Мовний етикет

В англо-американській науковій прозі вживаються два типи запи-тань – риторичні запитання та гіпофори, які є засобами реалізації відповідних риторичних прийомів. На риторичне запитання, на відміну від гіпофори, пряма відповідь не надається, а лише імплікуєгься. Етикетна функція риторичних запитань полягає в атракції уваги адресата через імплікацію некатегоричного заперечення та альтернативності тлумачення. Етикетні функції гіпофори полягають у привертанні уваги до нової для читача інформації, пожвавленні уявної дискусії з метою забезпечення ефективного сприйняття інформації адресатом.

 

 

 ВИСНОВКИ

Розглядаючи проблему вираження етикету  в англо-американському науковому  дискурсі ми пов’язуємо її з поліпшенням  міжкультурної комунікації, підвищенням  ефективності спілкування на науковому рівні. Без вміння розуміти й поважати чужі звичаї неможливо жити в сучасному світі, де спілкування людей всіх країн стає все більш тісним й активним [4,с.25].

В роботі ми визначили  функціонування етикету в англо-американській  науковій прозі, виявили безпосередні засоби його вираження.

Науковий дискурс є  особливим типом інтерперсональної  взаємодїї адресанта й адресата. Важливою етикетною ознакою англо-американського наукового дискурсу є поєднання  та комбінування різних стратегій, які, в свою чергу, складаються з ряду тактик. Вони допомагають переконати адресата в істинності повідомлення за допомогою етикетних засобів.

Стратегія вияву солідарності з адресатом складається з  тактик залучення читача до співпраці, комплімента адресату й виражається  за допомогою звертань-пропозицій, поступки та протиставлення, некатегоричності негації, алюзії, гумору та іронії.

Стратегія привертання  уваги читача реалізується через  тактики структурування дискурсу, уточнення, скромності, наведення додаткової інформації й передається за допомогою таких засобів, як апроксиматори, засоби епістемічної модальності, риторичні запитання, гіпофори, які надають науковому дискурсу особливої виразності.

Стратегія зменшення  впливу на адресата проявляється через  тактики зменшення категоричності, висловлення невпевності, непрямого прохання про дозвіл адресата на дію, обережного прогнозування, зазначення альтернативності й досягається через використання таких засобів етикету в дискурсі, як апроксиматори, засоби передачі епістемічної та волюнта-тивної модальності.

Стратегія вуалювання негативної думки здійснюється за допомогою  тактик уникнення прямого заперечення, поступового зменшення впевненості  в істинності висловлювання, пом’якшення  негативної оцінки, застереження й  використовує етикетний потенціал індикаторів хеджінгу – апроксиматори, засоби вираження некатегоричного заперечення, засоби передачі епістемічної модальності.

Полегшення декодування  інформації реалізується через тактики  компресії та структурування тексту за допомогою нумеративних конекторів, маркерів послідовності, екземпліфікації, уточнення, підсумовування, перефразування.

Таким чином, за допомогою  засобів етикету, забезпечується адекватність сприйняття тексту адресатом й ефективність комунікації. Автори англомовних наукових праць, які не є носіями цієї мови, повинні приділяти велику увагу особливостям етноспецифіки передачі думок на письмі, дотримуватися певних структурно-риторичних моделей англо-американської наукової прози, враховувати етикетні модуляції категоричності та некатегоричності висловлювання, специфіку утворення ланцюжків із мовних засобів етикету.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс// Теория метафоры. – М.: Прогресс, 1990. – С. 15–32

2. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. – М.: Языки русской культуры, 1998. – 896с.

3. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата. – К.:Вища школа, 1993. – 200с.

4. Гольдин В.Е. Речь и этикет. – М.: Просвещение, 1983. – 109с.

5. Динсмор Д. Ментальные пространства с функциональной точки зрения// Язык и интеллект. – М.: Прогресс, 1996. – С.385–410

6. Дубовский Ю.А., Кучер А.В. Функциональное общение на англ.яз.: Учеб.пособие. – К.: Вища школа, 1991. – 311с.

7. Ільченко О.М. Етикетизація англо-американського наукового дискурсу.: Автореф. ...дис.канд.філол.наук: 10.02.04/ Київський національний універ-ситет імені Тараса Шевченка – К., 2002. – 38с.

8. Каган М.С. Жизнь слова в культуре. Опыт системного изучения проблемы// Res Philologica. Филологические исследования. – М.: Наука, 1990. – С.356–370

9. Карабан В.И. Сложные речевые единицы. Прагматика английских асиндетических  полипредикативных образований. – К.: Вища школа,

1989. – 132с.

10. Карасик В.И. Этикет и английский язык.// Ин.яз. в школе. – 1993. – №2. – С.57–60 

11. Кожина М.Н. О речевой системности научного стиля сравнительно с некоторыми другими: Учеб.пособие. – Пермь:1972. – 396с.

12. Колегаева И.М. Текст как единица научной и художественной коммуникации. – Одесса: Изд-во ОГУ, 1991. – 124с.

13. Кубрякова Е.С. Проблемы представления знаний в современной науке и роль лингвистики в решении этих проблем//Язык и структуры представления знаний: Сб.научно-аналитич.обзоров. – М.: Изд-во РАН, институт научной информации по общественным наукам. – 1992. – с.4–38

14. Левицкий А.Э. Функциональные подходы к классификации единиц современного английского языка. – Житомир: АСА, 1998. – 362с.

15. Разинкина Н.М. Международные контакты: Русско-английские соответ-ствия: Справочник/ Н.М.Разинкина, Н.И.Гуро, Н.А.Зенкович, 2-е изд., доп. – М.:Высшая школа, 1992. – 95с.

16. Разинкина Н.М. Функциональная стилистика английского языка: Учеб.пособие для ин-тов и фак.ин.яз. – М.: Высшая школа, 1989. – 182с.

17. Ступин Л.П., Игнатов К.С. Современный английский речевой этикет. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1980. – 143с.

18. Формановская Н.И. Вы сказали «Здравствуйте!»/ Речевой этикет в нашем общении/. – 2-е изд., – М.: Знание, 1987. – 160с.

19. Формановская Н.И. Речевой этикет и культура общения. Науч.-попул. – М.: Высшая школа, 1989. – 159с.

20. Честара Дж. Деловой этикет: Паблик рилейшнз для всех и каждого/ Пер. с англ. Л.Бескиной. – М.:ФАИР – ПРЕСС, 1999. – 336с.

21. B.Dancygier, E.Sweetser. Then in conditional constructions// Cognitive linguistics – 8 –2, 1997 – P.109 – 136