Захисні споруди

За захисними  властивостями тамбур-шлюзи поділяються на:

• захисні ( від дії ударної хвилі);
• захисно-герметичні (від дії ударної хвилі та для забезпечення герметизації, вхідні двері);
• герметичні ( для забезпечення герметизації, внутрішні двері).

Двері тамбур-шлюзів відчиняються назовні. Розміри тамбурів розраховані  на те, щоб при відчинених дверях пропускна здатність входів не знижувалась. У тамбурах можуть встановлюватись  дерев'яні двері або двері із сталевих грат для провітрювання замкнутої споруди. Якщо на ОГД вбудовані сховища використовуються у мирний час під складські приміщення, то вони повинні мати не менш 1-го входу з території ОГД.

Аварійний вихід для вбудованих захисних споруд обладнується підземною галереєю (0,5 х 1,3 м), яка виходить на територію, що не завалюється уламками будівель (L=0,5h_буд+3м) та обладнується оголовком.

Фільтровентиляційні приміщення

Фільтровентиляційне обладнання сховища необхідно розміщувати  у фільтровентиляційних приміщеннях, розташованих біля зовнішніх стін. Протипилові фільтри у системах вентиляції з електроручними вентиляторами повинні мати захисний екран, що виключає можливість прямого опромінювання обслуговуючого персоналу. Товщина захисних екранів та стін фільтровентиляційних приміщень, суміжних із внутрішніми приміщеннями сховищ, повинна бути не менше величин, зазначених у таблиці № 3 ДБН В 2.2.5 - 97.

Система вентиляції сховищ працює у 2-х режимах:

• чистої вентиляції (режим І);
• фільтровентиляції (режим ІІ).

У режимі І подача у  сховище очищеного від пилу зовнішнього  повітря повинна забезпечувати  необхідний обмін повітря та видалення  з приміщень тепловиділень й  вологи. При цьому кількість повітря, що подається у сховища, приймається Q=8-13м /год./люд. (в залежності від кліматичної зони). Для лікувальних установ кількість повітря збільшується у 1.5 рази.

У режимі ІІ зовнішнє повітря, що подається у сховища, повинне  очищатися від НХР, аерозолів  й пилу. При цьому кількість  повітря , що подається у сховища, приймається для:

• тих, хто укриваються , Q=2 м³/год./люд.;
• ПУ Q=5 м³/год./люд.;
• нетранспортабельних хворих та працюючих у фільтровентиляційній камері з електроручними вентиляторами Q=10 м³/год./люд.

У зонах можливого  хімічного забруднення та забруднення  продуктами горіння, на ХНО у сховищах необхідно передбачати регенерацію внутрішнього повітря (режим ІІІ). Для цього використовується регенераційна установка, яка за допомогою спеціальних регенераційних патронів хімічним шляхом поглинає CO₂, а киснем у балонах збагачує повітряну суміш та створює підпір повітря [5].

Система вентиляції сховищ повинна забезпечувати надійну  її роботу у режимах:

• чистої вентиляції - протягом 48 год.;
• фільтровентиляції - протягом 12 год.;
• регенерації - протягом 6 год..

Санітарні вузли

Як санітарні прилади поряд з унітазами допускається застосовувати підлогові чаші та унітази вагонного типу. У приміщенні санвузла необхідно передбачати аварійний резервуар для збору стоків з можливістю його очищення (промивання) у мережу каналізації. У перекритті резервуара необхідно улаштувати отвори, які використовуються як унітази й закриваються кришками. Об'єм резервуара необхідно визначати з розрахунку 2 л /люд./добу. Аварійні резервуари для збору фекалій повинні бути закриті; користуватися ними у мирний час забороняється. При застосуванні унітазів вагонного типу отвори у перекритті не передбачаються. Для збору сухих відходів необхідно передбачати місця для розміщення паперових мішків або пакетів з розрахунку 1 л /люд./доба. Пакети із сухими відходами слід зберігати у приміщеннях з витяжною вентиляцією, розташованих біля санвузлів. У санвузлі сховищ, що розташовані у неканалізованих районах, допускається передбачати пристрій пудр-клозету або резервуарів-вигребів з можливістю видалення нечистот асенізаційним транспортом. В усіх випадках засмічення та утворення підпору у зовнішній каналізаційній мережі слід негайно закрити засувки та припинити користуватись санприладам [6].

Захищені ДЕС

Приміщення для ДЕС  розміщується біля зовнішньої сторони  сховища й відокремлюється від інших приміщень протипожежною перегородкою 1-го типу згідно з ДБН В 1.1-7-2002 "Пожежна безпека об'єктів будівництва". Входи в приміщення для ДЕС повинні бути обладнані тамбуром з 2-ма герметичними дверима, що відчиняються у напрямку входу до сховища. Вентиляція приміщення для ДЕС здійснюється разом з вентиляцією сховища. Вентиляційна система приміщення для ДЕС у мирний час не експлуатується. Періодичне провітрювання здійснюється зовнішнім повітрям.

Електрощитові

Двері в електрощитову  повинні бути протипожежні, з межею вогнестійкості 30 хвилин та прорізом розміром 0,8 х 1,8 м, відчинятися назовні та мати замки, що самі замикаються та відмикаються без ключа, зсередини приміщення.

Приміщення для зберігання продовольства

При чисельності до 150 осіб, що укриваються, приміщення слід приймати площею S=5м, а на кожні наступні 150 осіб площа S збільшується на 3 м . Кількість таких приміщень необхідно приймати з розрахунку-одне на 600 осіб. Їх слід розміщувати у різних місцях сховища. Не допускається розміщувати це приміщення поруч із санвузлами та медкімнатами. Приміщення обладнується стелажами заводського або індивідуального виготовлення. Висота h стелажів до виступаючих частин перекриття слід передбачати від 0,5 м та більше. Вхідні двері приміщення повинні бути суцільними, без порожнин, оббиті покрівельною оцинкованою сталлю на висоті h 0,5 м, на дверях встановлюються замки. Запас продуктів передбачається на ≥ 2 доби.

Приміщення для ємностей запасу питної води

Водопостачання сховищ здійснюється від зовнішньої локальної водонапірної мережі або заводської (об'єктової) мережі з улаштуванням на вводі всередині сховища запірної арматури та зворотного клапану. Запас питної води у ємностях повинен бути з розрахунку 3л /люд./доба. Якість води на господарсько - питні потреби повинна задовольняти вимоги ГОСТ 2874- 82 "Вода питна".

У сховищах лікувальних закладів для  нетранспортабельних хворих запас  питної води приймається з розрахунку 20 л /люд./доба на кожного хворого  і 3 л./люд./доба на кожного медичного  працівника. У сховищах АЕС потрібно передбачати для санпропускників запас води з розрахунку 45л на одне миття 20% осіб, що укриваються. Ємності запасу питної води повинні бути проточними, із забезпеченням повного обміну води протягом 2-х діб.

У сховищах, в яких не передбачається витрата води у мирний час, сховищах з місткістю менше 300 осіб, допускається застосування сухих  ємностей, що заповнюються при приведенні сховищ у готовність після огляду їх представником служби санітарно - епідеміологічного нагляду зі складанням відповідного акту.

Проточні ємності повинні  бути постійно заповненні водою. Рекомендується не рідше 1 разу на рік проби води направляти на дослідження у місцеві  СЕС зі складанням відповідного акту. Ємності запасу питної води повинні бути обладнані покажчиками води та мати люки для можливостей очищення та фарбування внутрішніх поверхонь. [4]

Приміщення артезіанської свердловини

Встановлюється спеціальне обладнання для відкачування води з  нижніх шарів ґрунту в разі відключення  центральної системи водопостачання. Вхідні двері приміщення повинні бути суцільними, без порожнин, оббиті покрівельною оцинкованою сталлю на висоті h=0,5м , на дверях встановлюються замки.

Дренажні станції  перекачування

Розміщуються за лінією герметизації сховища. При вході у станцію повинен бути передбачений тамбур з 2-ма герметичними дверима, що відчиняються у приміщення станції. Під підлогою передбачається резервуар для приймання й відкачування дренажних вод.

Балонні приміщення.

Приміщення балонної передбачені у сховищах з 3-ма режимами вентиляції, які за вибухопожежною та пожежною небезпекою належать до категорії Д. Сполучення балонної із суміжними приміщеннями передбачене через тамбур із протипожежними дверима, що відчиняються назовні.

Приміщення  для дозиметричного контролю, роздягальні, приміщення для брудного одягу, душові (тільки для сховищ АЕС)

Душові необхідно обладнувати  проточними електронагрівачами. Підлогу  необхідно покривати дозволеними  до використання матеріалами та обладнувати  дерев'яними, пластмасовими або гумовими решітками.

Оздоблення основних та допоміжних приміщень усіх сховищ виконується відповідно до вимог  ДБН залежно від призначення  приміщень.

Оштукатурювання стелі  та стін приміщень, облицювання стін керамічною плиткою не допускається.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) повинні забезпечувати захист людей, що укриваються від впливу іонізуючих випромінювань при радіоактивному забрудненні місцевості і припускати безупинне перебування в них розрахункової кількості людей, що вкриваються протягом до двох діб (за винятком ПРУ, розташованих у зоні можливих слабких руйнувань навколо АЕС) [1].

При розташуванні ПРУ  в зоні можливих слабких руйнувань, а також на об'єктах першої категорії, розташованих поза зонами можливих сильних  руйнувань, їхні захисні конструкції повинні бути розраховані на надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі ДРф=20 кПа (0,2 кгс/см ).

У залежності від місця  розташування ПРУ повинні мати ступінь  ослаблення радіації зовнішнього випромінювання коефіцієнт захисту Кз (крім ПРУ. розміщуваних у районах АЕС), рівний:

 на об'єктах першої  і другої категорії по ЦЗ, розташованих  поза зонами

можливих сильних руйнувань, для працюючих змін об'єктів - 200;

 у зонах можливого  небезпечного радіоактивного забруднення  за межею зон можливих сильних  руйнувань:

• 200 - для працюючих змін не категорійних об'єктів, формувань ЦЗ та лікувальних закладів, що розгортаються у воєнний час;
• 100- для населення не категорійних міст, селищ, сільських населених пунктів і населення, що евакуюється;

у зонах можливого  сильного радіоактивного забруднення:

• 100 - для працюючих змін не категорійних об'єктів і лікувальних закладів, що розгортаються у воєнний час;
• 50 - для населення не категорійних міст, селищ, сільських населених пунктів і населення, що евакуюється;

за межами зон можливого сильного радіоактивного забруднення:

• 20 - для працюючих змін не категорійних об'єктів і лікувальних закладів, що розгортаються у воєнний час;
• 10 - для населення не категорійних міст, селищ, сільських населених пунктів і населення, що евакуюється.

ПРУ допускають безперервне  перебування у них розрахункової  кількості осіб до 2-х діб. Їх місткість  не перевищує 1000 чоловік і повинна  бути:

• 5-50 чол. - в залежності від площі 8 приміщень укриття, що обладнуються в існуючих будинках (спорудах);
• 51-1000 - в будинках (спорудах) з укриттями, що будуються.

ПРУ будуються:

• заглибленими (висота h гр.≤1,2 м зверху) ;
• напівзаглибленими (верх даху на рівні ґрунту);
• наземними (майже вся споруда знаходиться на поверхні. Кз від проникаючої радіації значно менший, ніж у перших двох).

До складу ПРУ входять основні та допоміжні приміщення.

До основних належать приміщення для розміщення осіб, що укриваються.

До допоміжних приміщень належать:

• санітарні вузли;
• вентиляційні приміщення;
• приміщення для зберігання забрудненого верхнього одягу.

Протирадіаційні укриття установ охорони здоров'я  повинні мати такі основні приміщення:

• для розміщення хворих та тих, хто видужує;
• медичного та обслуговуючого персоналу;
• процедурну (перев'язочну);
• буфетну; 
• пости медсестер.

Основні приміщення

Нормативна площа S підлоги на 1 особу, що укривається, повинна становити:

• 0,5 м - при 2 - ярусному розміщенні нар;
• 0,4 м - при 3 - ярусному розміщенні нар.

Висота h приміщення повинна бути не менше 1,9м від підлоги до низу виступаючих конструкцій перекриття.