Бухгалтерський облік розрахунків з підзвітними особами і різними дебіторами та кредиторами

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ № 17             КУРСОВА РОБОТА з навчальної дисципліни «Бухгалтерський облік» на тему «Бухгалтерський облік розрахунків з підзвітними особами і різними дебіторами та кредиторами»         Виконала______________________________  Студент групи                   __________________ Перевірив_____________________________               П. І. Б. _____________________________________          _____________________________________ дата, підпис                 ДНІПРОПЕТРОВСЬК 2014

З М І С Т

№ з/п	ЗМІСТ РОЗДІЛУ	Сторінка
1	ВСТУП
2	ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
2.1	Поняття дебіторської та  кредиторської заборгованості. Порядок  розрахунків з підзвітними особами  та різними дебіторами  і кредиторами
2.2	Документальне оформлення та  облік рахунків з підзвітними  особами
2.3	Документальне оформлення та  облік розрахунків з різними  дебіторами і кредиторами
3	ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
4	ВИСНОВКИ
5	СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
6	ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

В процесі своєї діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами чи фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг і т.д. В зв’язку з цим у нього виникає дебіторська заборгованість. 
    Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованостей дебіторів підприємству станом на визначену дату. Дебіторами можуть бути як юридичні , так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові засоби, їх еквіваленти чи інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на любу дату, але зазвичай така сума визначається станом на дату балансу. Оскільки згідно з вимогами національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства представляють також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально. 
   Спеціального положення (стандарта) бухгалтерського обліку, що визначає методологічні умови формування в бухгалтерському облікові і відображення в фінансовій звітності кредиторської заборгованості (як, наприклад, дебіторської) нема. Такі основи визначає П(С)БО 11 “Зобов’язання”. В названому П(С)БО описано принципи визнання збов’язан, їх класифікація і оцінки, а також розкриття інформації про зобов’язання в примітках до фінансової звітності. 
Кредиторська заборгованість – це найбільш “вагома” частина зобов’язань підприємства, в які тепер включаються довгострокові і поточні зобов’язання, забезпечення і раніше не враховувані непередбачені зобов’язання.

Дебіторська та кредиторська заборгованість - неминучий наслідок існуючої в даний час системи розрахунків між юридичними і фізичними особами. Основним завданням бухгалтерського фінансового обліку є підготовка даних для прийняття управлінських рішень. Без урахування стану розрахунків з дебіторами і кредиторами будь прийняте рішення не тільки не буде повноцінним, але й може бути помилковим.

В останні час через низку об'єктивних і суб'єктивних чинників ускладнилися порядок обліку і відображення у звітності дебіторської заборгованості. Більш складним стало оподаткування операцій, пов'язаних з урахуванням дебіторської заборгованості.

Договір зобов'язує одну сторону - кредитора - надати певні цінності або виконати роботи і послуги (товарна частина угоди), а іншу сторону - дебітора - сплатити у встановлені договором терміни виконані першою стороною зобов'язання (грошова частина угоди).

В узагальненому вигляді чинники, що впливають на порядок відображення дебіторської заборгованості в обліку, оцінки й погашення, являють собою правила і норми, встановлені:

. договором, що визначає порядок розрахунків по угоді;

. цивільним законодавством, що  визначає порядок здійснення операцій;

. законодавчими і адміністративними  документами по оподаткуванню.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теоретична частина

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Теортична частина

2.1 Економічна характеристика та класифікація дебіторської та кредиторської заборгованості

У процесі фінансово-господарської діяльності у підприємства постійно виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами. Відвантажуючи виготовлену продукцію, підприємство, як правило, не отримує оплату одразу, тобто відбувається кредитування покупця. Тому протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу кошти підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості. Облік розрахунків з дебіторами регламентується ПСБО10 «Дебіторська заборгованість».

За економічним змістом розрахунки поділяються на дві основні групи: за товарними операціями; за нетоварними операціями.

Грошові розрахунки здійснюються або у формі безготівкових платежів або у формі платежів готівкою. Всі безготівкові розрахунки виконуються через банки, а готівкові через касу. В основному здійснюються безготівкові розрахунки та бартерні операції.

Безготівкові розрахунки між підприємствами виконуються за платіжними дорученнями, акредитивами, особливими рахунками, чеками, векселями тощо.

Під дебіторською заборгованістю розуміють заборгованість організацій, фізичних осіб даної організації. Організації та особи, що є боржниками даної організації, називаються дебіторами.

Дебіторська заборгованість виникає при перерахуванні грошей за майбутні поставки цінностей і послуги, перерахування платежу зразу за кілька місяців, а також в зв'язку з заборгованістю окремих осіб по нестачах і розкраданням.

В бухгалтерському балансі дебіторську заборгованість відображають по її видам. Облік дебіторської заборгованості при розрахунках з покупцями ведеться по ціні реалізації продукції.

В деяких випадках необхідно визначити реальність дебіторської заборгованості. Останнє може бути реальною, спірною і безнадійною.

Для визначення реальності боргу необхідні підтвердження дебітора, дані про існування боржника, документальне обґрунтування боргу і дані про його тривалість.

Спірною називається заборгованість, по якій пред'явлені позови і претензії; безнадійною, - по якій немає перспектив отримання, через що вона буде списана у збиток. Сюди відносяться борги, утримати які відмовились судово-арбітражні органи; борги, по яким сплинув строк позовної давності, борги відповідних підприємств і безвісті загинувших чи незаможних осіб, борги, що не мають документального обґрунтування для пред'явлення позову, недостачі понад норми природного збитку при відсутності винного.

Дебіторська заборгованість, з точки зору її реальності, може бути проаналізована тільки шляхом використання первинних документів і даних аналітичного бухгалтерського обліку. Особливо розглядається по цим даним склад іншої дебіторської заборгованості, що може складатися із заборгованості законної і незаконної.

Дебіторська заборгованість приводить до позапланового перерозподілу засобів між підприємствами, вона викликає погіршення фінансового стану підприємства, так як йому стає важче маневрувати засобами через тимчасове вилучення їх з обороту. Дебіторська заборгованість послаблює господарський розрахунок. Крім того, дебіторська заборгованість створює ряд платежів, що створюються в зв'язку з розрахунковими взаємовідносинами з підприємством-платником. Навпаки, погашення заборгованості одним підприємством створює можливість ліквідації кредиторської заборгованості і для ряду інших.

Зниження дебіторської заборгованості показує, що підприємство приймає міри щодо утримання, а ріст - означає ослаблення фінансової роботи. Причиною дебіторської заборгованості частково являються платежі покупців.

Відображення інформації про отримані кредити банків на рахунках бухгалтерського обліку залежить від того, до якого виду зобов'язань підприємства може бути віднесена заборгованість, що утворилася в результаті отриманого кредиту. Згідно з Положенням бухгалтерського обліку зобов'язання підприємства поділяються на довгострокові зобов'язання і поточні зобов'язання.

Отже, дебіторська заборгованість є заборгованістю організацій, фізичних осіб даній організації.

Відповідно до ПСБО 10, дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. При цьому слід розуміти, що при віднесенні заборгованості до поточної або довгострокової до уваги береться не загальний очікуваний строк оплати згідно з договором, а очікуваний строк до погашення, який залишився з дати балансу.

Відповідно до ПБО 2 «Баланс» під поточними зобов'язаннями розуміють зобов'язання, котрі будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або мають бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати Балансу. Всі інші зобов'язання, які не є поточними відносять до довгострокових.

У балансі поточна дебіторська заборгованість поділяється на заборгованість, покупців і замовників та іншу поточну дебіторську заборгованість.

Покупці - це фізичні або юридичні особи, які придбають товари.

Замовники - це учасники договору, на підставі замовлення яких виготовляється конкретна продукція, надаються послуги виконуються роботи іншим учасником договору. На сьогоднішній день в Україні розповсюджений такий вид розрахунків, як бартерні операції. Товарообмінна операція це господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачає розрахунок за продану продукцію в іншій, ніж грошовій, формі, включаючи різні види погашення взаємозаборгованості між і сторонами господарської операції без проведення грошових розрахунків. Тобто розрахунок між суб'єктами товарообмінної операції передбачає еквівалентний за вартістю обмін одних товарів на інші.

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Строки оплати дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги визначаються умовами заключених договорів с дебіторами або виставленим ним рахункам. Згідно практики, яка на даний момент часу склалася на України нормальним строком протягом якого відбувається погашення дебіторської заборгованості є 30 днів з дати відвантаження продукції, товарів, робіт та послуг. Якщо після завершення цього терміну заборгованість не погашається клієнтом, то у підприємства продавця може виникнути сумнів що до оплати такої заборгованості. На суму такої заборгованості підприємство створює резерв сумнівних боргів. Згідно ПСБО 10 підприємства мають можливість формувати резерв сумнівних боргів двома способами:

1. Виходячи з платоспроможності  окремих дебіторів;

2. На основі класифікації дебіторської  заборгованості;

Метод, основою класифікації якого є платоспроможність окремих дебіторів заключається в наступному: якщо одним дебітором не оплачено декілька рахунків рахунок протягом певного періоду часу, то заборгованість такого дебітора може бути визнана сумнівною. На суму такої заборгованості має створюватися резерв сумнівних боргів. Єдиним та основним недоліком цього способу формування резерву сумнівних боргів є те, що такий метод доцільно застосовувати на підприємствах, що мають невелику кількість дебіторів. Перевагою цього способу є те, що згідно нього можна легко аналізувати заборгованість кожного із дебіторів.

Проте на підприємствах, кількість дебіторів якого є значною, доцільніше використовувати метод класифікації дебіторської заборгованості. Суть цього методу заключається в наступному: вся дебіторська заборгованість, термін якої не перевищує 3 роки може бути класифікована на наступні групи:

- 1 - 30 днів з дати  виникнення.

- 31 - 60 днів з дати  виникнення заборгованості.

- 61 - 90 днів з дати  виникнення заборгованості.

- 91 - 365 днів з дати  виникнення заборгованості.

- 365 днів - 3 роки з  дати виникнення заборгованості.

При визначенні сум сумнівної заборгованості підприємство самостійно визначає коефіцієнт сумнівності для кожної з груп. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.

Коефіцієнт сумнівності, в фінансовому обліку, відіграє дуже важливу роль. Він дозволяє відносити частинами, протягом певного періоду часу, відносити на витрати підприємства сумнівну заборгованість. Така методика дозволяє полегшити підприємству втрати від сумнівної та безнадійної заборгованості, тобто вона списується протягом 3 років, а не відразу, що безперечно полегшує фінансові втрати підприємства.

Коефіцієнт сумнівності відповідної групи дебіторської заборгованості може визначатися за такою формулою:

Кс = (S Бзн:Дзн) : і,

де S - це сума;

Бзн - фактично списана безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи за n-ний місяць обраного для спостереження періоду;

Дзн - дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи на кінець n-го місяця обраного для спостереження періоду;