Людський капітал

3. Перегруповування рушійних  сил економіки у бік людського  чинника обумовлено не тільки кардинальними змінами в структурі продуктивних сил, але і глибокою якісною трансформацією виробничих відносин, перш за все, відносин власності. В умовах, коли головним конкурентоспроможним ресурсом національної економіки стає висока кваліфікація і сукупні знання її працівників, виникає реальна можливість розповсюдження власності працівника на матеріальні умови виробництва, заміни відокремлення капіталу від працівника їх злиттям [2].

Механізм впливу екстенсивного  і інтенсивного збільшення людського капіталу на економічне зростання представлений на рис. 1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1 Механізм впливу екстенсивного та інтенсивного збільшення людського капіталу на економічне зростання

Серед основних напрямів неринкового впливу освіти на розвиток суспільства виділяють, перш за все, позитивну кореляцію між рівнем освіти батьків і подальших поколінь, між рівнем освіти і станом здоров'я індивіда і його сім'ї, між рівнем освіти і ефективністю ухвалюваних рішень, таких як споживчий вибір і голосування .

Неринкові ефекти впливу освіти на економічне зростання враховуються в індексі розвитку людського потенціалу, або індексі людського розвитку (ІЛР), який в якості компоненти включає не тільки традиційний показник економічного росту ВВП на душу населення, але також чинники очікуваної тривалості життя і рівня освіти. Освіта вимірюється комбінацією грамотності дорослих (з вагою в дві третини) і середньої кількості років навчання (з вагою в одну третину) [9].

Країни - члени ООН, для  яких щорічно розраховується індекс розвитку людського потенціалу, підрозділяються на три групи: країни з високим рівнем людського розвитку (ІЛР > 0,800), середнім (0,500 < ІЛР < 0,799) і низьким (ІЛР < 0,499). Хоча СРСР відносився до країн з високим ІЛР, країни СНГ з більшою або меншою швидкістю перейшли з першої в другу категорію.

Фактично всі країни розташовуються відповідно до цього показника в  спадному порядку. При цьому найбільш важливим є місце країни за індексом людського розвитку, хоча абсолютне  значення цього показника визначає відповідне місце країни в рейтингу людського розвитку. Наприклад, якщо країна посідає 25-те або 35-те місце, а абсолютне значення її індексу лише на 3-5% менше, ніж у першій за рейтингом країні, то загальні показники людського розвитку для цих країн практично однакові.

В останні роки ІЛР визначається за незмінною методологією та охоплює 177 країн, серед яких: великі західні  країни, країни, що розвиваються та ін. За ІЛР Україна в 2003 році посідала 77-ме місце після Росії, Білорусі  (табл. 1).

 

Таблиця 1

Індекс людського розвитку у 2003 році

Міс-це	Країна, регіон	Загаль-ний ІЛР	Трива-лість життя, років	Грамот-ність дорос-лих, %	Валове охоплення навчанням, %	ВВП на душу населення по ПКС, дол. США
1	Норвегія	0,963	79,4	(99,0)	101	37760
2	Ісландія	0,956	80,7		96	31243
10	США	0,944	77,4		93	37562
11	Японія	0,943	82,0		84	27967
15	Великобританія	0,939	78,4		123	27147
16	Франція	0,938	79,5		92	27677
18	Італія	0,934	80,1	98,5	87	27119
20	Німеччина	0,930	78,7		89	27756
31	Чехія	0,874	75,6		80	16357
35	Угорщина	0,862	72,7	99,3	89	14584
36	Польща	0,858	74,3	99,7	90	11379
42	Словакія	0,849	74,0	99,6	75	13494
62	Росія	0,795	65,3	99,4	90	9230
63	Бразилія	0,792	70,5	88,4	91	7790
64	Румунія	0,792	71,3	97,3	72	7277
67	Білорусь	0,786	68,1	99,6	88	6052
78	Україна	0,766	66,1	99,4	86	6491

 

Лідером за загальним ІЛР вже  декілька років є Норвегія. Країни ОЕСР  лідирують за усіма компонентами індексу, особливо за показником середньодушового ВВП. За рахунок розвинутого фінансового  сектора цей показник у Люксембургу  найвищий. Але відносно низький показник за валовим охопленням навчанням не дає змоги Люксембургу опинитися на першому місці. При цьому в цій країні з півмільйонним населенням об’єктивно неможливо здійснювати підготовку спеціалістів за усіма спеціальностями, а його жителі змушені навчатися в університетах інших країн: Франції, Німеччині, Бельгії. Серед 25 країн, що посідають перші позиції в ІЛР, у восьми тривалість життя перевищує 80 років. Цей показник найбільш високий в Японії (82) і Гонконгу (81,6). Найвищий показник валового охоплення навчанням спостерігається у Великобританії – 123%.

Останні 24 місця за ІЛР без виключення посідають африканські країни. Найнижчий  показник середньодушового ВВП у  Сьєрра-Леоне, найменша тривалість життя - в Свазіленді (32,5 року), а в Буркіна-Фасо 12,8% грамотного населення.

Україна вперше була включена в розрахунки ІЛР у 1993 році.  Тоді за розрахунками 1990 року вона посідала 45-те місце при  абсолютному значенні  індексу 0,844. Десятирічна криза економіки  України обумовила різке зменшення показників середньодушового ВВП та відчутне скорочення тривалості життя. Найгірші рейтингові показники в Україні були в 1995 році. Тоді Україна в рейтингу країн посідала 102-ге місце.

Після виходу з кризи, з початком економічного зростання стан України в ІЛР з року в рік потроху поліпшується.

За ІЛР у 2004 році Україна посідала 70-те місце з індексом 0,777.

В той же час, індекс розвитку людського  потенціалу, на наш погляд, не цілком достатньо адекватно відображає дію людського капіталу, оскільки припускає неодноразовий облік деяких чинників. З одного боку, рівень освіти є функцією освіти, очікувана тривалість життя - функцією охорони здоров'я, екології тощо. З другого боку, ці ж самі показники враховуються в компоненті ВВП на душу населення як чинники продуктивності праці і чисельності населення. При дослідженні економічного зростання, як функції продуктивності праці і чисельності працюючого населення, вплив рівня людського капіталу стає ще більш очевидним.

 

Висновки

Дослідження свідчить, що активізація творчого потенціалу людини, розвиток висококваліфікованої робочої сили є найефективнішим способом досягнення економічного зростання. Людський капітал є “найціннішим ресурсом, набагато важливим, ніж природні ресурси або накопичене багатство…Саме людський капітал, а не заводи, обладнання і виробничі запаси є наріжним каменем конкурентоспроможності, економічного зростання й ефективності” [3].

Аналіз стандартних дій економіко-математичних моделей економічного зростання  з урахуванням чинника людського  капіталу, виявив подальший вплив зростання продуктивності на збільшення виробництва і, відповідно, ВВП, який є безпосередньою характеристикою кількісного економічного зростання. В той же час даний ефект посилюється процесами, що відбуваються на всіх рівнях економіки - мікроекономічному, корпоративному і макроекономічному, обумовлюючи в довгостроковому періоді досягнення каскадного мультиплікативного ефекту інвестування і зростання.

Економіка і рівень інвестицій в людський капітал є взаємообумовленими елементами соціальної системи, кожний з яких впливає на розвиток іншого. Якщо розглядати це співвідношення з погляду початкового імпульсу, то пріоритет, безумовно, належить людському капіталу, бо саме він в умовах переходу до постіндустріального суспільства виступає найважливішим чинником відтворювання національного багатства і його необхідним елементом. Таким чином, важливою проблемою формування економіки із стійкими темпами розвитку залишається ефективність інвестицій в людський капітал, які нині є значущою детермінантою економічного зростання, рівня і якості життя населення.

Аналіз структури людського  капіталу дозволяє виділити два відповідні напрями дослідження впливу людського капіталу на економічний розвиток: роль людського капіталу в розвитку фірми - на мікрорівні, і безпосередній вплив людського капіталу на темпи економічного зростання і його якісні характеристики - на макрорівні. Аналіз моделі впливу інвестицій в людський капітал на економічне зростання на основі комплексного дослідження індивідуального, корпоративного і макроекономічного рівнів інвестування в людський капітал дозволяє обґрунтувати мультиплікативний характер впливу інвестицій в людський капітал на економічний розвиток внаслідок як екстенсивного, так і інтенсивного збільшення людського капіталу.

 

Список літератури:

 

1. Barro R.J. Education and economic growth. - Harvard, 2001. - P. 2.
2. Бородина Е. Человеческий капитал как основной источник экономического роста // Экономика Украины .- 2003.- №7. – С. 48-53.
3. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки.- К.: Знання, 2001.- 254 с.
4. Давыдова О.А. Инвестиции в человеческий капитал: динамика, оценка, эффективность: Автореф. дис. … канд. экон. наук.- СПб., 1998.- 18 с.
5. Добрынин А. Человеческий капитал в транзитивной экономике: формирование,   оценка,   эффективность   использования / А. Добрынин, С. Дятлов, Е. Цыренова. – СПб.: Наука, 1999.- 309 с.
6. Дятлов С.А. Теория человеческого капитала: Учеб. пособие.- СПб.: Изд-во СПбУЭФ, 1999.
7. Критский М.М. Человеческий капитал.- Л.: Изд-во ЛГУ, 1991.- 120 с.
8. Lucas R.E. On the mechanics of economic development // Journal of monetary economics. - 1988. - № 22 (1). - P.3-42.
9. Сименко И.В., Сорока И. В. Инвестиции в человеческий капитал в контексте устойчивого развития экономики Украины // Меркурий. - 2001. - №2 (122) // http://www.cci.donbass.com/mercury/N2001 -2.
10. allculture.com.ua. Сайт Міністерства освіти і науки України.