Потенціал підприємства: формування та оцінка

- природні: екологічна ситуація  регіону, місцерозташування, геологічні, геодезичні, топологічні, сейсмічні  та інші характеристики території,  наявність та якісні характеристики  родовищ корисних копалин. 

2) Локальні чинники (безпосередньо  пов’язані з окремим класом об’єктів оцінки):

- фізичні: типові габаритні  розміри та тенденції їх зміни,  залежність від інфраструктури, мінімальний рівень фізичної придатності, стандарти безпеки, естетичні стандарти;

- умови продажу: рівень майнового забезпечення ринкових угод, особливі умови угод, мотивація попиту та пропонування, регіональна відокремленість, необхідність страхування, умови поставки;

- місцезнаходження: транспортна доступність, навколишнє природне оточення, інфраструктура об'єкта, якість ґрунтів;

- фінансово-економічні: дата  оцінки та дати аналогічних  ринкових угод, обсяги, умови та  терміни кредитування, особливі  умови фінансування, рівень наукової прогресивності, способи господарського використання.

3) Індивідуальні чинники  (безпосередньо зумовлені конкретним  об’єктом оцінки):

- матеріально-технічні: наявність  та якість виробничих запасів, кількісні та якісні характеристики наявних основних фондів, стан будівель, споруд, виробничі та загальні господарські площі тощо;

- ринково-ситуаційні: обсяг  та динаміка попиту(пропонування) стосовно об'єкта оцінки, постачальники, партнери та покупці, урегульованість ринку, ринкова інфраструктура;

- соціальну-трудові: чисельність персоналу у розрізі окремих категорій, освітньо-кваліфікаційні характеристики, соціальний клімат, якість менеджменту, рівень трудової дисципліни;

- структурно-функціональні:  тип загальної організаційної  структури та структури управління, рівень децентралізації управління, рівень спеціалізації підрозділів, система інформаційних потоків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.7. Загальна оцінка  вартості підприємства

Відповідно до міжнародних  стандартів, оцінка вартості підприємства – це акт чи процес формування умовиводу оцінювача та підрахунку вартості підприємства, цілісного майнового комплексу або пов'язаних з ним прав.

Головна складність визначення ринкової вартості підприємства полягає у необхідності проведення системних розрахунків і узгодження таких основних складових: ринкової вартості всіх активів підприємства, ефективності розподілу та використання виробничих ресурсів, якості господарських процесів, ринкової позиції та конкурентоспроможності підприємства тощо.

Спектр застосовуваних методів  оцінки вартості підприємства можна згрупувати відповідно до описаних вище підходів.

1. Витратний підхід: Простий балансовий метод. Вартість підприємства визнається рівною різниці між активами та пасивами фірми.

Метод регулювання балансу. Вартість підприємства визначається підсумовуванням реальної вартості усіх компонентів цілісного майнового комплексу підприємства з вирахуванням сум його зобов'язань (боргів).

Метод ліквідаційної вартості. Вартість підприємства дорівнює сумі коштів, яка може бути реально отримана при його ліквідації (продажу); або сумі ліквідаційних вартостей усіх видів майна підприємства. Визначається три види ліквідаційної вартості підприємства: упорядкована, примусова і кінцева.

2. Результатний  підхід: Метод прямої капіталізації доходів. Вартість підприємства дорівнює теперішній вартості майбутніх грошових потоків від його використання, що можуть бути капіталізовані учасниками (власниками).

Метод дисконтування грошового потоку. Вартість підприємства дорівнює теперішній вартості грошових потоків, генерованих кожним його компонентом, з урахуванням відмінностей у рівнях дисконтів.

Метод економічного прибутку. Вартість підприємства визначається множенням суми інвестованого капіталу на ставку економічної рентабельності, яка дорівнює різниці між рентабельністю інвестованого капіталу і середньозваженими витратами на його залучення та використання.

Метод додаткових доходів. Вартість підприємства визначається урегулюванням  балансу підприємства та оцінюванням  можливостей отримання доходів  від його використання.

3. Порівняльний  підхід: Метод мультиплікаторів. Вартість підприємства оцінюється на основі визначених коефіцієнтів, що відтворюють суттєві характеристики аналогічних об'єктів, представлених на ринку.

Метод галузевих співвідношень. Вартість підприємства визначається на основі цінових показників та інших якісних (чи фінансових) співвідношень, характерних для даної сфери господарювання.

Метод аналогових продаж чи ринку капіталу. Вартість підприємства встановлюється на рівні ціни купівлі-продажу контрольних пакетів акцій компаній чи алогічних цілісних майнових комплексів.

За недостатності наявної  інформації, її сумнівного характеру  чи неможливості формалізації отриманих  даних прийнятним підходом до визначення вартості підприємства можна вважати експертні технології. У такому разі вартість підприємства визначається за допомогою опитування кваліфікованих експертів-оцінювачів щодо його вартості, основних факторів впливу, ключових показників оцінки, а також математично-статистичної інтерпретації одержаних результатів.

Метод регулювання  балансу розвиває аналогічні витратно-майнові постулати оцінки вартості підприємства і вважається точнішим. Визначення вартості підприємства на основі методу регулювання балансу проводиться за такими етапами:

Етап 1. Визначення реальної вартості основних засобів підприємства коригуванням їхньої балансової вартості залежно від їх відновної вартості на момент оцінки.

Етап 2. Оцінка вартості земельної  ділянки у ринкових цінах, сформованих  на момент оцінки, враховуючи витрати  на її поліпшення та благоустрій.

Етап 3. Визначення реальної вартості виробничих запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, за бухгалтерськими даними та переоцінювання вартості понаднормативних чи влежаних запасів. Оцінка реальної вартості дебіторської заборгованості з урахуванням ймовірності та відсотка її погашення.

Етап 4. Визначення чистого  залишку заборгованості підприємства через коригування довгострокової, середньострокової та поточної кредиторської заборгованості на основі переоцінки вартості боргових фінансових пакетів.

Етап 5. Визначення вартості підприємства через зменшення скоригованої вартості майна підприємства на скориговану суму його зобов'язань.

 

 

 

 

Висновки

З данного реферату ми можемо зробити такі висновки:

1. Ми визначили поняття  потенціалу, яке має не тільки  важливе наукове, а й практичне  значення, оскільки уявлення про  його зміст визначає підхід до його оцінки вимірювання і управління. Також розглянули еволюцію наукового розуміння терміна „потенціал”, його класифікацію, загальні характеристики і структуру. Найбільш повне визначення потенціалу підприємства дав 0.І. Олексик „Потенціал підприємства – максимально можлива сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернатив якісного розвитку соціально-економічної системи підприємства у певному середовищі господарювання з урахуванням ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень”.

2. Дослідили методичні та організаційно-економічні засади формування потенціалу. Визначили, що формування потенціалу підприємства – це процес ідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм задля стабільного розвитку та ефективного відтворення. Також розглянули властивості потенціалу підприємства.

4. Розглянули теоретичні  основи оцінки потенціалу підприємства. Визначили, що оцінка вартості потенціалу підприємства – це упорядкований, цілеспрямований процес визначення в грошовому виразі вартості об'єкта з урахуванням потенційного і реального доходу, який має місце в певний проміжок часу за умов конкретного ринку. Дослідили принципи та основні етапи оцінки потенціалу підприємства.

5. Були досліджені методичні підходи до оцінки потенціалу підприємства. Визначили методологію визначення вартості потенціалу підприємства. Розглянули детально кожний з підходів. Витратний підхід базується на постулаті, що потенційний власник-користувач не погодиться витратити на формування та реалізацію власних внутрішніх чи зовнішніх можливостей більше, ніж вартість очікуваного фінансово-майнового результату. Порівняльний підхід базується на інформації про недавні ринкові угоди з аналогічними об'єктами та її використання як бази визначення вартості об'єкта оцінки. Результатний підхід базується на залежності вартості об'єкта оцінки від можливостей його ефективного використання. тобто можливих результатів.

6. Розглянули оцінку вартості  земельних ділянок, будівель і  споруд, зокрема теоретичні аспекти  визнання земельних ділянок та  інших об’єктів складовими потенціалу  підприємства, особливості оцінки земельної ділянки, будівель і споруд, методичні основи оцінки вартості земельних ділянок, будівель і споруд. З’ясували, що оцінка вартості земельної ділянки, будівель, споруд визначається їхньою специфічністю, корисністю унікальністю, довговічністю, місцем розташування, та кількістю ринкових пропозицій.

7. Визначили об’єкти,  цілі та особливості оцінки  машин і обладнання. Дослідили класифікацію й ідентифікацію машин і обладнання, вплив зносу на вартість машин і обладнання, а також методичні особливості оцінки машин і обладнання. З’ясували, що уживаний у практиці господарювання термін «машини та обладнання» має широке значення і не обмежується тільки четвертою групою типової класифікації основних фондів, що використовується чинними системами бухгалтерського обліку та статистики. До складу машин та обладнання нерідко включають такі об'єкти, як транспортні засоби, окремі види інструмента та виробничо-господарського інвентарю, деякі передавальні пристрої.

8. Розглянули оцінку нематеріальних  активів і виявили, що нематеріальні  активи – принципово новий  об'єкт фінансового обліку, що інтегрує в собі всі особливі види вкладення капіталу підприємства, а також характеризує його економічний потенціал і фінансову стабільність. Саме поняття «нематеріальний актив» трактується по-різному. В існуючих на сьогодні визначеннях під нематеріальним активом підприємства розуміють як умовну вартість об'єктів інтелектуальної власності, так і витрати на нематеріальні об'єкти. Були визначені основні ситуації, в яких облік та оцінка вартості нематеріальних активів просто необхідна, принципи та види оцінки нематеріальних активів.

9. Була розглянута оцінка  трудового потенціалу, зокрема його  роль та значення в економічних  відносинах, методологія і види  оцінки трудового потенціалу  підприємства, а також основи управління трудовим потенціалом підприємства. З’ясували, що трудовий потенціал дещо відрізняється від таких понять як „трудові ресурси”, „персонал” і визначається як всі існуючі сьогодні та передбачувані трудові можливості, які визначаються чисельністю, віковою структурою, професійними, кваліфікаційними та іншими характеристиками персоналу підприємства.

10. Була досліджена оцінка вартості підприємства, зокрема особливості методів оцінки вартості підприємства. Визначили, що оцінка вартості підприємства – це акт чи процес формування умовиводу оцінювача та підрахунку вартості підприємства, цілісного майнового комплексу або пов'язаних з ним прав. Головна складність визначення ринкової вартості підприємства полягає у необхідності проведення системних розрахунків і узгодження таких основних складових: ринкової вартості всіх активів підприємства, ефективності розподілу та використання виробничих ресурсів, якості господарських процесів, ринкової позиції та конкурентоспроможності підприємства тощо. Також були розглянуті витратні, результатні і порівняльні підходи до оцінки вартості підприємства.

Використана література:

1. Внутрішній економічний  механізм підприємства: навч. посібник./ За редакцією М.Г.Грещака – К.:КНЕУ, 2001.

2. Голов С. Принципи  і проблеми обліку ділової репутації фірми (гудвіл) // Бухгалтерський облік і аудит.— 1995.— №3.—С. 14—16.

3. Економіка виробничого  підприємництва. Навчальний посібник./ За ред. Й.М. Петровича. 3-тє вид., випр. — К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. — 405 с.

4. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник / За ред. д-ра екон. наук, проф. С. Ф. Покропивного.—К.:КНЕУ,2001.—С.95—110.

5. Економічний аналіз  господарської діяльності: Навч. посіб. для ВНЗ / Іващенко В.І., Болюх М.А. — К., 1999. — 204 с.

6. Економічний аналіз  діяльності суб’єктів господарювання: Підруч. для ВНЗ. Рекомендовано Мін. освіти і науки України / Попович П.Я. — Т., 2001. — 456 с.

7. Економічний аналіз. Збірник  завдань і тестів: Навч. посіб. для ВНЗ. Рекомендовано Мін. освіти і науки України / Мец В.О. — К., 2001. — 236 с.

8. Коробов М.Я. Фінансово-економічний  аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. — 378 с.

9. Кононенко І. Метод  експрес-аналізу рівня конкурентоспроможності продукції // Економіка України.— 1998.—№2.—С. 80—83.

10. Міжнародні стандарти  оцінки: принципи, стандарти та правила/ За ред. О. Драпіковського, І. Іванової.— К.: УКРелс, 1999.—105с.

11. Олексюк О. І. Управління  потенціалом акціонерних товариств  // Автореф. дис. . канд. екон. наук. — К., 2001.

12. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність./Під ред. С.Ф.Покропивного, К:КНЕУ, 1998, С.24

13. Портер М. Стратегія  конкуренції / Пер. з англ. А.  Олійник, Р. Скільського. —  К.: Основи, 1997. — 390 с. 

14. Приватизація земель  несільськогосподарського призначення  підприємствами України: Практ. посібник. Ч. І.— К.: УКРелс, 1999.—89с.

15. Примак Т. О. Економіка  підприємства. Навчальний посібник. 2-ге вид., стер. — К.: Вікар, 2002. — 176 с.