Суть та функція грошей

-Всі форми грошей, включаючи металеві гроші, позбавлені внутрішньої вартості;

-Вартість будь-яких форм  грошей і рівень товарних цін за висять від кількості грошей в обігу: зі збільшенням кількості грошей їх вартість зменшується, а ціни на товари зростають, і навпаки;

-Головною функцією грошей є функція засобу обігу;

-Гроші виконують лише  посередницьку роль в економіці  і не надають помітного самостійного  впливу на відтворення. Це пов'язано з тим, що збільшення кількості грошей в обігу призводить до пропорційного збільшення абсолютного рівня цін і ніяк не впливає на відносні ціни, тобто на мінові пропорції при обміні товарів.

Сучасний грошовий оборот можна представити як рух грошей в готівковій та безготівковій формах, виконання ними функцій засобів обігу і платежу. Для підтримки рівноваги в ринковій економіці, збалансованості між попитом і пропозицією важливу роль відіграє не тільки грошова маса, а й її структура і активність. Структура грошової маси визначається співвідношенням між її агрегатами, частка готівки, безготівкових розрахунків і кредитних грошей (цінні папери, що замінюють гроші).

Розглядаючи сучасну структуру  грошової маси, що знаходиться в  обороті, можна сказати, що основна  її частина припадає на кредитні гроші. Кредитні гроші представляють собою  продукт подальшого розвитку і ускладнення  взаємозв'язків між товаровиробниками.

Електронні гроші - це замінники  реальних повноцінних грошей, які  існують у вигляді електронних  записів у спеціальних пристроях. Переведення грошових сум по рахунках у банках проводяться автоматично за допомогою комп'ютерних систем та за безпосереднім розпорядженням власника.

Власникам електронних грошей гарантується право постійно контролювати стан своїх розрахунків, а також  надається можливість переказувати електронні гроші в іншу форму  або цінність.

Розвиток середовища для  використання електронних грошей йде  високими темпами в усіх високорозвинених країнах світу. Україна також не є винятком.

Історія розвитку електронних  грошей та їх обігу бере початок  в Україні з 70-х років, коли були введені в експлуатацію обчислювальні  центри для автоматизованого бухгалтерського  обліку в установах Держбанку СРСР. Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 30 вересня 1960 Госбанку і Державному комітету автоматизації і машинобудування було доручено документація для впровадження системи автоматизації банківських операцій в установах банків Москви починаючи з 1963 року. З цього часу починається процес автоматизації бухобліку в банках і на підприємствах, створюються машинно-розрахункові станції, а далі - обчислювальні центри. Але з початку 80-х років стало очевидним, що коштів по удосконаленню бухгалтерського обліку недостатньо, щоб впровадити прогресивні технології в сфері грошового обороту.

На початок 90-х років  в Україні була Зароджуючись дворівнева банківська система, з'явилися комерційні та кооперативні банки. Але технології проведення операцій в них не відповідала сучасним вимогам, особливо в сфері грошового обігу, розрахунків і платежів. Розрахунки між клієнтами проводилися за допомогою паперових документів, іноді це тривало три тижні, іноді більше місяця (термін проходження поштових авізо становив від 7 до 20 днів).

Враховуючи важливість цієї проблеми, Національний Банк України  в 1992 році розробив Концепцію електронного грошового обігу в Україні, яка  розглядалася усіма банками та була затверджена Правлінням НБУ.

Першочерговим завданням  першого етапу реалізації зазначеної концепції була визначена розробка і впровадження системи електронних  міжбанківських розрахунків, а на другому етапі повинна була запрацювати система розрахунків населення з використанням пластикових карток. Розробку системи міжбанківських розрахунків, яка називається "Системою електронних платежів", або СЕП, проводив Національний банк України. Зараз СЕП має багаторівневу (до 10 рівнів) захист від несанкціонованих вторгнень, що забезпечує надійність платежів і грошового обороту. Перевірку на якість пройшла система міжбанківських електронних розрахунків в період проведення грошової реформи в Україні (з 2 по 16 вересня 1996 року).

Завдяки СЕП було забезпечено  проведення реформи в короткі  терміни і оперативно впроваджено  в обіг нову грошову одиницю - гривню. СЕП у середньому за один день під час грошової реформи оброблялося платежів на загальну суму 4,0 - 4,5 млрд. грн, тоді як в звичайний день ця сума становила 1,5 - 2 млрд. грн. У деякі дні реформи грошова одиниця проходила через СЕП 11 оборотів, при середньому показнику - 4,0 - 4,5 оборотів за день.

Вже понад 7 років система електронних платежів успішно виконує покладені на неї функції вітчизняної платіжної системи. Протягом цього часу спостерігається тенденція зростання загального обсягу платежів.

гроші є продуктом цивілізації. Вони виникають з появою товарообміну і як похідні від обміну. Роль грошей зводиться до функції посередника обміну. При значній різноманітності теоретичних і практичних відповідей на запитання, що таке гроші, всі сходяться в одному: гроші надзвичайно полегшують обмін товарів і платежі в суспільстві, заснованому на поділі праці. Поява грошей у таких умовах - суспільна необхідність. Характеризуючи основні напрями розвитку західної де ніжною теорії, зазвичай виділяють металлистическая, номиналистическую і кількісну теорії грошей.

Основні положення металлистическая теорії грошей зводяться до наступного:

-Гроші тотожні товарах,  а грошовий обіг - товарного обміну;

-Грошима є тільки благородні  метали, а золото і срібло є  грошима за своєю природою, в силу притаманних їм природних властивостей;

-Гроші - це технічне  знаряддя обміну;

-Вартість грошей виступає  природною властивістю дорогоцінних металів;

-Металеві гроші виконують  три основні функції: міри вартості, утворення скарбів та світових грошей. Функція освіти заощадження дозволяє раз межувати дійсні гроші та грошові знаки, які є сурогатами грошей, так як цю функцію можуть виконувати лише металеві гроші (золото і срібло).

Причиною появи номиналистическим  поглядів став перехід від використання злитків дорогоцінних металів до обігу монет, які приймалися при обміні не за вагою, а за номіналом.

Основні положення номіналістичної  теорії:

-Будь-які гроші - металеві, паперові та кредитні - являють собою лише умовні номінальні знаки, позбавлені внутрішньої вартості.

-Купівельна сила грошей, виражена в індексах цін, встановлюється  державою і регулюється їх кількістю в обігу;

-Основною функцією грошей є функція засобу обігу, в якій гроші виступають лише як посередник при обміні товарів, технічне знаряддя обміну. У зв'язку з цим роль грошей можуть виконувати будь-які їх форми - металеві гроші, неповноцінні монети, паперові та кредитні грошові знаки;

-Ціна і вартість товарів тотожні. Гроші, будучи абстрактними рахунковими одиницями, виконують не економічну функцію міри вартості, а технічну функцію масштабу цін.

Таким чином, прихильники  номіналістичної теорії зводять  сутність грошей до ідеального масштабу цін, показниками мінових пропорцій, заперечуючи тим самим їх роль загального еквівалента у вимірі вартості обмінюваних товарів.

Згідно з кількісною теорією  величина вартості грошей знаходиться  в зворотній залежності від їх кількості, тобто чим більше грошей в обігу, тим менше їх вартість Основні положення класичної кількісної теорії:

-Всі форми грошей, включаючи металеві гроші, позбавлені внутрішньої вартості;

-Вартість будь-яких форм  грошей і рівень товарних цін за висять від кількості грошей в обігу: зі збільшенням кількості грошей їх вартість зменшується, а ціни на товари зростають, і навпаки;

-Головною функцією грошей є функція засобу обігу;

-Гроші виконують лише  посередницьку роль в економіці  і не надають помітного самостійного  впливу на відтворення. Це пов'язано з тим, що збільшення кількості грошей в обігу призводить до пропорційного збільшення абсолютного рівня цін і ніяк не впливає на відносні ціни, тобто на мінові пропорції при обміні товарів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Економіка України: стратегія  і політика довгострокового розвитку / За ред. В. М. Гейця. - К.: Ін-ст. екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. - 1008 с.

2. Економічна енциклопедія: У 3 т, / Редкол.: ...С. В. Мочерний (відп. ред) та ін. - К,: ВЦ -Академія". 2000-2002.

3. Економічний словник-довідник / За ред. С. В. Мочерного. - К.: Феміна. 1995. - 368 с

4. Жбанкова И. И. Философские  принципы в научном познании. - Минск, 1974.

5. ЗагородніЙ А. Г., Вознюк  Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий  словник. - К,: -Знання-. 2000. - 587 С

6. Задоя А. А., Петруня  Ю. Е. Основы экономической  теории. - М.: "Рубари", 2000. - 479 с

7. Иноземцев В. Л. За  пределами экономического общества. - М., 1998.

8. Иноземцев В. Л. К  теории постэкономической общественной  информации. - М., 1995.

9. Исследования по общей  теории систем. - М„ 1969.

10. Історія економічних  учень / За ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко. - К.: КНЕУ, 1999. - 564 с

11. Історія економічної  думки. - К.: Фенікс, 1996. - 412 с.

12. Канторович Л. В. Оптимальные  решения в экономике. - М.: Наука, 1972.

13. Кейнс Дж. М. Избранные  произведения. - М.: Экономика. 1993.

14. Ковальчук В., Сарай  М. Економічна думка минулого  і сьогодення: