Аналіз показників прибутковості та рентабельності підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП	3
1.Поняття прибутковості  та рентабельності підприємства. Завдання та джерела інформації  аналізу фінансових результатів	5
2.Аналіз показників прибутковості  та рентабельності підприємства	12
3.Аналіз рентабельності  продукції	17
ВИСНОВОК	21
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ	23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

В умовах ринкової економіки для підприємства важливими питаннями є розширення чи скорочення виробництва та реалізації продукції, зростання норми прибутковості, складності податкового, фінансового та бухгалтерського обліку, що викликають потребу в дослідженні вказаних проблем. Метою курсової роботи є аналіз формування прибутку підприємства та його використання в сучасних умовах переходу до ринкової економіки із властивими для неї економічними законами.

Підприємство є проміжною ланкою в системі економічних інтересів, які виникають у взаємозв’язках між певним підприємством та іншими підприємствами, між адміністрацією підприємства і трудовим колективом, між державними органами управління і підприємством.

Характерною ознакою роботи підприємства в ринкових умовах господарювання є його економічна відособленість, організація фінансово-господарської діяльності на госпрозрахункових засадах.

У зв’язку з цим визначення прибутку має особливе значення.

Прибуток є головною метою та мотивом підприємницької діяльності, матеріальним джерелом економічного та соціального розвитку, інвестиційної та інноваційної діяльності. Він стає фактором удосконалення відносин власності.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу.

Під час проведення роздержавлення і приватизації більшість громадян України стали власниками, тобто акціонерами підприємств. Однак власники, які не отримують відчутної винагороди за свій капітал, є такими лише номінально.

Прибуток є важливим інструментом переливання капіталів до галузей, що визначають науково-технічний прогрес, та концентрації фінансових ресурсів на тих підприємствах, адміністрація і власники яких здатні ефективно порядкувати ними.

У комплексі проблем, пов’язаних з підвищенням ролі прибутку у національній економіці, велике значення має удосконалення методів аналізу фінансових результатів господарюючих суб’єктів. Перехід діяльності підприємств на принципи господарського розрахунку не супроводжувався адекватним методичним забезпеченням аналітичної та планової роботи, через що стримувалася реалізація потенціалу економічного зростання. Важливі аспекти теорії та практики аналізу прибутку та збитків потребують проведення нових досліджень та розробок підходів до аналізу фінансових результатів діяльності підприємств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття прибутковості та рентабельності підприємства. Завдання та джерела інформації аналізу фінансових результатів

 

В умовах ринкової економіки для підприємства важливими питаннями є розширення чи скорочення виробництва та реалізації продукції, зростання норми прибутковості, складності податкового, фінансового та бухгалтерського обліку, нарощення рівня рентабельності, що викликають потребу в дослідженні вказаних проблем.

Підприємство є проміжною ланкою в системі економічних інтересів, які виникають у взаємозв’язках між певним підприємством та іншими підприємствами, між адміністрацією підприємства і трудовим колективом, між державними органами управління і підприємством та ін.

Характерною ознакою роботи підприємства в ринкових умовах господарювання є його економічна відособленість, організація фінансово-господарської діяльності на госпрозрахункових засадах. У зв’язку з цим визначення прибутку має особливе значення.

Прибуток являє собою грошову форму чистого доходу суспільства. Як економічна категорія він відображає сукупність економічних відносин, пов’язаних з утворенням національного доходу і його розподілом. Термін «прибуток» має різне тлумачення у практиці фінансового та економічного аналізу. Його сутність змінювалась,оновлювалась і доповнювалась відповідно до тенденцій розвитку економічної теорії.

Представники французької школи фізіократів (ХVIII ст.) стверджували, що прибуток утворюється у виробничій сфері, але вони помилково вважали єдиною продуктивною галуззю сільське господарство. Засновник неокласичної буржуазної економічної теорії Ж.Б. Сей вважав капітал продуктивним: кожний із факторів виробництва (земля, праця, капітал) створює свою частину доходу. Американський вчений Шумістер у роботі «Теорія економічного розвитку» розробив теорію підприємницького прибутку. Підприємницька діяльність, на його думку, полягає у використанні підприємцем нових комбінацій виробництва, це породжує різницю між діючими цінами і витратами, яка й становить підприємницький прибуток. Шотландський економіст Адам Сміт був першим, хто охарактеризував прибуток як суму, яка може бути витрачена без вилучень капіталу[9, 279-280].

Існує також інше трактування прибутку, згідно з яким прибуток визначається, як потенційна можливість підприємства розширювати свій бізнес без залучення зовнішніх джерел фінансування. Економісти нашої країни тривалий час визнавали лише марксистську теорію і керувалися нею в економічній і політичні практиці. За Марксом прибуток у торгівлі – це частина додаткової вартості, створеної в процесі виробництва, промисловець оплачує персоналу за те, реалізує вироблений товар [9, 280].

Змістовним є визначення прибутку І.О. Бланка, стверджує, що прибуток – це втілення у грошовій формі чистого доходу підприємства на вкладений капітал, який характеризує його винагороду за здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупними доходами сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності [9, 281].

Ним зазначено, що в умовах ринкової економіки прибуток є головною метою підприємницької діяльності, базою економічного розвитку держави, критерієм ефективності фінансово-господарської діяльності, основним захисним механізмом від загрози банкрутства підприємства.

Щодо інших визначень, поняття «прибуток» у сучасній економічній літературі, то Бикова А. трактує прибуток, як частину доходу підприємства, кінцевий фінансовий результат його господарської діяльності, одне з джерел засобів на підприємстві. Мочерний С.В. розкриває категорію прибуток, як одну з форм чистого доходу в умовах розвинутих товарно-грошових відносин, за своєю величиною – це різниця між продажною ціною товару і витратами на його виробництво. За Покропивним С.В. прибуток – це частина виручки,яка залишається після відшкодування усіх витрат на операційну та комерційну діяльність підприємства. Загородній В.П. трактує прибуток, як економічну категорію, тобто різницю між валовим виторгом (без ПДВ і акцизного збору) та витратами на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг). Згідно П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати [9, 282].

Прибуток створює визначені гарантії для подальшого існування підприємства, оскільки тільки його накопичення у виді різних резервних фондів допомагає переборювати наслідку ризику, зв’язаного з реалізацією товарів на ринку. Для підприємства прибуток є показником, що створює стимул для інвестування в ті сфери, де можна домогтися найбільшого приросту вартості.

Перш за все в отриманні максимального прибутку зацікавлені самі підприємства: прибуток гарантує підприємцям дохід на вкладені капітали та одночасно з цим є джерелом фінансових витрат, пов'язаних з розвитком виробництва та соціальної сфери. Зацікавлена в прибутку і держава, так як він значною мірою вилучається до бюджету для фінансування загальнодержавних витрат. Підвищений інтерес до прибутку підприємств у комерційних банків, різноманітних фінансових інститутів, акціонерів та інших держателів цінних паперів. Зі зростанням прибутку оживлюється фінансовий ринок і збільшується його роль у перерозподілі капіталів, в підвищенні ефективності їхнього використання. Все це засвідчує велике суспільне значення прибутку, яке визначає його велику роль у розвиткові ринкової економіки як на мікро -, так й на макрорівні.

Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тім числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливими показниками. Однак вони не можуть характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої праці, більше виробляє і реалізує продукції (робіт, послуг). Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами.

Отже, проаналізувавши таке поняття як «прибуток», можна зробити висновок, що він є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу. Очевидно, що для аналізу кінцевих результатів діяльності підприємства доцільно користуватися не лише абсолютними показниками прибутку чи збитку, адже за допомогою останніх неможливо порівнювати, наприклад, ефективність діяльності різних за розміром підприємств.

Тому розраховують співвідношення отриманого ефекту (доходу, прибутку) з наявними чи вже використаними ресурсами, тобто обчислюють показники ефективності, серед яких основними є показники рентабельності, які ототожнюють з прибутковістю та дохідністю. Ці показники повніше за розмір прибутку та його абсолютних змін відображають результати діяльності підприємства, тобто вони є кориснішими під час фінансового аналізу підприємства.

Рентабельність безпосередньо пов’язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Щоб зробити висновок про рівень роботи підприємства, отриманий прибуток слід порівняти із здійсненими витратами. Рентабельність – це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.

Отже, співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих її видів [2, 141].

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються приростом чистих активів, основним джерелом якого є прибуток від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а також отриманий в результаті надзвичайних подій. Величина прибутку, рівень рентабельності залежить від виробничої, постачальницької, маркетингової, збутової, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. У практичній діяльності використовують такі показники фінансових результатів як: доходи від реалізації продукції, доходи від інших операцій, доходи від надзвичайних операцій, прибуток на одиницю продукції, прибуток від реалізації продукції, прибуток від звичайної, операційної й інвестиційної діяльності, прибуток від надзвичайних подій, оподаткований прибуток та чистий прибуток. Поряд з такими видами прибутку існують ще й інші види, такі як: прибуток від реалізації цінних паперів, неоподаткований (пільговий) прибуток, нерозподілений прибуток та ін. [17, 37].

Оскільки функціонування будь-якого підприємства, незалежно від видів його діяльності та форм власності, в умовах ринку визначається його здатністю створювати необхідну суму доходу або прибутку. Тому, прибуток займає одне з важливих місць у системі комплексного економічного аналізу, оскільки на його основі оцінюється ступінь досягнення кінцевої мети діяльності підприємства.

Повніша сутність поняття «прибуток» розкривається в його функціях:

1. оцінювальна — характеризує ефект використання основних ресурсів підприємства, визначає його фінансову стійкість та інвестиційну привабливість;
2. стимулююча — функція прибутку спрямована на зниження витрат виробництва запровадженням інновацій, що збільшує можливості розширення виробництва і зростання масштабів бізнесу;
3. господарського розрахунку — доходи підприємства мають не тільки покривати витрати, але й резерв;
4. розподільча — функція прибутку забезпечує вибір підприємницької діяльності серед альтернативних варіантів;
5. індикативна (інформаційна) — функція прибутку забезпечує підприємство інформацією, з одного боку, про оцінку його діяльності, а з другого-про наповненість ринку товаром даючи тим самим економічний сигнал про необхідність збільшувати чи зменшувати обсяги виробництва;
6. соціальна – прибуток через його розподіл задовольняє різноманітні соціальні потреби персоналу підприємства, його власників, населення та суспільство в цілому[9, 283].

Враховуючи те, діяльність підприємства може бути не тільки прибутковою, а й збитковою, формуватися під впливом факторів внутрішнього і зовнішнього економічного середовища, тому в обліку і аналізі дають загальну оцінку фінансових результатів, які характеризуються системою абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники – це сума прибутку (чи збитку) за структурою його утворення чи розподілу і використання. Відносні показники фінансових результатів – характеризують відносний у відсотках ступінь прибутковості вкладеного капіталу в цілому і за його структурою, здійснених витрат чи отриманого доходу.

На формування прибутку впливають такі чинники:

1. матеріально-технічні – використання більш прогресивних і економічних основних засобів і виробничих запасів;
2. організаційно-управлінські – створення нових об’єктів господарської діяльності та інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень;
3. економічні – пошук виробничих ресурсів господарської діяльності, шляхом аналітичних досліджень;
4. соціальні – забезпечення належних умов працівників, відпочинку і підвищення кваліфікацій персоналу;
5. екологічні – виробництво екологічно чистої продукції та застосування безвідходних технологій;
6. ринково-маркетингові – формування попиту покупців.