Сутність, форми, фактори, основні напрямки міжнародного поділу праці на сучасному етапі

Інвестиції — витрати для придбання машин і устаткування, обладнання, для організації виробництва і формування виробничих запасів та ін.

Країни, торгуючи між собою, вдаються за допомогою до світового валютного ринку. На ньому можна обміняти одну валюту на іншу або купити валюту для того, щоб розплатитися за експорт або імпорт. Коли б не було такого механізму, світове господарство залишилось би на рівні простого товарообміну (бартерної торгівлі), що притаманний тільки слаборозвинутій економіці.

На світовому ринку праці склалась група національних ринків праці, на які залучається іноземна робоча сила (США, країни Західної Європи, нафтодобувні арабські країни). Основними постачальниками робочої сили на ці ринки є країни, що розвиваються. Особливо значні контингенти трудівників мігрують у пошуках роботи із Мексики в США, із Західної Африки, Близького Сходу, Туреччини, а також із Південної Італії, Іспанії, Португалії в промислове ядро Європи. До цього долучається трудова міграція в Європу із постсоціалістичних країн з перехідною економікою.

Актуальними напрямками зовнішньоекономічної політики України є :

– зміцнення позицій на ринках Східної Європи;

– зміцнення співпраці з економічно розвинутими країнами Західної Європи, США, Канадою, Японією, Австралією, ПАР;

– розширення торговельної співпраці з країнами Середземномор’я, Близького та Середнього Сходу, Південної та Південно-Східної Азії;

– проведення валютного та митного регулювання, лібералізація умов іноземних капіталовкладень для залучення іноземної валюти та повернення приналежних Україні коштів, що знаходяться у банках інших держав.

       Зовнішньоекономічні стосунки спливають з загальної економічної політики держави. Їхня ефективність залежить від успішного розвитку економіки Україна, зміни структури промисловості, впровадження нових технологій, обладнання, тобто того, що підвищує конкурентоспроможність товарів на світовому ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  2                                                                                                                                                                 Проблеми участі України у міжнародному  поділі праці

 

        2.1. Сучасний стан зовнішньоекономічних зв'язків  України

      

       На сучасному етапі соціально-економічного розвитку Україна має тісні зовнішньоекономічні зв'язки з більш ніж 100 країнами світу. Провідну роль у розвитку зовнішніх економічних зв'язків України відіграють країни близького зарубіжжя. Найважливішими торговельними партнерами України є Росія, Туркменія, Біло-Азербайджан, Литва, Казахстан та інші країни.

       Сучасна зовнішньоекономічна політика України спрямована на формування нового торговельного режиму з подальшою інтеграцією до світового економічного простору шляхом поступового і зваженого збільшення ступеня відкритості національної економіки. Перш за все передбачається:

• підтримка національних товаровиробників шляхом використання можливостей міжнародно-правового механізму захисту їх інтересів на світовому ринку;

• прискорення економічних реформ шляхом гармонізації економічного законодавства відповідно до світової системи торгівлі (ГАТТ/СОТ);

• зняття технічних бар'єрів у торгівлі з провідними країнами — членами COT (США, ЄС), розширення торгівлі з якими забезпечує надходження валюти, стимулює розвиток і технічне оновлення промисловості, сприяє поглибленню виробничої кооперації, забезпечує істотне збільшення іноземних інвестицій.

       Одним з головних завдань щодо розвитку зовнішніх економічних зв'язків України є забезпечення просування товарів українського виробництва на нові зарубіжні ринки. Одночасно робитиметься все можливе для збереження традиційних ринків України з державами, які утворилися на теренах колишнього Радянського союзу. Саме ці країни в найближчій перспективі повинні бути найбільш привабливими для українського експорту. Розвиток гідного торговельно-економічного співробітництва з ними є одним з пріоритетів України в зовнішньоекономічних зв'язках.                                        

       Міжнародний поділ праці має також свої негативні сторони ─ річ йдеться о певних суперечностях, що пов’язані з надмірною спеціалізацією країни на виробництві кількох видів продукції, оскільки це ставить її господарство в залежність від коливань кон’юнктури світового ринку, а також збіднює галузеву структуру господарства.                                                                                    

Таблиця 1.

Рівень розвитку економіки України та інших держав колишнього СРСР (бали).

       Розвиток ефективних зовнішньоекономічних зв'язків дасть змогу Україні швидше подолати глибоку економічну кризу, сприятиме стабільному і швидкому розвитку продуктивних сил і зростанню на цій основі життєвого рівня населення. Відомо, що країна, яка не розвиває зовнішню торгівлю, не має господарських зв'язків з іншими країнами світу, змушена збільшити витрати виробництва приблизно в півтора — два рази.

       Україна як молода суверенна держава не має достатнього досвіду налагодження економічних зв'язків з іншими країнами світу. Тому вона робить перші кроки на шляху до входження у світове господарство. Цьому сприяє створення відповідної правової бази і прийняття законів: Закону про зовнішньоекономічну діяльність України, Закону про створення експортно-імпортного банку, Закону про іноземні інвестиції, а також Декретів Кабінету міністрів України.

       Аналіз структури і обсягів зовнішньої торгівлі України за останні роки свідчить про те, що саме з країнами СНД і Балтії найбільше зріс товарообіг при випереджаючому збільшенні обсягів експорту.

       Важливим для розвитку взаємовигідних торговельно-економічні зв'язків з країнами СНД та іншими країнами світу є зміщення акценту з співробітництва на державному рівні до співробітництва на рівні господарюючих суб'єктів шляхом створення спільних підприємств, транснаціональних промислово-фінансових груп, виробничих корпорацій та інших господарських структур.

 

       2.2 Механізм зовнішньої діяльності України

       

       Виходячи з принципу міжнародного поділу праці, геополітичного становища України, характеру розвитку її продуктивних сил, існуючих науково-технічного та ресурсного потенціалів, механізм зовнішньоекономічної діяльності, що формується в країні, необхідно орієнтувати на реалізацію головної стратегічної мети н сфері зовнішньоекономічної політики — інтеграцію народногосподарського комплексу України у світову господарську систему, Ця інтеграція передбачає досягнення таких цілей:

• формування розвинутої ринкової системи господарства, яка базувалася б на загальноприйнятих у світовій практиці принципах, нормах та економічних механізмах;

• використання можливостей світового ринку для структурної перебудови національного господарства;

• перетворення зовнішньоекономічної сфери в активний фактор динамічного та високоефективного економічного зростання.

       На відміну від раніше діючої системи державного адміністрування у зовнішній економічній сфері сьогодні повинен забезпечуватися абсолютний пріоритет товарно-грошових, тобто економічних важелів у регулюванні даної сфери діяльності. Саме вони в країнах з ринковою економікою є основними елементами механізму управління господарською діяльністю як на національному, так і на міжнародному рівнях. Тому при розробці нового механізму зовнішньоекономічних зв'язків необхідно відмовитися! від старої методологічної основи регулювання цих процесів.

       В основу функціонування механізму зовнішньоекономічної діяльності повинні бути покладені принципи демократизації, демонополізації зовнішніх економічних зв'язків, які передбачають максимальне скорочення адміністративних обмежень на експорт імпорт, підвищення ролі митного та валютного регулювання народних господарських зв'язків, надання об'єктам зовнішньоекономічної діяльності широкої самостійності згідно з міжнародною практикою.

       Водночас зовнішня економічна політика має відповідати національним інтересам держави, забезпечувати взаємовигідне співробітництво з іноземними партнерами, стимулювати конкуренцію між учасниками зовнішньоекономічної діяльності з метою підвищення якості продукції та послуг на українському ринку. Для створення нового дієвого механізму зовнішньоекономічних зв'язків необхідне вирішення таких основних проблем:

• формування необхідної законодавчої бази;

• створення відповідного економічного середовища;

• розвиток інституційних структур, що регулюють зовнішньоекономічні зв'язки.

Важливою передумовою і водночас необхідною основою находження та поглиблення економічного співробітництва із зарубіжними партнерами є розвиток правової бази для такого співробітництва. Світова практика свідчить про те, що у міру інтенсифікації міжнародних господарських зв'язків, якісного та кількісного їх зростання надзвичайно ускладнюється характер взаємовідносин між учасниками. А це потребує чіткого правового регулювання як на національному, так і міжнародному рівні.

       Важливими елементами механізму зовнішньоекономічної діяльності в умовах розвитку ринкової системи господарювання є валютна, податкова, кредитна, депозитна, цінова і митно-тарифна політика. Ключовим елементом механізму зовнішньоекономічних зв'язків є валютна політика, за допомогою якої здійснюється політика держави та центрального банку на платіжний баланс, ватний курс та конкурентоздатність національного виробництва.

Одним з факторів підвищення ділової активності як серед національних товаровиробників і експортерів, так і серед зарубіжних інвесторів є формування сучасної податкової системи на експортно-імпортні операції та прибуток спільних підприємств.

       Дуже важливим інструментом державного впливу на зовнішні економічні зв'язки є кредити та субсидії. Кредитування експорт-імпортних операцій, великих будівельних проектів є невід'ємною частиною міжнародної ділової практики, що прискорює процес кругообігу капіталу.

Складовою частиною механізму зовнішньої економічної діяльності є митна політика держави, покликана передусім виконувати функцію захисту внутрішнього ринку. Митна політика України повинна передбачати укладання митних союзів із заінтересованими країнами, що посилять їх взаємну довіру, приведе їхню митну політику до узгодженості.

       Ставши на шлях лібералізації зовнішніх економічних зв’язків та побудови відкритої економічної системи, Україна постійно відчуватиме зростаючий вплив тенденцій світового розвитку свої внутрішні господарські процеси.

    

   2.3. Характеристика складових територіального поділу праці  та їх аналіз

       Стан ресурсного самозабезпечення України і розвиток її експортного потенціалу, подальша інтеграція економіки України у світове господарство, її ефективність великою мірою залежать від наявних трудових ресурсів країни, які є основним елементом економічного потенціалу.

       Слід провести аналіз показників промисловості за 2006-2008 рр. для чіткої характеристики стану виробничих процесів в Україні.

      У промисловості обсяги виробництва у 2006р. порівняно з 2007р. зросли на 4%, тоді як у 2008р. в порівнянні з 2007р. впали на 13,3%, що свідчить про скорочення промислового виробництва.

      Обсяги виробництва у добувній промисловості у 2006р. порівняно з 2007р. впали на 3,1%, а у 2008р. у відношенні до 2007р. - на 5,1%. Таким чином спостерігаємо негативну тенденцію до скорочення виробництва у добувній галузі промисловості.

      Переробна промисловість також характеризується зниженням обсягів виробництва за період 2007-2008 рр. у порівнянні з 2006-2007рр. Таку ж ситуацію ми спостерігаємо у легкій, хімічній та нафтохімічній промисловості та машинобудуванні.

      Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів і виробництво та розподілення електроенергії, газу та води характеризується тяжінням до спаду обсягів виробництва.

      Таким чином спостерігаємо негативну ситуацію у промисловому виробництві, що характеризується спадом обсягів виробництва у всіх галузях протягом 2007-2008рр. (див. Додаток В)

Протягом 2006-2007рр. спостерігаємо зростання обсягів експорту послуг на 1533345,4 тис. дол. США (20,43%), тоді як обсяги імпорту за цей період зросли на 1261223,7 тис. дол. США (33,91%). Тобто за 2006-2007рр. спостерігаємо позитивну тенденцію до зміни обсягів експортованих та імпортованих послуг.

                                                                                                                      Таблиця 2.

Експорт-імпорт послуг з країнами світу протягом 2006-2007 років

Показники, тис. дол США	2006	2007	Всього
Експорт	7505520,8	9038866,2	25583253,2
Імпорт	3719398,2	4980621,9	13680642

  

       За період 2006-2007рр. спостерігаємо зростання обсягів експорту та імпорту товарів відповідно на 10928,1 тис. дол. США і 15579,4 тис. дол. США, тоді як обсяги експортованих та імпортованих товарів за період 2007-2008рр. зросли відповідно на 17658,3 тис. дол. США та 24917,3 тис. дол. США. Тобто спостерігається тенденція ресурсозалежності України від зовнішніх постачальників.

 

 

                                                                                                                       Таблиця 3.