Велику  роль у джерелах, формуючих оборотні засоби підприємства, відіграють порівняні  до власних фінансові кошти, до яких належать стійкі пасиви.

      Стійки  пасиви - це оборотні засоби, які юридично не належать підприємству, але постійно використовуються ним у господарському обігу.

До них  входять:

   1. Мінімальна заборгованість підприємства  з резерву майбутніх платежів, що являє собою витрати які  належать до витрат виробництва,  але як не застосовуються для  безпосереднього виготовлення продукції.

   2. Стійка перехідна заборгованість  постачальникам за акцентованими  розрахунковими документами.

  3. Мінімальна  заборгованість із зарплати та  відрахування на соціальне страхування.

   4. Залишки амортизаційних відрахувань  та запаси матеріалів для капітального ремонту, виконаного господарським способом.

  5. Кошти  підприємства, що формуються з  кредитів банку та авансів  замовників.

6. Тимчасово  вільні кошти спеціальних фондів  та ін.

Раціональне використання власних та позичених  коштів дає змогу підприємствам успішно долати тимчасові труднощі й ефективніше використовувати оборотні засоби підприємства.

      Наявність власних і позикових коштів в  обороті підприємства порозумівається  особливостями організації виробничого  процесу. Постійна мінімальна сума коштів для фінансування потреб виробництва забезпечується власними оборотними коштами.

      Тимчасова потреба в коштах, що виникла під  впливом залежних і незалежних від  підприємства причин, покривається кредитом і іншими джерелами.

      Знання  і аналіз структури оборотних коштів на підприємстві мають дуже важливе значення, тому що вона у визначеній мірі характеризує фінансовий стан на той чи інший момент роботи підприємства. Усе це свідчить про те, що на підприємстві оборотними коштами необхідно керувати з метою оптимізації їхньої структури і підвищення їх оборотності.

 

4.Шляхи  підвищення ефективності  використання оборотного  капіталу.

4.1.Ефективність  використання оборотних  активів. 

     Період  обороту грошових коштів або виробничо-комерційний  цикл – це терміни, що описують зв'язок між рухом запасів у процесі господарської діяльності та грошовими надходженнями.

     Підприємство  купує сировину, часто в кредит. Сировина може досить довго зберігатись  на складі, після чого передається  у виробництво і використовується для виготовлення товарів. Готові товари можуть зберігатися деякий час на складі, перед тим як будуть продані. До цього моменту, найбільш ймовірно, що підприємство розрахується за придбану сировину. Якщо споживачі куплять товари в кредит, то пройде деякий час, перш ніж надійдуть гроші за придбані товари.

     Період  обороту оборотних коштів або  виробничо-комерційний цикл дорівнює періоду:

     А) між придбанням сировини і надходженням грошових коштів від дебіторів;

     Б) між оплатою сировини та надходженням грошових коштів від дебіторів (рис. 4.1)

     

     

     

     

     

     

     Рис. 4.1 Схема періоду  обороту оборотних  коштів

 
 
 

     Період  обороту елементів оборотних  активів такий:

1. у випадку оборотності запасів цей період є часом зберігання одиниці сировини на складі та передавання її у виробництво, а саме:

• період оборотності запасів сировини на складі до моменту передавання у виробництво;

• період оборотності незавершеного виробництва дорівнює часу, необхідному для виготовлення готових товарів з сировини;
• якщо підприємство купує товари для подальшого перепродажу, період оборотності запасів дорівнює часу між їх придбанням та реалізацією.

2. період оборотності дебіторської заборгованості або період інкасації боргів дорівнює терміну, на який видається кредит, тобто часу між продажем товарів і отриманням за них грошових коштів.
3. період оборотності кредиторської заборгованості дорівнює часу між купівлею матеріалів і виплатою грошових коштів постачальнику.

      Періоди оборотності можна розрахувати, використовуючи інформацію, що міститься  в балансі та звіті про фінансові результати діяльності підприємства.

      До  основних показників, що відображають ефективність використання оборотних  активів належать:

         - коефіцієнт оборотності  оборотних засобів показує кількість кругообігів, які ці засоби здійснюють за певний період

                                  К_о= Q_реал. / Ф_об.с.о. 

Q_реал. – обсяг реалізації продукції в плановому періоді в діючих оптових цінах за рік ( квартал), грн.

  Ф_об.с.о. – середній залишок всіх оборотних засобів, грн.

      Цей коефіцієнт показує одночасно суму реалізованої продукції на одну гривню оборотних засобів.

• коефіцієнт завантаження (або закріплення) оборотних активів характеризує їх суму на одну гривню реалізованої продукції (обернене співвідношення коефіцієнта оборотності)

                             К_зав. = Ф_об.с.о. / Q_{реаль.пл..} 

• тривалість  одного обороту оборотних  активів.

                   Т_об. = Ф_об.с.о. * F_пл. / Q_{реаль.пл.}   

                              Т_{об. =} F_пл. / К_о.;

F_пл. - кількість днів у плановому періоді ( кварталі, році). 

      Потреба в оборотних засобах прямо залежить не лише від обсягів виробництва, а й від часу обороту. При скороченні кругообігу оборотні засоби вивільняються з обігу і, навпаки, збільшення періоду кругообігу вимагає додаткових засобів.

      У випадку, коли вивільнені в результаті прискорення оборотності оборотні засоби за розміром перевищують додаткову потребу в них у зв'язку із збільшенням обсягів виробництва і затрат, відбувається абсолютне вивільнення оборотних засобів.

      Якщо  ж додаткова потреба в оборотних  засобах в зв'язку з ростом обсягу виробництва менша від величини вивільнення в результаті прискорення оборотності, відбувається відносне вивільнення, яке визначає розмір зниження додаткової потреби.

      Прискорити  оборотність оборотних засобів  – значить скоротити час їх перебування в кожній стадії обороту – у виробничих запасах, незавершеному виробництві, готовій продукції.

      Величина  виробничих запасів і величина, що характеризує оборотні засоби, може бути зменшена за рахунок вдосконалення  матеріально-технічного постачання, прискорення і здешевлення перевезень, покращення організації складського господарства на основі його механізації і автоматизації, використання точнішого нормування витрат матеріалів і повторного використання відходів виробництва.

      Незавершене виробництво і сума вкладених в нього коштів при такому обсязі виробництва залежить від тривалості виробничого циклу. Тривалість виробничого циклу може бути скорочена в результаті впровадження потокових методів обробки, зменшення між операційного часу за рахунок підготовки і забезпечення ритмічної роботи підприємства; використання автоматичного обладнання. Значно скорочує тривалість виробничого циклу підвищення змінності виробництва.

      Скорочення  періоду перебування продукції  на складі залежить від багатьох чинників. Одні з них безпосередньо пов'язані з роботою підприємств, інші – з організацією збуту продукції. До перших належить якість і номенклатура продукції, правильне планування асортименту, кількості її виготовлення; до других – організація збуту продукції, система розрахунків, термін поставки продукції до споживачів.

      Потреба підприємства в коштах для здіснення  виробничо-господарської діяльності залежить не тільки від обсягу робіт, але й умов відстрочення платежів.

 

   4.2.Напрямки покращення  використання оборотних коштів. 

     Оборотні  кошти різногалузевих підприємств  країни становлять значну частину їхніх  матеріально-грошових активів. Тому раціональне  та економне використання оборотних  коштів суб'єктів господарювання має  неабияке економічне значення. Для  оцінки ефективності використання оборотних коштів виробничих підприємств застосовують певні показники, а для підвищення ефективності - відповідні конкретні заходи (рис.4.2).

     Ефективність  використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період. Показник, що є оберненим стосовно коефіцієнта оборотності, заведено називати коефіцієнтом завантаження. Він показує, скільки оборотних коштів (у частках одиниці) припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції. Тривалість одного обороту в днях (або швидкість обороту) оборотних коштів визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді (для кварталу - 90 днів, року - 360 днів) і коефіцієнта оборотності за той самий період. Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може застосовуватися показник їхньої рентабельності, обчислюваний як відношення прибутку підприємства до суми його оборотних коштів.

     Унаслідок прискорення оборотності фінансових (грошових) коштів зменшується потреба в них, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту. Розрізняють абсолютне (зменшення потрібної суми коштів) та відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки поліпшенню їхнього використання) вивільнення грошових коштів з обороту.

     З-поміж  заходів для підвищення ефективності використання оборотних коштів чільне місце належить оптимізації виробничих запасів. Саме з оптимізацією зв'язані  найбільші резерви скорочення запасів на підприємствах, особливо з матеріаломістким виробництвом. Зменшення тривалості виробничого циклу на таких підприємствах усього на один день дає змогу зменшити обсяг незавершеного виробництва на суму понад 2 млн. грош. од. Якщо ж прискорити реалізацію продукції також на один день, то можливе вивільнення оборотних коштів становитиме. приблизно 1/3 обсягу залишків готової продукції на складах підприємств. 
 

 

     Рис.4.2 Показники та способи  підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства. 
 
 
 
 

Висновок

 

      Економіка перехідного періоду має ряд  особливостей і якщо їх не враховувати  в управлінні виробництвом, то це спричинить небажані соціально-економічні наслідки.

      Основними напрямками роботи підприємства в області управління джерелами оборотних коштів є:

• визначення потреби підприємства в оборотних коштах;
• визначення наявності власних оборотних коштів і приведення їх обсягів до оптимально значення;
• визначення обсягу залучених коштів і облік ефективності їх використання за допомогою будь-яких методів;
• визначення нормативу оборотних коштів і приведення власних оборотних коштів до цього значення;
• вживання заходів, що до повернення у розпорядження підприємства суми дебіторської заборгованості;
• припинення виконання робіт для неплатоспроможних замовників;
• визначення обсягу виробництва продукції з урахуванням рівня беззбитковості виробництва;
• скорочення управлінських, усунення непродуктивних витрат, інтенсифікація методів виробництва;
• поступове збільшення обсягу статутного фонду підприємства для фінансування власних оборотних коштів.