Структура дозвільного провадження

Про результати попереднього розгляду заяви компетентний орган державного регулювання повідомляє заявника протягом ЗО днів з моменту її отримання (якщо інше не передбачено законодавством).

Перевірка повноти і достовірності поданих документів та їх оцінка здійснюються зазначеним органом шляхом проведення державних експертиз цих документів та інспекційного обстеження, якщо це передбачено нормативно-правовими актами. Наприклад, порядок проведення державних експертиз поданих матеріалів і порядок проведення інспекційного обстеження ядерної установки або сховища для захоронення радіоактивних відходів встановлюються нормами, правилами та стандартами з ядерної та радіаційної безпеки.

У випадку, коли подаються документи для отримання дозволу (ліцензії) на заняття банківською діяльністю, діяльністю з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічною діяльністю, на ліцензування каналів мовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, у сфері виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій, експертні висновки надає експертно-апеляційна рада, яка створюється при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування1.

Строк перевірки повноти та достовірності поданих документів та їх оцінки не повинен перевищувати трьох місяців з дня отримання повного комплекту документів. Однак цей термін може бути подовжено.

Наступною є стадія прийняття рішення про видачу дозволу на відповідну діяльність.

Рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру приймається компетентним органом публічної адміністрації протягом місяця після отримання висновків державних експертиз поданих документів та акта інспекційного обстеження (можливі й інші строки отримання дозвільних документів).

Треба відзначити, що документ дозвільного характеру являє собою індивідуальний правовий акт управління, оскільки спрямований на вирішення конкретної справи, пов'язаної з юридичним оформленням права на проведення конкретного виду діяльності, в тому числі і господарської. Йому притаманні ознаки індивідуального правового акта управління:

не містить загальних норм і правил поведінки;

адресований конкретним персоніфікованим особам - певному суб'єкту, а в деяких випадках - і суб'єкту, який займається господарською діяльністю, що впливає на стан забезпечення національної безпеки;

розрахований на одноразове застосування, оскільки дія дозвільного документа поширюється тільки на певний вид діяльності або той чи інший вид господарської діяльності, на підтвердження права здійснення якого приймається;

породжує конкретні права та обов'язки суб'єктів у певній сфері суспільних відносин;

є юридичним фактом, який безпосередньо породжує, змінює або припиняє адміністративно-правові відносини;

дія залежить від виникнення, зміни або припинення передбачених ним правовідносин. У випадку припинення цих відносин індивідуальний акт втрачає силу.

Рішення про видачу дозволу у сфері господарської діяльності приймають місцеві дозвільні органи протягом не більш як десяти робочих днів з дня одержання від державного адміністратора заяви та документів, що додаються до неї, якщо інше не передбачено законом, оформлюють відповідний документ дозвільного характеру або письмове повідомлення суб'єкту господарювання про відмову у видачі документа дозвільного характеру та передають протягом одного робочого дня відповідні документи (письмове повідомлення) державному адміністратору.

У письмовому повідомленні про відмову у видачі документа дозвільного характеру зазначаються передбачені законом підстави для такої відмови.

Заявникові може бути відмовлено у видачі дозвільного документа публічною адміністрацією на підставі результатів проведеного інспекційного обстеження та висновків державних експертиз у разі:

відсутності чи недостатності документів, які підтверджують можливість провадження відповідної діяльності;

наявності в документах, поданих заявником, недостовірної або перекрученої інформації.

У разі усунення суб'єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб'єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин попередньої відмови).

Четвертою стадією даного провадження є оскарження та опротестування прийнятого рішення.

Дії та рішення посадових осіб компетентних органів публічної адміністрації дозвільної системи, пов'язані з відмовою у видачі дозвільного документа, його анулюванням і вилученням підконтрольних предметів, матеріалів і речовин, закриттям підприємств, майстерень і лабораторій, виконанням інших функцій дозвільної системи, може бути оскаржено у порядку встановленому для оскарження неправомірних дій публічної адміністрації та їх посадових осіб, які ущемляють права громадян.

П'ятою стадією є виконання рішення.

Заявник отримує дозвільні документи на право займатися відповідною діяльністю та використовувати відповідні предмети, наприклад про дозвіл на розповсюдження та використання лікарського засобу. Заявнику видається посвідчення, в якому зазначається строк дії, протягом якого лікарський засіб дозволяється до застосування в Україні.

Дозволи на виготовлення, зберігання та використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття та функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, видаються на ім'я керівників підприємств, установ і організацій, а також громадянам строком на три роки.

Дозволи на придбання та перевезення цих предметів, матеріалів і речовин видаються на строк до трьох місяців.

Протягом строку дії дозвільних документів компетентний орган публічної адміністрації може вносити до них зміни. Підставами для внесення змін до дозвільних документів можуть бути:

подання експлуатуючою організацією заяви з проханням розширити дію дозвільних документів;

набрання чинності новими нормативно-правовими актами щодо регулювання дозвільної системи;

виявлення у процесі експлуатації або під час здійснення державного нагляду за виконанням умов дозвільних документів обставин, що потребують перегляду і зміни умов дозвільних документів.

Розгляд заяви експлуатуючої організації (оператора) про внесення змін до дозвільних документів та їх переоформлення здійснюються у тому ж порядку, що і видача відповідних дозвільних документів.

Ліцензійне провадження

Одним із видів дозвільної діяльності є ліцензування.

У перекладі з латинської термін "ліцензія" означає - право, дозвіл. У Великому економічному словнику зазначено, що ліцензування полягає у видачі дозволу на право проведення тих чи інших операцій. А. П. Альохін і Ю. М. Козлов розглядають ліцензування як один з видів правових форм управління. До адміністративно-правових форм управління ці автори відносять зовні виражену дію виконавчих органів, здійснювану в межах їх компетенції, та її юридичні наслідки.

Ліцензування можна віднести до дозвільних послуг, оскільки воно оформляється і здійснюється на основі правового акта (ліцензії), в результаті дії якого настають юридичні наслідки. Воно є формою дозвільної системи, яка передбачає процедуру одержання суб'єктами господарювання спеціального документа державного зразка, що видається уповноваженим на те суб'єктом публічної адміністрації та у якому засвідчується право особи займатися певним видом господарської діяльності.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензування - це видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Юридичні наслідки ліцензування полягають у виникненні адміністративно-правових відносин між ліцензіатом і суб'єктом публічної адміністрації, що видав ліцензію (контроль з боку органу, який ліцензує, можливість притягти ліцензіата до адміністративної відповідальності у разі порушення умов, що складають зміст ліцензії).

При дослідженні питання про організацію діяльності з видачі ліцензій слід виходити з існування сукупності процедур, які треба здійснити для отримання ліцензій незалежно від предмета ліцензування (загальні процедури). Крім того у межах зазначених процедур існують певні особливості, зумовлені специфікою окремого предмета ліцензування.

Загальні процедури видачі ліцензії визначені Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Вони мають виконуватися у порядку, якого необхідно дотримуватись, щоб одержати ліцензію на провадження будь-якого виду господарської діяльності. Водночас, цим Законом передбачені окремі стадії даного провадження:

1) звернення до органу ліцензування  із заявою встановленого зразка  про видачу ліцензії та надання необхідних додаткових матеріалів (ст. 10 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності");

2) розгляд наявних документів  та прийняття рішення про видачу  ліцензії або відмову у видачі (ст. 11 зазначеного Закону);

3) оскарження прийнятого рішення або опротестування його прокурором (загальне право (факультативна стадія);

4) видача ліцензії (ст. 14 вказаного  Закону).

Крім названих загальних процедур Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" передбачені процедури: з переоформлення ліцензії (ст. 16); із зміни даних, зазначених у документах, що додаються до заяви про видачу ліцензій (ст. 17); з видачі дубліката ліцензії (ст. 18). Вони здійснюються незалежно від предмета ліцензування, але за наявності відповідних підстав.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

В результаті дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, можемо сформулювати ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення дозвільного провадження. Основні з них такі:

1. З точки зору змісту, характеру  і специфіки індивідуальних справ  адміністративний процес становить  сукупність адміністративних проваджень, різниця між якими визначається предметом провадження. Адміністративне провадження – це нормативно врегульований порядок вчинення процесуальних дій, які забезпечують законний і об’єктивний розгляд і вирішення індивідуальних адміністративних справ, об’єднаних спільністю предмета.

2. Дозвільне провадження – це  особливий вид адміністративного  провадження, сукупність послідовних  дій, врегульованих адміністративно-процесуальними  нормами, які забезпечують певний  порядок реалізації дозвільної  політики, відповідної конституційним положенням щодо напрямків державного будівництва.

3. Норми права, які регулюють  здійснення дозвільного провадження, утворюють певний правовий інститут, оскільки вони об’єднанні єдиним  предметом регулювання, мають єдину  мету – закріпити порядок функціонування об’єктів реєстраційно-дозвільної системи, тобто встановити певні загальнообов’язкові правила її здійснення.

4. Потребують уточнення норми  Закону України “Про ліцензування  певних видів господарської діяльності”, зокрема, щодо визначення переліку видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню. В Законі має бути визнана ліцензійною також діяльність щодо розроблення зброї та боєприпасів, освітня діяльність, яка здійснюється поза навчальними закладами, будь-яка фізкультурно-оздоровча і спортивна діяльність, в тому числі з підготовки спортсменів до змагань з усіх видів спорту, а не тільки “визнаних в Україні”.

5. Залежно від суб’єктно-об’єктного  складу дозвільних відносин, а  також кінцевої мети видачі  дозволів у дозвільному провадженні умовно можна виділити два види: реєстраційно-ліцензійне і установчо-дозвільне провадження.

6. Ліцензія – спеціальна санкція  органу виконавчої влади, що свідчить  про наявність у юридичної  або фізичної особи спеціального  права або повноважень (прав і  обов’язків) на здійснення виду діяльності, що ліцензується.

7. В аналізі проблем адміністративної  відповідальності за порушення  правил дозвільного провадження  особливого змісту набуває питання  включення до кола її суб’єктів  юридичних осіб – адже об’єктом  державного регулюючого впливу у цьому разі дуже часто є саме вони – суб’єкти господарювання, об’єднання громадян тощо.