Історія бухгалтерського обліку

З поширенням у XV ст. продажу товарів на виплат виникла необхідність у відкритті банків. У торговельних містах України відкриваються торгово-банківські доми. Існуюча форма кредиту була у вигляді застави (іпотечний кредит). Це, у свою чергу, викликало необхідність появи векселя. Вексельний обіг потребував, відповідно, і вексельного обліку.

Отже, складна податкова система, торгівля, банки, ремесла — все це вимагало розвитку і вдосконалення облікової системи, яка була повністю зорієнтована на Західну Європу.

І знову-таки основну роль у розвитку обліку відіграли монастирі, облік в яких вели за принципом камерального (бюджетного). Об'єктами обліку були каса, доходи, видатки, а також дебіторська та кредиторська заборгованість. За дебетом відображали суми дебіторської заборгованості клієнтів, а за кредитом — їхні вклади. Облік не був систематичним. Прихідні та видаткові операції реєстрували в окремих касових жур­налах. Облік у монастирях підготував формування подвійного запису, який з'явився в Україні значно пізніше. У цей період в Україні переважала проста бухгалтерія.

 Період Козацької  Січі. Історичні події XVI ст. відірвали Україну від візантійського впливу і зблизили з Західною Європою. Безпосередній вплив країн Західної Європи, розвиток книгодрукування, науки, вищої школи — це основні складові того, що в Україні разом з новими науковими досягненнями Європи з'являються і нові напрями в бухгалтерській науці. Європа в той час приймала італійську бухгалтерію. Безперечно, і в Україні вона мала місце. На початку XVI і до середини XVII ст. в Україні переважала італійська бухгалтерська школа. Після того, як польські королі почали запрошувати французьких вчених та спеціалістів, їхній вплив поширився і на облік.

Характеризуючи період ХУІ-ХУІІІ ст., можна зазначити, що економіка, торгівля, грошовий обіг, фінансова система і облік були організаційно поєднані з королівською Польщею та Російською імперією. Остання остаточно позбавила будь-яких автономних прав фінансово-кредитну систему та облік України.

Можна зробити висновок, що в дослов’янський період на території України облік в основному розвивався в грецьких містах-колоніях, так само їв Стародавній Греції. Згодом, в умовах трипільської культу­ри виникла особлива система обліку та рахунку. Щодо Київської Русі безумовним є величезний внесок княгині Ольги як родоначальниці податкового обліку на Русі. В цей час діє уже налагоджена облікова система і здійснюється підготовка облікових працівників. Пізніше, з виникненням подвійного запису на станов­лення обліку в Україні, величезний вплив справляли європейські бухгалтерські школи.

 Облік у період Австро-Угорської імперії. Під час імперського колоніального панування в Україні Австро-Угорської імперії на заході та Росії на сході, з одного боку, можна сказати про розвиток німецької бухгалтерської школи, яка об'єднувала Німеччину, Австро-Угорщину та німецькомовну ча­стину Швейцарії, а з іншого — про розвиток і становлення молодої російської бухгалтерської школи.

Дотримуючись в обліку принципів німецької бухгалтерської школи, вітчизняні економісти і підприємці зробили певний внесок у ведення бухгалтерського обліку в кооперативах взаємного кредиту (кредитних спілках), банках, торгових товариствах, готельному господарстві тощо.

Беручи до уваги літературу того періоду, слід зробити висновок про те, що в бухгалтерській науці визначилися три напрями діяльності:

1. висвітлення в літературі рекомендацій з дотримання правил ведення бухгалтерського обліку на підставі вже існуючих шкіл;
2. науковий пошук та виникнення реформаторських течій;
3. початок клопіткої наукової розробки питань рахівництва.

Наприкінці XIX ст. в Україну проникає сформована у сфері обліку "обмінна теорія". Автором, а точніше її реконструктором, був А.М. Вольф.

  Розвиток бухгалтерського обліку на Західноукраїнських землях у XVIII - XІX ст.. Розвиток бухгалтерського обліку в Галичині починає відбуватись у XVIII ст. У 1772 р. в результаті розподілу Польщі, західноукраїнські землі входять до складу Австрії. Саме відтоді починається період прогресивного розвитку як економіки краю, так і бухгалтерського обліку на цих зем­лях. На той момент Австро-Угорщина була однією з наймогутніших держав. Новостворену провінцію "Галичина і Лодомерія" було реформовано на взірець австрійських земель. На чолі провінції стояв губернатор. У провінціях Австрії для виконання грошових операцій, які надходили до скарбниці або утримувались з неї, існували фінансові та рахункові управління. їх діяльністю керувала Надвірна рахункова палата. З прийняттям декрету від 27 листопада 1793 р. Надвірна рахункова палата разом з провінційними фінансовими і рахунковими управліннями була ліквідо­вана і замість неї створена Державна бухгалтерія як контрольний орган на рівні держави, а також відповідні установи у провінціях. Так була заснована Галицька державна бухгалтерія, яка проіснувала до 1866 р., після чого дана структура була реформована у фінансовий департамент намісництва.

На інших українських землях облік в монастирях теж був регламентований. Одним із прикладів, що свідчить про значущість обліку в господарствах монастирів, є розподіл обов'язків будівничого Києво-Печерської лаври із уставної грамоти 1701 р., в якій передбачались:

1. Інвентаризація та відшкодування нестач з попередньою будівничого.
2. Матеріальна відповідальність за всі цінності розподіляються солідарно із скарбником.
3. Скарбник зберігає ключі від складів, а будівничий їх опечатує.
4. Для грошових доходів відкривається спеціальна книга, яку веде будівничий або скарбник, причому кожна стаття містить: а) джерела надходження; б) дату надходження. Аналогічна книга відкривається для вибуття.
5. Облік муки, одягу та інвентаря теж здійснюється у двох книгах (надходження і вибуття).
6. Заповнені за рік книги мали бути прислані архієпископу в Холмогори.

В останній чверті XIX ст. розвиток обліку в Галичині набуває регламентованого, формалізованого характеру і є обов'язковим згідно із законодавством. Враховуючи вільні умови для застосування і розвитку української мови, перед українськими організаціями постала невідкладна потреба у методично-інструкторському забезпеченні ведення книг рідною мовою. Таким першим практичним підручником для задаткових кас стала праця, яку видав у 1895 р. Теофіль Кормош (1861 1927 рр.) під назвою "Практичний підручник для товариств задаткових, основаних на підставі закону з дня 9.ІУ.1873". У цій праці простежуються погляди німецької школи на бухгалтерсь­кий облік. Значної уваги приділено в праці питанню формування капіталу. Розглядаючи власний капітал як основу фінансової могутності, а також, і як підставу для отримання кредиту, Т. Кормош конкретизує співвідношення між власним капіталом і чужим.

7. Розвиток бухгалтерського обліку в Україні та Росії в ХХ ст.

Розвиток бухгалтерського обліку в Росії в період з 1917 по 1921 рр. Із 1917 р. по 1921 р. існувало дві тенденції щодо того, яким повинен бути бухгалтерський облік у новоствореному соціалістичному суспільстві:

1. Новаторська - пов'язана з ліквідацією єдиного грошового вимірника.
2. Консервативно-традиційна - ведення обліку так, як його вели до революції.

Спочатку переважила перша тенденція. Вже 5 грудня 1917 р. була створена колегія Комісаріату державного контролю, завданням якої було:

• здійснювати сумарний облік всіх грошових засобів і уречевленого майна;
• складання річних бухгалтерських звітів про доходи і вит­рати республіки;
• організація статистики народного господарства.

Центральна бухгалтерія повинна була складати на кінець звітного періоду генеральний баланс і звіт для подання на затвердження Всеросійського з'їзду Рад робітничо-селянських і солдатських депутатів. Ці утопічні ідеї не були реалізовані на практиці.

У травні 1918 р. всі державні, в тому числі й недавно націоналізовані підприємства, отримали вказівку вести рахунки і зберігати готівку в Державному банку, а всі угоди укладати за допомогою чеків або шляхом занесення до книг.

Однак в країні утвердилася теорія про необхідність прямого управління з центру всіма її ресурсами. Причому таке управління, на думку прихильників ідеї централізації, необхідно було здійснювати не на основі сумнівного грошо­вого вимірника, а за допомогою справжнього - натураль­ного вимірника.

Гроші поступово зникали з економічного обігу в країні. Економісти вели пошук досконаліших, на їх думку, вимірників. Залежно від поглядів на цю проблему сформувалося три напрямки:

1. романтики;
2. натуралісти;
3. реалісти.

Бухгалтерський обліку період НЕПу (1921 -1929 рр.) У 20-ті рр. XX ст. з початком НЕПу в Радянську Росію потрапила велика кількість іноземної літератури. Відновлення ринкової економіки потребувало вивченняпередової облікової думки, джерелом якої тоді вважали німецьку бухгалтерську школу.

Про підвищення інтересу суспільства як до облікової практики, так і до теорії обліку, свідчить те, що в цей час видавалось багато облікових журналів: "Вестник счетоводства", "Счетоводство", "Вестник ИГБЗ", "Спутник конторщика и счетовода".

Вважають, що подією, яка відкриває нову сторінку в історії вітчизняного обліку, було видання ВРНГ 6 квітня 1922 р. ''Положення о счетоводстве и отчетности", в якому наводилась групова номенклатура рахунків і типові форми звітності, містились важливі вказівки, з яких на увагу за­слуговують наступні: списання матеріалів у виробництво рекомендовано було проводити за ціною першого придбання; переоцінку майна відображати не на рахунку Прибутків та збитків і не на рахунку Капіталу, а на спеціальному рахунку Переоцінки, який трактували як контрарний, або додатковий; фонди поділяли на основні, оборотні та спеціальні (цільові); передбачалось складання зведеної звітності.

У 20-х рр. XX ст. облік почали вести із застосуванням обчислювальних машин. Спочатку це були арифмометри, потім - найпростіші бухгалтерські машини, які дозволяли в автоматичному режимі проводити чотири види арифме­тичних дій.

Розвиток бухгалтерського обліку в 30- 50-ті рр. Початок 30-х рр. XX ст. в СРСР ознаменувався прове­денням численних "чисток", пошуку ідеологічних ворогів народу серед представників інтелігенції, до якої належали й бухгалтерські працівники.

Головним висновком 30-х рр. було виведення основних "відмінностей" між капіталістичним та соціалістичним обліком:

• при капіталізмі бухгалтерський облік відображає процес відтворення, що ґрунтується на приватній власності, при соціалізмі він відображає процеси відтворення, що ґрунтуються на суспільній власності;
• при капіталізмі облік обмежений рамками одного підпри­ємства, при соціалізмі ж бухгалтерський облік - це части­на єдиної системи народногосподарського обліку;
• при капіталізмі бухгалтерський облік - приватна справа окремих підприємців, при соціалізмі бухгалтерський облік ведуть за єдиним для даної галузі народного господарства планом рахунків;
• при капіталізмі завдання бухгалтерського обліку - виявлен­ня прибутку, при соціалізмі - відображення виконання підприємством господарського плану;
• при капіталізмі дані бухгалтерського обліку є комерцій­ною таємницею, внаслідок чого у звітності є фальсифіко­вані дані, при соціалізмі бухгалтерський облік повинен реально і правдиво відображати дійсність.

Основні ідеї щодо принципів ведення і організації бух­галтерського обліку в цей період полягали в наступному:

1. сферою застосування бухгалтерського обліку було визнане все народне господарство (а не окреме підприємство, як до цього вважав О.М. Ґалаґан);
2. паралельне існування двох дисциплін: рахівництва (теорія бухгалтерського обліку) і рахунковедення (практичне за­стосування рахівництва) було піддане критиці та висунуто пропозицію про створення єдиної науково-практичної дисципліни - бухгалтерський облік;
3. подвійний запис почали розглядати як метод, як прийом обліку, а не як об'єктивно діючий закон.

У 1934 р. М.Х. Жебрак запропонував розділити облік виробництва на три рахунки:

1. планових витрат на виробництво;
2. відхилень від планових норм;
3. змін затверджених норм

М.Х. Жебрак дотримувався думки, що в основу норм необхідно покласти типові (середні) витрати.