Подолання тіньової економіки – нагальна проблема людства

Таблиця 1.2

Негативи тіньової економіки

Економічні	Соціальні	Політичні
Зменшення обсягів податків	Видача зарплати в конвертах	Складність управління економікою країни
Сумбурність та нерегульованість розвитку економіки	Зменшення обсягів пенсійного забезпечення
Зниження інвестиційної привабливості національної економіки	Неможливість сформувати ефективну систему охорони здоров’я	Створення негативного іміджу держави
Неможливість використання тіньових коштів в екстрених цілях (під час фінансово-економічної кризи, стихійного лиха, введення надзвичайного стану)	Втрата довіри громадян до органів державного управління

 

 

Проте тіньова економіка  за допустимого рівня чинить і  позитивний ефект.  Вольф Шефер стверджує: "тіньовий сектор можна класифікувати як ринкову систему, в якій майже без тертя здійснюється координація попиту і пропозиції" [13, с. 40]. На нашу думку,  до позитивів тіньової економіки також можна віднести:

1)  нагромадження капіталу.  Оскільки в тіньовій економіці  кошти обертаються набагато швидше, то й відтворюються вони також  швидко. Хоч капітал буває доволі  сумнівного походження,  але ж  в подальшому його можна використати  на легальний бізнес;

2)  додаткові робочі  місця.  Так,  люди одержують  зарплату  «в конвертах»,  але  вони мають змогу працювати,  заробляти кошти для того,  щоб забезпечити себе,  хоч  і держава недотримує податків, а працівники не набувають  трудового стажу; 

3)  реалізація ідей.  Враховуючи українське законодавство,  можна сказати,  що в нас  доволі важко реалізувати свою  ідею цілком легально, або інколи  надто довго потрібно ходити  по багатьох інстанціях і збирати  усі можливі довідки, а тіньова  економіка дозволяє реалізувати  ці ідеї, хоч і не зовсім  легально;

4)  формування механізмів  підвищення конкурентоспроможності  вітчизняної економіки.  Наприклад,  колекторські фірми: законів немає,  а вони діють і вирішують  важливу проблему з виплати  кредитів;

5) виробництво стратегічних  та імпортозамінних товарів та послуг.

Отже , можна узагальнити, що тіньова економіка – це ринкове виробництво товарів та послуг, як заборонених, так і не заборонених законодавством, яке не враховується офіційною статистикою національного продукту і не пов’язане з будь-якими зобов’язаннями зі сплати податків державі.

Структура тіньової економіки – це складний механізм, який є дуже чуттєвим до впливу різних факторів. Причини, що викликають появу такого явища, як тіньова економіка, особливо в кризових умовах, є досить різноманітними. З праць [1] та [7] можна зробити висновок, що розширення її масштабів, насамперед, пов’язано з економічними, соціальними, правовими та державними чинниками.

РОЗДІЛ  2. ПРОБЛЕМИ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОІМКИ ТА ТІНЬОВОГО БІЗНЕСУ І УКРАЇНІ

Традиційно причиною тінізації  економіки вважають надмірний  податковий тягар. Проте ця думка, хоча вона і  переважає, не повною мірою відтворює  причини тінізації. Наприклад, в  Україні загальне податкове навантаження на підприємство складає 55,5 %. Це  досить високий показник. Разом з тим  у Франції він найбільший серед  європейських країн і складає 65,8 %, в Австрії податкове навантаження дорівнює 55,5 %, у Швеції – 54,6 %. Водночас мас штаби тіньової економіки  у країнах ОЕСР сягають лише 10–25 %. [19]

Отже, оподаткування не є  першопричиною тінізації економіки. Зниження податкового навантаження також не обов’язково зменшить тінь. У Греції, наприклад, податкове навантаження на підприємства дорівнює майже 47 %, разом  з тим рівень тінізації в цій  країні більший, аніж у середньому по Європі, і дорівнює близько 25 %.

Основними передумовами високого рівня тінізації національної економіки  залишаються неефективний інституціональний  базис регулювання підприємництва та незадовільні умови здійснення підприємницької  діяльності.

За глобальним індексом конкурентоспроможності Україна у 2011 р. посіла 89-е місце  серед 139 країн світу. Експерти ВЕФ  ситуацію з інституційним розвитком  України визнали основною проблемою. [18]

За показником легкості здійснення підприємницької діяльності у 2011 р.  Україна посіла 149 рейтингову позицію  серед 183 країн світу, що, зокрема, визначалося  низькою ефективністю оподаткування (181 місце), складністю процедур одержання  дозволу на будівництво (180), реєстрації власності (166) тощо. [16, с. 660]

Аналітичні оцінки, отримані на основі модельних розрахунків, свідчать, що до найістотніших чинників тінізації національної економіки належать наступні.

1. Суперечливість та дублювання  законодавчої та нормативно-розпорядчої  бази в окремих секторах, що  відтворює низький рівень структурних  компонентів індексу економічної свободи (рис. 2.1) та зростання тінізації. [15]

Рис. 2.1 Структура показника економічної свободи України в 2011 р. [15]

2. Недієвість організаційно-інституціональних  механізмів антикорупційного законодавства.  За даними міжнародної неурядової  організації «Transparency International», Індекс сприйняття корупції в Україні у 2011 р. становив 2,4 пункту, що відповідає 134 місцю у рейтингу серед 178 країн світу.

Поліпшення значення цього  показника (у 2009 р. – 2,2 пункту), зумовлене  розробкою Національної антикорупційної  стратегії на 2011–2014 рр., Законів  України «Про засади запобігання  і протидії корупції». За даними Глобального барометра корупції, кожний третій житель України у 2011 р. давав хабара, у цьому   зізналися 34 % опитаних, що свідчить про негативні тенденції. У 2011 році свідками корупції стало у 1,5 разу більше громадян, аніж раніше. При цьому спостерігається позитивна тенденція серед населення: 7 з 10 осіб готові повідомити про випадки корупції (проти 4 з 10 – у 2009 р.), що свідчить про готовність населення підтримати дії уряду у боротьбі з корупцією. [9, с. 660]

Проте, 60 % населення країни заходи, які проводить уряд щодо протидії корупції, вважає неефективними.

3. Недосконалість судової  та правоохоронної системи, що  позначається на низьких оцінках  експертів Світового економічного  форуму незалежності судової  влади та довіри до правоохоронних органів. [15]

4. Неефективне адміністрування  податків, що підтверджують рейтингові  оцінки щодо ефективності оподаткування.  За оцінками експертів Світового  банку, після запровадження Податкового  кодексу система адміністрування  податків залишається складною  через існування низки податкових пільг. [15]

5. Високий рівень злочинності.  Налагоджені кримінальні зв’язки  формують умови для поширення  економічної злочинності та іншої  протиправної діяльності. За експертними  оцінками,  організована злочинність  та торгівля незаконними товарами  формують близько третини світових  тіньових фінансових потоків.  Загальна кількість зареєстрованих  в Україні злочинів у 2011 р.  збільшилася на 14,9 %, засуджених –  на 15,2 %, кількість осіб, притягнутих  до адміністративної відповідальності, – на 6,9 %. [15]

6. Відсутність історичної  практики дотримання норм та  моральних стандартів законослухняної  поведінки під час провадження  господарської діяльності та  сплати податків у суб’єктів  господарювання та громадян. [15]

Таким чином, високий рівень тінізації економіки України  зумовлений несприятливим інституційним  середовищем ведення бізнесу.

Кризові явища 2008–2009 рр. негативно  вплинули на дієвість важелів управління як на рівні національних економік, так і у глобальному вимірі, що спричинило послаблення важелів  протидії тінізації економічних  відносин. Як наслідок, стійка тенденція  щодо зменшення масштабів тіньового сектору у країнах ОЕСР, яка спостерігалася, починаючи з 1999 р., змінилася, і у 2009–2011 рр. обсяги тіньової економіки збільшилися. [5, с. 239]

Відмінності у структурі  та функціях тіньової економіки України  та країн ОЕСР зумовили формування протилежних тенденцій щодо рівня  тінізації на початку кризи: за певного  скорочення рівня тінізації економік країн ОЕСР обсяг тіньової економіки  в Україні у 2008 р. почав різко  зростати (рис. 2.2).

Рис. 2.2 Обсяг тіньової економіки в Україні, %  ВВП [5, с. 239]

Відмінності у масштабах  тінізації економічної діяльності в Україні та розвинених ринкових економіках упродовж розгортання кризових явищ пов’язані з різною природою та функціями процесів тінізації. Відповідно до класичних уявлень падіння  рівня рентабельності певних суб’єктів  господарювання під впливом кризових явищ спонукає підприємства до переходу в тінь, щоб запобігти його знищенню. У цьому випадку тіньова економіка  пом’якшує вплив кризових явищ на економіку, сприяє збереженню певних видів  бізнесу. Саме такі процеси тінізації  домінували у країнах ОЕСР.

Масштабне вилучення капіталу з офіційної економіки, яке спостерігалося в Україні під час розгортання  кризи, певною мірою відігравало  для бізнесу запобіжну роль. Через  негативні очікування та недовіру до влади бізнес використовував механізми  тінізації для збереження капіталів. Проте через неможливість повноцінного ведення бізнесу поза легальним сектором, за наявності ознак відновлення та покращення очікувань у 2011 р., суб’єкти господарювання поступово почали повертати капітал до легального сектору економіки. [9, с. 660]

Між тим, досвід посткризового  відновлення підтверджує, що процеси  тінізації є досить інертними. Відновлення  економічного зростання у 2011 р., як в  Україні, так і в країнах ОЕСР, не супроводжувалося масштабним поверненням  капіталів до легального сектору.

Аналіз тенденцій тінізації  економіки України має засновуватися  на кількісних оцінках рівня тінізації  економіки та співвідношенні темпів зростання у тіньовій та офіційній  економіці. Разом з тим існує  кілька підходів до оцінки рівня тінізації  економіки нашої держави, результати яких радикально відрізняються.

Відповідно до розрахунків  Міністерства економічного розвитку та торгівлі України обсяг тіньової економіки в Україні за останні 5 років становить від 28 % до 39 % ВВП. Зазначений показник розраховується різними  методами, які враховують розбіжності  між доходами та витратами населення, динамікою готівки у обігу  та обсягами виробництва, використанням  електроенергії та обсягами виробництва, а також динамікою цін факторів виробництва, готової продукції  та рентабельністю виробництва. Разом  з тим цей показник не пристосований  для міжнародних порівнянь, оскільки його розрахунок ґрунтується на національних особливостях вітчизняної економіки  та статистичної звітності за методом, який запропонував Ю. Харазішвілі. Зазначений метод заснований на використанні функцій сукупного попиту й пропозиції та реалізований у моделі «Альфа». За цим методом рівень тінізації економіки України коливається у діапазоні від 30 % до 40 % ВВП (рис. 2.3). [10, с. 57]

Тенденції тінізації економіки  в Україні за останні 4 роки характеризуються реакцією суб’єктів господарювання на кризові явища в економіці (див. рис. 2.3). При цьому дані, отримані різними методами розрахунку рівня тіньової економіки, яскраво відтворюють поведінку різних агентів на різних етапах економічного циклу. [10, с. 58]

Рис. 2.3 Рівень тіньової економіки України, обчислений за різними методами, % ВВП [10, с. 63]

У 2009 році депресія тривала  і супроводжувалася подальшим збільшенням  рівня тінізації економіки (до 39 %). Різке збільшення рівня тінізації  економіки за електричним методом (з 26 % до 35 %) зумовлене такими чинниками:

• збільшення частки тіньового  виробництва через нерентабельність певних виробництв за умов легального сектору;

• зростання обсягів виробництва  підприємств нелегального сектору;

• структурні зміни електроспоживання.

Розрив між легально отриманими доходами та витратами населення, про  що свідчить збільшення рівня тінізації  економіки за методом «витрати населення  – роздрібний товарообіг» (з 40 % до 45 %), пояснюється зростанням обсягів  тіньових доходів фізичних осіб.

Період посткризового  відновлення характеризується формуванням  умов для зменшення тінізації  економіки, проте радикального покращення ситуації поки що не відбувається. Зменшення  рівня тіньової економіки зумовлене  переважно неможливістю повноцінного ведення бізнесу поза легальним сектором. [17]

За оцінками Міжнародної  організації праці (МОП), рівень тіньової зайнятості в Україні становить  близько 9 %. Разом з тим, специфікою тінізації ринку праці в Україні  є наявність комбінованих форм оплати праці, які передбачають часткову виплату  заробітної плати «у конвертах». Розрахунок тіньової оплати праці можна здійснювати за методом, Ю. Харазішвілі, результати застосування якого зображено на рис. 2.4.

Рис. 2.4 Співвідношення тіньової та офіційної оплати праці [10, с. 63]

Як бачимо з розрахунків, тренд співвідношення офіційної  та тіньової оплати праці є спадним, що свідчить за позитивну тенденцію. Зменшення обсягів тіньової оплати праці у 2009 р. пояснюється тим, що у короткостроковій перспективі  за різкого падіння обсягів виробництва  роботодавцю простіше знизити тіньову  заробітну плату, а не офіційну, або  частково скоротити кількість нелегально працюючих, що практично й відбулося. Скорочення офіційних заробітних плат та кількості офіційно працюючих  має відбуватися згідно з процедурами, які визначені законодавством про працю, що зумовлює певний часовий лаг між зниженням обсягів виробництва та зменшенням офіційних обсягів оплати праці. Часовий лаг між падінням обсягів виробництва та зниженням обсягів нелегальної оплати праці є значно меншим. [6, с. 40]