Особливості розвитку малого підприємництва в Україні

Нерозвиненість ринку нерухомості. Малим підприємствам катастрофічно не вистачає офісних приміщень, правила оренди заплутані, у багатьох випадках об’єкт не дозволяють приватизовувати разом з приміщенням.

Нерозвиненість  лізингу та франчайзингу значно звужує фінансування бізнесу. Внаслідок дороговизни лізингових платежів малий бізнес в Україні не має можливості брати обладнання у лізинг. Тому потрібно створити умови для зародження та встановлення лізингових компаній, а також заохочувати банки та інші фінансові установи до участі у лізингових відносинах.

Серед мікроекономічних факторів, що найбільше впливають на розвиток  малого підприємництва, можна виділити такі: спосіб та час виникнення; форма власності; фінансові можливості підприємства; асортимент продукції, яку воно виготовляє, її якість та попит на неї; обрану стратегію діяльності підприємств, його організаційну структуру; кадрову політику; навички керівника професійно управляти бізнесом.

В умовах нестабільної економічної  ситуації вітчизняний малий бізнес потребує протекторату держави. На жаль, поки що ефективний механізм підтримки та стимулювання розвитку малого підприємництва в Україні ще не створений. Прийняті закони, програми, закони, постанови мають здебільшого декларативний характер. Багато нормативно-правових актів, які дали поштовх розвиткові підприємства в країні, вже не відповідають вимогам часу і потребують удосконалення. Зокрема це стосується й Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва, затвердженої Законом України «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництв» від 21 грудня 2000 року, та регіональних програм. З цією метою вдосконалення неточностей правової бази регулювання МП, до речі, і був прийнятий новий Податковий кодекс України.

Фінансова допомога, яку надають Український фонд підтримки підприємництва, Державний фонд підтримки селянських (фермерських)  господарств та Державний інноваційний фонд, є досить мізерною. Тому одне з ключових місць серед перспективних заходів державної підтримки, на мою думку, повинна зайняти фінансова допомога, яка передбачає надання пільгових кредитів, їх гарантування, створення державних фондів та спеціалізованих фінансових інституцій. Проте ці напрямки підтримки можливі лише в майбутньому, коли вітчизняна економіка досягне певної стабільності. Сьогодні, я вважаю, до таких заходів вона ще не готова.

Ураховуючи новий Податковий кодекс, податкова система в Україні  ще не є сприятливою для розвитку малого бізнесу в Україні. Потрібно все ж  таки ще реформувати податкову  систему для усіх підприємств: зменшити податковий тиск шляхом зниження податків на заробітню плату, ПДВ, митних зборів на імпортовану продукцію. Право на єдиний пільговий податок повинні мати не лише мікропідприємства, але й інші субєкти малого бізнесу. Проте це право доцільно залишити для мікропідприємств на необмежений час, а для малих підприємств лімітувати дію до перших двох-трьох років діяльності. Таким чином, держава не створюватиме у малих підприємств ілюзії опіки та підтримки, а впровадить реальний механізм заохочення до боротьби за виживання на ринку.

Інші напрями допомоги повинні  передбачати: інформаційне, консультативне та кадрове забезпечення, створення  баз даних про ринки, компанії, фонди підтримки; підтримка інноваційної діяльності; розміщення державних замовлень серед малих підприємств; сприяння співпраці великого та малого бізнесу; сприяння зовнішньоекономічної діяльності малих підприємств; забезпечення розвитку програм виробництва спеціалізованого обладнання для малих підприємств; розробку програм розвитку та підтримки бізнесу у великих містах.

Значний внесок у становлення та розвиток малого підприємництва в Україні  робить міжнародна підтримка. Вона значно доповнює та компенсує заходи державної  підтримки, особливо фінансової. Переважно сучасні програми складаються з таких головних напрямів: фінансового – виділення кредитів; інформаційно-консультативного – консультування з питань ведення бізнесу та надання необхідної ділової інформації; навчального – навчання підприємців основ ринкового підприємства, методів міжнародної бухгалтерії.

Сьогодні в Україні діє кілька кредитних ліній. Умови позичання  є досить подібними: вони є однаковими щодо вимог застави і бізнес-планів, різняться за процентами і розмірами  кредитів. Проте, зважаючи на умови  міжнародного фінансування, зовсім небагато вітчизняних малих підприємств може скористатись їхніми кредитами. Фонди фінансування є дуже обмеженими, більшість малих підприємств не мають змоги забезпечити цінну заставу та виконати інші вимоги кредиторів.

Інвестиції міжнародних фондів у розвиток українського малого підприємництва у 3-7 разів менші, ніж у країнах Центральної та східної Європи. Така ситуація зумовлена високим ступенем інвестиційного ризику в країні. За рівнем свободи бізнесу Україна має один із найнижчих рейтингів серед країн Європи.

Інформаційно-консультаційна підтримка  та навчальний напрям представлені бізнес-центрами та бізнес-інкубаторами, які консультують малі підприємства з питань оподаткування, маркетингу, допомагають у пошуку джерел фінансування, партнерів за кордоном, підготовка бізнес-планів. Найвідоміші з них – Міжнародна Фінансова Корпорація, поект Нью-бізнес, Міжнародний корпус експортерів-добровольців.

Міжнародна підтримка малого підприємництва в Україні є вагомим чинником зростання приватного сектора в  країні, утвердження засад ринкового господарства та свободи підприємництва. Звичайно, що за наявних обсягів ще не усі малі підприємства можуть її отримати. Однак важливим є те, що з кожним роком обсяги міжнародної допомоги зростають, що виявляється у появі нових бізнес-центрів та розширенні кредитних ліній. В умовах, коли держава не здатна повноцінно підтримувати свій сектор малого бізнесу, ініціативу підтримки взяли закордонні та вітчизняні структури, які вже зараз мають приклади успішної співпраці з малими підприємцями.

Існують спеціалізовані джерела підтримки  малих підприємств, до яких треба  віднести: державну фінансову допомогу, міжнародну донорську допомогу, підтримку  великих підприємств. В Україні державна фінансова допомога малим підприємствам проводиться в рамках державних цільових програм підтримки малого підприємництва за рахунок бюджетних коштів. Але ці програми не стали дійовимі інструментами фінансової підтримки малих підприємств, що пов`язано з незначними фінансовими можливостями, викликаними обмеженими ресурсами бюджетної системи. Іншим напрямком державної підтримки є пільги в оподаткуванні. Податківцям нема сенсу закривати очі на результати опитування підприємців, які серед головних першкодназивають високий податковий тягар, що змушує певну частину суб`єктів підприємницької діяльності перебувати "у тіні"[6,с.142].

Специфіка забезпечення малих підприємств фінансовими  ресурсами полягає у використанні неординарних методів фінансування. До них слід віднести: мікрокредитування, лізинг та венчурне фінансування.

Мікрокредитування спрямоване на фінансування і надання допомоги найменшим підприємствам.

Лізинг та венчурне фінансування, а також франчайзинг і субпідряд  відносять до елементів інтергараційної  підтримки МП, тобто передбачає різноманітні форми інтеграції зв’язків великих та малих підприємств.

Вдосконалення лізингових відносин в  економіці країни має велике значення у формуванні інфраструктури підтримки МП. Це обумовлено тим, що у більшості малих підприємств відсутні кошти на придбання дорогого устаткування.

Лізинг не є специфічним  методом залучення матеріально-технічних  і фінансових ресурсів для малого підприємництва, оскільки його широко використовують й великі компанії. Але лізинг для малого підприємництва забезпечує наступні переваги:

• стовідсоткове кредитування, яке не потребує негайного початку платежів;
• набагато простіше отримання контракту за лізингом, ніж позики. Лізинг передбачає цільове використання коштів, а саме на придбання устаткування, та забезпечення позики у вигляді цього ж обладнання;
• можливість через лізинг сучасних і високопродуктивних технічних засобів не тільки оперативно реконструювати виробництво, а й спрямовувати зекономлені кошти на інші потреби.

На жаль, лізингові відносини в Україні поки що не знайшли розповсюдження. Цьому заважає ряд чинників: недостатньо висока рентабельність лізингових компаній, великі організаційні витрати на одиницю прибутку, відсутність у бажаючих зайнятися саме цим видом бізнесу необхідних коштів на придбання об’єктів лізингу, законодавча регламентація строку лізингу, відсутність надійного механізму вилучення у недобросовісного користувача об’єкта лізингу, а також правових гарантій збереження його якості при експлуатації. [12]

Венчурне фінансування стосується малих підприємств у  наукомістких галузях економіки, де вони спеціалізуються на проведенні наукових досліджень та інженерних розробках. Воно має таки характеристики:

• фінансові засоби вкладаються у венчурний бізнес без матеріального забезпечення і без гарантій, при цьому інвестори ідуть на великий ризик;
• передбачається обов`язкова пайова участь інвестора у статутному капіталі фірми в прямій чи опосередкованій формі (не більше 50%);
• засоби надаються на довготривалий терміні на безповоротній основі, тому в більшості випадків інвестори чекають 3-5 років, щоб упевнитися в перспективності вкладень;
• передбачається активна участь інвестора в управлінні підприємством, яке фінансується.

Іншою проблемою щодо забезпечення фінансовими ресурсами малих підприємств є потреба у фінансовому інституті, який сприяв би руху тимчасово вільних коштів у розпорядження суб`єктів малого бізнесу. Існуючи фінансові інститути не орієнтовані на інтереси малих підприємств. Банки надають коротко- та середньотермінові кредити здебільшого тривалодіючим підприємствам під заставу, яка набагато переважає надану позику, що перешкоджає використанню малими підприємствами коштів цих установ. Страхові компанії, інвестиційні фонди та компанії не дають змоги використовувати їхні ресурси для підтримку малого підприємництва України. Біржі, позабіржові торгові системи недоступні для малих підприємств через існуючі вимоги включення цінних паперів підприємства у лістинг.

Малий інноваційний бізнес у нашій країні сьогодні перебуває  в найбільш важкому становищі навіть порівняно з усіма складними ситуаціями, які виникають у сфері малого підприємництва в цілому.

Цей вид бізнесу може бути ефективним лише в умовах добре  налагодженої інфраструктури передачі технологій (взаємодія між різними  секторами науки, наукою і виробництвом, центром і регіонами) і системи комунікацій. Але така система сьогодні відсутня, а інформації, яка була у доперебудовчий період, стала недостатньою.

У зв'язку із цим потрібно створити базу даних про розробки і попит на них і надання  допомоги у розширенні такої інформації. Доцільним є формування спеціальних структур з визначення перспективності технологій з їх оцінки на базі існуючих НДІ. На державному рівні такою структурою має бути агентство сприяння дослідженням з подальшим утворенням мережі регіональних представництв, які могли б посісти центральне місце в системі державної допомоги малим і середнім підприємствам, що здійснюють інноваційні проекти, впроваджують у виробництво нові продукти і технології.

Оскільки Україна має  великий потенціал в агропромисловому господартві, я вважаю, що цей сектор варто реформувати з використанням самоорганізації на кооперації малого бізнесу на селі. Розвиток МП у сільському секторі економіки можна здійснити в площині становлення сільської громади та розвитку сільської дорадчої служби. Діяльність індивідуальних господарств сільські мешканців складно назвати високопродуктивною. Знизився їх кваліфікаційний рівень та стимули до колективної праці, скептично ставлячись до взаємодопомоги. Сільська громада покликана ж об’єднувати селян завдяки певним стимулам. Такими стимулами можуть бути спільні дії у реалізації продукції громади, розвиток спеціалізованих виробництв (на базі господарств населення),  залучення в економіку громади грандів іноземних інвесторів [5]. У свою чергу надати комплекс послуг для втілення цих стимулів спроможна дорадча служба на селі.

Отже, з вищесказаного ми бачимо, що малий бізнес в Україні має  багато проблем, котрі пов’язані  з його механізмом дії та діяльністю. Висвітливши ці проблеми, я дійшла висновку, що оскільки мале підприємництво як важливий структуроутворюючий елемент перебуває в нашій країні ще на стадії становлення та розвитку, тому потребує та підтримки з боку держави. На мою думку, поява економічно могутнього та стабільного класу малих підприємців в Україні сприятиме посиленню репутації нашої країни на міжнародному ринку, а тому забезпечить більш інтенсивні кроки інтеграції в світову економіку, стимулюватиме іноземні капіталовкладення в наше господарство, підвищить рівень життя населення.

ВИСНОВКИ

1. Становлення малого бізнесу є життєвонеобхідною умовою реформування української економіки . Мале підприємництво здатне забезпечити структурну перебудову економіки, створити нові робочі місця, сприяти процесам приватизації та демократизації. Тобто розвиток малих підприємств є гарантом формування сучаною ринкової економіки з соціальним спрямуванням у господарстві нашої країни.
2. Накопичений досвід індустріально розвинених країн з ринковою економікою незаперечно підтверджує, що розвиток підприємництва має супроводжуватися глибокою зацікавленістю держави та всебічною підтримкою найбільш ефективних напрямів його функціонування. Мале підприємство як найвразливіший сектор економіки не отримує належного державного захисту та підтримки в Україні.
3. Сектор малого бізнесу в Україні ще недостатньо розвинутий. Спостерігаєтья підвищена концентрація МП (малих підприємств) у торгівлі, матеріально-технічному постачанні, тобто в галузях зі швидкою окупністю капіталу. В регіональному розрізі МП розташовані надзвичайно нерівномірно.
4. МП перебувають перебувають у складній фінансовій ситації. Проблема отримання фінансування для бізнесу є суттєвим фактором, що стримує появу нових господарських одиниць та розширення вже існуючого бізнесу. Проте , на мою думку, в умовах хронічної нестачі державних коштів та економічної нестабільності говорити про фінансову підтримку малого бізнесу ще зарано. Такі заходи державної підтримки малого підприємництва, як створення фондів фінансування, виділення пільгових державних кредитів, гарантування позик для МП , не матимуть успіху в сучасній економічній ситуації. В Україні ще не склалися оптимальні передумови для ефективного використання пільгових кредитів. Ці заходи фінансової допомоги можуть «запрацювати» тільки в економіці, яка досягла певної стабільності.
5. Сьогодні увагу держави доцільніше було б сконцентрувати саме на забезпеченні сприятливих умов для розвитку підприємництва: проведенні комплексних економічних реформ, запровадження пільгового оподаткування субєктів малого бізнесу, дерегулюванні підприємницької діяльності.
6. Варто зауважити, що на сьогодні ефективної сиситеми державної підтримки малого підприємства в Україні не існує. На мою думку, істотним недоліком усіх невдалих спроб становлення дієвої системи державної підтримки МП є повільне здійснення радикальних економічних перетворень, неконтрольоване та непослідовне. Першочерговою метою підтримки повинно бути не вирішення конкретних проблем МП, а забезпечення сприятливих загальних умов для розвитку підприємництва. Саме така політика може бути найефективнішим стимулятором становлення малого бізнесу в Україні. Необхідні розробка та реалізація загальнодержавної та регіональної політики підтримки малого підприємництва в пріорітитних напрямках на основі конкретних інвестиційних проектів  за рахунок державних та місцевих джерел фінансування; подальший розвиток  та вдосконалення ринкової інфраструктури, яка б забезпечувала б підтримку та функціонування малого бізнесу; створення необхідних умов для залучення вітчизняних та іноземних інвестицій.
7. Потрібне чітке визначення статусу та функцій системи центральних та регіональних органів державного управління, які проводять державну політику підтримки та координації розвитку підприємництва, в першу чергу малого підприємництва; забезпечення діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів, які займаються формуванням та реалізацією державної та регіональної політики розвитку підприємництва, використанням міжнародної фінансової та технічної допомоги з урахуванням зацікавленості підприємницьких структур.