Організація бухгалтерського обліку за національними стандартами на підприємстві

Головне призначення облікової політики – встановлювати найбільш приємні для конкретного підприємства методи обліку і на їх основі складати фінансову звітність, що відповідає встановленим ПСБО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" якісним характеристикам.

Документальне оформлення облікової політики підприємства здійснюється у вигляді наказу про облікову політику підприємства, який після його затвердження набуває статусу юридичного документу. Наказ про облікову політику є основним внутрішнім документом, яким регулюється організація  облікового  процесу  на  підприємстві  та  є  обов'язковим  для виконання всіма службами і працівниками підприємства.

 Розпорядчий документ про облікову політику повинен складатися з двох частин:

• порядок організації бухгалтерського обліку на підприємстві, що
• визначає організаційні заходи;
• облікова політика підприємства, що визначає облікові принципи.

Порядок складання наказу про облікову політику зазначений в рис. 4.3

Рис. 4.3 Порядок складання наказу про облікову політику

Вибір облікової політики залежить від особливостей діяльності кожного конкретного підприємства. При формуванні облікової політики слід враховувати фактори, що на неї впливають (табл. 4.4)

Таблиця 4.4

Фактори, які впливають на формування облікової політики

Фактори що впливають на формування облікової політики
Форма власності та організаційно-правова форма	державна, приватна, колективна, ТзОВ, ПАТ, ЗАТ, виробничий кооператив тощо
Галузь або вид діяльності	промисловість, будівництво, торгівля, транспорт тощо (зумовлює відповідну  побудову робочого плану рахунків, перелік форм первинних документів, вибір методу обліку витрат та калькулювання)
Система оподаткування	звільнення від окремих податків, ставки податків, пільги з оподаткування
Ступінь свободи дій в умовах переходу до ринку	можливість самостійного прийняття рішень з питань ціноутворення, вибору партнерів
Стратегія фінансово- господарського розвитку	цілі й задачі економічного розвитку підприємства на довгострокову та поточну перспективу, очікувані напрями вкладення інвестицій, тактичні підходи до вирішення перспективних завдань (формуванню фінансової політики підприємства повинно передувати ознайомлення з його бізнес-планом, планом стратегічного розвитку. Водночас суб'єкти, які формують фінансову політику, повинні ознайомитися з поточними планами управлінського персоналу вищого рівня)
Наявність матеріальної бази	наприклад, забезпеченість комп'ютерною технікою та іншими засобами оргтехніки, програмно-методичне забезпечення тощо
Система інформаційного забезпечення підприємства	за напрямами, необхідними для його ефективної діяльності
Рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, економічної сміливості ініціативності та підприємливості керівників
Система матеріальної зацікавленості працівників в ефективності роботи підприємства та матеріальної відповідальності за виконання своїх обов'язків
10.Обсяг діяльності, середньоспискова  чисельність працівників тощо
Господарська ситуація (стан господарського, податкового та бухгалтерського законодавства, сприятливість інвестиційного клімату, стан розрахункової дисципліни, наявність власних оборотних коштів тощо

 

Правильно розроблена облікова політика, яка враховує умови та можливості ведення господарської діяльності, повинна забезпечити:

• повноту   відображення   в   бухгалтерському   обліку   всіх   фактів господарської діяльності;
• готовність бухгалтерського обліку до втрат (витрат) та пасивів, можливих доходів і активів - не допускаючи створення прихованих резервів;
• відображення     в    бухгалтерському    обліку    фактів    та    умов господарської діяльності, виходячи не тільки з їх правової форми, але й з їх економічного змісту;

• тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам по рахунках синтетичного  обліку  на   1-ше  число  кожного  місяця,  а також  показників бухгалтерської звітності даним синтетичного та аналітичного обліку;

• раціональне ведення бухгалтерського обліку виходячи, з умов господарської діяльності та величини підприємства.

Таким чином, облікова політика є сукупністю конкретних елементів організації бухгалтерського обліку, які визначаються підприємством на підставі загальноприйнятих правил з врахуванням специфіки (особливостей) його діяльності.

Облікова політика підприємства може змінюватися, якщо: змінюються статутні умови; змінюються вимоги органу, який затверджує стандарти; нові положення облікової політики забезпечують достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності. Не вважається зміною облікової політики інформація, що стосується: подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій; подій або операцій, які не відбувалися раніше.

Наказ про облікову політику [25] є одним з перших документів, які використовуються податковою інспекцією, аудиторськими фірмами та іншими відповідними службами при перевірці діяльності підприємства.

Зупинимося на основних методичних елементах облікової політики досліджуваного підприємства (табл.4.5):

Таблиця 4.5

Облікова оцінка статей фінансової звітності

СВК «Горинь»

 

№ п/п	Складові облікової політики	Нормативно-правове забезпечення
	за об’єктами обліку	за методами обліку
1	2	3	4
1	Основні засоби	Строки корисного використання (експлуатації) основних засобів – більше 1 року	П(С)БО 7 «Основні засоби» (п. 16 - 21) (п. 22 - 30)
		Порядок переоцінки основних засобів – здійснюється, якщо їх залишкова вартість більш як на 10 % відрізняється від справедливої вартості на дату балансу
		Методи нарахування амортизації основних засобів – прямолінійний
2	Малоцінні  необоротні  матеріальні активи (МНМА)	Методи нарахування амортизації МНМА – в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100% його вартості	П(С)БО 7 (п. 26 - 27)
3	Нематеріальні активи (НМА)	Строки корисного використання НМА – більше 1 року	П(С)БО 8
		Порядок переоцінки НМА – аналогічно основним засобам
		Порядок нарахування амортизації НМА – прямолінійний
4	Запаси	Порядок обліку транспортно-заготівельних витрат	П(С)БО 9 (п. 9) (п. 24 - 28) (п. 16 - 23)
		Порядок переоцінки запасів
		Методи оцінки запасів при їх вибутті –  середньозваженої собівартості
5	Поточна дебіторська заборгованість	Методи визначення величини резерву сумнівних боргів – не формується	П(С)БО 10 (п. 8, 9)
6	Забезпечення	Види забезпечень майбутніх витрат і платежів та порядок їх нарахування – не формується	П(С)БО 2 (п. 45) П(С)БО 11
7	Доходи звітного періоду	Методи оцінки ступеня завершеності операції з надання послуг	П(С)БО 15 (п. 11)

 

Продовження таблиці 4.5 

1	2	3	4
8	Витрати звітного періоду	Перелік витрат, що формують виробничу собівартість продукції	П(С)БО 16 (п. 10 - 15)
		Перелік та склад змінних і постійних загальновиробничих витрат
		Порядок обліку та розподілу загальновиробничих витрат, порядок оцінки залишків незавершеного виробництва
		Види супутньої продукції, порядок її оцінки
		Системи оплати праці для працівників, зайнятих у виробництві – згідно колективного договору та штатного розкладу
9	Використання нерозподіленого прибутку (непокритих збитків)	Використання прибутку на виплату дивідендів	П(С)БО 24. Визначається власниками і керівництвом підприємства відповідно до чинного законодавства
		Порядок створення і використання резервного капіталу

 

 

 

4.3. Організація документообороту

 

Документи з моменту їх складання або одержання від інших підприємств до передачі в архів на зберігання проходять певний шлях.

Відомо, що первинні документи містять інформацію про факти господарського життя, і ця інформація належним чином опрацьовується, узагальнюється й накопичується з метою одержання підсумкових даних у балансі та звітності. Своєчасний і якісний облік забезпечується певним порядком організації складання й опрацювання документів, або документооборотом.

Документооборотом називаються порядок і шляхи руху документів з моменту їх складання або надходження до моменту здачі в архів (рис.4.6):

 

 

 

 

 

Рис. 4.6 Документообіг

 

Головне завдання документообороту – прискорення руху документів, і чим коротше і швидше буде організовано цей процес, тим він буде ефективнішим, і користувачі зможуть вчасно отримати інформацію для прийняття рішень.

Кожне підприємство, враховуючи специфіку своєї господарської діяльності та структури управління, визначає напрями й обсяги документів. Організує документооборот на підприємстві головний бухгалтер чи бухгалтер, який розробляє правила і технологію обробки облікової інформації.

Ця технологія визначає основні етапи проходження документів:

• складання первинних документів або реєстрація тих, що надійшли зі сторони, облікова обробка та реєстрація документів;
• передача документів на зберігання до архіву.

Організаційно перелічені етапи документопотоку відображаються у спеціальному документі, який називається план (графік) документообороту (додаток ..). Він має визначати здійснення систематичного контролю складання і строків проходження первинних, зведених документів між окремими структурними підрозділами, передачі їх у бухгалтерію. План (графік) документообороту розробляється головним бухгалтером і затверджується керівником. Вимоги головного бухгалтера щодо порядку складання і подання до бухгалтерії та опрацювання документів є обов'язковими для всіх підрозділів і служб підприємства.

На СВК «Горинь» документи складаються оперативними працівниками підприємства (касирами, рахівниками виробництва, комірниками, майстрами та ін.) або надходять зі сторони через канцелярію з обов'язковою реєстрацією (рахунки, акти, листи, повідомлення тощо).

Кожному виконавцю видають виписку з плану (графіка) документообороту, в якій наводиться перелік документів, що відносяться до функціональних обов'язків виконавця, термін їх подання і перелік служб (підрозділів) підприємства, в які передаються ці документи.

При надходженні документів до бухгалтерії проводять їх перевірку:

-  за формою (формальна перевірка заповнення всіх реквізитів, відповідності стандарту і формі документа, своєчасності складення документа і подання до бухгалтерії);

- за змістом (змістовна перевірка правильності відображення господарської операції, її відповідність законодавчим та нормативним вимогам, інтересам власника чи підприємства);

- арифметично (перевірка правильності проставлених цін і тарифів, розрахованих сум і підсумків).

Перевірені бухгалтерією документи проходять облікову реєстрацію. Процес обробки в бухгалтерії прийнятих від виконавців бухгалтерських документів включає три етапи: розцінка (таксування), групування і бухгалтерське проведення (проводка).

Розцінка (таксування) документів полягає у проставлені у відповідних графах документа ціни і суми, тобто переведення натуральних і трудових вимірників у грошовий здійснюється в самому документі шляхом множення показника на ціну. Ця операція характерна для документів, якими оформлюють рух матеріальних цінностей (вимоги-накладні, лімітно-забірні карти тощо), оскільки в момент їх складання записують тільки кількісні показники. Документи, в яких проставлено ціну та суму, не підлягають розцінці. У результаті розцінки здійснюється оцінка господарської операції у грошовому вимірнику.

Групування документів полягає в об'єднанні однорідних за змістом первинних документів у групи з метою підготовки зведених даних (за складами, цехами, замовленнями, касами тощо) і спрощення ведення первинного обліку.

Документи, згруповані за певними ознаками однорідності в накопичувальні та групувальні відомості, істотно скорочують подальші реєстраційні операції. Бухгалтерське проведення (проводка) передбачає вказування у первинних або згрупованих документах (відомостях) бухгалтерської проводки (кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку), яку в майбутньому буде відображено в регістрах бухгалтерського обліку, а потім у звітності.

Здебільшого первинні документи, накопичувальні та групувальні відомості, меморіальні ордери містять для зазначення кореспондуючих рахунків спеціальні графи.

Оформлені бухгалтерськими кореспонденціями документи обліку використовують для подальшого відображення господарських операцій, що в них містяться, у регістрах синтетичного й аналітичного обліку. На цьому практично завершується облікова робота з первинними бухгалтерськими документами.

Первинні документи, виконавши свою обліково-аналітичну функцію, підлягають передачі в архів.

Для зберігання документів призначені архіви. Розрізняють поточні й постійні архіви. Поточний архів організовують безпосередньо в бухгалтерії для зберігання документів звітного року, оскільки в поточному році часто є потреба звертатися до нього за довідками й інформацією. Поточний архів міститься у спеціальних закритих шафах. Постійний архів розміщується у спеціально обладнаному приміщенні й призначений для зберігання не тільки бухгалтерських документів і звітів, а й справ інших підрозділів і служб підприємства. Всі прийняті на зберігання справи реєструють в архівній книзі, що полегшує пошук документів чи справу в разі необхідності. 
Відповідно опрацьовані: систематизовані у хронологічному порядку, прошиті й марковані ярликами (рубриками) документи з поточного архіву передають у постійний після закінчення звітного року. Первинна документація зберігається в архіві окремо від облікових регістрів.

Терміни зберігання документів у постійному архіві визначено Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України. Відповідно до Переліку, затвердженого наказом цього управління від 20 липня 1998 р. № 41, документи поіменовані в розд. 42. Бухгалтерський облік та звітність зберігаються від 3 до 5 років. Так, для первинних документів, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для бухгалтерських і податкових записів, встановлено термін зберігання 3 роки; розрахунково-платіжних відомостей, актів документальних ревізій, податкових та інших перевірок – 5 років; особових рахунків робітників та службовців, студентів – 75 років; статути та положення, бухгалтерські звіти і баланси, передавальні, розділювальні та ліквідаційні баланси зберігаються постійно.