Людський капітал

План

 

Вступ

1. Людський капітал як соціально-економічна  категорія

2. Людський капітал  і показники економічного зростання

Висновки

Список використаних джерел 

Вступ

 

В історії економічної думки  останніх десятиріч однією з найвизначніших подій стало створення теорії людського капіталу. Значний вплив цієї теорії на весь подальший розвиток економічної науки інколи порівнюють з революцією в економічній думці.

Поняття людський капітал ввійшло  в науку на початку 60-х років XX ст. в західній економічній літературі. Можна виділити дві основні причини виникнення інтересу до цього поняття. По-перше, це загальна закономірність розвитку сучасної науки в цілому, яка виявляється в концентрації уваги вчених на дослідженні проблем людини. По-друге, це визнання того факту, що активізація творчих потенцій людини, розвиток висококваліфікованої робочої сили є найефективнішим способом досягнення економічного зростання. Людський капітал визнаний найціннішим ресурсом, набагато важливішим, ніж природні ресурси або накопичене багатство. Саме людський капітал, а не матеріальні засоби виробництва, є наріжним каменем конкурентоспроможності, економічного зростання і ефективності.

Використовуючи теорію людського  капіталу, можна логічно пояснити і глибше дослідити такі кардинальні  проблеми, як людський розвиток, економічне зростання, розподіл доходів, роль і значения освіти та професійної підготовки в суспільному відтворенні, вікова динаміка заробітків, мотивація тощо. Зокрема ця теорія дає змогу визначити доцільність витрат, наприклад на навчання або на зміну місця роботи залежно від розміру майбутнього приросту доходів і тривалості їх одержання, що має не лише навчальне та виховне, але й мотиваційне значення для економістів. Ця теорія стала ідеологією значних інвестицій в освіту та розвиток людей на всіх рівнях, оскільки вони розглядаються як ефективне джерело економічного зростання.

 

 

Людський капітал як соціально-економічна категорія

 

Базовим методологічним положенням теорії людського капіталу є використання економічного підходу до аналізу найрізноманітніших явищ у таких галузях людської діяльності, які раніше цілком належали до сфери соціальних, демографічних, психологічних та інших досліджень. Економічний підхід, заснований на принципах раціональної оптимізуючої (максимізуючої) поведінки індивідів, був використаний при аналізі таких проблем, як теорія економічного зростання, розподіл доходів, інвестиції в людину, економіка освіти, планування сім'ї і ведення домашнього господарства, економічні аспекти злочинності і кримінальної діяльності, теорія міграції, дискримінація на ринках праці та ін.

Важливе значення концепція людського  капіталу має для вивчення комплексу  питань із забезпечення раціональної зайнятості та оптимального функціонування ринку праці. Для аналізу пропозиції праці використовуються моделі вибору між роботою та дозвіллям і моделі інвестування в людський капітал.

В теоретичному аспекті слід розрізняти поняття "людський капітал" за трьома рівнями:

• на особистісному рівні людським капіталом називаються знання та навички, які людина здобула шляхом освіти, професійної підготовки, практичного досвіду (використовуючи при цьому природні здібності) і завдяки яким вона може надавати цінні виробничі послуги іншим людям. На цьому рівні людський капітал можна порівняти з іншими видами особистої власності (майно, гроші, цінні папери), яка приносить доходи, і ми називаємо його особистим, або приватним, людським капіталом;

• на мікроекономічному рівні людський капітал являє собою сукупну  кваліфікацію та професійні здібності  всіх працівників підприємства, а також здобутки підприємства у справі ефективної організації праці та розвитку персоналу. На цьому рівні людський капітал асоціюється з виробничим та комерційним капіталом підприємства, бо прибуток отримується від ефективного використання всіх видів капіталу;

• на макроекономічному рівні людський капітал включає накопичені вкладення  в такі галузі діяльності, як освіта, професійна підготовка і перепідготовка, служба профорієнтації та працевлаштування, оздоровлення тощо, є суттєвою частиною національного багатства країни, і ми називаємо його національним людським капіталом. Цей рівень включає в себе всю суму людського капіталу всіх підприємств та всіх громадян держави (за виключенням повторного рахунку), так само, як і національне багатство включає в себе багатство всіх громадян і всіх юридичних осіб.

Підсумовуючи різні підходи  до дослідження і визначення категорії "людський капітал" , ми даємо таке його визначення:

Людський капітал — це сформований  або розвинений у результаті інвестицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій та інших продуктивних якостей, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері економічної діяльності, сприяє зростанню продуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків) його власника.

Слід звернути увагу на кілька принципових  моментів, що випливають з цього  визначення:

• по-перше, людський капітал —  це не просто сукупність зазначених характеристик, а саме сформований або розвинений в результаті інвестицій і накопичений певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій;

• по-друге, це такий запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, які доцільно використовується для  одержання корисного результату і сприяє зростанню продуктивності праці;

• по-третє, використання людського  капіталу закономірно приводить  до зростання заробітків (доходів) його власника;

• по-четверте, таке зростання доходів  стимулює подальші інвестиції в людський капітал, що приводить до подальшого зростання заробітків.

Звичайно, між речовим та людським капіталом є значні відмінності. Найсуттєвіші з них такі.

Створення фізичного капіталу та його функціонування можливе без участі та присутності його власника. Для  формування ж здібностей людини одних  матеріальних засобів недостатньо: для розвитку людського капіталу є абсолютно необхідною безпосередня, конкретна жива праця майбутнього власника цих здібностей, тому що процеси їх виробництва фізично та технічно не можливі без прямої участі самої людини. Тобто нарощення людського капіталу пов'язане із зменшенням одного з найважливіших людських благ — вільного часу.

Незалежно від джерел інвестування (держава, підприємство, сім'я чи людина особисто) нарощення і використання людського капіталу визначальною мірою  контролюється самою людиною. Тому такий елемент людського капіталу, як мотивація, є дуже важливим і необхідним для того, щоб процес відтворення (формування, нагромадження, використання, інвестування) людського капіталу мав остаточно завершений характер.

Вкладення в людський капітал дають значний за обсягом, тривалий за часом і інтегральний за характером економічний та соціальний ефект.

Людський капітал відмінний  від фізичного за ступенем ліквідності, адже людина і її людський капітал  нероздільні, отже права власності на людський капітал нікому не можуть бути передані.

Певні особливості характеризують і інвестиції в людський капітал  порівняно з інвестиціями в інші форми капіталу.

Виникнення поняття "людський капітал" та інвестування у людський капітал  викликало створення численних методів оцінки його обсягу, економічної ефективності тощо. Трактування витрат на освіту, охорону здоров'я та інші аналогічні цілі як витрат інвестиційного типу відкрило перед економічним аналізом нові перспективи. Капітальні блага можуть продуктивно використовуватися протягом тривалого періоду часу. Таким чином, виникає необхідність виміру обсягу не тільки поточних вкладень, але й акумульованого людського капіталу.

   Аналіз ефективності інвестицій  починається з оцінки витрат  на освіту та очікуваних зисків від її отримання .

   Витрати, пов'язані з одержанням  освіти, можна розділити на три  групи.

   1. Прямі матеріальні витрати  (витрати, що здійснюються майбутнім  власником людського капіталу  або іншим інвестором (державою, підприємством, сім'єю). До них слід віднести: оплату за навчання, витрати на підручники, послуги бібліотеки, копіювання, канцтовари тощо; витрати, пов'язані зі зміною місця проживання (вартість житла, транспортні витрати, збільшення витрат на харчування в зв'язку з відокремленістю від сім'ї тощо).

   2. Втрачені заробітки. Людина, яка навчається, не може працювати  в такому самому режимі, в якому  вона могла б працювати, якби  не навчалася. Значить, заради  одержання освіти вона свідомо  на деякий час відмовляється  від певних заробітків. Тому на Заході для людей працездатного віку "втрачені заробітки" вважаються витратами на освіту. Кількісно втрачені заробітки можна визначити як заробітки на роботі, яку могла б мати людина, якби вона не навчалася, мінус доходи студента (стипендія та підробітки). Якщо, наприклад, на час підвищення кваліфікації за людиною зберігається її заробітна плата за місцем роботи або стипендія приблизно така, якими були б заробітки, то людина не має втрачених заробітків, а цю частину витрат несе інвестор (той, який зберігає зарплату або виплачує стипендію).

   3. Моральні втрати: втрата  вільного часу — одного з  найважливіших благ для людини, оскільки навчання, як правило,  забирає більше часу, ніж нормальний  робочий день; навчання нерідко  буває важким і виснажливим заняттям, супроводжується перенапругою і стресовими ситуаціями під час іспитів; зміна місця проживання заради одержання освіти призводить до зміни звичного соціального оточення людини, розлучення з рідними та друзями.

   Перші дві групи витрат  на навчання можна підрахувати достатньою точністю, моральні втрати оцінити дуже важко хоча б тому, що вони різні для різних людей. Однак слід сказати, що інколи вони відіграють вирішальну роль при прийнятті рішення щодо отримання освіти. Можна стверджувати, що більш здібні люди, яким навчання дається легко і приносить задоволення, за інших рівних умов отримають вищий рівень освіти порівняно зі своїми менш здібними ровесниками.

   Методи економічної оцінки  ефективності інвестування у  людський капітал:

- прийняття рішення щодо доцільності інвестування саме у людський капітал чи альтернативного використання коштів;

- оцінки ефективності капіталовкладень  у результаті отримання фактичної  віддачі від здійснення інвестування  у людський капітал.

   При оцінці ефективності інвестування зіставляються інвестиційні витрати всіх видів з результатами (довгостроковими вигодами) у майбутньому. Тому треба визначити цінність майбутніх вигод, порівнявши їх із поточними витратами [2].

 

Людський  капітал і показники економічного зростання

 

Формування  ринкового середовища в Україні  і загострення міжнародної конкуренції  на тлі всеохоплюючої глобалізації об’єктивно вимагають кардинально  змінити погляди на джерела і  чинники економічного зростання  національної економіки. Утвердження  в розвинених  країнах „нової економіки”, що базується на знаннях та інноваціях, використанні інформаційних технологій, підштовхує до усвідомлення того, що пошук невикористаних резервів, оптимальних шляхів для ефективного довгострокового розвитку України слід вести у площині визнання теорії людського капіталу та реального запровадження її провідних положень у практику ринкових перетворень, зокрема, ідей щодо інвестування у розвиток людського капіталу.

Концептуальні засади стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 рр. „Європейський вибір” визначені в щорічному Посланні Президента України до Верховної Ради. Вони стосуються конкретних аспектів завдань, які необхідно вирішувати нашій країні на сучасному етапі. Серед них питання науково-технічного прогресу і перспектив його розвитку посідають одне з головних місць [10].

Рівень розвитку країн  багато в чому визначають темпи і  пропорції накопичення його нематеріальних елементів внаслідок зміни типу відтворювання, форм накопичення і уявлень про критерії ефективності розвитку економіки, що зумовило перехід до перегляду системи ознак, що відображають характер спостережуваних економічних тенденцій, і визначило поняття нової якості економічного зростання [1].

Одним з чинників, що визнається як основа економічного зростання в сучасному світі економіки, є нові технології, які визначають диференціацію в темпах зростання економік різних країн. Іншим значущим чинником економічного зростання сучасної економіки виступає знання, носієм якого є індивід.

Людський капітал є  найважливішим чинником економічного розвитку, який визначає ефективність використання виробничого, фінансового  та природного капіталу і безпосередньо  впливає не тільки на темпи, але і  на якість економічного зростання, що обумовлено рядом причин [6-7]:

1. Рухом сучасної цивілізації  до постіндустріального суспільства,  інформаційної, наукоємної, високотехнологічної  та інноваційної економіки. Цей  процес супроводжується кардинальною  зміною змісту і характеру трудової діяльності. У все більшій мірі роль рушійної сили набуває творчий характер праці, знання як безпосередня продуктивна сила, інформація як виробничий ресурс.

2. Зростання ролі людського  капіталу приречено глибокими  якісними змінами у відтворювальному процесі, в структурі якого все більшу значущість набуває сфера послуг, яка безпосереднім чином пов'язана з розвитком людини, формуванням його як всебічної особи.