Шляхи вдосконалення обліку довгострокових фінансових інвестицій

Залежно від наявності певних обмежень на обіг облігацій на ринку цінних паперів розрізняють облігації  з вільним або обмеженим обігом, або облігації без права обігу.

Залежно від ступеня ризику розрізняють  облігації забезпечені та незабезпечені.

Залежно від механізму виплати  дивідендів та способу реєстрації обігу  розрізняють облігації іменні та на пред’явника.

Залежно від способу погашення  розрізняють серійні та ординарні  облігації, облігації з правом дострокової викупівлі та відшкодовувані облігації.

Залежно від форми нарахування  дивідендів розрізняють облігації  з фіксованою, плаваючою та нульовою купонною ставкою.

Для того, щоб провести оцінку фінансових інвестицій на дату балансу (для відображення їх у фінансовій звітності) можна  використовувати один із трьох методів:

1. Оцінка за справедливою вартістю;

2. Оцінка за амортизованою собівартістю  фінансових інвестицій;

3. Оцінка за методом участі  в капіталі.

У разі володіння борговими інвестиціями (облігаціями) для їх оцінки на дату балансу застосовується метод оцінки за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій (АСФІ).

Вкладення, які утримуються для  перепродажу, повинні бути переоцінені  на дату балансу за кожною інвестицією  окремо, виходячи з їхньої справедливої вартості [19, с.99].

Порядок оцінювання фінансових інвестицій за справедливою вартістю встановлено  пунктами 8 та 9 Положення (стандарту) 12 "Фінансові інвестиції". Сутність означеного методу полягає в тому, що для оцінки фінансової інвестиції на дату балансу використовується сума, що дорівнює вартості, за якою може бути здійснена реалізація інвестиції в  результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Методом оцінки за справедливою вартістю на дату балансу оцінюють фінансові  інвестиції, що придбані та утримуються  виключно для продажу.

Порядок оцінювання означених вкладень на дату балансу за амортизованою  собівартістю встановлено пунктом 10 Положення (стандарту) 12 "Фінансові  інвестиції". Сутність цього методу полягає в тому, що різниця між  собівартістю та вартістю погашення  фінансових інвестицій (дисконт або  премія в разі придбання) амортизується  інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. При цьому амортизована собівартість інвестиції визначається додаванням вартості вкладень на попередню дату та суми амортизації дисконту (премій) за звітний  період.

1.3 Нормативно - інструктивне і літературне забезпечення                                                                                                Основним нормативним документом, що визначає поняття та оцінку фінансових інвестицій, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», який затверджено наказом Міністерства фінансів України 17.05.2000 р. за №284/4505. П(с)БО 12 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції та її розкриття у фінансовій звітності.

Також нормативним документом є

-   Закон України «Про бухгалтерський  облік і фінансову звітність»  №996-XIV від 16.07.99 р.;

- План рахунків бухгалтерського  обліку підприємств, організацій  і установ, затверджених наказом  Міністерства фінансів від 30.11.99р;

-  Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 2 «Баланс», затверджене наказом  Міністерства фінансів України  №87 від 10.12.2002р. Відповідно до  положення в балансі у статті  «Довгострокові фінансові інвестиції»  відображаються фінансові інвестиції  на період більше одного року, а також усі інвестиції, які  не можуть бути вільно реалізовані  в будь-який момент. У статті  «Поточні фінансові інвестиції»  відображають фінансові інвестиції  на строк, що не перевищують  один рік, які можуть бути  вільно реалізовані в будь-який  момент;

- Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 11 «Зобов’язання», затверджене  наказом Міністерства фінансів  України №20.

Ухвалений Верховною Радою спеціальний  Закон України «Про державне регулювання  ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 року № 475/96-ВР містить  відповідні положення щодо мети і  форм державного регулювання ринку  цінних паперів, видів професійної  діяльності на фондовому ринку й  органів, що здійснюють державне регулювання  випуску та обігу цінних паперів. У ньому зазначається, що державне регулювання здійснюється з метою:

- реалізації єдиної державної  політики у сфері випуску та  обігу цінних паперів;

- створення умов для ефективної  мобілізації й розміщення фінансових  ресурсів учасниками ринку цінних  паперів з урахуванням інтересів  суспільства;

- усебічного захисту прав учасників  ринку цінних паперів.

До передбачених законодавством форм державного регулювання ринку цінних паперів належать:

- прийняття законодавчих і нормативних актів з питань діяльності учасників ринку цінних паперів; видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів і забезпечення контролю за такою діяльністю; реєстрація емісії цінних паперів та інформація в засобах масової інформації про випуск цінних паперів;

- створення системи захисту  прав інвесторів і контролю  за дотриманням цих прав емітентами  цінних паперів; установлення  правил і стандартів здійснення  операцій на ринку цінних паперів,  а також контролю за їх дотриманням;

-  контроль за процесом ціноутворення  на ринку цінних паперів.

При здійсненні господарської діяльності виникає необхідність фіксування операцій у відповідних документах, на підставі цього здійснюються записи у бухгалтерському  обліку. Тому організація первинного обліку займає одне із перших місць  в організації бухгалтерського  процесу. Документообіг представляє  собою комбінацію та послідовність  первинних документів та складається  для кожного розділу бухгалтерського  обліку. Підприємства самостійно визначає форму та необхідні реквізити  документів.

Умовно, весь документообіг з фінансових інвестицій можна поділити:

• надходження фінансових інвестицій;

• переоцінка фінансових інвестицій;

• нарахування та одержання відсотків за інвестиціями;

• погашення і реалізація фінансових інвестицій.

Відповідно до цього кожний відділ обліку буде оформлюватися відповідною  документацією [15,с.198].

При придбанні, перепродажу цінних паперів з каси або поточного  рахунку підставою для здійснення записів в бухгалтерському обліку є прибутковий касовий ордер  чи виписка банку. Якщо вартість придбаних (перепроданих) цінних паперів (таких  як облігації та інші цінні папери) вища або нижча від їх номінальної  вартості, додатково складається  довідка бухгалтерії, в якій зазначається спосіб донарахування частини різниці  між купівельною та номінальною  вартістю (по розрахунку) цінного паперу.

Оплата придбаних акцій може проводитись не тільки шляхом перерахування  грошових коштів, але й матеріальними  цінностями, нематеріальними активами, основними засобами, що повинно бути обумовлено в договорі.

Підставою для здійснення відповідних  записів є документи, які підтверджують  факт передачі об’єктів інвестором акціонерного товариства (акт приймання-передачі основних засобів, накладна на відпуск  матеріалів на сторону тощо).

По кожному пакету придбаних  цінних паперів в 2-х примірниках  складається реєстр, який повинен  мати наступні обов’язкові реквізити:

-  найменування емітенту;

-  номінальну ціну цінного  паперу;

-  купівельну вартість;

-  номер, серію тощо;

-  загальну кількість;

-  дату купівлі;

-  дату продажу.

На розрахунок премії або дисконту складається довідка бухгалтерії. Коли придбані підприємством акції, облігації або інші цінні папери передаються банку на тимчасове  зберігання, то в регістрах аналітичного обліку посилаються на відповідний  документ, який одержано з банку.

Всі цінні папери описуються в Книзі  обліку цінних паперів, яка повинна  бути зброшурована, скріплена печаткою підприємства, підписом керівника і  головного бухгалтера, сторінки пронумеровані. Виправлення в Книгу можуть вноситися  лише з дозволу керівника та головного  бухгалтера із зазначенням дати виправлень.

Операції з обліку довгострокових та поточних фінансових інвестицій відображаються в журналі-ордері №3.О.І. Коблянська дала таке визначення довгострокових фінансових інвестицій – це інвестиції на період більший ніж один рік,а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

А.М. Стельмащук писав,що довгостроковими фінансові інвестиціями вважаються інвестиції,які утримуються підприємством у період, що складає більше ніж дванадцять місяців,з метою отримання дивідендів, відсотків, зростання вартості капіталу,а також усі інвестиції,які не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент.

З вище сказаного, ми бачимо, що визначень  є багато, але їхня суть залишається  не змінною.

 

 

 

 

Розділ 2. Методика обліку довгострокових фінансових інвестицій

2.1 Документальне  оформлення господарських операцій  з обліку

довгострокових  фінансових інвестицій

При придбанні, перепродажу  цінних паперів з каси або поточного  рахунку підставою для здійснення записів в бухгалтерському обліку є ПКО чи виписка банку.

Сплата за придбані акції  може проводитись не тільки перерахуванням грошових коштів, але й матеріальними  цінностями, нематеріальними активами, основними засобами, що повинно бути обумовлено в договорі.

Підставою для здійснення відповідних записів є документи, які підтверджують факт передачі об'єктів інвестором (акт приймання-передачі основних засобів, накладна на відпуск  матеріалів на сторону тощо).

Підставою для оприбуткування депозитних сертифікатів і отримання  процентів є виписка банку  з рахунків в банку з доданням виправдовуючих документів.

По кожному пакету придбаних  цінних паперів в 2-х примірниках  складається реєстр, який повинен  мати наступні обов'язкові реквізити:

• найменування емітенту;
• номінальну вартість цінного паперу;
• купівельну вартість;
• номер, серію тощо;
• загальну кількість;
• дату купівлі;
• дату продажу.

Всі цінні папери описуються в Книзі обліку цінних паперів, яка  повинна бути зброшурована, скріплена  печаткою підприємства та   підписами   керівника   і   головного   бухгалтера,   сторінки пронумеровані. Виправлення в Книгу можуть вноситися  лише з дозволу керівника та головного  бухгалтера із зазначенням дати виправлень.

На розрахунок премії або  дисконту складається довідка бухгалтерії.

Коли придбані підприємством  акції, облігації або інші цінні  папери передаються банку на тимчасове  зберігання, то в регістрах аналітичного обліку посилаються на відповідний  документ, який одержано з банку.

2.2 Синтетичний  і аналітичний довгострокових фінансових інвестицій

У бухгалтерському обліку фінансові інвестиції, відповідно до Плану рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов'язань  і господарських операцій підприємств  і організацій та Інструкції про  його застосування (нормативи затверджено  наказом Міністерства фінансів України  від 30.11.99 р. №291, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.12.99 р. за №892/4185), обліковуються  на активних рахунках першого ("Необоротні активи") та третього ("Кошти, розрахунки та інші активи") класів:

- синтетичний рахунок  першого порядку 14 "Довгострокові  фінансові інвестиції".

Рахунок 14 "Довгострокові  фінансові інвестиції" призначений  для узагальнення інформації про  наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних  та місцевих позик, статутний капітал  інших підприємств, створених на території країни та за кордоном тощо.

Рахунок 14 "Довгострокові  фінансові інвестиції" має такі субрахунки:

141 "Інвестиції пов'язаним  сторонам за методом обліку  участі в капіталі";

142 "Інші інвестиції  пов'язаним сторонам";

143 "Інвестиції непов'язаним  сторонам".

        За дебетом рахунка 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" відображається вартість довгострокових інвестицій, за кредитом - їх вибуття (списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від об'єкта інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом участі в капіталі.