Управління фінансовою стійкістю підприємства

В умовах недостатнього бюджетного фінансування науково-технічної сфери  зростає необхідність реалізації позабюджетного стимулювання науково-технічного прогресу. Так, ефективною схемою фінансування інноваційної діяльності могла б стати мережа спеціалізованих державних небанківських фінансово-кредитних установ у різних галузях економіки й окремих регіонах для кредитування інноваційних проектів. Реальна економічна ситуація в Україні значно ускладнює інвестиційну діяльність. Наявний обсяг вкладень не забезпечує передумов економічного зростання і, навіть, повноцінного відтворення наявного стану. Для зупинення безповоротного споживання виробничого потенціалу необхідно розробити адекватний ринковим відносинам інвестиційний механізм, що органічно поєднає форми приватного і державного інвестування та забезпечить оптимізацію взаємозв`язків різних суб`єктів інвестиційної діяльності.

        У багатьох країнах світу підприємства отримують додаткові пільги щодо оподаткування прибутку, який використовується на технічне оновлення. Для стимулювання інноваційної діяльності в Україні це також важливо: багато фінансових структур – банків, інвестиційних фондів – вкладали б кошти в

інноваційний  розвиток держави за умов їх вилучення  із системи оподаткування.

Необхідно впровадити основні заходи для досягнення стабілізації інноваційної діяльності:

- здійснювати більш чіткий контроль інноваційної діяльності зі сторони державних

органів;

- впровадити  інвестиційно-інноваційної моделі розвитку, у тому числі шляхом стимулювання внутрішніх інвесторів та реалізації інвестиційних проектів разом з міжнародними фінансовими організаціями;

- реформувати  податкову систему у сфері  інноваційної діяльності; визначити  податкові пільги для підприємств  з активною інноваційною позицією;

- забезпечити  фінансову підтримку, здійснення  позитивної кредитної політики  у

сфері інноваційної діяльності;

- заохочувати  інвесторів вітчизняних та іноземних;

- формувати  технологічну конкурентоспроможність  підприємств (для розвитку конкурентоспроможності  наукоємних галузей: авіакосмічної,  суднобудування, виробництво складної  військової техніки, систем управління, деяких видів оптичних приборів, нових літаків, ракет – необхідне широке міжнародне співробітництво, участь держави у міжнародних консорціумах);

- розвивати  міжнародну співпрацю та спільне  підприємництво. [41-43]

              З огляду на важливість поліпшення інвестиційного клімату в Україні, головним завданням на короткострокову перспективу є підготовка необхідної правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення  інвестиційного клімату й формування основи збереження та нарощування конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Для цього необхідно здійснити низку першочергових заходів з послідовної деполітизації економіки, формування єдиних стратегічних цілей та послідовності економічних реформ, незмінних за приходу до влади будь-яких політичних команд, забезпечення незмінності та гарантованості захисту ринкових прав і свобод інвестора. Зокрема:

1. Підготувати план дій щодо забезпечення сприятливого інвестиційного клімату у межах проголошених пріоритетів соціально-економічного розвитку, залучивши до його розробки та обговорення широке коло експертів, науковців, представників органів державної влади та бізнесу.

2. Розробити регіональні плани підвищення інвестиційної привабливості регіонів України як окремі документи, або в рамках розробки регіональних стратегій розвитку, з урахуванням особливостей їх поточних рейтингів інвестиційної привабливості, забезпечити державний моніторинг виконання цих планів як одного з критеріїв успішності діяльності місцевих державних адміністрацій.

3.Поширити реалізацію обласними державними адміністраціями навчальних програм серед бізнесменів з підготовки інвестиційних пропозицій, складання інвестиційних бізнес-планів, юридичного супроводу інвестиційних проектів, управління інвестиційними проектами. Передбачити механізми надання державою послуг щодо підвищення кваліфікації та атестації фахівців у сфері інвестиційної діяльності.

4. Суттєво розширити спектр заходів конкурентної політики, зокрема – щодо запобігання антиконкурентним діям національних та іноземних інвесторів на українському ринку, удосконалити методики та критерії виявлення проявів недобросовісної конкуренції з урахуванням реалій сучасної української економіки.

5. Прийняти закон про акціонерні товариства, який має чітко закріпити права та відповідальність власників мажоритарних і міноритарних пакетів акцій, що сприятиме як вдосконаленню корпоративного управління, так і активізації розвитку фондового ринку в Україні.

6. Розробити програму комплексних заходів щодо подолання інфляційних тенденцій в Україні, в тому числі – у стратегічній перспективі, розпочати її практичну послідовну реалізацію.

7. Підготувати перелік заходів щодо посилення відповідальності представників органів виконавчої влади й органів  місцевого  самоврядування за вчинення корупційних та інших дискримінаційних дій щодо інвесторів.

8.  Поширити практику укладання прозорих угод між інвесторами та владою щодо взаємних зобов’язань у сфері конкурентної поведінки бізнесу та конкурентної політики держави на певних ринках на визначений середньо- і довгостроковий період часу.

9. Сформувати на основі спільної розробки Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Міністерства транспорту і зв’язку, Міністерства промислової політики, Міністерства палива та енергетики, а також галузевих об’єднань підприємців довгострокову програму державного та змішаного інвестування в розвиток телекомунікаційної, транспортної  та енергетичної інфраструктури.

Відмова від  інноваційної політики може призвести  до консервації накопичених у країні передумов структурної деградації — оскільки стабілізаційне зростання останніх років (відновлення потенційного ВВП) не є достатнім свідченням позитивних довгострокових перспектив української економіки і підвищення її конкурентоспроможності у світовому економічному просторі.

Інноваційна політика, змістом якої виступає сприяння ефективному обміну інформацією між суб`єктами господарського життя на різних етапах інноваційних циклів, є обов`язковим елементом системи державного регулювання.[44]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Інноваційність  як феномен соціально-економічного життя має багато різноманітних  проявів і пов`язана з різними  факторами, регулятивними нюансами, стимулами економічного та неекономічного порядку. В сучасних умовах зростання взаємної залежності країн і загострення глобальної конкуренції інноваційність є запорукою прогресу, а також фактором формування та нарощування конкурентної сили, забезпечення добробуту населення.

Основними перешкодами  інвестиційно-інноваційного розвитку є:

• стабільне скорочення реальних обсягів фінансування науково-технічного комплексу;
• відсутність дієвої державної науково-технічної стратегії, що не дає реального підґрунтя для переходу до інноваційної моделі розвитку.
• Непослідовне реформування науково-технічного комплексу здійснюється, без урахування загальновідомих чинників функціонування і розвитку науково-технічного потенціалу;
• слабкий розвиток інфраструктури трансферту технологій;
• зниження експорту і зростання імпорту наукоємних товарів;
• слабкий рівень інформатизації інноваційної сфери;
• недосконала стимулююча та податкова політика держави;
• повільний розвиток ефективних форм інноваційної діяльності.

Наразі інтерес  до інноваційної діяльності з боку держави дещо зріс, активно розробляється  концепція інноваційного розвитку економіки України, прийнято цілу низку законодавчих і нормативних актів, які покликані стимулювати інноваційну зацікавленість підприємців. Але всього цього виявляється все ще недостатньо для того, щоб позитивні зміни в інноваційній сфері набули системного і прогресуючого характеру, охопили всі основні галузі вітчизняної економіки.

Сучасна інноваційно-інвестиційна політика держави повинна бути спрямована на поступове формування дієздатного інноваційно-інвестиційного комплексу, розширення його меж на все більшу кількість галузей господарства України. У сучасних умовах відповідність національної економіки критеріям світової господарської системи означає в першу чергу інноваційність на основі достатнього інвестиційного забезпечення, а не лише високий рівень доходів і життя населення, стабільні темпи економічного зростання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Шосталь С.О. Джерела та напрями залучення інвестицій в економіку України // Економіка та держава. – 2009. - №9. – С. 89-91.

2. FDI Confidence Index. February 2001 – Vol. 4. – P. 6-8.

3. http://project.ukrinform.ua/investment/16281/

4.Сардак С.Е. Перспективні форми інвестування в людський потенціал на вітчизняних підприємствах // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. - №22. – С. 9-11.

5. Закон України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002 р., № 40 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 36.

6. Дракер П.Ф. Инновации и предпринимательство / П.Ф. Дракер. – М. : Изд-во "Экономика", 1992.

7. Инновационная экономика : монография. – 2-е изд., [испр. и доп.] / Дынкин А., Иванова Н., Грачев М. и др. – М. : Изд-во "Наука", 2004. – 352 с.

8. Инновационный менеджмент : учебник [для ВУЗов] / С.Д. Ильенкова, Л.М. Гохберг, С.Ю. Ягудкин и др. – М. : Изд-во "Банки и биржи", ЮНИТИ, 1997.

9. Завлин П.Н. Инновационная деятельность в условиях рынка / П.Н. 3авлин, А.А. Игнатов, А.С. Кулагин. – Санкт-Петербург, 1994. – 252 с.

10. Бондаренко А.Ф. Инновационный бизнес / А.Ф. Бондаренко. – Сумы, 1998. –

168 с.

11. Турило A.M. Оцінка ефективності інноваційного лізингу / A.M. Турило, Т.А. Черемисова // Фінанси України. – 2005. – № 1. – С 44-48.

12. Лапко О. Інновації як предмет економічного дослідження // Вісник Академії державного управління при Президентові України. – 1999. – № 4. – С. 186-190.

13. Федулов Л. Развитие национальной инновационной системы Украины / Л. Федулов, Н. Пашута // Экономика Украины. – 2005. – № 3. – С. 35-47.

14. Прямі іноземні інвестиції в Україну [Електронний ресурс]. – Електрон. текстові дані(25190,4байт).– Режим доступу: <http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2009/zd/ivu/ivu_u/ivu0409.html>.

15. Гуткевич, С. А. Условия привлечения иностранных инвестиций в экономику Украины [Електронний ресурс]. – Електрон. текстові дані (24576 байт). – Режим доступу:  <http://www.nam.kiev.ua/ape/n_01_5-6/Gytkevih.htm>.

16. Прямі інвестиції  в Україну [Електронний ресурс]. – Електрон. текстові дані (25907,2 байт). – Режим доступу: <http://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2007/zd/zd_rik/zd_u/pi_07u.html>.

17. Гуткевич, С. А. Условия привлечения иностранных инвестиций в экономику Украины [Електронний ресурс]. – Електрон. текстові дані (24576 байт). – Режим доступу:  http://www.nam.kiev.ua/ape/n_01_5-6/Gytkevih.htm

18. Гаман М.  Світовий досвід стимулювання  інновацій та можливості його  застосування в Україні // Вісник  національної академії державного  управління. -2004.- №1. – с.213-214

19. Боровик В.  Японія після свого «ДИВА» // Політика  і час. – 2004. - №4. – с. 71-77

20. Будянський  В. Инновационная деятельность и проблемы совершенстоввания ее правового регулирования // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. - №2.-с.7-9.

21.Ершов М.  Важнейшие механизмы экономической  политики // МЭМО. – 2004. - №6. – с. 3-12

22. Кочетков  Г. Национальная инновационная способность США: опыт формирования в 1980-2000 гг. // США – Канада. – 2001 - № 12(18). - с. 68-17

23. Попович Т., Лапечук П. Підтримка інноваційної діяльності. Досвід економічно розвинутих держав та України // Юридичний журнал. – 2003. - № 12(18). – с.68-71

24.  Фомін  С. Економіка, заснована на  знаннях // Політика і час.–2004. - № 2. –

с.16-18

25. Федоренко В. Г. і К°. Шляхи підвищення ефективності інвестицій в Україні.: — К.: Науковий Світ, 2003.

26. Чернявский А. Д. Современные тенденции развития организационных форм управлення в Украине // Персонал. — 1997. —№4. — С. 3-7.

27. ЩукінБ. М. Інвестиційна діяльність. — К.: МАУП, 1998.

28. Хрущ І.  А. Інвестиційна діяльність: сучасні  стратегії та технології. – Хмельницький: ХНУ,2004. – 309 с.

29. Сухоруков А.І. Принципи інвестиційної політики України // Інвестиційно-інноваційна стратегія розвитку національної економіки: Зб. Наук. пр./НАН України. –К., 2004. – 139 с.

30. Обсяг виробництва в Україні зменшується швидше, ніж в Росії та ЄС / [газета: Українська правда]. –18.02.2009.

31. Закон України від 16 січня 2003 року “Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні” // Відомості Верховної Ради. – 2003. - № 13.

32. Інноваційний  потенціал України: стан, тенденції і проблеми розвитку //Центр Разумкова_Національна безпека і оборона_№7, 2004, с.10-14

33. KPMG’s Corporate and Indirect Tax Rate Survey 2007; Paying Taxes: The global picture 2008 / PricewaterhouseCoopers, World Bank