Загальна характеристика стратегічного управління

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

Національний технічний університет  України

«Київський політехнічний інститут»

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Стратегія підприємства»

 

 

на тему: «ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ»

 

 

Виконала:

Студентка 4-го курсу

Групи ЗУЕ-81 

Опаковська Т. О.

Перевірив:

Доц. Серажим В.І.

 

 

 

 

Київ – 2012 

Зміст

 

Вступ 3

1. Поняття і сутність стратегічного управління 4

2. Визначення місії та формування цілей фірми 7

3. Вплив внутрішнього та зовнішнього середовища на стратегію фірми 13

4. Застосування методу SWOT-аналізу для опрацювання стратегічних альтернатив 18

5. Види стратегічного управління 20

Висновки 29

Література 33

 

 

Вступ

Актуальність теми: ця тема дає можливість викристалізувати розуміння стратегії управління та водночас поглибити свої знання щодо видів стратегій, їх розробки та аналізу. Стратегічне управління – актуальне завжди, адже без стратегії підприємство не може працювати впорядковано та злагоджено, бути впевненим у своєму завтрашньому дні.

Я вважаю, що кожному майбутньому  підприємцеві необхідно переосмислити свій погляд на ведення справ та більш повно ознайомитись  із «кухнею» стратегічного управління – це допоможе у майбутньому уникнути багатьох помилок та втрат.

Завдання роботи: розкрити сутність стратегічного управління, його структуру, поглибити знання щодо впливу на підприємство зовнішнього та внутрішнього середовища та дослідити за допомогою методу SWOT-аналіза.

Об’єкт дослідження: розвиток та життєдіяльність підприємства.

Предмет дослідження: вивчення методів і прийомів формування його місії та цілей, аналізу впливу зовнішнього та внутрішнього середовищ, видів стратегій.

Метод дослідження: аналітичний.

 

1. Поняття і сутність стратегічного управління

В умовах фінансової нестабільності та ситуації, яка склалася на сучасному  ринку виникає необхідність у  забезпеченні сталого розвитку. Проте  це неможливо досягнути не підвищуючи ефективність підприємницького сектору. Відтак, актуалізується проблема вивчення особливостей стратегічного управління на досвіді міжнародних компаній. До 1990-х років більшість корпорацій по всьому світі почали перехід від стратегічного планування до стратегічного менеджменту.

Особливості стратегічного управління:

• інформаційне наповнення – в стратегічному менеджменті збільшується міра невизначеності зовнішнього середовища при одночасному послабленні сигналів про зміни, і відповідно, зменшується інформаційне наповнення системи управління;
• стратегічний менеджмент характеризується швидкою реакцією на зміну зовнішнього середовища всередині планових періодів;
• реакція стратегічного менеджменту на зовнішні зміни є двоякою: довготерміновою та оперативною одночасно;
• в стратегічному менеджменті зовнішнє середовище не розглядається як дещо незмінне, до чого фірма повинна адаптуватися;
• стратегічний менеджмент включає елементи всіх попередніх систем управління, тобто передбачає складання бюджетів, використання екстраполяції для оцінки відносно стабільних факторів, застосування елементів стратегічного планування, а також удосконалення, необхідні для адаптації стратегічних рішень, що реалізуються в реальному масштабі часу.

Стратегічне управління означає  також, що процес управління повинен  бути попереджувальним, а не реактивним. При попереджувальній стратегії  менеджери намагаються впливати на події у зовнішньому оточенні, а не просто реагувати на них.

Термін “стратегічний менеджмент” був введений на межі 60-70-х років для того, щоб відмежувати поточне управління на рівні виробництва та управління, що здійснюється на вищому рівні. Необхідність такого розмежування була викликана в першу чергу змінами в умовах ведення бізнесу. Провідною ідеєю, що відображає суть переходу від оперативного управління до стратегічного, стала ідея необхідності переміщення центру уваги вищого керівництва на оточення, для того щоб відповідним чином і своєчасно реагувати на зміни, що в ньому відбуваються.

Стратегічний менеджмент (управління) – це процес оцінки зовнішнього середовища, формулювання організаційних цілей, ухвалення рішень, направлених на створення і утримання конкурентних переваг, здатних забезпечити підприємству прибуток в довгостроковій перспективі (див. Додаток 1).

На думку деяких дослідників, суть стратегічного менеджменту  полягає у відповіді на три найважливіших питання:

1. де зараз знаходиться організація;
2. в якому напрямі, на думку вищого керівництва, вона повинна розвиватися в майбутньому;
3. яким чином вона має намір досягти того стану, про який мріє її керівництво.

Отже, з усього вище зазначеного можна зробити висновок, що суттю стратегічного менеджменту є таке управління організацією, яке спирається на людський потенціал, як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, гнучко реагує та проводить своєчасні зміни в організації, що відповідають зовнішньому оточенню і дозволяють досягти конкурентних переваг, що в сукупності надає можливість організації вижити в довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому своїх цілей.

 

2. Визначення місії та формування цілей фірми

Визначення місії організації  є одним з інструментів стратегічного  управління, способом виділення цієї організації серед конкурентів. Підготовка місії розпочинається здебільшого  на стадії зародження організації. У  процесі діяльності місія може змінюватись  відповідно до нових умов, що вимагає  копіткої та відповідальної праці для  її уточнення, встановлення довгострокових цілей; формулювання на їхній основі короткострокових завдань з метою  доведення до кожного працівника.

Поняття місії організації  охоплює декілька можливих варіантів, які не заперечують і доволі часто  доповнюють один одного. Найчастіше місію  організації ототожнюють із загальною  метою, чітко вираженою причиною її існування. Отже, обґрунтованим можна  вважати такі визначення:

Місія — це загальна мета діяльності організації, її призначення;

         — визначає основні орієнтири організації, що є важливими для задоволення конкурентних позицій.

Разом зі зміною потреб, а  також появою нових можливостей  виникає необхідність переглянути  місію. Вважають, що на цій стадії мова йде про загальну орієнтацію, яка  в подальшому має бути виражена у  кількісних показниках і трансформована в програму дій.

Під час формулювання місії  намагаються поєднати образ і  кредо організації. Образ організації  виражає її "конституцію" і  дає відповідь на питання: з якою метою створена організація, для чого вона існує. Кредо формулюється з метою уточнення уявлення конкретних суб'єктів про організацію.

Для спрощення процедури  формулювання стратегічної місії доцільно скористатись переліком основних чинників, які мають бути при цьому враховані (табл. 1). Ці чинники можуть подаватись у різній послідовності чи поєднанні залежно від бачення конкретної організації. Однак слід прагнути, щоб формулювання не було надто вузьким або надто широким. Загальновідомим прикладом є визначення місії компанії "Форд": "Надання людям дешевого транспорту". Водночас ця місія була сформульована надто вузько: "Автомобіль будь-якого кольору, якщо він чорний", що обмежувало здатність компанії оперативно реагувати на зміну вимог ринку. І, навпаки, дуже широке тлумачення місії типу "Наше підприємство випускає транспортні засоби на будь-який смак" може призвести до втрати конкурентних переваг продукції конкретного підприємства.

Таблиця 1. Формулювання стратегічної місії організації

Чинники місії	Характеристика чинника
Коротка історична довідка про  організацію	Виникнення організації та її основні  здобутки на цьому шляху. Імідж організації, її відповідальність перед суспільством
Товари/послуги	Потреби, які прагне задовольнити організація. Товари і послуги, які вона пропонує. Призначення товарів. Рівень задоволення  потреби споживача. Базова технологія, яку використовує організація
Уявлення про себе	Особливості і конкурентні переваги, якими організація володіє
Філософія	Базові переконання, цінності та пріоритетні  прагнення, які панують в організації. Стиль поведінки власників і  управлінського персоналу
Власники	Рівень задоволення інтересів  власників
Працівники	Позиція організації щодо свого персоналу
Клієнти	Стисла характеристика клієнтів організації
Розміщення	Основні конкуренти організації. Ділові контакти організації з партнерами

Вважають за доцільне поєднувати коротко сформульований образ-гасло (наприклад, гасло всесвітньовідомого виробника персональних комп'ютерів звучить так: "Здійснювати внесок у світовий розвиток інтелектуальних  засобів, які удосконалюють людство") з добре розробленим текстом  — кредо, що відповідає всім переліченим  вище вимогам.

Формулювання стратегічної місії сприяє розумінню персоналом основної мети і допомагає визначенню та зміцненню єдиної позиції. У зовнішньому  середовищі завдяки місії створюється  цілісне уявлення про організацію, декларується економічна та соціальна  її роль.

На основі сформульованої місії організації з урахуванням  інших вагомих чинників відбувається вибір цілей, їх внутрішнє узгодження та уточнення.

Цілі, на відміну від місії  організації, фіксують конкретні стани, до яких прагне організація, тому ціль трактують як критерій її успіху чи невдачі.

Ціль — це конкретний стан окремих характеристик організації, якого вона прагне досягти протягом певного терміну.

Будь-яка ціль складається  з трьох елементів: певного показника, за яким перевіряють виконання критерію; засобу вимірювання або масштабу для оцінки величини показника і завдання — певного значення масштабу, якого організація прагне досягти. Наприклад, для основної економічної цілі організації показником може бути рентабельність капіталу; засобом вимірювання — середня рентабельність для певного періоду, а завданням — конкретне її значення, якого організація прагне досягти.

Організація має систему  цілей, які визначаються и положенням у зовнішньому середовищі, внутрішньою  структурою, функціями тощо. При  цьому цілі різних організацій можуть істотно відрізнятися. Класифікацію можливих цілей організації подано в табл. 2.

Таблиця 2. Класифікація цілей організації

Ознака класифікації	Характер цілі
Часовий період	Довго-, середньо- та короткострокові
Характер діяльності	Зростання, стабільність, скорочення
Зміст діяльності організації	Економічні, організаційні, наукові, соціальні, технічні
Функціональні сфери діяльності організації	Маркетингові, виробничі, фінансові, кадрові, інноваційні
Вимірюваність	Якісно чи кількісно подані
Пріоритетність	Основні, другорядні
Ієрархія	Вищі, підпорядковані

Визначення  цілей є необхідним для успішного  функціонування організації в перспективі, а їх неправильне формулювання може призвести до серйозних негативних наслідків. Досвід свідчить, що організації, менеджери яких визначають цілі для  кожного базового показника діяльності та докладають максимальних зусиль для  їх досягнення, мають більше шансів на успіх у конкурентній боротьбі. Отже, ціль є основою побудови критеріїв  оцінки діяльності організації, виявлення  проблем (різниця між бажаним  і досягнутим рівнем) і прийняття  відповідного управлінського рішення. Класичною стала фраза засновника компанії "Х'юлетт-Пакард": "Неможливо управляти тим, що неможливо виміряти... Все, що вимірюється, досяжне".

При формулюванні цілей дотримуються таких правил.

• Цілі повинні бути досяжними, тому що нереальна для досягнення ціль зумовлює демотивацію працівників і втрату ними основного орієнтира. Для того, щоб намічені цілі були стимулом організації у використанні наявного потенціалу, вони мають відповідати критерію: "важко, але можливо".

• Цілі повинні бути гнучкими: сформулювати їх потрібно так, щоб можна  було забезпечити коригування відповідно до тих змін, які відбуватимуться  в оточенні.

• Цілі мають підлягати  вимірюванню: кількісний вимірник дає  змогу оцінити рівень їх досягнення.

• Цілі повинні бути конкретними, чітко визначати терміни і  виконавців. Чим конкретніша ціль, тим легше вибрати відповідну стратегію її реалізації.

• Цілі мають бути сумісними. Сумісність передбачає, що довгострокові  цілі повинні відповідати місії, а короткострокові — довгостроковим. У великій організації має  бути сумісність між цілями різних структурних підрозділів і рівнями  управління. Якщо ієрархія цілей побудована правильно, то кожен підрозділ, досягаючи  їх, поліпшує результати діяльності організації.

Іноді перелічені особливості  цілей називають SMART-характеристикою. SMART — це абревіатура п'яти слів і понять (specific — конкретність, measuruble — вимірюваність, achievable — досяжність, related — сумісність, time-bound — визначеність часу досягнення).

При формулюванні цілей мають  бути враховані такі основні характеристики цілей:

— конфліктність: зв'язок між  цілями такий, що досягнення однієї цілі заважає досягненню іншої;

— комплементарність: досягнення однієї цілі полегшує досягнення іншої;

— індиферентність: цілі не впливають одна на одну.

Таким чином, цілі є обов'язковою  умовою успішного функціонування та виживання організації в перспективі, але зробити правильний стратегічний вибір можна тільки за умови відповідно сформульованих цілей розвитку організації.

 

3. Вплив внутрішнього та зовнішнього середовища на стратегію фірми

Кожне підприємство має своє внутрішнє середовище та зовнішнє середовище із яким воно взаємодіє. Внутрішнє середовище організації визначається внутрішніми змінними, тобто ситуаційними факторами всередині організації. Внутрішнє середовище, де працюють менеджери, містить в собі корпоративну культуру, організаційну структуру, технологію виробництва, всі будинки та споруди, які належать організації, машини та обладнання. Найбільш вагомим фактором внутрішнього середовища є корпоративна культура. Внутрішня культура повинна відповідати вимогам як зовнішнього середовища, так і стратегії фірми.

Культуру можна визначити як набір базових цінностей, переконань, різних угод і норм, які поділяються всіма членами організації. Це свого роду система загальних цінностей і припущень про те, що і як робиться на фірмі. Усвідомлення культурних традицій дозволяє новим членам організації правильно мислити, відчувати, розуміти оточуючих. Зазвичай виділяють три рівні корпоративної культури. Перший, поверховий рівень складають видимі об'єкти: манера одягатися, правила поведінки, фізичні символи, організаційні церемонії, розміщення офісів. Все це можна побачити, почути або зрозуміти, спостерігаючи за поведінкою інших членів організації.