Захист виробничого середовища від забруднення

 Також оцінка якості  води і порівняння сучасного  стану водного об'єкта з встановленими  в минулі роки характеристиками  проводяться на підставі індексу  забруднення води за гідрохімічними  показниками (ІЗВ). Цей індекс  являє собою формальну характеристику  і розраховується усередненням  як мінімум п'яти індивідуальних  показників якості води. Обов'язковими  для врахування наступні показники:  концентрація розчиненого кисню,  водневий показник рН та біологічне споживання кисню (БСК). [4, 117c.]

4. Захист навколишнього середовища від відходів

Основними принципами державної  політики у сфері поводження з відходами   є   пріоритетний   захист   навколишнього   природного середовища та здоров'я людини  від  негативного  впливу  відходів, забезпечення  ощадливого  використання  матеріально-сировинних  та енергетичних    ресурсів,    науково    обґрунтоване    узгодження екологічних,  економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та  використання  відходів  з  метою  забезпечення  його сталого розвитку.

     До основних   напрямів  державної  політики  щодо  реалізації зазначених принципів  належить:

     а) забезпечення  повного  збирання і своєчасного  знешкодження та видалення   відходів,  а  також  дотримання  правил  екологічної безпеки при  поводженні з ними;

     б) зведення  до мінімуму утворення відходів  та  зменшення  їх небезпечності;

     в) забезпечення комплексного використання матеріально-сировинних ресурсів;

     г) сприяння  максимально можливій утилізації  відходів  шляхом прямого повторного  чи альтернативного використання  ресурсно-цінних відходів;

     д) забезпечення   безпечного   видалення   відходів,   що  не підлягають утилізації,  шляхом розроблення відповідних  технологій, екологічно безпечних  методів та засобів поводження  з відходами;

     е) організація  контролю за місцями  чи  об'єктами  розміщення відходів  для  запобігання  шкідливому  впливу  їх  на  навколишнє природне  середовище та здоров'я людини;

     є) здійснення  комплексу  науково-технічних   та маркетингових досліджень  для виявлення і визначення  ресурсної цінності  відходів  з метою їх ефективного використання;

     ж) сприяння  створенню об'єктів поводження  з відходами;

     з) забезпечення  соціального захисту працівників,  зайнятих у сфері поводження  з відходами;

     и) обов'язковий   облік  відходів на основі  їх класифікації та паспортизації;

     і)   створення   умов  для  реалізації  роздільного   збирання побутових   відходів  шляхом  запровадження  соціально-економічних  механізмів,  спрямованих на заохочення  утворювачів цих відходів до  їх  роздільного  збирання; 

     ї)   сприяння   залученню  недержавних  інвестицій  та  інших позабюджетних  джерел  фінансування у сферу поводження  з відходами. 

5. Правові аспекти охорони навколишнього природного середовища

Роль права у регулюванні  взаємодії природи і суспільства  полягає у встановленні науково  обґрунтованих правил поведінки  людини щодо природи. Найбільш суттєві  правила такої поведінки закріплюються  державою в законодавстві і стають загальнообов'язковими для виконання  та дотримання нормами права, які  забезпечуються державним примусом у випадку їх невиконання.

Вже з перших законотворчих  кроків суверенної України визначено  основи забезпечення екологічних прав людини. Закон "Про охорону навколишнього  природного середовища" від 25 червня 1991 року не лише проголошує, але й  передбачає систему гарантій екологічної  безпеки людини, вносить певну  впорядкованість в систему управління в галузі природокористування.

Згідно з цим Законом  громадяни України мають не лише права, але й обов'язки щодо збереження природи, раціонального використання її багатств, дотримання законодавства  про охорону навколишнього природного середовища. У Законі встановлені  принципи охорони навколишнього  природного середовища:

— пріоритетність вимог  екологічної безпеки;

— гарантування екологічно безпечного становища для життя  та здоров'я людей;

— екологізація матеріального  виробництва;

— науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних  та соціальних інтересів суспільства;

— збереження просторової  та видової різноманітності й  цілісності природних об'єктів і  комплексів;

— гласність і демократизм  при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього  середовища, формування у населення  екологічного світогляду;

— науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє середовище;

— стягнення плати за спеціальне використання природних  ресурсів, за забруднення навколишнього  природного середовища та зниження якості природних ресурсів;

— вирішення проблем охорони  навколишнього природного середовища на основі широкого міжнародного співробітництва.

Закон закріплює екологічні права та обов'язки громадян України:

— право на безпечне для  життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

— участь в обговоренні  проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення та реконструкції об'єктів, які можуть негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища;

— участь у проведенні громадської  екологічної експертизи;

— одержання повної і  достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров'я населення;

— право на подання до суду позовів на державні органи, підприємства, установи, організації і громадян про відшкодування збитків, заподіяних їхньому здоров'ю та майну внаслідок  негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Громадяни України зобов'язані:

— берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства, здійснювати діяльність із додержанням вимог екологічної  безпеки, екологічних нормативів;

— не порушувати екологічні права та законні інтереси інших  суб'єктів;

— вносити плату за спеціальне природокористування;

— компенсувати шкоду, заподіяну  забрудненням та іншим негативним впливом  на навколишнє природне середовище.

Закон надає широкі повноваження громадським об'єднанням, зокрема:

— брати участь у проведенні спеціально уповноваженими органами перевірок  виконання підприємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів;

— проводити громадську екологічну експертизу і обнародувати її результати;

— одержувати інформацію про  стан навколишнього природного середовища і джерела його забруднення;

— виступати з ініціативою  проведення республіканського та місцевих референдумів з питань охорони навколишнього  природного середовища;

— подавати до суду позови про  відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення екологічного законодавства.

Закон України "Про охорону  навколишнього природного середовища" визначає поняття екологічної безпеки  та заходи щодо її забезпечення, екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств  та інших об'єктів, про застосування мінеральних добрив, засобів захисту  рослин, токсичних хімічних речовин; передбачає заходи щодо охорони навколишнього  природного середовища від шкідливого біологічного впливу, шкідливого впливу фізичних факторів та радіоактивного забруднення, від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами.

У Законі дається поняття  зон надзвичайних екологічних ситуацій (екологічної катастрофи, підвищеної екологічної небезпеки). Встановлена  дисциплінарна, адміністративна, цивільна і кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.

Основними з них є:

— порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;

— порушення норм екологічної  безпеки;

— порушення вимог законодавства  про проведення екологічної експертизи;

— допущення наднормативних, аварійних, залпових викидів і скидів у навколишнє природне середовище;

— самовільне використання природних ресурсів, перевищення  лімітів та порушення інших вимог  використання природних ресурсів;

— невжиття заходів щодо попередження та ліквідації екологічних  наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;

— порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, захороненні хімічних, токсичних та радіоактивних речовин, виробничих, побутових та інших відходів;

— відмова від надання  своєчасної, повної та достовірної  інформації про стан навколишнього  природного середовища, джерела його забруднення та інше. [4, 212-218 с.]

 

 

 

1. Зазулина З.К. Виробнича санітарія. – М.: Металургія, 1968. – 688 с.
2. Одум Ю. Основи екології - М.: Світ, 1985. – 704 c.
3. Брилов С.А. Охорона навколишнього середовища. - М.: Просвещение, 1986. – 272 c.
4. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. Навчальний посібник / К.: Знання, 2006.- 319 c.
5. Владимиров А.М. і ін. Охорона навколишнього середовища. Харків : 1991. – 313 c.
6.   Болбас М.М. Основі промислової екології. Київ : 1993. – 443 c.