Порядок накладення адміністративних стягнень

Зміст

Вступ

Розділ  І Накладення адміністративного стягнення                                            5

1.1 Загальні правила накладення адміністративних стягнень                            5

1.2 Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність

за адміністративне правопорушення                                                                   7

1.2.1 Особливість обтяжуючої обставини, як повторне вчинення правопорушення                                                                                                   9

1.3 Накладення адміністративного стягнення при вчинені кількох адміністративних правопорушень                                                                       10

1.4 Строки накладення адміністративних стягнень                                           11

Розділ ІІ Провадження в справах про адміністративні правопорушення       12

2.1 порушення справи про адміністративний проступок                                  12

2.2 Складання протоколу про адміністративне правопорушення                    15

2.3 Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення                                                                                                    18

2.4 Розгляд справи про адміністративне правопорушення                               21

Висновки

Список  використаних джерел

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Адміністративні стягнення  призвані повчати, виховувати громадсько обізнаних громадян. Інтегровані  в суспільний порядок з метою  додержання порядку в суспільно-економічних  галузях господарства.

Адміністративні правопорушення допущені в різних сферах суспільно-економічних галузях господарства негативно впливають на розвиток суспільства, культури суспільства та розвитку економіки країни та як наслідок погіршення рівня життя суспільства.

Людина, як суб’єкт суспільства своєю поведінкою діями, або бездіяльністю може наносити шкоду, порушення ПДД, порушення порядку нарахування єдиного внеску, дрібне хуліганство. За причинену шкоду (фізичну, порушення поведінки, тощо) особу яка допустила порушення порядку з метою виховання та недопущення в подальшому протиправних дій притягують до відповідальності. В залежності від ступеню завданої шкоди порушника піддають кримінальної або адміністративної відповідальності. Ступінь важкості визначаться моральними принципами та закріплюється законодавчим органом країни.

Притягнення до адміністративної відповідальності та її ступінь встановлюється законодавчим органом країни. Як і будь яка діяльність, притягнення до адміністративної відповідальності повинна бути впорядкована.

Саме впорядкованість  дає змогу визначити за які  проступки наступає адмін. відповідальність та виявити особу, яка допустила  даний проступок, які дії сподвигли на даний крок, що повинна була здійснити особа але в силу будь яких обставин допущено порушення.

Саме всі ці фактори  повинні враховуватись при притягнені особи до відповідальності, а також визначення виду і ступеню відповідальності.

Проблемам правової природи та порядку застосування адміністративних стягнень тією чи іншою мірою присвятили свої праці Є. Додін, А. Комзюк, Л. Коваль, В. Колпаков, С. Скворцов А. Шергін, М. Саввін, Є. Павлова, М. Масленніков І. Голосніченко, Т. Кравцова, В. Кісін, А. Ахмедов та ін.

В даній роботі ставиться за мету вивчення порядку притягнення до адміністративної відповідальності.

Об’єктом дослідження в даній роботі є суспільні відносини, які виникають у процесі застосування адміністративних стягнень.

Предметом дослідження роботи є теоретичні та правові засади, якими визначено загальні правила накладення адміністративних стягнень.

РОЗДІЛ І НАКЛАДЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СТЯГНЕННЯ

1.1 Загальні правила накладення адміністративних стягнень

Загальні правила  накладення стягнень за адміністративні  правопорушення, які конкретизують  і поглиблюють конституційні принципи законності, гуманізму, індивідуалізації адміністративної відповідальності, закріплено в главі 4 КУпАП України.

Виконання загальних  правил при застосуванні адміністративних стягнень виявляється, перш за все, в  неухильному додержанні принципу законності. Стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, встановлених нормативним актом, який передбачає відповідальність за його вчинене, в точній відповідності з КУпАП та іншими актами про адміністративні правопорушення. Це правило означає, по-перше, що за вчинений проступок накладається стягнення тільки того виду, який встановлено в санкції відповідної статті КУпАП. Не можна, наприклад, застосовувати адміністративний арешт за дрібне розкрадання, виправні роботи – за виявлення неповаги до суду, оскільки ці стягнення санкціями відповідно ст.51 і ст.185-3 КУпАП не передбачено.

По-друге, оплатне  вилучення предмета і конфіскація як додаткові стягнення можуть накладатися лише у випадках, коли їх застосування прямо передбачено законом; ці стягнення не можуть підмінювати одне одне; не допускається незастосування додаткового стягнення, якщо санкція статті передбачає обов’язковість його накладення разом з основним стягненням.

По-третє, стягнення  накладається в точно визначених законом межах. Не допускається застосування стягнення нижче нижчої межі, передбаченої санкцією відповідної статті, а також перевищення його максимального розміру. Наприклад, за дрібне розкрадання встановлено штраф від 3 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, саме в цих рамках його і необхідно застосовувати.

По-четверте, при  накладенні адміністративного стягнення  має бути дотримано всіх інших  вимог законодавства про адміністративні  правопорушення. Маються на увазі  вимоги щодо наявності складу адміністративного проступку, відсутності обставин, що виключають адміністративну відповідальність, підвідомчості справ, строків давності. Важливо також враховувати, що деякі види стягнень взагалі не застосовуються до певних категорій громадян, про що йшлося вище.

З метою індивідуалізації відповідальності закон (ч.2 ст.33 КУпАП) вимагає від органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення, при накладенні стягнення враховувати ряд факторів: характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Про характер правопорушення свідчать його об’єкт, тобто суспільні  відносини, на які посягає проступок (наприклад, права і свободи громадян, тощо), а також ознаки, що характеризують об’єктивну сторону правопорушення (дія чи бездіяльність, характер і розмір заподіяної шкоди, час, місце, спосіб, засоби вчинення правопорушення тощо).

Особу порушника  характеризують, перш за все, ознаки, властиві суб’єктові проступку (вік, стать, службовий, соціальний стан, протиправна поведінка в минулому тощо), а також поведінка в трудовому колективі і в побуті, ставлення до сім’ї, колег по роботі, навчанню тощо. Всі ці обставини має бути встановлено органом (посадовою особою), який розглядає справу, щоб мати повну уяву про особу порушника.

Ступінь вини правопорушника залежить від форми вини, з якою вчинено проступок, а також від  мотиву і мети його вчинення. Зрозуміло, що вчинення правопорушення умисно відрізняється  від вчинення його з необережності. В першому випадку ступінь вини порушника вищий. Деякі правопорушення може бути вчинено тільки умисно. В цих випадках для визначення ступеню вини порушника має значення вид умислу – прямий чи непрямий. Якщо проступок вчинено з прямим умислом, то ступінь вини порушника може підвищити наявність корисливого або іншого низького мотиву.

Майновий стан правопорушника також має бути враховано  при застосуванні окремих адміністративних стягнень: штрафу, конфіскації, позбавлення  спеціального права (наприклад, в разі застосування позбавлення права керування транспортним засобом щодо професійного водія), виправних робіт. При цьому враховується не тільки розмір заробітної плати особи, а й всі інші види її прибутку, який підлягає оподаткуванню, а також наявність або відсутність у неї утриманців.

 

1.2 Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення

Обставинам, що пом’якшують і обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, присвячено окремі статті КУпАП. Стаття 34 пом’якшуючими відповідальність обставинами визнає: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. [1, ст. 34] Цей перелік може бути доповнено законодавством, тобто він не вичерпний, відкритий. Більше того, орган (посадова особа), який розглядає справу, може визнати пом’якшуючими і обставини, не передбачені законом (наприклад, бездоганна трудова діяльність, похилий вік, наявність у правопорушника утриманців тощо).

На відміну  від пом’якшуючих обставин в ст.35 КУпАП дано повний, закритий перелік обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення. Тобто його не може бути розширено суб’єктами адміністративної юрисдикції. До таких обставин віднесено: 1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; 2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин; 3) втягнення неповнолітнього в правопорушення; 4) вчинення правопорушення групою осіб; 5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; 6) вчинення правопорушення в стані сп’яніння. Залежно від характеру адміністративного правопорушення орган (посадова особа), який накладає стягнення, може не визнати останню обставину обтяжуючою (наприклад, для відповідальності за порушення правил користування енергією і газом в побуті байдуже, чи вчинено їх в стані сп’яніння) [1, ст.35].

Обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, мають велике значення при накладенні стягнення. Врахування пом’якшуючих обставин дає органу (посадовій особі), який розглядає справу, право призначити стягнення ближче до мінімуму санкції статті, якою передбачено відповідальність за дане діяння, а якщо санкція альтернативна – застосувати більш м’який вид стягнення. Крім того, в таких випадках можливе звільнення порушника від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів справи на розгляд товариського суду, громадської організації чи трудового колективу або з оголошенням усного зауваження. Наявність же обтяжуючих обставин, навпаки, надає можливість накласти стягнення, яке дорівнює максимуму санкції статті КУпАП або наближене до цього максимуму, а за альтернативної санкції – застосувати більш суворе стягнення. [6, с. 330]

При накладенні стягнення обставини, що пом’якшують  і обтяжують відповідальність, враховуються лише за умови, що вони перебувають за межами складу правопорушення, тобто не є його складовою частиною. Так, вчинення, наприклад, дрібного хуліганства в стані сп’яніння обтяжує відповідальність порушника, керування ж транспортним засобом в стані сп’яніння не обтяжує, тому що ця ознака безпосередньо входить до складу правопорушення (ст.130 КпАП).

 

1.2.1 Особливість обтяжуючої обставини, як повторне вчинення правопорушення

Накладення адміністративного  стягнення тягне для порушника  певні несприятливі юридичні наслідки. По-перше, повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, визнається обставиною, яка обтяжує адміністративну відповідальність, про що вище вже згадувалось. По-друге, законодавство про адміністративні правопорушення досить часто розглядає повторність як кваліфікуючу обставину. По-третє, в окремих випадках повторне вчинення однорідного правопорушення тягне кримінальну відповідальність. У зв’язку з цим ст.39 КУпАП встановила строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Цей строк обчислюється з моменту закінчення виконання адміністративного стягнення і становить один рік. З цього загального правила існує ряд винятків. Так, в багатьох статтях КУпАП мова йде про повторне вчинення правопорушення протягом року після накладення стягнення, тобто з моменту винесення відповідної постанови. В Кримінальному кодексі при формулюванні складів злочинів з адміністративною преюдицією повторність також визначається з моменту накладення адміністративного стягнення. [5 с. 335]

Для визнання особи  такою, що не була піддана адміністративному  стягненню, не потрібне видання якогось  спеціального документа. Стягнення  погашається автоматично після  закінчення річного строку і за умови не вчинення протягом цього строку нового адміністративного проступку. Якщо ж особа вчинить нове правопорушення до погашення стягнення за попереднє, перебіг строку переривається. Давність в цих випадках починається з моменту закінчення виконання адміністративного стягнення, призначеного за знову вчинений проступок.

 

1.3 Накладення адміністративних стягнень при вчинені кількох адміністративних правопорушень

До загальних  належать також правила накладення адміністративних стягнень за вчинення кількох правопорушень. В ст.36 КпАП визначено, що в разі вчинення однією особою двох або більше адміністративних правопорушень стягнення накладається за кожен проступок окремо. Такий порядок застосування стягнень зумовлений тим, що справи про адміністративні правопорушення однієї і тієї ж особи вирішують частіш за все різні державні органи (посадові особи) в межах своєї підвідомчості. Наприклад, громадянин, перебуваючи в п’яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, порушив тишу в громадському місці. За перше правопорушення стягнення застосовує начальник (заступник начальника) органу внутрішніх справ, а за друге – адміністративна комісія.