Шляхи розвитку іноземного інвестування в Україні

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Сентября 2013 в 18:10, курсовая работа

Краткое описание

Метою дослідження є аналіз зародження, розвитку та сучасного стану міжнародного руху капіталів в світі та перспектив інтеграції України в потоки МРК з урахуванням вже здійснених досліджень, вимог сучасних глобалізаційних процесів та реалій України.
Дослідження поставленої мети вимагає вирішення наступних завдань науково-теоретичного, методичного та практичного характеру:
проаналізувати сучасні тенденції та динаміку розвитку світового ринку капіталу з виокремленням наявних передумов для залучення України до нього;
оцінити особливості сучасного стану розвитку ринку капіталу України з метою посилення інтеграційної взаємодії в умовах фінансової глобалізації;
розкрити особливості стану відкритості національної економіки на засадах оцінки впливу глобалізації на розвиток процесів участі України в процесах міжнародної міграції капіталу

Содержание

Вступ………………………………………………………………………………….2
Розділ 1: Теоретичні засади дослідження міжнародного руху капіталу
1.1 Суть і форми міжнародного руху капіталу…………………………………….4
1.2 Теоретичні дослідження міжнародного руху капіталу………………………13
Розділ 2: Аналіз міжнародного руху капіталу
2.1 Географія і масштаби міжнародного руху капіталу………………………….22
2.2 Транснаціональні корпорації…………………………………………………..26
2.3 Вільні економічні зони…………………………………………………………33
Розділ 3: Шляхи розвитку іноземного інвестування в Україні
3.1 Необхідність та можливість зарубіжного капіталовкладення………………39
3.2 Роль іноземних інвестицій в економіці України……………………………..43
3.3 Шляхи вдосконалення заходів по залученню прямих іноземних інвестицій в економіку України………………………………………………………….………51
Висновки…………………………………………………………………………….60
Література…………………………………………………………………………...63

Вложенные файлы: 1 файл

Курсова міжнародний рух капіталу.docx

— 126.84 Кб (Скачать файл)

   Протягом останніх двох десятиліть щорічно половина американського експорту припадає на американські та іноземні ТНК. У Великобританії аналогічний показник становить 80 %, Сингапурі – 90 %. Більша частина всіх платежів, пов’язаних з трансфертом новітніх технологій, здійснюється в межах ТНК (80 % у США та Великобританії, до 90 % у Німеччині).

   На фінансових ринках ТНК виступають міцною силою, яка визначає стан найважливіших операцій. Наприклад, їх сукупні валютні резерви в декілька разів більше, ніж сукупні резерви всіх центральних банків світу

   На початок 90-х років, за даними ООН, в світі було приблизно 10 тисяч ТНК. 600 корпорацій входять до «Клубу мільярдерів» з сумою продаж близько 1 млрд. дол. США щорічно, що порівнює їх масштаби з цілими країнами.

   Діяльність ТНК у країнах, які розвиваються.

   На мій погляд, був би неповним розгляд тільки відносини політичних діячів і громадськості розвинутих країн щодо діяльності ТНК. Необхідний аналіз відносин слаборозвинених країн щодо активності ТНК. Тут можуть пропонуватися зовсім різні варіанти відповідей. Наприклад, ліберали можуть стверджувати, що встановлення цін не пов'язане з діяльністю національного чи багатонаціонального підприємництва, що національна власність на засоби виробництва не робить істотного впливу на модель економічної поведінки.

   Навіть керівники ряду розвинутих країн дуже гостро реагували на діяльність ТНК. Такою була реакція Президента Франції Ш. де Голля в 1960-і роки.

   Основна проблема, що стоїть перед країнами, які розвиваються, це вибір шляху розвитку, визначення тих шляхів, що найбільш ефективні для даної країни, розвивати державне чи приватне підприємництво, планову чи ринкову економіку? Які повинні бути пріоритети розвитку - сільське господарство чи промисловість? Який повинен бути рівень відносин із промислово розвинутими країнами? Яка повинна бути зовнішня торгівля, іноземні приватні вкладення, зовнішня допомога? У вирішенні всіх цих питань активну участь стали приймати ТНК. Серцевиною труднощів ТНК у відношенні країн, які розвиваються, є низька продуктивність праці, низький рівень споживання, основні економічні і соціальні фактори, пов'язані з цим. Становище погіршується зростаючим розривом між промислово розвинутими країнами і країнами, які розвиваються. Крім того, країни, які розвиваються страждають від політичної нестабільності. Вони є жертвами неоколоніалізму: одержання незалежності не супроводжується економічною незалежністю. За останній час країни, які розвиваються, створили безліч регіональних організацій, що намагаються вирішити економічні, соціальні, політичні й інші питання.

   Сам розвиток країн являє собою складний процес взаємодії між національними, міжнародними елементами і містить у собі широкий комплекс економічних, політичних і соціальних проблем. Розвиток, не обов'язково пов'язаний з негайним зростанням виробництва, скороченням нерівності доходів і добробуту, є однією з основних задач. У цьому зв'язку часто ставиться питання про те, що ТНК є могутніми двигунами росту, що вони скорочують нерівність, навіть, якщо уряди не здійснюють політику, яка спрямована на її скорочення. Багато ТНК діють у країнах, які розвиваються, вкладають великі кошти в ці регіони. Правда, зараз з'явилася тенденція, коли вони стали замикати свою діяльність у рамках промислово розвитих країн, і велика частина приватних капіталовкладень концентрується у відносно розвинутих регіонах. Тому виникає питання, наскільки приватні капіталовкладення ТНК сприяють розвитку країн третього світу, і на скільки вони їм допомагають.

   Проблема економічної допомоги є відносно новим підходом в економічних відносинах промислово розвитих країн із країнами, які розвиваються. Безперечно, не можна відкидати позитивну роль цієї допомоги, однак, іноземна допомога породжує дуже складну політичну проблему взаємин донора й одержувача, оскільки й у того й в іншого є свої власні інтереси. Важко відокремити іноземну допомогу від інших аспектів міжнародних відносин. Тут виникає проблема вироблення взаємно прийнятних відносин у якості центральних. Іноземна допомога, діяльність ТНК мають економічний сенс і політичний зміст. Проблеми цілей, походження, одержання можуть породжувати конфлікти і діалоги національних інтересів і силової політики. Одержуючи допомогу від іноземних інвесторів, держави прагнуть зберегти свою незалежність, але часто іноземні капіталовкладення й особливо діяльність ТНК розглядаються як намагання експлуатації місцевих ресурсів, оскільки іноземний капітал часто проникає в ті галузі економіки, що підтримують економічну залежність країн, які розвиваються, від Заходу. Вважається, що тим самим порушується сама природа економічного розвитку слаборозвинених країн і створюється, так званий, "залежний розвиток". Відзначається також, що створення філіальної економіки робить не можливим здійснення повного всебічного розвитку. Субсидії, що даються їм як придаткам метропольної корпорації, і створення анклавної економіки в слаборозвинених країнах, не здатні служити інструментом зростання, який самопідтримується. Корпорації обвинувачуються і у впровадженні невідповідних типів технологій, що використовують дороге устаткування, що веде до зростання безробіття і запобігає появі місцевих технологій. Стверджується і те, що ТНК зберігають контроль над найбільш передовими технологіями, не передають їх країнам, які розвиваються, за розумними цінами. Висувається положення, що прямі іноземні капіталовкладення погіршують розподіл доходів у країнах, які розвиваються. Марксистська об'єктивна закордонна критика правильно підкреслює, що вони збільшують розрив між багатими і бідними країнами і створюють тим самим умови для нових соціальних потрясінь у цьому регіоні. Цілком обґрунтованою являється і думка про те, що вивіз прибутків за кордон підриває місцеві фінанси і перешкоджає розвитку, таким чином, місцевого підприємництва.

   Уряди багатьох країн, що розвиваються, істотно стурбовані динамікою росту ТНК. Проблема зв'язана з тим, що ТНК, наприклад, контролюють більше половини світової торгівлі сировиною й енергоносіями. Величезна фінансова сила і вплив знаходяться в їхньому розпорядженні, тому немає нічого дивного в тім, що, на думку місцевих урядів, вони ведуть переговори з позиції сили і ведуть до збільшення залежності.

   Крім чисто економічної критики, давалася і дається політична оцінка діяльності ТНК. Так, вказується, що ТНК створювали місцеві уряди, що симпатизують винятково капіталізму, і при цьому зовсім не враховували національні особливості розвитку країн і регіонів Африки та Латинської Америки, вважаючи, що вони можуть робити усе, що їм заманеться. На практиці це може привести і до руйнування економіки, і до підриву способу життя, і іншим негативним наслідкам. Можна по-різному оцінювати діяльність ТНК у країнах, які розвиваються, позитивну чи негативну роль вони відіграють у цьому регіоні. Очевидно, до неї не можна відноситися як до цілком негативної чи цілком позитивної. Безперечно, існує досить негативних факторів діяльності ТНК. Однак, тут виникає досить складне питання. Чи є ці негативні результати результатами діяльності ТНК чи результатами недотепної політики самих слаборозвинених країн чи вони інтегральна частина самого процесу розвитку. Виникає багато проблем, які мають потребу в ретельному аналізі. Суть однієї з них - невеликий обсяг місцевих внутрішніх ринків - заключається в тому, що країни, які розвиваються, встановлюють у ряді випадків високозахищені внутрішні ринки, де важко виробляти продукцію в широких масштабах, і тому ціна їхня буває відносно висока. На практиці підприємства, створювані ТНК у багатьох країнах, які розвиваються, носять анклавний характер, ізольований від інших секторів економіки, слабо контактуючи з ними, вони не перетворюють економіку в цілому, надання впливу на швидку індустріалізацію можна спостерігати тільки в нових індустріальних країнах. Навіть у Мексиці й у багатьох інших країнах цього не відбулося. Але всі ці країни прагнуть здійснити індустріалізацію.

   Говорячи про використання технологій, необхідно відзначити, що країни, які розвиваються, прагнуть одержати не тільки самі передові її види, але і використовувати технологію, що вимагає максимального використання праці в порядку забезпечення максимальної зайнятості. У реальності обидві ці мети знаходяться в глибокому конфлікті одна з одніею, і тільки Тайвань і Сінгапур, мають відносно невелике безробіття. Передання технологій, що вимагають великих капіталів, безперечно вигідне, але необхідно сказати про те, що ТНК виявляють мало ініціативи в розвитку відповідної технології, що могла б конкурувати на світовому ринку, тому що вони здійснюють свої вкладення на ринки, які захищають. Крім того, передача технології викликає конфлікт економічних інтересів між корпораціями і місцевими урядами через визначення ціни, по якій ця технологія продається.

   Ніхто не стане заперечувати того факту, що ТНК відіграють дуже важливу роль у здійсненні міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації капіталу. Безперечно також, що ТНК грають свою роль у забезпеченні природними ресурсами країн, де є їх недостатня кількість. На наш погляд, існують наступні тенденції, пов'язані з діяльністю ТНК:

  • людство вступило в таку фазу розвитку глобальної економіки, коли зміни в експортно-імпортних цінах є основним чинником, що визначає перерозподіл багатств. Ціни на нафту є самою яскравою ілюстрацією цього.
  • перспективи іноземної допомоги є досить нечіткими. Витрати на амортизацію устаткування й обслуговування боргів країн, які розвиваються, знижують значимість їхніх внутрішніх рес<span class="List_0020Paragraph__Char" style=" font-family: 'Times New Roman', 'Arial';

Информация о работе Шляхи розвитку іноземного інвестування в Україні