається, що фірма прагне максимізувати розмір свого прибутку. Проте деякі дослідники говорять про те, що фірма може намагатися максимізувати обсяг продажу, збільшити свою частку ринку або намагатися досягти інших цілей відмінних від максимізації прибутку. Проте, на мою думку, домінуючою метою функціонування.фірми.є.максимізація.прибутку. 
    2. За умов досконалої конкуренції поведінка фірми на ринку полягає тільки у встановленні такого обсягу виробництва, за якого вона буде отримувати максимальний прибуток (мінімальні збитки). Оскільки фірма не має контролю над ринковою ціною, то єдиним шляхом збільшення її прибутку – є ефективне використання наявних ресурсів. 
 3.За умов монополії фірма, що контролює повністю ринкову ціну, може отримувати більший прибуток встановлюючи менший обсяг виробництва, ніж за умови досконалої конкуренції, але назначаючи при цьому більш високу ціну порівняно з досконало конкурентною фірмою. Тобто, внаслідок монополії суспільство сплачує більш високу ціну порівняно з досконалою конкуренцією, що говорить про необхідність державного регулювання діяльності.монополій. 
    4.За умов монополістичної конкуренції фірми виробляють диференційовану продукцію, що є додатковим засобом збільшення прибутковості. Тому, на відміну від конкурентної фірми і монополії, для максимізації прибутку фірма – монополістичний конкурент повинна враховувати три фактори: обсяг випуску, ціну та зміну продукту і рекламну діяльність. 
    5.Найбільш важким для моделювання поведінки фірми є ринок олігополії. Це обумовлюється тим, що фірми на даному ринку є тісно взаємопов’язаними – зміна ціни чи обсягу виробництва однією з фірм буде прямо впливати на розмір прибутку інших фірм галузі. Тому фірми можуть вести як спільну політику (утворення картелів) так і вести між собою жорстку.цінову.конкуренцію.(цінові.війни).  
    6.Для суспільства найбільш сприйнятливою формою ринкової структури є досконала конкуренція. Проте в чистому вигляді вона на практиці не зустрічається. Тому держава повинна здійснювати таку політику яка б сприяла розвитку конкуренції у всіх галузях, де вона можлива (тобто, за виключенням.природних.монополій).  
 7.Аналіз державної політики, спрямованої на розвиток конкуренції в Україні показав що вона далека від ідеалу. Тому, на мою думку, основними напрямами удосконалення конкурентної політики в Україні мають стати: 
• узгодження промислової, зовнішньоекономічної, регуляторної політики та політики у сфері приватизації з конкурентною політикою; 
• забезпечення ефективного розвитку конкурентних відносин, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств та дальше зменшення рівня.монополізації.економіки;  
• оптимізація діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.як.суб'єктів.економічних.відносин;  
• удосконалення регулювання діяльності суб'єктів природних монополій;  
• розвиток законодавства про захист економічної конкуренції. 
    Реалізація даних пропозицій дозволить, на мою думку, суттєво збільшити ефективність державної політики спрямованої на захист економічної конкуренції в Україні.