При цьому інформація стосовно окремих  сегментів повинна бути узгоджена  з інформацією про підприємство в цілому, яка надана у фінансових звітах.

7. Порівняльна комплексна  рейтингова оцінка  підприємств

      Фінансовий  стан є найважливішою характеристикою фінансової діяльності підприємства. Він визначає конкурентоспроможність підприємства та його потенціал у діловому співробітництві, виступає гарантом ефективної реалізації економічних інтересів усіх учасників фінансових відносин як самого підприємства, так і його партнерів.

      Стійке  фінансове положення підприємства є результатом вмілого, прорахованого  управління усією сукупністю виробничо-господарських  факторів, які визначають результати діяльності підприємства.

      Теорія  аналізу фінансів, підприємництва та економіки підприємства розглядає поняття «стійкий фінансовий стан» не лише як якісну характеристику його фінансів, но як і явище, що може бути кількісно виміряне. Цей принциповий висновок дозволяє сформулювати загальні принципи побудови науково обгрунтованої методики оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства, незалежно від форми власності та виду діяльності.

      Таку  оцінку можна отримати різними методами та з використанням різних критеріїв.

      В даній роботі пропонується методика комплексної порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства, заснована на теорії та методиці фінансового аналізу підприємства в умовах ринкових відносин.

      Складовими  етапами методики комплексної порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану підприємства є:

      - збір та аналітична обробка  вихідної інформації за період  часу, який оцінюються;

      - обгрунтування системи показників, що використовуються для рейтингової  оцінки фінансового стану рентабельності та ділової активності підприємства, їх класифікація, розрахунок підсумкового показника рейтингової оцінки;

      - класифікація (ранжування) підприємств  за рейтингом.

      Підсумкова  рейтингова оцінка враховує усі найважливіші параметри (показники) фінансово-господарської та виробничої діяльності підприємства, тобто господарської активності в цілому. При її побудові враховуються дані про виробничий потенціал підприємства, рентабельність його продукції, ефективність використання виробничих та фінансових ресурсів, стан та розміщення коштів, їх джерела та інші показники. Тому вибір та обгрунтування вихідних показників фінансово-господарської діяльності повинні здійснюватись згідно досягненням теорії фінансів підприємства, виходити з цілей оцінки. Потреб суб’єктів управління в аналітичній оцінці. В таблиці 5 наводиться зразковий набір вихідних показників для загальної порівняльної оцінки.

      Запропонована система показників базується на даних фінансової звітності підприємства. Ця вимога робить оцінку масовою, дозволяє контролювати зміни у фінансовому стані підприємства усіма учасниками економічного процесу. Вона також дозволяє оцінити результативність та об’єктивність самої методики комплексної оцінки. 

      Таблиця 5

Система вихідних показників для рейтингової  оцінки за даними публічної звітності. 

 

      Вихідні показники для рейтингової оцінки об’єднані у 4 групи (збиткові підприємства в даній системі не розглядаються).

      До  першої групи належать найбільш узагальнені  та важливі показники оцінки прибутковості (рентабельності) господарської діяльності підприємства. У загальному випадку показники рентабельності підприємства являють собою відношення прибутку до тих чи інших коштів (майна) підприємства, що беруть участь в отриманні прибутку.

      Нова  звітність містить дані про чистий прибуток. Величина чистого прибутку може бути знайдена у рядку з кодом 220 Звіту про фінансові результати.

      До  другої групи включені показники  оцінки ефективності управління підприємством. Розглядаються найбільш загальні 4 показники. Ефективність визначається відношенням прибутку до всього обороту (до всієї реалізації) підприємства або тільки до виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) без податку на додану вартість. При цьому використовуються показники прибутку від всієї реалізації, прибуток від реалізації продукції, чистий прибуток (Звіт про фінансові результати, рядок 220), балансовий прибуток.

      До  третьої групи віднесені показники  оцінки ділової активності підприємства. Віддача усіх активів (всього капіталу) підприємства визначається відношенням  виручки від реалізації продукції (Звіт про фінансові результати, рядок 010) до середнього за період підсумку балансу. Віддача основних фондів визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період вартості основних засобів і нематеріальних активів. Оборотність оборотних фондів (кількість оборотів) визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період вартості оборотних засобів.

      Оборотність запасів та затрат визначається відношенням  виручки від реалізації продукції  до середньої за період вартості запасів  та затрат.

      Оборотність дебіторської заборгованості визначається відношенням від реалізації продукції  до середньої за період суми дебіторської заборгованості.

      Оборотність найбільш ліквідних активів визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період суми найбільш ліквідних активів, тобто грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень.

      Віддача власного капіталу визначається відношенням  виручки від реалізації продукції (Звіт про фінансові результати, рядок 010) до середньої за період величини джерел власних коштів.

      До  четвертої групи віднесені показники  оцінки ліквідності та ринкової стійкості  підприємства. Коефіцієнт покриття визначається відношенням суми оборотних засобів  до суми строкових зобов’язань. Коефіцієнт ліквідності визначається відношенням суми грошових коштів, короткострокових вкладень та дебіторської заборгованості до суми строкових зобов’язань.

      Індекс  постійного активу визначається відношенням  вартості основних засобів та інших  позаоборотних активів (Баланс, рядок 080) до джерел власних коштів.

      Коефіцієнт  автономії (фінансової незалежності) підприємства визначається відношенням суми власних  коштів до підсумку балансу (Баланс, рядок 280).

      Забезпеченість  запасів і затрат власними оборотними коштами визначається відношенням суми власних оборотних коштів до вартості запасів і затрат. Під час характеристики ринкової стійкості акціонерних компаній корисно використовувати відносні показники: чистий прибуток на 1 акцію, дивіденди на 1 акцію, дивіденди на 1 акцію до ринкового курсу акції та ін.

      Слід  відмітити, що серед вихідних показників оцінки є підсумкові, результатні  показники, що характеризують обсяг  реалізації продукції, прибуток і таке інше за звітний період. Разом з  тим показники балансу мають  одномоментний характер, тобто обчислюються на початок та на кінець звітного періоду. Оскільки усі вихідні показники, включені до таблиці 5 є відносними, вони розраховуються або на кінець періоду (року), або до усереднених значень статей балансу.

      Після набору певної статистики для фінансового аналізу (бухгалтерських звітностей за декілька років) доцільно організувати та підтримувати автоматизовану базу даних вихідних показників для рейтингової оцінки, які розраховувались би за даними балансу на кінець кожного звітного періоду по усередненим даним за кожний період.

      В основі розрахунку підсумкового показника  рейтингової оцінки лежить порівняння підприємств по кожному показнику  фінансового стану, рентабельності та ділової активності з умовним  еталонним підприємством, яке має  найкращі результати по всіх показниках, що порівнюються. Таким чином, базою відліку для отримання рейтингової оцінки стану справ підприємства є не суб’єктивні припущення експертів, а найбільш високі результати із усієї сукупності порівнювальних об’єктів, що склались у реальній ринковій конкуренції.

      Такій підхід відповідає практиці ринкової конкуренції, де кожний самостійний  товаровиробник прагне до того, щоб  по всіх показниках діяльності виглядати  краще за свого конкурента.

      Якщо  суб’єктів ринкових відносин цікавлять  лише певні об’єкти господарської діяльності (наприклад, потенціального інвестора можуть цікавити показники роботи тільки цукрових заводів та кондитерських фабрик, або цементних заводів і т. і.), то еталонне підприємство формується з сукупності однотипових об’єктів. Проте в більшості випадків еталонне підприємство може формуватись з показників роботи об’єктів, що належать різним галузям діяльності. Це не є перешкодою застосування методу оцінки, оскільки фінансові показники є такими, що зіставляються і для різнорідних об’єктів господарювання.

      У загальному вигляді алгоритм порівняльної рейтингової оцінки фінансового  стану, рентабельності та ділової активності підприємства може бути представлений  у вигляді послідовності наступних  дій:

      1. Вихідні дані представляються у вигляді матриці (a_ij), тобто таблиці, де по рядках записані номери показників (i = 1, 2, 3,…, n), а по стовпцях – номери підприємств (j = 1, 2, 3,…, m).

      2. По кожному показнику знаходять  максимальне значення та заноситься  у стовпець умовного еталонного  підприємства (m + 1).

      3. Вихідні показники матриці a_ij стандартизуються у відношенні відповідного показника еталонного підприємства за формулою:

      

        де x_ij – стандартизовані показники стану j-го підприємства. 

      4. Для кожного підприємства, що аналізується, значення його рейтингової оцінки визначається за формулою: 

      

      де R_j – рейтингова оцінка для j-го підприємства;

      x_1j, x_2j, …, x_nj – стандартизовані показники j-го підприємства, що аналізується. 

      5. Підприємства упорядковуються (ранжуються) у порядку спадання рейтингової оцінки.

      Найвищий  рейтинг має підприємство з мінімальним  значенням R. Для використання даного алгоритму на практиці ніяких обмежень кількості порівнювальних показників та підприємств не передбачено.