Особливості розвитку малого підприємництва в Україні

Не залишається поза увагою в Америці й податкова політика уряду. Абсолютні й відносні розміри федеральних податків були знижені, як наслідок, по експертним оцінкам 2/3 населення з верхньої доходної групи є представниками МБ. Запроваджені також спеціальні податкові пільги, як наприклад пільги «бонус першого року», які надають право щойно сформованому бізнесу сплачувати податок не з усієї, а з половини суми, що підлягає оподаткуванню.

Таким чином, особливістю  ринкового господарювання США є  те, що хоч держава обмежує свій вплив на безпосередню діяльність МБ та не заважає йому надмірним контролем чи обмеження, проте не виключає впроваджнення заходів з підтримки цього сектору з національних програм розвитку. На мою думку, така система є результативною, проте, на жаль, вона не матиме ефективних наслідків в Україні, оскільки економіка незалежної України є ще молодою та нестійкою, а тому потребує більшого регулювання з боку держави.

2. Неоліберальна (німецька) модель спирається на всебічне стимулювання розвитку конкуренції, для чого підтримуються умови відтворення, зокрема стимулювання малого підприємництва, політики зайнятості тощо. Значна увага приділяється соціальній спрямованості дії ринку, існує розгалужена система соціальних виплат.

Неоліберальна модель господарства сьогодні здійснюється у Німеччині.

Основними програмами розвитку МБ у  ФРН є: 
• програма «Стимулювання заощаджень для відкриття справи», що сприяє відкриттю власного бізнесу, так званого, «start-up» проекту; 
• програма «Концепція з розвитку науково-технічної політики щодо до підприємств малого бізнесу», яка забезпечує фінансування в Німеччині малого бізнесу.

Контроль за реалізацією вищеназваних програм, а також розробка механізмів впровадження їх у дію, покликаний здійснювати  спеціальний державний орган  –  Кредитна рада з відновлення.

В рамках реалізації програм, малому бізнесу надаються кредити на пільгових умовах, а саме за низьких  процентних ставок (5-8%)  та тривалого  терміну кредитування (від 5 до 15 років).

Загалом, що стосується кредитування у ФРН, то значно збільшилась за останні роки кількість мікрокредитів, виданих німецьким підприємцям. На відміну від країн, що розвиваються, де до сфери мікрокредитування відносять позики обсягом у кілька сотень євро, в Німеччині мікрокредитом вважається сума до 25 тис. євро. Основні клієнти подібних програм – дрібні бізнесмени, власники невеликих сімейних компаній: ресторанів, перукарень, ремонтних центрів.

Окрім мікрокредитів, серед заходів  фінансової підтримки більш вагомою  є програма видачі гарантій на кредити, що надаються суб'єктам МП.

Крім прямої фінансової підтримки, підприємництво може розраховувати  і на іншу допомогу. Багато федеральних земель компенсують частину витрат, понесених засновником нової компанії на відвідування бізнес-семінарів, компаніям малої та середньої ланки надається підтримка у фінансуванні участі в галузевих виставках, друку рекламної продукції, а також просування за кордоном. Нарешті, бізнесмени можуть звернутися за консультаціями про те, які саме програми підтримки будуть для них найбільш корисні.

Тобто, окрім державної допомоги у фінансовій сфері, уряд Німеччини підтримує функціонування малих та середніх підприємств в інноваційній сфері, кваліфікованому навчанні підприємців, наданні консультаційних послуг, що сприяє формуванню компетентного та досвіченого класу підприємців, основна роль якого для економіки ФРН – вирішення соціальних проблем.

3. За європейсько-кейнсіанською моделлю (англійською) значну роль відіграє державний сектор в економіці, який досягає значних розмірів. Головною метою кейнсіанської моделі є забезпечення максимально ефективного розподілу ресурсів із певним страхуванням від непередбаченого впливу взаємодії приватних економічних інтересів.

Франція є типовим представником  кейнсіанської моделі господарства.

Функціонування  МБ у цій країні заохочується, регулюється та підтримується з боку уряду. Найбільше заслуговують уваги фінансові заходи допомоги малим бізнесменам:

- нові малі підприємства на 2 роки звільняються від податку на акціонерні товариства і від місцевих податків, для них знижуються податок на прибуток і податок з інвестованої частини прибутку;

- на підприємців, що вирішили відкрити свій бізнес в економічно депресивних зонах, поширюються знижки та скасування виплат до фондів соціального забезпечення (охорони здоров'я, пенсійного фонду, фонду для багатосімейних, фонду виплат безробітним);

- безробітні, які вирішили створити власний бізнес, звільняються від податків на 3 роки і на рік від обов'язкових соціальних виплат в каси соцстрахування. Безробітним, які стали підприємцями, видаються спеціальні книжки, відривними чеками з яких можна розплачуватися за консультації з менеджменту, юриспруденції, бухгалтерського обліку тощо;

- практично всі власники малих підприємств можуть розраховувати на отримання пільгових кредитів, позичок і субсидій.

Заохочення створення підприємств  і запобігання їх банкрутств є  однією з ключових сфер співробітництва  держави і бізнесу. Цим займається спеціальне установа - Національне  агентство зі створення підприємств (Ансе), яке не тільки сприяє майбутнім приватним підприємцям, а й вишукує можливості скупки підприємств при виникненні загрози банкрутства. Поряд з Ансе державну допомогу при створенні підприємств надають органи міністерств з облаштування територій, торгово-промислові палати, виборні органи місцевого самоврядування — регіональні та генеральні ради, а також приватні фонди, створені великими корпораціями, які отримують в свою чергу цільові податкові пільги (фонди Жака Дуса , Жака Гійомарка та ін.) На території всієї країни існують портові і вільні економічні зони, де також створюються максимально сприятливі умови для створення та розвитку бізнесу.

Інтереси малих підприємців  у Франції захищає не лише держава, а організація, створена з метою лобіювання підприємницького співтовариства, а саме Рух французьких підприємців (МЕДЕФ). Власники малих підприємств досить жорстко і рішуче відстоюють свої права в діалозі з державою. Особливо з приводу питань податків і відрахувань у всілякі фонди. Нерідко підприємці влаштовують страйки, одночасно закриваючи свої майстерні, перукарні або магазини, і, цим впливають на прийняття важливих рішень з приводу розвитку МБ у своїй країні.

Отже, фінансова політика підтримки  МП у Франції передбачає ряд прямих і непрямих заходів, націлених на збільшення фінансування суб’єктів підприємницької діяльності і покликані спрямовувати розвиток сектору МБ з  урахуванням загальнонаціональних завд ань, таких як боротьба з безробіттям, розвиток депресивних економічних зон, інтеграція у іноземні ринки тощо.

Четвертою виділяють  соціал-демократичну (шведську) модель економіки, що практикується у скандинавських країнах, а також, частково, в Португалії, Іспанії, Греції. Головна увага приділяється соціальній сфері, політиці зайнятості та соціального забезпечення, регулюванню трудових відносин.

Специфічною, проте не менш цікавою,  є модель ринкового господарства Японії, особливостями якої є політика вирівнювання доходів, особлива політика робочої сили, ефективне використання особливостей національного менталітету.

Узагальнюючи світовий досвід функціонування МБ, можна зробити  висновок, що проблеми сектору МП не можна ігнорувати, його розвиток потрібно постійно підтримувати, впроваджуючи такі заходи сприяння розвитку МБ, які  відповідають специфічним особливостям економічної моделі господарювання конкретної країни. Тому застосування світового  для перехідного українського суспільства є досить обмежене.

Наприклад, близько 60% продукції  МП виробляється в сфері торгівлі, незначна доля в сфері операцій з  нерухомістю, оренді, в інших галузях  економіки мале підприємництва практично  не розвивається. Тому доцільним було б використання державного гарантування крудитів представникам МП, необхідних для купівлі та оренди виробничих приміщень, придбання сировини та матеріалів, модернізації виробничих потужностей, тобто все, що необхідно для започаткування МБ. Це безперечно сприяло б проникненню МП в ті галузі економіки, де його розвиток сьогодні є на низькому рівні.

В Україні немає дієвої законодавчої бази підтримки діяльності малих  підприємців. Зокрема, Національна  програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні містить чимало положень з цього питання, проте вони за змістом є дещо абстрактними, частина ще не реалізована, адже немає органу, який би здійснював контроль за їх виконанням та розробляв механізм впровадження їх у дію. Орієнтуючись на досвід Німеччини, я бачу об’єктивну необхідність у створенні такого органу.

У перспективі, з метою забезпечення соціально-політичному розвитку нашої  країни та просування на шляху досягнення реального громадянського суспільства  як неодмінного атрибуту демократичних  перетворень важливим є створення  лобістських організацій, що захищали б інтереси малих підприємців та думка якої враховувалася б при прийнятті рішень державою, на зразок як це відбувається у Франції.

3. Проблеми та перспективи розвитку малого підприємництва в Україні

Для того, щоб висвітлити перспективи розвитку малого бізнесу, потрібно проаналізувати основні бар'єри, з якими зіткається сьогодні мале підприємництво в Україні.

У своїй  діяльності мале підприємництво наштовхується  на різноманітні макро- та мікроекономічні  перешкоди. До першої групи віднесемо такі: податкова політика, відсутність належного законодавчо-нормативного забезпечення.Сьогодні податкова система країни впливає на розвиток бізнесу вкрай негативно. За підрахунками, понад 80% доходу підприємництва вилучається у вигляді різноманітних податків та платежів. Сучасна податкова система не дає змоги підприємствам здійснувати інвестування, а також створює якнайсприятливіші умови для їх відходу у тіньовий сектор економіки. Підприємницька діяльницька не може повноцінно функціонувати і розвиватись через відсутність або досконалість законів, які її регулюють.

Візьмемо  і до уваги новий Податковий кодекс, який був підписаний президентом  України 3 грудня 2010 року і вступив  в дію 1 січня 2011 року. Його наслідком  стало збільшення ставки оподкування  малих підприємств, що призведе до зменшення їх прибутків та значної ліквідації багатьох підприємств. Кодекс, з одного боку, спрямований на підтримку великого бізнесу, в першу чергу, зайнятого в сфері міжнародного обміну, і з іншого - спрямований на усунення конкуренції цьому великому бізнесу з боку малих і середніх підприємств, в першу чергу самозайнятого населення. Тобто цей проект латентно спрямований саме на зменшення кількості зайнятих осіб і збільшення кількості найманих, тобто зменшення соціальної активності українського населення. Отже, ми можемо говорити про адміністративні бар’єри. Включаючи новий Податковий кодекс, велика кількість законів, нормативних актів, інструкцій заплутує підприємців, вони змушені витрачати багато часу на вивчення змін до законодавства та втілення їх в свою діяльність.

Недостатня  державна підтримка. На сьогодні в Україні ще не склалась ефективна системна державної підтримки та захисту малого підприємства. Діє слабкий механізм фінансування та кредитування, має місце невідповідне інформаційне та консультаційне забезпечення, недосконала система підготовка та перепідготовка кадрів для підприємницької діяльності.

Обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту  на внутрішньому ринку. В результаті масового зростання безробіття, збільшення заборгованості по зарплатах та пенсіях, нещодавніх інфляційних стрибків зменшуються доходи громадян. Як результат, малий бізнес втрачає головнх споживачів своєї продукції.

Низька інвестиційна активність. Нестабільність стримує підприємців від інвестування. Більшість малих підприємств не  мають коштів для здійснення капіталовкладень, оскільки кредити є надто дорогими і короткостроковими, а більша частина прибутків спрямовується на сплату податків.

Нерозвинутість  інфраструктури. Незважаючи на велику кількість об’єктів інфраструктури, їхня роль у розвитку малого бізнесу ще дуже незначна. Між різними організаціями підтримки малих підприємств та, власне, малими підприємствами ще не налагоджено ефективної співпраці та обміну інформацією.

Нерозвинутість  ринку фінансових джерел. Дорожнеча кредитних ресурсів та обмеженість державних фінансових фондів значно лімітують можливості малих підприємств. Фірми змушені в основному покладатися на власні кошти та капітал приватних осіб.

Тіньова економіка. Малий бізнес щораз ширше використовує практику роботи без оформлення  договорів, а також намагається переводити свої операції у готівковий оборот, з метою мінімізації оподаткування. Найчастіше малі підприємства є вимушеними учасниками тіньової економіки, їх туди “заганяють” податковий тиск та державна бюрократія.

Неефективна приватизація. Хоча малу приватизацію вже майже завершено, вона не дала значного поштовху розвиткові малого підприємства. Процес малої приватизації був підпорядкований багатьом обмеженням. У результаті при не функціонуючому вторинному ринкові приватизаційних об’єктів багато підприємств перебувають в руках тих, хто неспроможний ними управляти, але не може їх продати.

Загальна криза  економіки. На тенденції розвитку малого підприємництва безпосередньо впливає негативна динаміка основних макроекономічних показників. Постійний спад ВВП призводить да зменшення внутрішніх фінансових ресурсів держави, обігових коштів у суб’єктів підприємницької діяльності, зниження купівельної спроможності населення України.