Особливості державного управління у політичній сфері

Міністерство освіти і науки  україни

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Факультет менеджменту  та маркетингу

 

Кафедра менеджменту

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

на  тему «Особливості державного управління у політичній сфері»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка групи УВ-11

           

 

Перевірила: доцент кафедри менеджменту

          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………………………3

 

1. Сутність, ознаки і риси державного управління………………………………………4
2. Властивості і функції державного управління………………………………………...7
3. Особливості і роль державного управління у політичній сфері……………………...9
4. Управління адміністративно-політичною сферою в Україні………………………..13
1. Управління обороною……………………………………………………………..13
2. Управління національною безпекою……………………………………….…….15
3. Управління закордонними справами……………………………………………..16
4. Управління юстицією……………………………………………………………...17
5. Управління внутрішніми справами………………………………………………17

 

ВИСНОВОК…………………………………………………………………………………….19

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………………………….20 

ВСТУП

 

Поступальний, прогресивний розвиток будь-якого суспільства можливий за багатьох об’єктивних умов, серед яких однією з найважливіших є науково обґрунтована розробка і практична реалізація сучасної політики, насамперед державної.

Державна політика була й залишається провідною  ланкою організації суспільства, оскільки це комплексна система управління людськими  ресурсами і вона є необхідною основою для об’єднання й узгодження управлінських впливів у політичній, економічний та культурній сферах.

Держава, економіка  і право — є, як відомо, взаємообумовленими явищами та категоріями. Через існуючі  між цими категоріями зв'язки й  проглядаються закономірності співвідношення економічного базису і державно-правової надбудови. Досвід багатьох держав світу засвідчує, що не можна побудувати могутню державу без опори на добре відрегульовану, в правовому відношенні, економіку. Проведення державою відповідної економічної політики вимагає динамічного й адекватного розвитку та вдосконалення правової системи.

Управління адміністративно-політичною сферою – одна з провідних галузей  управління в Україні. Ця галузь охоплює  багато аспектів життя суспільства  і держави. Без оборони, національної безпеки, органів внутрішніх справ (правозахисних органів), органів юстиції неможливо уявити відносини людини і держави. Без регулювання зовнішньої політики неможливо здійснювати міжнародних відносин, підтримки та обміну досвідом. 

У цьому рефераті я розглянула: сутність, ознаки і риси державного управління, його властивості і функції, роль державного управління в різних сферах суспільного життя, особливості державного управління в політичній сфері, а також сучасний стан управління адміністративно-політичною сферою в Україні.

Важливість цієї теми не можливо переоцінити оскільки вона є однією з найважливіших  тем в адміністративному праві та в державному управлінні, оскільки за допомогою цієї сфери здійснюється управління не лише в середині держави, а й за її межами (управління закордонними справами). 

 

1. Сутність, ознаки і риси державного управління

У вітчизняній  і зарубіжній юридичній літературі немає загальновизнаного поняття  державного управління, що пов'язано  з різними підходами до розв'язання цього важливого питання. Державне управління тлумачать з погляду  змісту, сутності, форм, яких воно набуває  і в яких функціонує, відмежування від інших форм (видів) державної  діяльності (законодавчої, судової). Представники загальносоціологічних наукових напрямів під час дослідження проблем управління виходять з його реального змісту як специфічного виду суспільної діяльності, спрямованої на систематичне здійснення певного впливу людей на суспільну систему в цілому або на її окремі ланки, на підставі пізнання й використання властивих системі об'єктивних закономірностей і тенденцій, з метою забезпечення її функціонування та досягнення поставлених цілей.

Державне управління — складова політичного управління, яке одночасно поєднує політичні та адміністративні засоби. Державне управління охоплює об'єкти державного сектора — державну власність, державні органи й організації, а також суспільного в межах повноважень, необхідних сучасній державі для ефективного забезпечення соціально-економічного прогресу, гарантій захисту прав і свобод громадян та національної безпеки.

У широкому розумінні  поняття державного управління поширюється  на всі три гілки влади —  виконавчу, законодавчу і судову, а у вузькому — тільки на виконавчу. В цьому випадку розглядатимемо управління у вузькому значенні як політико-адміністративну діяльність. При цьому треба підкреслити, що без управління як діяльності не можливе функціонування будь-якої гілки  влади. Скажімо, парламентська діяльність передбачає управління законодавчим процесом, організацію роботи апарату законодавчого  органу, процедури контролю за виконавчою владою.

У системі судової  влади управління здійснюється на рівні  підбору кадрів для судових органів, організації судового процесу, процедур розгляду апеляційних і касаційних скарг, контролю за виконанням судових  рішень і вироків.

Судова система  влади меншою мірою, ніж парламентська, здійснює державне управління суспільством, однак вагомо впливає на його ефективність. Це пояснюється тим, що коли в суспільстві  через механізми судової системи  створені умови для надійного  захисту прав громадян, тоді органи влади змушені дбати не про  привілеї бюрократії (як це прийнято у  слаборозвинутих країнах), а про  суспільні інтереси, опираючись на сучасну цивілізовану систему державного управління.

Також державне управління (англ. public administration) — є видом діяльності держави, здійснення управлінського організуючого впливу шляхом використання повноважень виконавчої влади через організацію виконання законів, здійснення управлінських функцій з метою комплексного соціально-економічного та культурного розвитку держави, її окремих територій, а також забезпечення реалізації державної політики у відповідних сферах суспільного життя, створення умов для реалізації громадянами їх прав і свобод.

Державне управління є складовою політичного управління, тобто є процесом реалізації державної  виконавчої влади як засобу функціонування будь-якої соціальної спільноти [1].

Іншим визначенням  є: державне управління - це організуюча діяльність державних органів виконавчої влади, яка полягає в організації виконання законів і нормативно-правових актів, здійсненні розпорядження ресурсами загальнодержавної власності, з метою комплексного соціально-економічного розвитку, а також забезпечення реалізації державної політики у відповідних сферах життя. Державне управління - це форма практичної реалізації виконавчої влади. Державне управління є категорією організаційно-правовою, а виконавча влада - політико-правовою. Тому виділяють два поняття державного управління: 1) як усієї діяльності держави; 2) як діяльності виконавчої влади.

В адміністративно-правовій науці найпоширенішим є поняття  державного управління як самостійного виду державної діяльності, що має  організуючий, виконавчо-розпорядчий, підзаконний характер, особливої  групи державних органів (посадових  осіб) щодо практичної реалізації функцій  і завдань держави в процесі  повсякденного й безпосереднього  керівництва економічним, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом. Незважаючи на деякі відмінності, всі  автори відзначають організуючий, виконавчо-розпорядчий  характер управлінської діяльності, спрямований на виконання завдань  і функцій держави.

Виділяють такі риси державного управління, що розкривають  його сутність:

1. Державне управління завжди являє собою певну організуючу діяльність, у результаті якої виникають конкретні, управлінські за змістом відносини.
2. Необхідною умовою їх виникнення є наявність суб'єкта, наділеного владними повноваженнями для здійснення управлінських функцій.
3. Для виникнення управлінських відносин, крім суб'єкта, у них повинен брати участь також і об'єкт (об'єкти), на діяльність якого спрямовується управлінський вплив суб'єкта.
4. Характер відносин, які виникають між ними, завжди є владним, а в умовах державного управління - державно-владним, причому цими повноваженнями наділена завжди одна сторона - суб'єкт управління, а об'єкт управління є лише виконавцем вказівок і директив, що надходять від суб'єкта.
5. Організуюча діяльність державно-владного характеру полягає у виконанні та розпорядництві згідно з вимогами закону, тобто є підзаконною, ґрунтується на чинному законодавстві.
6. Управлінський вплив, який виникає під час цієї організуючої діяльності і налагодження управлінських відносин, може мати різний за своїми параметрами характер: це і державне регулювання, і централізоване керівництво, і оперативне управління.
7. Державне управління, функціонуючи у правовому полі чинного законодавства, у випадку його порушення, тягне за собою юридичну відповідальність.

Можна виокремити такі найхарактерніші ознаки державного управління:

1. виконавчо-розпорядчий характер;
2. підзаконність;
3. масштабність та універсальність;
4. ієрархічність;
5. організуючий характер.

Виконавчо-розпорядчий  характер означає, що державне управління становлять два взаємопов'язаних аспекти: виконавча та розпорядча діяльність. Органи, які здійснюють державне управління, - це виконавчі структури, що й відображено  в їх назві (органи виконавчої влади). Основним їх призначенням є організація  виконання законодавчих актів, прийнятих  парламентом, та актів глави держави. Разом з тим, реалізація даної  функції є неможливою без здійснення певних розпорядчих дій. Розпорядча діяльність реалізується: по-перше, через  видання загальнообов'язкових нормативно-правових актів (постанов, положень, наказів, розпоряджень тощо); по-друге, в організації виконання  зазначених приписів; по-третє, в здійсненні контролю за їх виконанням.

 Підзаконність державного управління розуміється як здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності на основі правових норм, головне місце серед яких належить Конституції, законам, актам глави держави. Саме вони створюють правову базу для здійснення державного управління і визначають межі його виконавчого спрямування, головні засоби досягнення цілей.

Масштабність  державного управління означає, що ця державно-управлінська діяльність є  найоб'ємнішою в державі. Вона розповсюджується на всю її територію та величезну кількість об'єктів управління. До сфери його безпосереднього відання належать правові, інформаційні, економічні, фінансові, технічні, організаційні, людські та інші ресурси, що є в наявності у держави. Універсальність державного управління виражається через діяльність органів виконавчої влади, яка є безперервною, тобто вона неможлива без повсякденного і постійного управлінського впливу на суспільні відносини, охоплюючи всі, без винятку, сфери суспільного життя та здійснюється на всіх рівнях управління - від центру до регіонів та конкретних територій.

Ієрархічність полягає  в тому, що система органів виконавчої влади побудована на засадах чіткої підпорядкованості та субординації нижчестоящих органів вищестоящим.

Організуючий  характер державного управління виражається  через його управлінський вплив, спрямований на організацію спільної праці членів суспільства, соціальних колективів, організацій з метою  забезпечення життєдіяльності держави  та забезпечення добробуту її громадян із застосуванням для цього засобів  виробництва, природних ресурсів, матеріальних та інших цінностей [2].

 

 

2. Властивості і функції державного управління

Наступним аспектом вивчення державного управління є його функції. Під функціями державного управління треба розуміти основні завдання, які виконують державні органи, їхні структурні підрозділи та посадові особи в процесі здійснення керівництва державою й суспільством.

Стосовно функцій  державного управління існують різні  погляди. За основу можна взяти класифікацію функцій, що використовується у книзі  Глена Райта "Державне управління". Згідно з цією класифікацією виділяють такі функції:

1. Планування;
2. Організацію;
3. Комплектацію кадрами;
4. Мотивацію;
5. Контроль.