Дискусія, полеміка та диспут як різновиди суперечки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У нашому світі, щоб домогтися успіху потрібно вміти  
доводити людям свої ідеї і відстоювати їх, для цього нам нерідко доводиться вступати в суперечку, а вміння сперечатися це мистецтво і володіння мистецтвомспору є великим плюсом кожної людини. 

Значення суперечки в житті  людини досить велике, оскільки вона є  важливим елементом міжособистісного спілкування та взаємодії людей, а також невід'ємним етапом процедури  прийняття будь-яких рішень, які зачіпають людські інтереси.

Будь-яка суперечка передбачає зіткнення думок або позицій. Кожна сторона активно відстоює свою власну точку зору і намагається  розкритикувати точку зору супротивника. Якщо немає такого зіткнення думок, то немає і самого спору, а є якась інша форма комунікації. Так, наприклад, проповідь, молитва, лекція, доповідь не є суперечками. Якщо аргументація з приводу якогось питання спрямована на людей, які нейтрально або позитивно (тобто некритично) ставляться до неї, то немає ніяких підстав вважати цю комунікативну ситуацію суперечкою.

У зв'язку з цим  ситуацію суперечки  можна розглядати як одну з абсолютно природних форм міжособистісного спілкування. Можна впевнено стверджувати , що повна єдність точок зору , абсолютний збіг позицій, думок , поглядів у різних людей або різних соціальних груп неможливо. Це переконання представлено в культурі багатьох народів. Наприклад , в Японії протягом багатьох століть вважають , що , коли людина вимовляє щось , він тим самим мимоволі підкреслює , що його думка відрізняється від думки співрозмовника . Саме тому він і висловлює його, у той час як якщо люди думають однаково , ним , ймовірно, слід мовчати.

Вступаючи в спілкування , його учасникам  слід відразу погодитися з тим , що їх точки зору в чомусь можуть розходитися один з одним. І природно , суперечка припускає наявність хоча б мінімальної свободи думок . Багатьом людям буває важко прийняти , що різні погляди з певного питання можуть бути не тільки рівноправними , але і однаково вірними ..

На практиці основні проблеми виникають у того учасника спору , який активно висловлює свою позицію. Саме йому доводиться стикатися з будь-якими сумнівами і запереченнями , в яких опонент відчуває себе необмеженим. Тому ініціатору активної позиції необхідно з самого початку для себе точно знати , чи достатньо твердо стоїть він на своїй точці зору і наскільки він готовий її відстоювати та обгрунтовувати . У цьому полягає одна з базових правил конструктивної суперечки : кожен , хто висловлює певну позицію , повинен , якщо це буде потрібно , бути готовим її захистити , оскільки інакше в суперечках спостерігалася б ситуація , коли кожен сам вирішував би , захищати чи йому свою позицію від критики співрозмовників чи ні.

 Є , однак , два винятки з цього правила . Перше полягає в тому , що учасниками спору повинно бути відразу погоджено відсутність необхідності ще раз доводити одну і ту ж позицію , якщо вона вже була переконливо доведена в діалозі з тим же опонентом при тих же умовах або при тому ж співвідношенні дискусійних ролей. Інакше такий спір може тривати нескінченно .

Друге виключення з наведеного правила  припускає , що немає необхідності (часто  немає і самої можливості ) відстоювати  свою позицію , якщо антагоніст не визнає початкові умови або не дотримується загальні правила діалогу в суперечці . Якщо з самого початку стає ясно , що порушення правил спору одним з учасників не дозволяє досягти бажаного взаєморозуміння , це означає , що суперечка конструктивно дозволений не буде, тому і продовжувати його безглуздо.

У даній роботі ми опишемо такі види суперечок як: полеміка, дискусія ,диспут та інші.

Вивітимо правила різних видів  суперечок,та запропонуємо план їх проведення.

 

Розділ 1.Поняття суперечки.

Поняття суперечки

 

 

Суперечку можна визначити як процес обміну протилежними думками.

 
 
Отже, суперечка — це комунікативна  ситуація, де наявне активне ставлення  до позиції співрозмовника, що виражається в її критичній оцінці.

 
 
Пропонент — це той, хто висуває, обстоює деяку тезу.Без пропонента не може бути ані спору, ані аргументатив-ного процесу, оскільки спірні питання не виникають самі собою, вони повинні бути кимось сформульовані і поставлені  на  обговорення.   Пропонент  може  висловлювати власну думку або представляти колективну позицію з того чи іншого питання.

 
Опонент — другий обов'язковий учасник  суперечки. Це той, хто заперечує, піддає сумніву істинність або слушність тези, яку висунув пропонент. Опонент може бути безпосередньо присутнім і особисто брати участь у спорі. Але може бути й така ситуація, коли опонент безпосередньо не бере участі в аргументативному процесі. 
  
Аудиторія — третій, колективний суб'єкт суперечки. Це не пасивна маса людей, а колектив, який має свої переконання, свої позиції, точки зору з приводу питання, що обговорюється. Вона є основним об'єктом аргументативно-го впливу в спорі.

 
Можна виділити декілька класифікацій суперечок. По-перше, суперечка за формою може бути дискусією, полемікою, диспутом або дебатами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Поняття дискусії

Поняття дискусії

 

Дискусія - це найбільш загальне поняття порівняно з іншими дiалогiчними методам.

 Дискусія (від лат. discussio — дослідження, розгляд) — це публічна суперечка, мета якої полягає у з'ясуванні й порівнянні різних точок зору, у знаходженні правильного рішення спірного питання. Дискусію можна також кваліфікувати як своєрідний спосіб пізнання. Вона дозволяє краще зрозуміти те, що не є достатньо чітким і зрозумілим. Навіть якщо учасники дискусії не приходять до спільного висновку, все ж таки взаєморозуміння між протилежними сторонами посилюється. Безпосередня мета дискусії — це досягення консенсусу між учасниками суперечки стосовно проблеми, що обговорюється. У зв'язку з цим застосування некоректних прийомів, спрямованих на обдурювання співрозмовника, в такій суперечці заборонене. У протилежному випадку дискусія може припинитися і виникне конфліктна ситуація.

Чотири важливі характеристики дискусії:

По-перше, дискусія - не внутрiшнiй діалог, а зовнiшнiй, відкритий.

По-друге, предметом дискусії не може бути другорядне, випадкове для даної аудиторії питання, воно має бути проблемним, важливим у даній ситуації й водночас викликати неоднозначні думки та пропозиції.

По-третє, справжня дискусія - це не суперечка, не з'ясовування стосунків, вона передбачає об'єктивне й доброзичливе обговорення питання з обов'язковою повагою як до своїх прихильників, так i до опонентів, з опорою на особистiсно-дiалогiчний стиль спілкування. Тому за результатами дискусії не може бути переможців i переможених.

По-четверте, дискусія як метод вирішення  проблеми включає конструктивність, тобто спрямованість на певний позитивний результат, на просування у вирiшеннi спірного питання.

Полеміка, хоча й подібна до дискусії, але вiдрiзняється від неї своєю  метою i засобами її досягнення.

Основні правила дискусії.

1. Всі відкрито висловлюють свої  думки.

2. Всі точки зору повинні поважатися.

3. Слухайте інших не перебиваючи.

4. Не говоріть занадто довго  та занадто часто.

5. Водночас говорить лише одна  особа.

6. Дотримуйтесь позитивних ідей  та стосунків.

7. Не критикуйте себе та інших.

8. Незгоди й конфлікти відносно  ідей не повинні бути направлені  на конкретну особу.

Примітки:

1. Дуже важливо, щоб всі погодились  з кожним пунктом правил, «ратифікували»  їх. Це дозволить далі посилатися  на ці правила як на «закон поведінки» під час дискусій.

2. Зауваження щодо порушень не  повинні бути брутальними або  образливими. Можуть бути застосовані будь-які форми.

3. Перелік правил не є сталим  і непорушним. Учасники можуть  змінювати та доповнювати його. Але важливо написати його разом. Це спочатку створить атмосферу спільних зусиль, а не накинутих настанов.

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Форми організації дискусії.

Форми організації дискусії

Існують такі основні форми організації  дискусії:

«Дерево рішень» (метод усіх можливих варіантів). Суть методу і його мета:

Ця методика застосовується при  аналізі ситуацій і допомагає  досягнути повного розуміння причин, які призвели до прийняття того чи іншого важливого рішення в минулому.

Учасники дискусії розуміють механізм прийняття складних рішень, а викладач з великою точністю заносить у колонки переваги і недоліки кожного з них. В ході обговорення учасники дискусії заповнюють таблицю.

Методика проведення обговорення:

1. Ведучий (головуючий) ставить  задачу для обговорення.

2. Учасникам надається основна  інформація по проблемі, історичні факти, дати, події тощо (це може бути частиною домашнього завдання).

3. Ведучий (головуючий) ділить колектив  на групи по 4-6 чоловік. Кожній  групі роздаються таблиці та  яскраві фломастери. Визначається  час на виконання завдання (10-15 хв.).

4. Учасники дискусії заповнюють  таблицю й приймають рішення  по проблемі.

5. Представники кожної групи  розповідають про результати. Викладач  може порівняти отримані результати, відповісти на питання учасники дискусіїв.

Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу. Суть методу і його мета:

Ця форма дискусії сполучає в  собі переваги лекції і дискусії в  групі. Група з 3-5 чоловік веде дискусію на зарання обрану тему в присутності аудиторії. Глядачі вступають в обговорення пізніше: вони висловлюють свою думку або задають питання учасникам бесіди.

Ток-шоу дає можливість чітко  виразити різні точки зору за заданою  темою, але для цього основні учасники обговорення повинні бути добре підготовлені. У всіх рівні умови - 3-5 хвилин. Ведучий повинен слідкувати, щоб учасники не відхилялись від заданої теми. Ток-шоу добре проводити спареними уроками (1,5 год.)

Методика проведення дискусії:

1. Ведучий визначає тему, запрошує  основних учасників, виробляє  основні правила проведення дискусії, регламент виступів.

2. Учасників дискусії потрібно  розсадити так, щоб «глядачі»  були навколо стола основних діючих осіб.

3. Ведучий починає дискусію: представляє основних учасників і об'являє тему.

4. Першими виступають основні  учасники (20 хв.), після чого ведучий  запрошує «глядачів» прийняти участь у обговоренні.

5. По закінченню дискусії ведучий  підводить підсумки, дає короткий аналіз висловлювань основних учасників.

Дискусія «Мозковий штурм». Суть методу і його мета:

«Мозковий штурм» - це ефективний метод  колективного обговорення, пошук рішення, в якому здійснюються шляхом вільного висловлювання думки всіх учасників.

Принцип «мозкового штурму» простий. Ви збираєте групу учасники дискусії, ставите їм задачу і просите всіх учасників висловити свої думки з приводу рішення цієї задачі: ніхто не має права висловити на цьому етапі свої думки про ідеї інших або давати їм оцінку.

Всі декілька хвилин можна отримати велику кількість ідей, які служитимуть основою для вироблення найбільш розумного рішення.

«Мозковий штурм» можна вважати  вдалим, якщо висловлені під час I етапу 5 або 6 ідей служитимуть основою  для рішення проблеми.

Методика проведення дискусії:

1. Ведучий ставить перед учасниками  «мозкового штурму» задачу і  розповідає про його правила:

· мета «штурму» - запропонувати найбільшу  кількість варіантів рішення  задачі;

· примусьте працювати свою уяву; не відкидайте ніяку ідею лише тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;

· розвивайте ідеї інших учасників;

· не намагайтеся дати оцінку запропонованим ідеям - цим ви займетесь трохи пізніше.

2. Ведучий призначає секретаря,  який буде записувати всі ідеї, що виникають, слідкувати за тим, щоб не порушувались правила, при необхідності втручатися. Перший етап триває до тих пір, доки з'являються нові ідеї.

3. Ведучий об'являє коротку перерву,  щоб учасники налаштувались на  критичний лад мислення. Починається  II етап. Тепер учасники «мозкового штурму» згруповують і розвивають ідеї, висловлені в ході I етапу (список ідей можна надрукувати і роздати або вивісити на дощі). Проаналізувати і вибрати ті ідеї, які можуть допомогти знайти відповіді на поставлені питання, учасники приходять до рішення.

4. Ведучий підводить підсумок  дискусії. Якщо «мозковий штурм»  не приніс потрібного результату, слід обговорити причини невдачі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 4. Полеміка.

 Полеміка

Полеміка (вiд давньогрецького polemikos - войовничий, ворожий) - один з найпоширеніших різновидів публічної суперечки, для якої характерні протистояння, конфронтація, протиборство сторін; форма протиставлення принципово різних думок, ідей, точок зору. Якщо учасники дискусії, відстоюючи протилежні думки, прагнуть зблизити свої позиції, знайти спільне рішення, зрештою встановити істину, то метою полеміки є перемога над супротивником, захист своєї власної точки зору. Учасник полеміки вдається до тих засобів, які вважає найефективнішими, не рахуючись з тим, прийняті вони для інших чи ні. Не випадково протилежна сторона в полеміці називається не опонентом(як у дискусії), а супротивником. Якщо результатом дискусії є синтез пропонованих думок, то результатом полеміки є перемога однієї точки зору над іншою, в іншому разі вона закінчується безрезультатно. В житті нерідко дискусія стає такою бурхливою, що переростає в полеміку, якщо її учасники не доходять консенсусу.