Мовний етикет

Привертання уваги адресата досягається  через тактику структурування дискурсу, задля чого використовуються мовні  засоби лінеарності (first (of all); first and foremost; finally тощо). Адресант намагається зацікавити читача за допомогою використання низки емоційно-експресивних мовних одиниць типу surely; certainly; indeed, it should be noted, які можуть передувати запереченню, додаючи йому некатегоричносгі, а також через уживання мовних засобів передачі іронії, гумору, наведення метафор, алюзій, доречне цитування, вдале використання візуально-риторичних засобів.

Полегшення декодування інформації досягається за допомогою вживання ряду мовних засобів лінеарності, аналогій, візуально-риторичних елементів, що використовуються в тактиках структурування тексту (first we discuss three points, namely...;to clarify; as previously noted, likewise тощо) та компресії інформації (a soundbite summary; a final word). Такі етикетні елементи сучасної англо-американської наукової праці, як подяки і присвяти надають певну додаткову інформацію щодо процесу створення праці, осіб, причетних до нього.

Важливою ознакою англо-американської  наукової прози є поєднання та комбінування різних стратегій і  тактик .

 

 

РОЗДІЛ IV. СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕТИКЕТУ В АНГЛО-

                      АМЕРИКАНСЬКОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ

Призначення тої чи іншої  форми суспільної свідомості й фиду діяльності (а значить – й сфери  спілкування), їх специфіка... зумовлюють специфіку визначаємих нами закономірностей  функціонування в них мовних засобів та їх мовленнєву організацію[11,с.61].

Серед мовних способів вираження  етикету в писемному науковому  дискурсі слід зазначити, передусім, використання засобів некатегоричної номінації, до яких належать індикатори хеджінгу (hedging/hedge(s)/hedging devices; downtoners; shields; adaptors; rounders; compromisers; diminishers; weakeners: detensifiers; fuzzines; vague language). Використання різно-манітних форматорів зниженої категоричності стосується певних обмежень, застережень, некатегоричності, сумніву, вагань (хезитаціі) тощо і є нормою сучасної англо-американської наукової комунікації в цілому. Зменшення автором впевненості в істинності пропозиції пов'язане й з особливостями формування наукової картини світу, поняттям про відносний характер істини. У лінгвістичному розумінні, хеджування може розглядатись як важлива комунікативна макростратегія. Можна вважати, що хеджування - це певний засіб подолання опору текстовому вторгненню. Характерною рисою англо-американської наукової традиції є вживання значної кількості мовних засобів вираження хеджінгу (типу possibly, sort of), передусім, з метою послаблення категоричності, модуляцій категоричності та некатегоричності через те, що в науковому середовищі зазвичай не абсолютизують отримані результати, а отже, використання мовних засобів хеджінгу у сфері наукової комунікації має певне соціальне навантаження.

Ми відносимо до індикаторів  хеджінгу такі: мовні засоби апроксимації, епістемічної модальності, деперсоналізації, поступки та протиставлення, некатегоричного  заперечення. Їх уживання зумовлене низкою прагматичних факторів, а саме:

• потребою уникнення  загрози втратити "обличчя" членами  дискурсивної спільноти;

• необхідністю передачі наукової неточності (як своєрідної точності), так званої "precision in vagueness";

• відсутністю достатньої кількості даних;

• переданням ступеня  впевненості в істинності пропозиції, гіпотетичних передбачень;

• намаганням уникнути зайвої деталізації, яка, на думку автора є  неістотною;

• неможливістю отримання  абсолютної істини;

• відсутністю необхідності у точних даних (у випадку, коли для розуміння процесу, явища тощо досить знати лише приблизний діапазон);

• особливостями передання  авторського ставлення;

• специфікою висловлення  критики;

• намаганням виявити  солідарність з адресатом;

• бажанням уникнути критики опонентів;

• етикетною необхідністю надання  місця для альтернативних поглядів.

Науковому дискурсу, який  позбавлений  догматизму, притаманне намагання уникнути "hard and fast lines'", своєрідне балансування між "так" і "ні", поєднання категоричності та некатегоричності.

Апроксиматори як прагматичні  оператори етикетизації використовуються здебільшого для передачі приблизних значень, зумовлених неможливістю отримання  абсолютно точних даних, відсутнісію  необхідності у таких даних, кваліфікацією валідності даних та істинності ідеаційного змісту дискурсу, висловленням авторського ставлення.

В англо-американському науковому  дискурсі вживаються етикетні апроксиматори  кількості (in many cases; for the most part; some; many; certain; approximate(ly); primarily; essentially; an increasing number; practically; essentially; an increasing number; practically/ virtually/ almost/ nearly/ around/ about тощо), апроксиматори-генералізатори (chief(ly); main(ly); not solely), апроксиматори-рестриктори (in a way; in a sense; in some cases; to a certain degree/extent; in principle), апроксиматори якості (some kind/sort of; somewhat; rough(ly); so to say/speak), темпоральні (for some time),  локативні (someplace), гіпотетичні (at least; as far as we know/can tell; for all we know), "дипломатичні" апроксиматори (both yes and no; to a grater or lesser extent; more or less; somehow; “middle-of the road'' estimate).

Апроксиматори здатні привертати увагу  адресата, передавати некатегоричне імовірне припущення, надавати приблизну дефініцію (basically, Xmay be defined as...; X is sometimes called ...), зменшувати упевненість адресанта в істинності висловлювання (to the author's knowledge), імплікувати альтернативність (primarily but not exclusively; an interim technology), позначати приблизні параметри та певні рамки, в межах яких може відбуватися процес (in a sense; marginally, more in...), зменшувати категоричність висловлювань, передусім, коли йдеться про думку, яка не збігається з усталеними поглядами, передавати порівняння, застереження, стриману оцінку предмета, явища тощо (somewhat ambiguous), "дипломатично" передавати значення "і так, і ні" (something in-between), створювати "ефект об'єктивності" (some commentators), пом'якшувати констатацію невдачі (scientists have sometimes failed to...). Привертання уваги адресата максимізусгься через уживання апроксиматорів у сполученні з маркерами емфази (even a cursory glance; well over a decade).

Деперсоналізація в англо-американському науковому дискурсі виконує важливі  етикетні функції. За допомогою використання ряду деперсоналізованих зворотів досягається "зменшення" впливу на адресата через створення ефекту максимальної об'єктивності дослідження (one can note), а також вияв солідарності з адресатом (a classic way; it is often said), імплікація альтернативності (it could be concluded), привертання уваги адресата, насамперед, завдяки ініціальній позиції зазначених мовних одиниць.

Поступці та протиставленню в науковому дискурсі властивий  значний етикетний потенціал. Мовні  одиниці типу in (sharp) contrast; (yet) conversely; on the other hand: but, особливо в ініціальній позиції, виконують функцію атракції уваги читача до певних фрагментів тексту. Особливості позиційного розташування конекторів поступки і протиставлення в науковому дискурсі зумовлюються:

1. необхідністю привертання уваги адресата до принципово важливих відмінностей, про які йдеться в тексті, або моментів, які ще не розглядалися (ініціальна позиція);
2. необхідністю специфічного протиставлення, деталізації або наведення додаткової інформації, структурування інформаційного потоку тексту (медіальна позиція);
3. поданням додаткової інформації, роздумів автора, відхиленням від теми (фінальна або ініціальна позиція), що додає науковій прозі певної розмовності та невимушеності.

За допомогою риторичних прийомів апофасис та антиагога, засобами реалізації яких є згадані мовні  одиниці, імллікуються: альтернативність, "зменшення" впливу на адресата за допомогою некатегоричного переконання  через удаване заперечення, модуляції  категоричності та некатегоричності висловлювань, зменшення негативних моментів, згода з адресатом, атракція його уваги.

В англо-американській  науковій прозі особлива роль належить некатегоричниму запереченню як засобу етикетизації цього виду дискурсу. В етикетному плані привертає увагу поліпрагматична модель yes... but.... котра може використовуватися для зменшеним негативних моментів, коли спочатку зазначається позитивний, а потім – негативний момент та обережне заперечення. Науковому дискурсу властиве заперечення, яке супроводжується попередньою чи наступною аргументацією-поясненням, що експлікується через вживання конекторів типу since; in that; due to; because of або імплікується. Індикатори незавершеності дії (not) yet / (not) with the data at hand; presently позначають некатегоричне заперечення лише на поточний момент, але не на майбутнє. В англо-американському науковому дискурсі з метою зменшення категоричності заперечення вживається риторична фігура апофасис, яка стосується передбачення можливих заперечень, причому адресант умисно вигадує імовірне заперечення задля того, щоб виявити готовність до відповіді на можливі зауваження та подальшого діалогу з адресатом:

It might seem/appear/be anticipated (at first)                      but/however (if)

At first glance/initially/On the surface/It is tempting    ...   in reality / in actuality

Ideally/In the ideal situation                                                 in practice

Under ideal circumstances                                                    in the real world

In the ideal (реrfect) world                                                   realistically

Найменш категоричним і “дипломатичним” варіантом цього прийому є удавана згода-стратегія вияву солідарності з адресатом [7, с.16].

Некатегоричне заперечення  в англо-американській науковій прозі індикується й через мовні засоби передачі умовного способу (І wish I could say otherwise). У такий спосіб позначається вірогідна ймовірність перебігу майбутніх подій, існування явищ, які можливі лише за певних умов, висловлюється застереження, а також індикується обмеження реалізації дії в майбутньому.

Характерними випадками  некатегоричного заперечення є  використання мовних одиниць unfortunately/alas, які передують зазначення неможливості. Некатегоричне заперечення передається і за допомогою евфемізмів типу to put it mildly; yet-to-be-specified; an open question; to be compromised; overly optimistic so far.

Етикетизація наукового  дискурсу пов'язана з уживанням  засобів вираження епістемічної модальності, які зменшують загальну категоричність висловлювання. Засоби вираження деонтичної та волюнтативної модальності також мають певний етикетний потенціал. Окрім цього, в англо-американському науковому дискурсі важливу роль в етикетному плані відіграють засоби вираження оцінної, а також умовної модальності.

Епістемічні засоби –  як риторичні – використовуються для передачі хеджування, для модуляцій  категоричності та некатегоричності висловлювань, а також задля атракції уваги  адресата, передусім, коли згадані засоби розташовані в ініціальній позиції. Засоби вираження епістемічної модальності можуть передавати певний ступінь впевненості автора в істинності висловлювання та залучати елементи авторського ставлення до неї. До засобів вираження епістемічної модальності у мові науки належать дієслова (surmise; suggest; indicate тощо), модальні (діє)слова та їх еквіваленти (may; might; be going to та інші), а також прислівники (arguably; possibly; tacitly тощо), іменники (feeling; sign; scenario та інші), прикметники (probable; tentative; putative тощо), числівник one, неозначений артикль а, деякі випадки вживання нульового артикля.

При передачі альтернативності основний акцент робиться на індикації  можливості існування вибору. У такому випадку зазначається вибір певного  підходу з низки потенційно можливих, імплїкується порівняння з іншими підходами. Засоби вираження епістемічної модальності можуть уживатися з метою пояснення, при  підсумовуванні (probably because...; X might be attributed to...; Ymay be explained by... ; it could/may be concluded...), а у сполученні з інтенсифікаторами – задля атракції уваги адресата до важливості явища/процесу тощо (there may even be...).

Етикетний потенціал  волюнтативної модальності в  англо-американському науковому дискурсі полягає у специфічному висловленні  думки, поглядів адресанта – за допомогою  авторського І (І believe/ascertain; let me),  емфатичних мовних одиниць типу І emphasize/insist, через поєднання І з індикаторами зниженої категоричності (І would suggest).

Етикетні функції засобів  деонтичної модальності стосуються можливості вираження ввічливого заохочення до дії у формі некатегоричного наказу. За допомогою таких засобів висловлюється своєрідне "звертання-пропозиція" (Please note...; Let's...). Мовні одиниці типу note that хоча й позначають директивні мовленнєві акти, насправді є атракторами, які привертають увагу до стрижневих моментів тексту. Важливу етикетну функцію виконує і такий засіб вираження волюнтативної модальності, як застереження.

Важливим параметром інтерперсональної етикетизації наукового  дискурсу є оцінка. В англо-американській науковій прозі виділяються позитивні (excellent; innovative тощо), "дипломатичні" (типу challenging; good and bad), стримані негативні (far from being ubiquitous; too... to be... тощо) оцінки. Індикаторами оцінок є апроксимативні одиниці, засоби вираження поступки і протиставлення, епістемічної модальності, емоційно-експресивні номінації, а також деякі маркери посилань, риторичні запитання. Етикетні оцінки можуть виражатися імпліцитно чи експліцитно, бути проспективними або ретроспективними, багатоступеневими та мати як позитивний, так і негативний аксіологічні знаки. Етикетність оцінок наукового дискурсу полягає у постійних модуляціях аксіологічних знаків, своєрідному "балансуванні” між позитивними та негативними оцінками, причому дипломатичні оцінки поєднують позитивну та негативну оцінки одночасно (fifty-fifty; great harm as well as great good; double-edged sword; both positive and negative; it depends; to have the cake and eat it; in part... in part...).

Уживаючи "дипломатичні” апроксиматори, автор може індикувати скромну оцінку свого доробку, намагаючись применшити значення власних передбачень, щоб не видаватися надто нескромним:

І was somehow prophetic.

Дипломатична оцінка в науковому дискурсі є найбільш етикетною, адже вона залишає місце для альтернативних поглядів, підходів до розв'язання проблем тощо. У цілому, англо-американському науковому дискурсу притаманні дискурсивні модуляції оцінок з тяжінням до фінальної позитивної оцінки.

У науковому дискурсі з метою підсилення експресивності вживаються: метафора, яка має яскраво виражені експресивну та атрактивну функції, аналогія, котра полегшує декодування інформації, алюзія, що імплікує обізнаність читача, гумор та іронія, які сприяють пожвавленню дискусії, атракції уваги адресата, персоніфікація (полегшує сприйняття потоку інформації), а також оказіоналізми (типу hard-to-affordware), гра слів , алітерація, асонанс, римування (наприклад, challenge of a change, less mess), що реалізують атрактивну функцію.