Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Марта 2014 в 20:30, лекция
1. Сутність та визнання витрат.
2. Класифікація витрат.
3. Поточний облік витрат.
4. Відображення витрат у фінансовій звітності.
Собівартість продукції розраховують за калькуляційними елементами - статтями витрат. Статті витрат — це галузевий аспект побудови собівартості, а іноді навіть виробничий. Номенклатура статей витрат на різних підприємствах різна і залежить від потреб управління.
Об'єктом калькуляції є собівартість продукції (виробу, послуги або роботи), але слід мати на увазі не тільки об'єкти, а й калькуляційні одиниці. Калькуляційними одиницями відносно готової продукції можуть бути: сукупна собівартість, тобто собівартість усієї продукції, яку випустило підприємство, його виробничий підрозділ (цех, бригада, дільниця); собівартість окремого виду продукції (виробу, напівфабрикату); собівартість кількісної (метр, пара, тонна тощо) або якісної (сухих речовин, вологості тощо) натуральної одиниці виміру.
Ці одиниці виміру виступають послідовно в калькуляційному процесі. Для того, щоб обчислити собівартість виду продукції, треба мати обчислену сукупну собівартість продукції. Неможливо визначити собівартість натуральної одиниці виміру, якщо попередньо не визначено собівартість окремого виду продукції. Відсутність будь-якого фактора калькуляційного процесу спрощує процес обчислення фактичної собівартості продукції.
Поєднання різних факторів визначається такими методами калькулювання фактичної собівартості продукції.
1. Підсушування витрат. Цей метод застосовують, коли в калькуляційному періоді мають місце такі фактори: поточні витрати, витрати на виправлення браку та незавершене виробництво на початок калькуляційного періоду.
2. Виключення витрат та відходів. Застосовують, коли наявні є такі фактори: відходи виробництва, побічна та побіжна продукція, якщо вони оцінюються заздалегідь і не обчислюються окремо, остаточний брак (якщо його вартість повністю відшкодовується винуватцями).
3. Розмежування витрат. Застосовується, коли крім поточних витрат мають місце такі фактори: незавершене виробництво на кінець калькуляційного періоду, побічна продукція (якщо вона калькулюється).
4. Комбінований метод. Застосовується в усіх інших випадках.
Перелічені методи калькулювання фактичної собівартості продукції є основними для всіх галузей господарювання. За цими методами обчислюють фактичну собівартість всієї продукції, яка випущена виробництвом за певний період (місяць, квартал, сезон, рік).