Організація бухгалтерського обліку основних засобів

Зміна вартості основних засобів після проведення індексації не є підставою   для   переведення   їх   на   інший   субрахунок. [6, c. 284 - 287]

Підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості. Переоцінка поділяється на:

- дооцінку;

- уцінку.

Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості здійснюється за методами, викладеними в другому реченні пункту 27 Положення(стандарту)7.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта. При цьому для таких об'єктів, що продовжують використовуватися, обов'язково визначається ліквідаційна вартість.

Переоцінка основних засобів бюджетних установ проводиться тимчасовою комісією з переоцінки, яка назначається наказом керівника    установи     і     в     склад    якої     входять:

- заступник     керівника     установи     (голова     комісії);

- головний       бухгалтер      чи      його       заступник;

- керівники груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інші працівники бухгалтерії, які обліковують основні засобів;

- особи, на яких покладена відповідальність за збереження 
основних засобів;

- інші посадові особи  (на розсуд керівника установи). 
Комісією   здійснюється   переоцінка   кожної   окремої   одиниці основних засобів і встановлюються нові ціни. Документи, що підтверджують нову ціну, не потребуються. При встановленні цін на однотипні предмети, вони (ціни) у межах однієї установи повинні бути однаковими.

Облік необоротних активів (за винятком бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, білизни, постільних речей, одягу та взуття, матеріалів довготривалого використання для наукових цілей та таких, що мають обмежене використання) ведеться в повних гривнях, без копійок. Сума копійок, сплачених за придбання необоротних активів, відноситься одразу на видатки установи [7, c. 122 - 123].

Підводячи висновки, можна сказати, що Виробничо-господарська діяльність підприємства забезпечується не тільки за рахунок використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, але і за рахунок основних фондів. Невід'ємною частиною господарських засобів підприємства є основні засоби. Відмінною рисою основних засобів є їхнє багатократне використання в процесі виробництва, зберігання початкового зовнішнього вигляду протягом тривалого періоду. Під впливом виробничого процесу і зовнішнього середовища вони зношуються поступово і переносять свою початкову вартість на витрати виробництва протягом нормативного терміна служби шляхом нарахування зносу (амортизації) по встановлених нормах.

 

2. Формування облікової політики основних засобів

 

Бухгалтерський облік як важливе інформаційне джерело для управління підприємством та зовнішніх користувачів повинен бути відповідним чином організований. Організація бухгалтерського обліку на ВАТ «ДМЗ» передбачає розробку його облікової політики.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та п.3 П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" облікова політика - це "сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності".

Основне призначення облікової політики полягає в:

- упорядкуванні облікового процесу на підприємстві;

- методологічному та методичному забезпеченні відображення майна підприємства, господарських операцій та результатів його діяльності;

- наданні бухгалтерському обліку планомірності та цілеспрямованості;

- забезпеченні ефективності обліку;

Облікова політика ВАТ «ДМЗ»  забезпечує дотримання принципів організації бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Кожне підприємство, спираючись на вищевказаний Закон України та національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, самостійно визначає свою облікову політику, яку воно повинно застосовувати постійно, тобто із року в рік. Відповідно до П(С)БО 1 облікова політика розкривається у примітках до фінансових звітів, де підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису принципів оцінки статей звітності та методів обліку за окремими статтями звітності.

Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності. Такими випадками можуть бути: доповнення та зміни в статуті підприємства; зміна вимог органу, що затверджує П(С)БО 6, якщо зміни забезпечать більш повне та об'єктивне відображення операцій або подій у фінансовій звітності підприємства. Якщо відбулися зміни облікової політики, то у примітках до фінансової звітності слід розкрити причини і сутність змін. Крім того, вони повинні бути обґрунтовані і оформлені наказом керівника.

Встановлення облікової політики для подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій та для подій або операцій, які раніше не відбувалися, не вважається зміною облікової політики.

На вибір облікової політики підприємства чинить вплив значна кількість різноманітних факторів, основними з яких є:

- специфіка та обсяги діяльності;

- організаційно-правова побудова;

- свобода в прийнятті рішень з питань ціноутворення та вибору партнерів;

- забезпеченість технічними засобами функцій менеджменту;

- рівень інформаційного забезпечення підприємства;

- рівень кваліфікації бухгалтерських працівників;

- чисельність працюючих на підприємстві та кількість матеріально відповідальних осіб;

      - віддаленість структурних одиниць тощо. [8, с. 43]

Зміст облікової політики оформляється спеціальним наказом (Додаток А) або розпорядженням про облікову політику, що затверджується керівником підприємства. Він несе відповідальність за його зміст, оскільки саме його підпис робить наказ про облікову політику чинним. Наказ в обов'язковому порядку повинен містити розділ про облік основних засобів та інших необоротних матеріальних активів (рис. 1.2).

Рис. 1.2 -  Основні положення з обліку основних засобів, що наводяться в наказі про облікову політику

Технологія обробки облікової інформації, яка включає ручний чи комп'ютерний спосіб, залежить від форми і методів бухгалтерського обліку; зазначених в наказі про облікову політику. Вибір тієї або іншої форми покладається на головного бухгалтера і керівника підприємства, що, звичайно, залежить від багатьох факторів, зокрема, матеріальної бази підприємства.

Організація системи внутрішньогосподарського (управлінського) обліку і контролю, зміст якої повинен знайти своє відображення в обліковій політиці підприємства, передбачає складання:

- документації і документообороту;

- плану інвентаризації;

- робочого плану рахунків та їх кореспонденції тощо.

Первинний документ є, як відомо, основа бухгалтерського обліку, тому від правильності його оформлення і використання відповідних його форм залежить своєчасність, повнота та об'єктивність інформації, яка потрібна для управління підприємством.

Для забезпечення раціонального руху документів, тобто визначення оптимальної кількості підрозділів і виконавців для проходження кожного первинного документа та строку його перебування в цих підрозділах, розробляється графік документообороту. Графік затверджується керівником підприємства. Він може бути оформлений у вигляді схеми чи переліку робіт зі створення, перевірки і обробки документів, виконуваних кожним із підрозділів підприємства, а також всіма виконавцями із зазначенням взаємозв'язку і терміну виконання цих робіт.

Звірка облікових документів з фактичною наявністю активів проводиться при інвентаризації. Якщо наявність і обсяг деяких товарно-матеріальних цінностей можна визначити різними способами, то необхідно запропонувати способи їх оцінки. Графік проведення інвентаризації затверджує керівник. Цей графік обов'язково зазначається в наказі про облікову політику.

Важливим аспектом формування наказу про облікову політику є розкриття методики ведення обліку окремих фактів господарської діяльності, щодо яких діючі стандарти та інші нормативні акти не містять конкретних рекомендацій щодо правил їх обліку. Тому підприємство повинно самостійно встановити відповідний спосіб ведення обліку з конкретного питання, виходячи з діючих положень. Особливу увагу приділяють визначенню тих методів (способів) ведення обліку, без відомостей про використання яких зовнішніми та внутрішніми користувачами бухгалтерської інформації неможлива об'єктивна оцінка фінансового стану; руху грошових коштів чи визначення кінцевих фінансових результатів діяльності ВАТ «ДМЗ».

Облік основних засобів повинен бути організований на всіх етапах їх руху. Загальна схема обліку основних засобів наведена на рис. 1.3.

Рис. 1.3 -  Схема обліку основних засобів.

 

1.3. Вплив галузевих  особливостей підприємства на  організацію обліку основних  засобів

Відкрите акціонерне товариство "Донецький металургійний завод" створено рішенням Донецького регіонального відділення Фонду держмайна України в 1996 році (наказ № 1749 від 10.04.1996г) шляхом перетворення державного підприємства "Донецький металургійний завод", у результаті його приватизації.

Доменний і мартенівський цехи, цех тонкостінних труб, меблів і металовиробів, а також допоміжні й обслуговуючі цехи з у ЗАТ "Донецьксталь - металургійний завод" й, у цей час, функціонують як його філія "Металургійний комплекс".

ВАТ "Донецький металургійний завод" - сучасне підприємство чорної металургії України. Основним видом його діяльності є виробництво чорних металів.

У складі заводу основним є прокатний цех, що складається із сортових станів 250, 350 й 400 мм, а також толстолистового стану 2300 мм.

Сортамент сортових станів включає: профілі круглі діаметром 12 - 80 мм, шестигранні розміром під ключ 14 - 57 мм, квадратні зі стороною квадрата 12-65мм, смугові розмірами перетину 5-36x20-170мм, арматурні періодичні класів AІІ й AІІІ №12-25, кутові 25х25-75х75 і товщиною 4-7мм, смуги ресорні, профілі фасонні у тому числі полособульби суднові несиметричні № 6-10 і симетричні 1035, прокат для лемеша й ножів землерийних і сільськогосподарських машин, а також легованих конструкційних марок стали.

Сортамент стану 2300мм включає: горячокатаний аркуш із розмірами 5-20x1250-2000x3000-12000мм із конструкційних рядових й якісних вуглеродистих, низьколегованих і легованих суднових, котелень, а також ресорно-пружинних марок стали.

Відповідно до Уставу відкритого акціонерного товариства "Донецький металургійний завод" керування Суспільством здійснюють:

- Вищий орган Суспільства - Загальні збори акціонерів;

- Наглядацька рада;

- Правління Суспільства.

Контроль за результатами фінансово-господарської діяльності здійснює Ревізійна комісія Суспільства.

Персональний склад всіх зазначених органів керування Суспільством обирається загальними зборами акціонерів шляхом таємного голосування.

Загальні збори акціонерів проводиться не рідше чим 1 раз у рік.

ВАТ "ДМЗ" має свій план рахунків (додаток №1) і свою облікову політику.

Для забезпечення ведення бухгалтерського й податкового обліку на ВАТ «ДМЗ» створена бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером, що безпосередньо підкоряється голові Правління - генеральному директорові заводу.

До складу бухгалтерської служби входить бухгалтерія заводу й облікові бюро цехів, працівники, яких адміністративно підкоряються керівникам підрозділів, а методологічно - головному бухгалтерові заводу.

Головний бухгалтер забезпечує дотримання на заводі єдиних методологічних основ бухгалтерського обліку відповідно до  діючого законодавства в Україні й обраній обліковій політиці підприємства, згідно з наказом по заводу від 29.12.06 №193 "Про організації бухгалтерського обліку й обліковій політиці підприємства"; повне відбиття на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій на підставі належним чином оформлених первинних документів; складання й подання у встановлений термін фінансової, податкової й статистичної звітності.