Характеристика Центрального і Східного регіону

Авіаційний транспорт представлений в усіх областях регіону. Спеціалізація - перевезення пасажирів та вантажів.

Соціальна сфера

Східного економічного району характеризується значним розвитком. Регіон має розгалужену систему закладів соціально-побутового комплексу, освіти, охорони здоров'я, культури, спорту.

У галузі освіти навчанням охоплено біля 765 тис. учнів середніх навчальних закладів, понад 35 тис учнів навчаються у професійно-технічних навчально-виховних закладах.

Регіон вирізняється рівнем розвитку вищої освіти, насамперед за рахунок Харкова, який є потужним освітньо-науковим центром. У вищих закладах усіх рівнів акредитації навчається понад 300 тис. студентів, або 15,8 % від загальної кількості в державі.

Забезпеченість житлом в середньому на одного жителя складає 20,1 м2, що відповідає рівню забезпеченості житлом в середньому по Україні. Особисті потреби населення значною мірою задовольняються за рахунок послуг, що надаються торгівлею, громадським харчуванням, сферою послуг. Однак рівень їх скоротився, особливо сфера послуг в сільській місцевості. Забезпеченість сфери послуг задовольняється у межах 60 %.

Екологічна ситуація

Великої шкоди навколишньому середовищу завдають галузі промисловості, особливо в Харківській обл., територія якої належить до еколого-кризових індустріальних регіонів. Вплив промисловості супроводжується негативними глобальними змінами у повітряному і водному басейнах, надрах і земельних ресурсах. Внаслідок надмірної концентрації забруднюючих виробництв із застарілими технологіями, нагромадження технічних відходів, високого рівня урбанізації відбуваються незворотні процеси деградації природних ресурсів, зростає захворюваність населення тощо. Наприклад, у Харкові, як і в інших містах України, складною проблемою є очищення стічних вод, їх частка коливається в межах 50 %.

Проблеми покращення екологічної ситуації вимагають вдосконалювати виробничі процеси, впроваджувати новітні ресурсозберігаючі технології, здійснювати постійний моніторинг за станом навколишнього середовища.

13. Зовнішньо економічна діяльність Східного регіону. Структура експорту та імпорту

Завдяки особливостям економі-ко-географічного положення і господарської спеціалізації. Східний економічний регіон має чи не найбільш розвинуті економічні зв'язки з зарубіжними країнами серед інших економічних регіонів України. У регіоні зосереджена велика кількість підприємств, діяльність яких спрямована на експорт. У структурі продукції, що експортується, є велика частка високотехнологічних виробів, у тому числі продукція машинобудівного комплексу. Вартість експорту сягає близько 7 % вартості експорту України. Загальна вартість імпорту - 5,4 %. Сальдо експортно-імпортних операцій по регіону позитивне (більше 200 млн. дол. США). Провідними у форму ванні потенціалу зовнішньоекономічної діяльності Східного регіону є харчова ланка АПК, хімічна промисловість, а головним - різнопрофільне машинобудування (особливо у військовій сфері та в галузі авіакосмічного виробництва), продукція яких усе більше користуються попитом на міжнародному ринку.

Східний економічний район має достатньо стабільні зовнішньоекономічні зв'язки з Росією. Одночасно має багатовекторні зв'язки з країнами Сходу, а також Європи і США. Враховуючи, що Сумщина і Харківщина є прикордонними областями з Росією, тут також розвивається транскордонне співробітництво з сусідніми російськими областями.

14. Проблеми та напрямки розвитку і розміщення продуктивних сил Східного регіону

У Східному економічному регіоні, як і в усіх інших економічних регіонах України, є ідентичні проблеми, які склалися у кризовому періоді різкого спаду виробництва, що великою мірою склався у зв'язку з розпадом СРСР, оскільки його економіка була спрямована в основному на розвиток воєнного комплексу. В економічному регіоні є достатня економічна і науково-технічна база для його розвитку.

Регіон має усі передумови для налагодження випуску засобів виробництва для різних галузей економіки України та експортних потреб, у першу чергу для реформованих сільськогосподарських структур - селянських спілок, фермерських та індивідуальних господарств

Для регіону важливим напрямом є розвиток паливно-енергетичного комплексу Східний економічний регіон став домінуючим у видобутку нафти й газу в Україні. Від перспективи розвитку цієї галузі залежить нормалізація функціонування паливно-енергетичного комплексу в усій країні. Імпорт в Україну енергоносіїв є сьогодні "критичним імпортом", тому розв'язання цієї проблеми - це головний напрямок розвитку всієї економіки держави.

У галузі агропромислового комплексу Україна забезпечує власні потреби в землеобробній техніці у межах 50-60 %. Тому забезпечення потреб реформованих і реорганізованих сільськогосподарських виробничих підрозділів необхідною технікою, обладнанням, а також посівним матеріалом, мінеральними добривами та фінансовими ресурсами є першочерговими завданнями. Сільське господарство забезпечує не тільки продуктами харчування, але є сировинною базою для багатьох інших галузей і тому є актуальним збереження і підвищення природної родючості землі.

Для соціальної сфери невідкладними заходами мають стати задоволення потреб жителів регіону в життєвоважливих послугах та у створені умов для прискореного і розширеного відтворення робочої сили шляхом докорінного покращання рівня життя населення, особливо у сільській місцевості. Високий ступінь урбанізації території регіону, особливо Харківщини, вимагає досягнення такого рівня розвитку соціальної сфери в промислових центрах регіону, який би відповідав соціально-екологічним вимогам суспільства нової, постіндустріальної формації, головною ознакою якої є гармонійний розвиток як суспільства, так і природного середовища.

Основними пріоритетами регіону в розвитку господарства, які сприятимуть прискореному відродженню економіки та її ефективному функціонуванню, повинні стати такі:

• подальша реструктуризація господарського комплексу регіону у напрямі зміщення інвестиційно-інноваційних потоків з матеріаломістких та енергомістких сировинно-добувних у високотехнологічні й науковомісткі обробні й переробні галузі промисловості, агропромислового комплексу в цілому та виробничої, соціальної і ринкової інфраструктури;

• прискорення відродження і введення в дію найважливіших конкурентоспроможних високотехнологічних виробничих потужностей: радіоелектронної промисловості, приладобудування та сільськогосподарського обробного машинобудування, розширення їх номенклатури і асортименту;

• формування міжгалузевих фінансово-промислових груп з міжнародною участю з метою акумулювання коштів на створення кінцевих видів продукції, яка б була конкурентоспроможною як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Це в першу чергу стосується високотехнологічних виробництв у машинобудівній галузі;

• поєднання ефективного ресурсовикористання з відповідними заходами природовідновлювання з метою збереження екологічно чистого навколишнього середовища;

• забезпечення добування і комплексної переробки сировини, впроваджуючи найбільш досконалі технології, які сприяють організації безвідходного виробництва;

• розроблення і впровадження технологій високоефективної утилізації відходів основного виробництва та житлово-комунального господарства міських агломерацій, залучення у господарський обіг техногенних родовищ;

виробництво сучасних вітчизняних інформаційних технологій, адаптація до регіональних особливостей інформаційного забезпечення регіону за умов пріоритетного розвитку українських телебачення та радіомовлення, Інтернет-простору;

• створення прогресивних організаційних форм територіальної інтеграції бізнесу, освіти, науки й виробництва технополісного та агрополісного типу. "Враховуючи чи не найзначніший в Україні потенціал сфери вищої та спеціальної освіти Харківщини, в цьому регіоні може бути створена мережа технопарків на базі закладів освіти, науково-дослідних організацій та комерційних структур".

Важливою передумовою економічного розвитку Східного регіону є високий рівень професійно-кваліфікаційної підготовки фахівців, наявність достатньої кількості різнопрофільних спеціалістів практично в усіх галузях господарства Подальше залучення кількості спеціалістів з вищою освітою в економіку народного господарства сприятиме забезпеченню сталого зростання виробництва.

Наявна власна трудоресурсна база, її високий науково-технічний рівень - основа і запорука прискореного розвитку економіки регіону. Для Східного регіону перспективним є розвиток лізингу, особливо в галузях із нагальною потребою оновлення технічного парку і технологій виробництва.

1.15      Механізм реалізації регіональної економічної політики:

Механізм реалізації державної регіональної економічної політики — це система конкретних економічних важелів та організаційно-економічних засобів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на просторову організацію суспільства, забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів, вдосконалюється структура їхнього господарського комплексу. Основними складовими цілісного механізму державної регіональної політики України, як визначено діючими нормативними документами, виступають: відповідна законодавчо-нормативна база, бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку, прогнозування і програмування, розвиток різних форм територіальної організації продуктивних сил (створення спеціальних економічних зон, міжрегіональне та прикордонне співробітництво тощо).

Першоосновою механізму регіональної економічної політики є законодавча база, що визначає взаємовідносини держави і регіонів та відповідні організаційні структури управління соціально-економічними процесами. На сучасному етапі економічного розвитку держава через законодавчу базу проводить політику, спрямовану на підвищення економічної самостійності територій. Водночас вона координує діяльність місцевої влади на основі визначення співвідношень державного і місцевих бюджетів, розвитку інфраструктурних об’єктів місцевого та загальнодержавного призначення, формування централізованих і регіональних фондів різного цільового призначення.

Механізм державної регіональної політики повинен поєднувати у собі методи прямого і опосередкованого впливу на соціально-економічні процеси. За своїм характером ці методи можуть бути заохочувальні та обмежувальні, активні та пасивні. Їх комплексне поєднання дає змогу забезпечити високу результативність у досягненні намічених цілей.

В регіональній економічній політиці широко використовуються такі методи прямого економічного регулювання, як цільове фінансування, пряма фінансова допомога, надання субсидій та субвенцій тощо. Для опосередкованого економічного регулювання регіонального розвитку використовують важелі податкової, кредитно-грошової, амортизаційної, зовнішньоекономічної політики. Державні органи управління можуть впливати на регіональний розвиток через такі заходи протекціонізму: надання податкових пільг для розвитку наукомістких виробництв, створення акціонерних товариств для завершення раніше розпочатого будівництва, надання регіонам інвестиційних премій за спорудження об’єктів, що дозволяють покращити структуру економіки регіону, працевлаштувати вивільнених працівників, поліпшити екологічну ситуацію тощо.

Принциповим питанням є вдосконалення існуючої системи бюджетного регулювання та розширення бюджетної автономії територій. Ступінь державного втручання в господарські процеси вимірюється показниками питомої ваги державних прибутків і видатків у внутрішньому валовому продукті — їх висока питома вага свідчить про сильний вплив держави на економіку. У перспективі передбачається істотно розширити права місцевих органів виконавчої влади у бюджетній політиці на основі підвищення ролі місцевих податків і зборів, встановлення науково обгрунтованих нормативів відрахувань до місцевих бюджетів тощо.

Одним з важливих елементів регіональної економічної політики є розробка довгострокових, середньострокових прогнозів соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, областей України, міст Києва і Севастополя та державних регіональних програм, за допомогою яких досягається планомірність у розвитку продуктивних сил, узгоджуються інтереси галузей і територій. На сьогодні розроблені проекти регіональних програм соціально-економічного розвитку Карпатського регіону, Полісся, Поділля, Українського Причорномор’я.

В регіональній економічній політиці особливе місце посідає економічне стимулювання розміщення нових виробничих об’єктів, здатних виготовляти конкурентоспроможну продукцію й швидко реагувати на зміну ринкової кон’юнктури. В першу чергу це стосується розвитку малого та середнього підприємництва, яке має виражену регіональну орієнтацію і суттєво впливає на зміни в структурі економіки. Саме малий бізнес може ефективно вирішувати проблему забезпечення незайнятого населення робочими місцями. Для досягнення збалансованого розвитку господарства певної території необхідно сприяти формуванню регіональних центрів малого і середнього бізнесу, створенню різних типів спеціальних (вільних) економічних зон, центрів активної науково-технічної діяльності.

Формування спеціальних економічних зон в Україні дасть змогу збільшити надходження іноземних інвестицій, створити сучасну виробничу, транспортну та ринкову інфраструктуру, підвищити ефективність використання природних ресурсів. Завдяки застосуванню пільгового режиму оподаткування та митного режиму створюються сприятливі умови для зростання економічної активності суб’єктів господарювання. З 1996 р. в Україні діє експериментальна зона «Сиваш». Спеціальні економічні зони створено у Донецькій, Луганській, Закарпатській областях. Для вирішення проблеми працевлаштування персоналу, що вивільнятиметься у зв’язку з виведенням з експлуатації блоків Чорнобильської АЕС, сформована спеціальна економічна зона «Славутич».