Аналіз функціонування малого підприємництва в Україні

юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Особливості малих підприємств виявляються в наступному.

Перша їхня особливість полягає в тому, що малі підприємства завдяки своєму великому числу забезпечують роботою більшу частину населення. По-друге, в результаті появи нових малих підприємств відбувається зміна рівня конкуренції на різних нішах ринку. Варто зазначити, що більшість малих підприємств займається торгівлею або надає різні послуги населенню.

За рахунок появи малого підприємництва та доступності до створення малого підприємства в суспільстві формується середній клас - запорука економічної стабільності країни.

В умовах сучасної ринкової економіки мале підприємство вважається найбільш гнучким і стійким до різних економічних змін, які відбуваються досить-таки часто, а іноді носять і глобальний характер. Загострюючи свою увагу на мінімізації багатьох складових малого підприємства (чисельності, оборотів капіталу і т.п.), не варто забувати, що мале підприємство - це сформований елемент економіки, який не є проміжною стадією перед перевтіленням в велику фірму. Воно юридичнонезалежно і має, хоч і не дуже великий, але все-таки статутний капітал.

Мале підприємництво, не дивлячись на його величезні масштаби, не на стільки врегульовано, як великий бізнес. Тому в деяких моментах його роботи можуть виникнути неприємні проблеми, пов’язані з правовою організацією або економічними особливостями.

Як правило, всі малі підприємства, щоб вижити в суворій конкурентній боротьбі, прагнуть використовувати тільки найновіші технології. Деякі в результаті виживають і займають стійке положення на ринку, а інші стають банкрутами. У цьому полягає перший недолік малого підприємства - надмірний ризик, на який ідуть безпосередньо власники підприємства.

В малому підприємстві власник, він же засновник, менеджер і підприємець, відповідає за всі аспекти існування підприємства. Дуже часто все залежить від його настрою, тому малі підприємства нестабільні ще і в цьому плані.

 

1.2. Роль малих підприємств в економічному розвитку країни

 

Малий бізнес у ринковій економіці - провідний сектор, що визначає темпи економічного росту, структуру і якість валового національного продукту. Але справа не тільки в кількісних показниках - цей фактор по самій своїй суті є типово ринковим і становить основу сучасної ринкової інфраструктури.

Таблиця 1

Частка малого бізнесу у ВВП різних країн

Країна	Частка малого бізнесу у ВВП, %
Італія	70
Фінляндія	65
Німеччина	60
Чехія	53
Великобританія	52
Франція	52
Польща	47
США	46
Австрія	45
Узбекистан	40
Туреччина	40
Канада	30
Білорусь	23
Росія	22
Казахстан	17
Грузія	16
Україна	15

 

Як видно з табл.1. у багатьох розвинених країнах малий бізнес забезпечує левову частку ВВП.

 

 

Основні переваги, характерні риси, властивому малому бізнесу:

а) можливість більш гнучких й оперативних рішень. У порівнянні з великими корпораціями в малому бізнесі спрощена структура прийняття управлінських рішень, це дає можливість швидко й гнучко реагувати на кон'юнктурні зміни, у тому числі шляхом маневру капіталу при перемикання з одного виду діяльності на іншій;

б) орієнтація виробників переважно на регіональний ринок. Малий бізнес ідеально пристосований для вивчення побажань, переваг, звичаїв, звичок й інших характеристик місцевого ринку;

в) підтримка зайнятості й створення нових робочих місць. Ця проблема надзвичайно актуальна для нашої країни; процес приватизації забере баласт із підприємств і дрібний бізнес міг би зіграти роль амортизатора, увібравши в себе вільну робочу силу;

г) виконання допоміжних функцій стосовно великих виробників. Великі фірми децентралізують виробничий процес, передаючи його фази малим підприємствам на основі субкооператоров;

д) невеликий первісний обсяг інвестицій. У малих підприємств менші строки будівництва; невеликі розміри, їм швидше й дешевше переозброюватися, впроваджувати нову технологію й автоматизацію виробництва, досягати оптимального сполучення машинної й ручної праці;

е) економічна ефективність виробництва в малих підприємствах;

ж) інноваційний характер малих підприємств. Багато економістів відстоюють ідею про виняткову роль малого бізнесу в розгортанні науково-технічної революції.

Дрібний бізнес відіграє важливу роль в економіці країни. Він:

- забезпечує необхідну мобільність  в умовах ринку, створює глибоку спеціалізацію й кооперацію, без яких немислима його висока ефективність;

- здатний не тільки швидко  заповнювати ніші, що утворяться  в споживчій сфері, але й порівняно швидко окупатися;

- здатний створювати атмосферу  конкуренції;

- створює те середовище й  дух підприємництва, без яких ринкова економіка неможлива .

Малі підприємства відіграють помітну роль у зайнятості, виробництві окремих товарів, дослідницьких і науково-виробничих розробках.

Малі підприємства відіграють значну роль у технологічних нововведеннях. Успіх малого бізнесу в цій області можна пояснити наступними причинами. Поглиблення спеціалізації в наукових розробках привело до того, що в багатьох випадках невеликі фірми йдуть по більш простому або ризикованому шляху, працюють у безперспективних галузях. Дрібні фірми також охоче беруться за освоєння оригінальних нововведень, оскільки при випуску принципово нового виробу знижується значення великих лабораторій з устояними напрямками досліджень. До того ж малі фірми прагнуть якомога швидше налагодити масове виробництво. Тим самим, значення розробок, проведених дрібними підприємствами, досить важливо, насамперед з погляду розширення ринку пропонованих товарів і послуг, що у свою чергу активно стимулює процес виробництва з метою найбільш швидкого задоволення (знову породженого) попиту, мотивованого розробками, проведеними фірмами малого підприємництва.

Відношення нововведень до витрат на наукові дослідження й розробки малих підприємств в 3-4 рази вище, ніж у великих. Якщо простежити шлях винаходу, використаного великими монополіями, то нерідко воно виявляється результатом роботи окремих вчених або дрібних фірм. Однак наступне впровадження здійснюється компаніями, що володіють необхідними для цього фінансовими й матеріальними ресурсами.

Узагальнюючи все вищесказане, хотілося б звернути увагу на те, що мале підприємство впливає на структуру ринку й розширення ринкових відносин насамперед у результаті зміни кількості суб'єктів ринку, підвищенні кваліфікації й ступеня прилучення усе більш широких верств населення до системи підприємництва й ділового адміністрування.

Розвиток спеціалізації й кооперації втягує дрібних підприємців у сферу впливу великих об'єднань.

Фактично вони гублять свою незалежність і перетворюються в окремі ланки більших монополій, хоча офіційна статистика враховує їх як самостійні одиниці. Великі підприємства залучають вузькоспеціалізовані малі підприємства, що роблять для них окремі деталі й вузли. Навколо монополій, особливо в галузях машинобудування, електронної промисловості, групуються звичайно по кілька десятків тисяч дрібних підприємств, які користуються фінансовою й технічною допомогою монополій. Для хазяїв монополістичних об'єднань також дрібні субпідрядники зручні й вигідні: вони поставляють свою продукцію по досить низьких цінах. Їх виробничі, соціальні й інші проблеми мало турбують керівників монополій. У періоди несприятливої кон'юнктури й інших ускладнень, монополії (власники) рвуть зв'язки зі своїми дрібними постачальниками, кидаючи їх напризволяще . В останні роки в багатьох країнах посилилася тенденція до об'єднання дрібних підприємств на основі спеціалізації й кооперації виробництва, у великі галузеві структури, які зараз роблять більші обсяги різноманітної продукції, у тому числі високого технічного й технологічного рівня, і досить успішно конкурують на ринках з великими компаніями й монополіями.

Важливість малих підприємств ще й у тому, що, ведучи запеклу конкурентну боротьбу за виживання, вони змушені постійно розвиватися й адаптуватися до поточних умов ринку, адже, щоб існувати, треба діставати кошти для існування, а значить бути краще інших, щоб прибуток діставався саме їм.

Масовий випуск промислових виробів тривалого споживання (автомобілів, холодильників, телевізорів і т.п.) великими підприємствами викликає потребу у відповідних промислових послугах з ремонту й обслуговування, які часто здійснюють дрібні підприємства, тому що монополії через свою громіздкість змушені затрачати багато зусиль у цьому напрямку або створювати розгалужену мережу маленьких філій, що саме по собі теж досить дороге заняття, що служить в основному для підтримки престижу великої фірми.

Діяльність малих підприємств у менш розвинених районах західноєвропейських країн - це основа всієї їх соціального й економічного життя й вирішальна передумова їх подальшого господарського розвитку.

У той же час, на дрібних підприємствах відзначається більш висока ефективність праці, малі фірми з меншими витратами задовольняють потреби в дефіцитних видах товарів і послуг на основі розробки місцевих джерел (сировини) і забезпечують при цьому більшу зайнятість. Вони збільшують розміри надходжень у муніципальні бюджети, стимулюють науково-технічний прогрес, виконують інші важливі для господарства функції.

У цілому за роки незалежності частка дрібних підприємств в букраїнському ВВП поки що не досягла і 15%. Це значно менше, ніж у розвинених економіках: у Німеччині на частку малого бізнесу припадає 60%, в Італії – 70%, і навіть у сусідніх Росії та Білорусі – 22% і 23% відповідно.

 

Розділ 2. Державне регулювання та підтримка малого бізнесу

2. Державна підтримка малого підприємництва

 

Згідно зі ст.62 Господарського кодексу України підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Необхідність розвитку малого бізнесу та його стимулювання в Україні супроводжується низкою нормативних актів про державну підтримку малого підприємництва.

Відносини щодо державної підтримки малого підприємництва регулюються Законом України «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» та іншими нормативно-правовими актами.

Мета державної підтримки малого підприємництва:

1) створення  умов для позитивних структурних  змін в економіці України;

2) сприяння  формуванню і розвитку малого  підприємництва, становлення малого  підприємництва як провідної  сили в подоланні негативних  процесів в економіці та забезпечення сталого позитивного розвитку суспільства;

3) підтримка вітчизняних виробників;

4) формування  умов для забезпечення зайнятості  населення України,

запобігання безробіттю, створення нових робочих місць.

Державна підтримка малого підприємництва включає такі складові:

1) формування  правової бази функціонування  підприємницького

сектора та вироблення важелів адміністративного регулювання діяльності підприємницьких структур з урахуванням специфіки їхнього розвитку в окремих галузях і сферах національної економіки;

2) регулювання  інституційних змін в економіці, які виступають факторами формування  підприємницького середовища;

3) формування  системи підтримки та стимулювання підприємницької діяльності;

4) залучення  суб'єктів підприємницької діяльності до виконання науково-технічних та соціально-економічних програм, здійснення поставок продукції (робіт, послуг) для задоволення державних та регіональних потреб.