Організація виробництва в просторі та часі

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 02 Декабря 2013 в 23:31, курсовая работа

Краткое описание

Джерелом існування, розвитку та підвищення життєвого рівня людини є виробнича діяльність, яка спрямована на задоволення потреб. У широкому розумінні „виробництво” – це цілеспрямована діяльність зі створення будь-якого корисного продукту.
Виробництво можна охарактеризувати як систему, де здійснюється цілеспрямований процес перетворення вхідних елементів (сировини, матеріалів) у корисну продукцію.

Вложенные файлы: 1 файл

курсовой организация вир-ва.docx

— 104.19 Кб (Скачать файл)

На ділянку магнітно-флотаційного збагачення направляється концентрат п'ятої стадії збагачення з 5 по 10 секції РЗФ-1.

Технологічна схема магнітно-флотаційного збагачення включає наступні технологічні операції:

− флотація концентрату,

− дешламація пінного продукту з наступним збагаченням пісків дешламатора на магнітній сепарації,

− згущення,

− фільтрування флотаційного концентрату й освітлення зливу  дешламаторів.

Цех технологічної води й  шламового господарства:

Відходи збагачення складуються  в шламосховище.

 

 

2.3. Основні принципи організації виробничого процесу .

Організація виробничого процесу на підприємстві, в будь-якому його цеху,

  на ділянці базується на раціональному поєднанні в часі і в просторі всіх основних, допоміжних і обслуговуючих процесів. Це дозволяє випускати продукцію при мінімальних витратах живої і матеріалізованої праці. Проте | при всьому їх різноманітті організація виробничих процесів підпорядкована деяким загальним принципам: диференціації, концентрації та інтеграції, спеціалізації, пропорційності, прямо точності, безперервності, паралельності, автоматичного, профілактики, гнучкості, оптимальності, електронізації, стандартизації та ін

Принцип диференціації передбачає поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси, які у свою чергу підрозділяються на операції, переходи, прийоми і рухи. При цьому аналіз особливостей кожного елемента дозволяє вибрати найкращі умови для його здійснення, що забезпечують мінімізацію сумарних витрат усіх видів ресурсів. Так, потокове виробництво багато років розвивалося за рахунок все більш глибокої диференціації технологічних процесів. Виділення нетривалих за часом виконання операцій дозволяло спрощувати організацію і технологічне оснащення виробництва, удосконалювати навички робітників, збільшувати продуктивність їх праці.

Проте надмірна диференціація підвищує стомлюваність робітників на ручних операціях за рахунок монотонності і високої інтенсивності процесів виробництва. Велика кількість операцій приводить до зайвих витрат на переміщенняпредметів праці між робочими місцями, установку, закріплення і зняття їх з робочих місць після закінчення операцій.

Принцип спеціалізації являє собою форму поділу суспільної праці, яка, розвиваючись планомірно, обумовлює виділення на підприємстві цехів, дільниць, ліній і окремих робочих місць. Вони виготовляють продукцію обмеженою номенклатури і відрізняються особливим виробничим процесом.

Скорочення  номенклатури продукції, що випускається, як правило, приводить до поліпшення всіх економічних показників, зокрема до підвищення рівня використання основних фондів підприємства, зниження собівартостіпродукції, поліпшення якості продукції, механізації та автоматизації виробничих процесів. Спеціалізоване обладнання при всіх інших рівних умовах працює продуктивніше.

Принцип пропорційності передбачає рівну пропускну здатність всіх виробничих підрозділів, що виконують основні, допоміжні і обслуговуючі процеси. Порушення цього принципу призводить до виникнення "вузьких" місць у виробництві, або, навпаки, до неповному завантаженні окремих робочих місць, ділянок, цехів, до зниження ефективності функціонування всього підприємства. Тому для забезпечення пропорційності проводяться розрахунки 'виробничої потужності як за стадіями виробництва, так і по групах обладнання та виробничих площ.

Принцип прямо точності означає таку організацію виробничого процесу, за якої забезпечуються найкоротші шляхи проходження деталей і складальних одиниць по всіх стадій та операцій від запуску у виробництво вихідних матеріалів до виходу готової продукції. Потік матеріалів, напівфабрикатів і складальних одиниць повинен бути поступальним і найкоротшим, без зустрічних і зворотних рухів. Це забезпечується відповідної плануванням розстановки обладнання по ходу технологічного процесу. Класичним прикладом такої планування є потокова лінія.

Принцип безперервності означаег, що робочий трудиться без простоїв, обладнання працює без перерв, предмети праці не пролежівают на робочих місцях. Найбільш повно цей принцип проявляється в масовому великосерійному виробництві або при організації потокових методів виробництва, зокрема при організації одно-і багатопредметності безперервно-потокових ліній. Цей принцип забезпечує скорочення циклу виготовлення виробу і тим самим сприяє підвищенню інтенсифікації виробництва.

Принцип паралельності передбачає одночасне виконання часткових виробничих процесів та окремих операцій над аналогічними деталями і частинами ізделіяна різних робочих місцях, тобто створення широкого фронту роботи з виготовлення даного виробу.

Принцип ритмічності забезпечує випуск однакових або зростаючих обсягів продукції за рівні періоди часу і відповідно повторення через ці періоди виробничого процесу на всіх його стадіях і операціях. При вузькій спеціалізації виробництва і стійкою номенклатурі виробів ритмічність може бути забезпечена безпосередньо по відношенню до окремих виробів і визначається кількістю оброблюваних або виробів, що випускаються за одиницю часу і. В умовах широкої і змінюється номенклатури виробничої системою виробів ритмічність роботи та випуску продукції може вимірюватися тільки за допомогою трудових або вартісних показників ..

Принцип автоматичної передбачає максимальне виконання операцій виробничого процесу автоматично, тобто без безпосередньої участі в ньому робочого або під його наглядом і контролем. Автоматизація процесів призводить до збільшення обсягів випуску деталей, виробів, до підвищення якості робіт, скорочення витрат живої праці, заміні непривабливого ручної праці більш інтелектуальною працею висококваліфікованих робітників (наладчиків, операторів), до виключення ручної праці на роботах із шкідливими умовами, заміні робочих роботами. Особливо важлива автоматизація обслуговуючих процесів. Автоматизовані транспортні засоби та склади виконують функції не тільки з передачі та зберігання об'єктів виробництва, але можуть регламентувати ритм всього виробництва.

Принцип профілактики передбачає організацію обслуговування

обладнання, спрямовану на запобігання аварій і  простоїв технічних систем. Це досягається  за допомогою системи планово-попереджувальних ремонтів (ППР).

Принцип гнучкості забезпечує ефективну організацію робіт, дає можливість мобільно перейти на випуск іншої продукції, що входить у виробничу програму підприємства, або на випуск нової продукції при освоєнні її виробництва. Він забезпечує скорочення часу і витрат на переналагодження устаткування під час випуску деталей і виробів широкої номенклатури. Найбільшого розвитку цей принцип отримує в умовах високоорганізованого виробництва, де використовуються верстати з ЧПУ, обробні центри (ОЦ), переналагоджувані автоматичні засоби контролю, складування і переміщення об'єктів виробництва.

Принцип оптимальності полягає в тому, що виконання всіх процесів з випуску продукції в заданій кількості і в строки здійснюється з найбільшою економічною ефективністю або з найменшими витратами трудових і матеріальних ресурсів. Оптимальність обумовлена законом економії часу.

Принцип стандартизації передбачає широке використання-при створенні і освоєнні нової техніки і нової технології стандартизації, уніфікації, типізації і нормалізації, що дозволяє уникнути необгрунтованого різноманіття в матеріалах, обладнанні, технологічних процесах і різко скоротити тривалість циклу створення та освоєння нової техніки.

При проектуванні виробничого процесу  або виробничої системи слід виходити з раціонального використання викладених вище принципів.

За  додатком Б (варіант 4 ІнГЗК) розрахуємо виробничий цикл виробництва концентрату  в календарних днях для технологічно пов’язаних цехів кар’єру та дробарної  фабрики.

Відомо, що тривалість операції в кар’єрі дорівнює 42,46,77 хвилин (друга операція виконується на 2-х робочих місцях), тривалість операцій на дробарній фабриці становить 39 та 38  хвилин. Середня тривалість міжопераційного пролежування -32 хвилини, а час транспортування між кар’єром та дробарною фабрикою 1 година.Тривалість зміни 720 хвилин, а кількість змін на добу-2 при  280 робочих днях на рік. Розмір передавальної партії -15 одиниць при 1000 одиницях сировини, що обробляються. Вид руху предметів праці- мішаний.


Рішення:

вид руху предметів- мішаний;          Тцкал =

р=15 одиниць;                                      к=       

n=1000 одиниць;                                  Тц= Тоц +(mоп -1)∙tмо +(mц -1)∙tмцпр ;

mзм=2 на добу;                                      Тоцзм =n ;       

Троб=280 дні на рік;                               Тоцзм= 1000∙ (42+

tзм=720 хв;                                               - (1000-15) ∙ (23+23+39+38) =219000-

tмц=1,0 год;                                             -121155=97845 хвилин.

tмо=32 хв;                                               Тцхв =97845+(5-1)∙32+(2-1)∙1∙60=

                                                                       = 98033 (хвилин).

t1=42 хв.;                                            


t2=46 хв.    на 2 роб.місц.;   1 цех.      Тцкал= =88,76 (днів).

t3=77хв.;


t1=39 хв;                                                Таким чином виробничій цикл вироб-


t2=38 хв.       2 цех.                                ництва концентрату для двох техноло-


Тцкал -?                                                   гічно пов’язаних цехів кар’єру та  

 дробарної фабрики при мішаному  виду   руху  сировини складе 88,76днів.  

   РОЗДІЛ IIІ.  ОРГАНІЗАЦІЯ  РОБОТИ  ЦЕХІВ ОБСЛУГОВУЮЧОГО ТА  ПОТОКОВОГО  ВИРОБНИЦТВА.

 

 

3.1. Розрахунок параметрів з організації роботи технологічного автотранспорту в кар’єрі.

      Процес виготовлення продукції на підприємстві супроводжується переміщенням певної кількості різноманітних вантажів (сировини, матеріалів,палива, відходів виробництва, готової продукції), що потребує значних витрат на транспортне обслуговування виробництва, чітка організація якого забезпечує поєднання всіх елементів виробничого процесу. 
      Комплекс підрозділів, що займається вантажно-розвантажувальними роботами та переміщенням вантажів, утворює транспортне господарство. Його склад залежить від характеру продукції, типу та обсягів виробництва.               На підприємствах з великими обсягами перевезень вантажів організовуються спеціалізовані цехи залізничного, автомобільного та інших видів транспорту. На середніх і невеликих підприємствах створюється єдиний транспортний цех. У будь-якому разі транспортне господарство підприємства очолює начальник транспортно-технологічного відділу, до складу відділу здебільшого входять технічне бюро, бюро організації перевезень, диспетчерська служба, бюро тари. 
      Уся сукупність транспортних операцій на підприємстві здійснюється за допомогою трьох взаємозв'язаних видів транспорту. Зовнішній транспорт забезпечує зв'язок підприємства з приймальними пунктами транспорту загального користування (залізничними станціями, водними та аеропортами), а також зі складами місцевих контрагентів. Міжцеховий транспорт використовується для перевезень вантажів на території підприємства (між цехами, службами, складами). Управління зовнішнім і міжцеховим транспортом покладається на начальника транспортного відділу чи начальника транспортного цеху. Внутрішньоцеховий транспорт виконує транспортні операції в межах окремого цеху. Він, у свою чергу, поділяється на загальноцеховий (перевезення вантажів між цеховими складами, дільницями, технологічними лініями) і міжопераційний (зв'язок між окремими робочими місцями). Управління ним здійснюють керівники відповідних цехів. 
У процесі управління транспортним господарством визначаються потоки вантажів та обсяги перевезень вантажів, здійснюється вибір і встановлюється необхідна кількість транспортних засобів, складаються плани перевезень вантажів, виконується оперативне регулювання транспортного обслуговування виробництва. 
В основу планування транспортного господарства беруть визначення вантажопотоків, тобто кількості вантажів (у тоннах, кубометрах, штуках), що переміщуються в заданому напрямку на певну відстань за конкретний проміжок часу. Розміри і маршрути окремих потоків вантажів розраховуються на базі виробничої програми підприємства, норм витрати матеріальних ресурсів і відстані перевезень. Сума всіх вантажопотоків, здійснюваних усіма видами транспорту, становить річний загальний обсяг перевезень вантажів. 
Вибір видів транспортних засобів залежить від обсягів перевезень, габаритів і фізико-хімічних властивостей вантажів, відстані та напрямків їхнього переміщення. Розрахунки необхідної кількості транспортних засобів кожного виду здійснюються з урахуванням добового обсягу перевезень вантажів, вантажопідйомності транспортних засобів і кількості рейсів за добу.

Головними умовами прогресивного розвитку відкритого способу розробки є створення і найбільш повне використання в кар'єрах високоефективних засобів гірського і транспортного устаткування.

На сучасних відкритих розробках доводиться переміщати значні об'єми корисної копалини і особливо розкривних порід (до сотень тисяч кубічних метрів на добу). Транспортування вскриші і корисного викопного-один з найбільш трудомістких процесів технологічного комплексу відкритих гірничих робіт.Вартість переміщення гірської маси становить 40-50% загальної вартості розкривних робіт в кар'єрі.

З допомогою засобів кар'єрного транспорту гірська маса від екскаваторних вибоїв переміщується до пунктів розвантаження. Розвантажувальними пунктами є: для розкривних порід-відвали, для корисної копалини-пристрої для перевантаження з одного виду транспорту на інший, постійні або тимчасові склади, приймальні бункера дробильних, сортувальних, збагачувальних, агломераційних або брикетних фабрик.

Кар'єрний транспорт має ряд таких особливостей, що відрізняють його від транспорту загального користування:

1.Пункти навантаження і розвантаження  постійно змінюють своє положення,  слідуючи за фронтом гірничих робіт, що вимагає періодичного переміщення транспортних комунікацій і устаткування (залізничних колій, автодоріг, конвеєрів).

2.Цикл кар'єрних транспортних  засобів перервної дії (залізничний,автомобільний та ін) складається з операцій навантаження, руху з вантажем, розвантаженняі зворотного руху порожняком.

3.Транспортування з кар'єру відбувається, як правило, на великому ухилі при розробці як глибинних, так і нагірних родовищ.

4.Для продуктивного використання  гірського і транспортного устаткування(Екскаваторів та рухомого складу) необхідно взаємне узгодження їх параметрів. Основними вимогами, що пред'являються до кар'єрного транспорту, є: забезпечення заданого вантажообігу; безперебійність роботи (точне дотримання графіка руху-для засобів циклічної дії і безперервність потоку-для транспортних засобів безперервної дії); можливо менша трудомісткість робіт (завдяки застосуванню механізації і автоматизації основних ідопоміжних процесів при транспортуванні); безпеку руху таведення робіт. Одне з основних положень при виборі схем транспортування-поділ вантажопотоків розкривних порід і корисної копалини, що доцільно, наприклад, в умовах великої і середньої виробничої потужності кар'єрів (якщо дозволяють гірничо-геологічні умови), так як забезпечує ритмічну та безперебійну роботу всього підприємства. Вибір виду та засобів кар'єрного транспорту визначається рядом факторів і в першу чергу характеристикою транспортованого вантажу, відстанню перевезення, масштабами робіт і темпами їхнього розвитку. Від масштабів робіт (вантажообігу) залежить потужність  транспортних засобів, а темпи ведення гірничих робіт визначають вимоги до маневреності засобів транспорту. В умовах кар'єрів самостійно або в комбінаціях використовуються залізничний, автомобільний, конвеєрний, гідравлічний,канатний і повітряний види транспорту. Кожному з цих видів відповідають певне обладнання, комунікації, схеми та організація роботи.

Информация о работе Організація виробництва в просторі та часі