Звіт по практиці в ТОВ «Темп-3»

1) забезпечити конкурентоспроможність  продукції, що випускається в  цільових сегментах ринку. Під  конкурентоспроможністю товару розуміється властивість товару, на основі якого даний товар перевершує в певний момент часу за якісними і ціновими характеристиками аналоги в конкретному сегменті ринку без шкоди для виробника;

2) підняти потенціал  конкурентоспроможності підприємства, і його підрозділів, до рівня світових виробників в даній галузі. Цей показник характеризує можливість успішної роботи організації в майбутньому.

Підвищення конкурентоспроможності підприємства в масштабах країни веде до підвищення конкурентоспроможності галузі і промисловості в цілому. Результат конкурентоспроможної промисловості виражається активним розвитком внутрішнього ринку, зростанням ВВП, стабільністю податкових надходжень до бюджету, зростанням експорту, раціональністю та ефективністю використання природних ресурсів, збереженням і розвитком наукового потенціалу країни, високою зайнятістю населення, соціальної та політичної стабільністю, а також гідним місцем, яке займає країна на міжнародному економічному ринку.      

В даний час глобалізація світової економіки підштовхує підприємства до виходу на зовнішні ринки. Зарубіжні ринки представляють нові можливості збуту продукції. Безсумнівні вигоди від виходу підприємства на зовнішні ринки ставлять проблему розробки політики міжнародного маркетингу та організації системи збуту з урахуванням нових потреб.     

Це особливо важке завдання для  підприємств, які раніше обслуговували  тільки внутрішній ринок і не мали постійних зовнішньоторговельних  зв'язків. Міжнародні угоди і поставки зазвичай займають більше часу, часто вимагають використання нових видів транспорту і схильні до впливу не лише місцевих, а й іноземних законодавчих актів.

Незважаючи на всі  труднощі, пов'язані з виходом  на зовнішні ринки, розробка міжнародної  стратегії виведення продукції  на зовнішні ринки є необхідною умовою успіху сучасного підприємства в умовах жорсткої міжнародної конкуренції.

Першим кроком при  виході на зовнішній ринок є визначення стратегічних параметрів підприємства. Визначальними можна вважати три параметри:

Перший. Необхідно проаналізувати зовнішнє оточення підприємства.

Другий. Проаналізувати сильні і слабкі сторони підприємства.

Третій. Необхідно враховувати  інтереси і очікування всіх зацікавлених осіб (акціонерів, менеджерів, працівників  і покупців) при розробці цілей  підприємства.

До того як починати аналіз зовнішнього ринку підприємству слід встановити свої міжнародні маркетингові цілі і завдання. Цей процес можна  розділити на три етапи. По-перше, підприємство має визначити бажану частку експорту по відношенню до всього обсягу продажів. По-друге, підприємство має вирішити, буде воно виходити на кілька іноземних ринків або на глобальний світовий ринок. Зазвичай має сенс спочатку сконцентрувати свої зусилля з просування товарів на декількох зовнішніх ринках. По-третє, підприємство приймає рішення з приводу того, які країни і якого типу вибрати для експорту своєї продукції. Розмежування між країнами робиться на основі таких показників, як політична стабільність, рівень розвитку інфраструктури, рівень доходів населення, географічні фактори.

Компанія має вирішити, які саме іноземні ринки вибрати. Зовнішні ринки можна проаранжувати за такими параметрами:  привабливість ринку, конкурентна перевага, ризик.

Можливі умови виходу на зовнішній ринок: наявність достатніх фінансів; конкурентоспроможність товару на зовнішніх ринках (за якістю, властивостями та характеристиками, ціною); передпродажна підготовка товару; після продажне обслуговування.

Можливі ризики: висока зовнішня державна заборгованість, інфляція; безробіття; непостійність валютних курсів; вимоги іноземних урядів при вступі на їхні ринки (методи роботи, допустима ступінь контролю власності, наймання на роботу місцевого персоналу, відсоток експорту продукції, розмір вивезення прибутку з країни); витрати на адаптацію маркетингового комплексу (модифікація товару, витрати на організацію збуту продукції, витрати на розвиток системи комунікацій на закордонних ринках), війни, тероризм, корупція, неправильне розуміння переваг зарубіжних споживачів, чужа культура ведення бізнесу; незнання правового законодавства іншої країни, брак досвіду власних менеджерів у веденні ЗЕД.

Основні рішення, що приймаються  при виході фірми на міжнародний  ринок: щодо виходу на зовнішній ринок або проникнення і розвитку на ринку, щодо перспективності ринків, щодо способів входження на ринок, розробка маркетингової програми, щодо організаційних принципів маркетингу.

Оскільки ТОВ «Темп-3»  прийняла рішення виходити на зовнішній  ринок, то мотивом для виходу можуть бути такі чинники як:

• насичення ринком даної послуги та пошук нових партнерів;

• зростання фірми  і розширення її сфери діяльності;

• необхідність підтримки  і розвитку іміджу фірми;

• пошук нової бази клієнтів;

• налагодження зв'язків  з іноземними партнерами;

• пошук інвесторів для  спільної роботи.         

Для підвищення конкурентоспроможності фірмі слід залучитися до маркетингових  ходів, збільшити кількість реклами, а також маркетингових дій  з метою пізнаваності та довіри з боку споживачів. Також слід розширити асортимент спецтехніки і спектр надаваних послуг перевезення важких вантажів.   Для клієнтів, які постійно користуються послугами даної компанії, можна робити знижки при замовленні перевезення на далеку відстань або деякі послуги (н. розвантаження товару безкоштовно).           

Для того щоб виділитися на ринку даних послуги, потрібно завжди підтримувати імідж компанії, щоб надалі не втратити довіру клієнтів. Адже забезпечення безпеки та страхування вантажу, а також якість здається в оренду спецтехніки має не саму останню роль в даному сегменті ринку.

 

4. Стан охорони  праці на підприємстві.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних  і лікувально-профілактичних заходів  та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини під час трудової діяльності.

Чинне законодавство  про охорону праці визначає шляхи  реалізації державної політики у  сфері захисту людини, містить  конкретні вимоги стосовно організації  умов праці на виробництві, які мають  бути приорітетними та спрямованими на збереження життя й здоров’я людини.

У методологічному відношенні формування безпеки здійснюється за допомогою двох взаємопов’язаних і  послідовно-виконуваних етапів роботи – аналізу умов праці й розробки згідно з результатами аналізу засобів  захисту людини від можливих небезпек. Аналіз умов праці пов'язаний з отриманням достовірної і репрезентативної початкової інформації.

Об’єктом управління охороною праці  є діяльність функціональних служб і структурних підрозділів  підприємств по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих дільницях, цехах і на об’єктах у цілому.

Органами управління системи охорони праці на підприємстві є:

1. Директор;
2. Керівники підрозділів згідно посадових обов’язків:

- у ремонтній зоні  – головний механік;

Управління охороною праці в цілому на підприємстві здійснює керівник; у цехах, виробничих приміщеннях  та в інших структурах – керівники  відповідних підрозділів і служб, та забезпечують виконання таких  основних функцій:

• планування, організацію і координацію робіт у галузі охорони праці;
• контроль за станом охорони праці та функціонуванням системи;
• облік, аналіз, оцінка показників стану охорони праці;
• стимулювання діяльності в галузі охорони праці.

Правильна організація роботи відділом охорони праці  має першорядне значення для підвищення продуктивності цієї праці, ліквідації причин можливих нещасних випадків, а так само професійних захворювань. Організація роботи з охорони праці на підприємстві регламентується спеціальними документами, якими в свою чергу визначаються обов'язки посадових осіб підприємства з охорони праці, порядок планування роботи, а так само контролю за цією посадою.

Управління охороною праці вводиться на підприємствах  для того, щоб надати охороні праці комплексного й планового характеру з метою поліпшення роботи щодо запобігання виробничому травматизму, професійним захворюванням, пожежам, аваріям, дорожньо-транспортним пригодам, а також іншим негативним наслідкам.

Рівень знань працівників з питань охорони праці є одним з основних принципів державної політики у сфері охорони праці. Роботодавець має забезпечити навчання працівників прийомам та методам надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правилам поведінки при можливих аваріях.

Всі особи, що поступають на роботу в ТОВ «Темп-3» проходять вступний інструктаж з техніки безпеки і виробничої санітарії, який є першим етапом навчання техніці безпеки. Другим етапом навчання є інструктаж на робочому місці з метою засвоєння робочим безпечних прийомів праці безпосередньо за фахом і на тому робочому місці, де винен він працювати.  
При виконанні робіт підвищеної небезпеки (до яких відносяться і водії), проводяться повторні інструктажі через певні проміжки часу, а також  в кожному випадку порушення  техніки  безпеки.

Порядок навчання та проведення перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається Типовим положенням, що встановлює вимоги, порядок та види навчання й  форми перевірки знань (ДНАОП 0.00-4. 12-99). Даний нормативний акт спрямований на реалізацію безперервного навчання з питань охорони праці працівників у процесі їх трудової діяльності, а також учнів та студентів усіх закладів освіти.

На основі специфіки  виробничих процесів і Типового положення розробляються й затверджуються щорічні плани-графіки навчання й перевірки знань працівників з питань охорони праці.

Навчання й перевірка  знань з питань охорони праці  проводиться для всіх працівників  при прийнятті їх на роботу і в  процесі роботи.

Відповідальність за організацію навчання з питань охорони праці на підприємстві покладається на роботодавця, а в структурних підрозділах – на керівників цих підрозділів. Контроль за своєчасним проведенням навчання здійснює служба охорони праці. Щоб створити особисту зацікавленість працівників у безпечному виконанні робіт, розробляють пізнавальні, психомоторні, мотиваційні та емоційні основи навчання. За допомогою правильної організації навчання робітники інформуються і переконуються відносно безпечного і відповідаю чого інтересам здоров’я виконаних робіт.

За типовими правилами  внутрішнього трудового розпорядку при прийомі на роботу робітників або переведенні їх на іншу роботу роботодавець зобов’язаний ознайомити їх з порядком виконання виробничих процесів та технологічним обладнанням або машинами, з правилами трудової і технологічної дисципліни; проінструктурувати з правилами трудової і технологічної дисципліни; проінструктурувати з техніки безпеки, виробничої санітарії і протипожежної охорони. Із цією метою на підприємствах проводяться різні види інструктажів: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Загальні положення  охорони праці на підприємстві:

2.1. Відповідно до Закону України "Про охорону праці" служба охорони праці створюється роботодавцем для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків, професійних захворювань і аварій в процесі роботи.

2.2. Це Положення про службу охорони праці розроблено та затверджено роботодавцем на підставі Типового положення з урахуванням специфіки виробництва та видів діяльності, чисельності працівників, умов праці та інших факторів.

Служба охорони праці  ТОВ «Темп-3» представлена ​​ посадою за сумісництвом.

2.3. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

2.4. Керівники та спеціалісти служб охорони праці за своїми посадами та заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб. Повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, зазначеним у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 1), професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 16 лютого 1998 року N 24 (із змінами).

2.5. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці працівників служби охорони праці проводяться в установленому законодавством порядку під час прийняття на роботу і періодично один раз на три роки.

2.6. Працівники служби охорони праці підприємства в своїй діяльності керуються законодавством України, нормативно-правовими актами з охорони праці, колективним договором та актами з охорони праці, які діють в межах підприємства.

2.7. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

ТОВ «Темп-3»  зобов’язане: 
          - охороняти навколишнє середовище від забруднення та інших шкідливих впливів; 
          - забезпечувати безпеку виробництва, дотримуватись санітарно-гігієнічних норм і вимог щодо захисту здоров’я його працівників, населення і споживачів продукції.