Особливості державного управління у політичній сфері

Метою оборони  є створення необхідних умов для  запобігання військового нападу й організації збройної відсічі  можливої агресії проти України  в будь-який час і при будь-яких обставинах. 

Правовою основою  оборони держави є Конституція  України (28 червня 1996 р.); Закон України  від 6 грудня 1991 р. "Про оборону", Закон „Про Збройні Сили України", "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав", "Про Раду національної безпеки і оборони України", "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" та ін. 

Важливі функції  в сфері оборони покладені  на Президента України. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції  України, прав і свобод людини й громадянина  і в цьому зв’язку Президент  має велике коло функцій і повноважень  внутрішнього та зовнішнього характеру.

Кабінет Міністрів  України є вищим органом у  системі органів виконавчої влади, який здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки  України; керує діяльністю усіх підпорядкованих  йому органів та організацій щодо забезпечення оборони, оснащення Збройних Сил озброєнням, військовою технікою та іншими матеріальними засобами; затверджує плани нагромадження  матеріальних ресурсів мобілізаційного  резерву; приймає рішення з питань соціальних і правових гарантій військовослужбовців; керує мобілізаційною підготовкою  і мобілізаційним розгортанням народного  господарства та переведення його на режим роботи в умовах воєнного стану; видає відповідні нормативні акти з  цих питань; визначає обсяги матеріально-технічних  ресурсів для потреб оборони і  Збройних Сил, чисельність громадян України, які підлягають призову  на строкову військову службу, порядок  проходження ними військової служби; створює, реорганізує та ліквідує військові  навчальні заклади, науково-дослідні організації (інститути) Збройних Сил, військові кафедри вищих навчальних закладів, визначає порядок створення  і діяльності військових представництв  на промислових та інших та інших  підприємствах і в організаціях [8]. 

Міністерство  оборони України є органом  державного управління Збройними Силами України і несе повну відповідальність розвиток та підготовку до виконання  завдань оборони. Міноборони України  оцінює військово-політичну обстановку і визначає рівень військової погрози, бере участь у розробці проекту військової доктрини і формуванні оборонного бюджету  України, розробляє і подає на розгляд Президенту України проекти  державних програм будівництва  і розвитку Збройних Сил України, розвитку озброєння і військової техніки, загальної структури і  чисельного складу Збройних Сил України, обсягу бюджетних асигнувань на потребі  оборони.

Генеральний штаб Збройних Сил України – є окремою  складовою частиною Міністерства оборони  України. У структурі Збройних Сил  Генеральний штаб є головним військовим органом по плануванню оборони держави, керування використанням Збройних Сил України, координації і контролю за виконанням задач у сфері оборони  органами виконавчої влади, органами місцевого  самоврядування, військовими формуваннями, створеними відповідно до законів України, і правоохоронними органами в  межах, установлених законами України, нормативно-правовими актами Президента України і Кабінету Міністрів  України. 

До складу Збройних Сил України входять: Сухопутні  війська (війська наземної оборони); Війська повітряної оборони (військово-повітряні сили і сили протиповітряної оборони); Військово-Морські Сили [9]. 

 

2.  Управління національною безпекою

Під національною безпекою розуміють стан захищеності  державного суверенітету, конституційного  порядку, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного й оборонного потенціалу України, законних інтересів держави  і прав громадян від розвідувально-підривної  діяльності іноземних спеціальних  служб, зазіхань з боку окремих організацій, груп і осіб. 

Безпека досягається  проведенням єдиної політики в сфері  її забезпечення, системою заходів  економічного, політичного, організаційно-правового  й іншого характеру адекватно  погрозам життєво важливим інтересам  обличчя, суспільства і держави.

Загальне керівництво  діяльністю органів Служби безпеки  України здійснюють Президент і  Кабінет Міністрів України. 

Систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України. 

В інтересах державної  безпеки органи і підрозділи Служби безпеки України можуть створюватись на окремих державних стратегічних об’єктах і територіях, у військових формуваннях [10]. 

Важливі функції  щодо забезпечення державної безпеки  надані Державному комітету у справах  охорони державного кордону України.

Державний комітет  у справах охорони державного кордону України (Держкомкордон  України, Положення про яке затверджено  Указом Президента України від 14 вересня 2000 р.) є центральним органом державної  виконавчої влади, який реалізує державну політику з прикордонних питань, бере участь у розробці й реалізації загальних  принципів правового оформлення і охорони державного кордону  України та її виключної (морської) економічної зони, вдосконалені системи  заходів щодо забезпечення їх недоторканності, здійснює функції центрального органу управління Прикордонними військами  України. 

Держкомкордон України  очолює голова - командуючий Прикордонними  військами України, який відповідно до Закону України "Про Прикордонні  війська України" затверджується Президентом України [5]. 

 

 

 

3.  Управління закордонними справами

Стаття 18 Конституції  України зазначає, що зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки  шляхом підтримання мирного і  взаємовигідного співробітництва  з членами міжнародного співтовариства на основі загальновизнаних принципів  і норм міжнародного права. 

Державне управління закордонними справами - це діяльність органів держави, спрямована на проведення зовнішньої політики України. 

Правовими засадами, що визначають основи зовнішньої політики, повноваження і задачі державних  органів України, є: Декларацію про  державний суверенітет України  від 16 червня 1990 р., Акт про незалежність України від 24 серпня 1991 р., Конституцію  України, Заява про без'ядерний  статус України від 24 жовтня 1991 р., Основні  напрямки зовнішньої політики України  й ін. 

Президент України  виступає гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, забезпечує державну незалежність, національну  безпеку і правонаступництво  держави. Як глава держави він  представляє Україну в міжнародних  відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною  діяльністю держави, веде переговори й  укладає міжнародні договори України; приймає рішення про визнання іноземних держав; призначає і  звільняє глав дипломатичних представництв  України в інших державах і  при міжнародних організаціях; приймає  вірчі і відкличні грамоти  дипломатичних представників іноземних  держав; здійснює інші повноваження, визначені  Конституцією України. 

Важливу роль у  здійснені зовнішньої політики України  грає Кабінет Міністрів України, що забезпечує державний суверенітет  і економічну самостійність України, реалізує внутрішню і зовнішню політику держави. 

З метою підвищення ефективності, цілеспрямованості і  погодженості в проведенні зовнішньої політики України координація діяльності міністерств, інших органів виконавчої влади й установ у сфері  зовнішніх зносин покладається на Міністерство закордонних справ України. 

Органами МЗС  України за кордоном є дипломатичні представництва України, консульські  установи, місії України за кордоном [7]. 

Дипломатичне  представництво України – це постійно діюча установа України за кордоном, покликана підтримувати офіційні міждержавні  відносини, здійснювати представництво України, захищати інтереси України, права  й інтереси її громадян і юридичних  осіб. Керівництво дипломатичним представництвом здійснює МЗС України. Очолює дипломатичне представництво України – посол або посланник чи повірений у справах.

 

 

4.  Управління юстицією

Термін „юстиція” у перекладі з латинської (justitia) означає справедливість, законність.  
Управління юстицією - це діяльність, спрямована на виконання задач зміцнення законності, організації захисту прав і законних інтересів громадян і їхніх об'єднань, підприємств, установ, організацій і держави. 

Правову основу в діяльності органів юстиції  становлять: Конституція, Закони: "Про  нотаріат", "Про органи реєстрації актів громадянського стану", "Про  державну виконавчу службу" укази  Президента: "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств  та інших органів виконавчої влади", "Про службу громадянства та реєстрації фізичних осіб", постанови КМУ: "Про  затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств, інших органів державної влади, органів господарського управління, що зачіпають права, свободи і  законні інтереси громадян або мають  міжвідомчий характер", "Про  затвердження Положення про Вищу кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України", "Про утворення  в системі органів Міністерства юстиції України служби громадянства та реєстрації фізичних осіб", Положення  про Головне управління юстиції  Мінюсту України в АРК, обласні, Київське і Севастопольське міські управління юстиції, Положення про  районний, міський, районний в містах відділ державної виконавчої служби та ін.

До структури  органів юстиції входять органи нотаріату, реєстрації актів громадського стану, державна виконавча служба, служба громадянства та реєстрації фізичних осіб, науково-дослідні інститути судових експертиз [6]. 

 

 

5.  Управління внутрішніми справами

Органи внутрішніх справ (ОВС) є одним із елементів  системи правоохоронних органів  України. Діяльність органів внутрішніх справ є досить різнобічною і  здійснюється водночас на трьох рівнях – центральному, регіональному та місцевому. Їхня діяльність спрямована на забезпечення громадського порядку  на всій території держави.

Систему управління внутрішніх справ України утворять: МВС України, у складі якого функціонують головні управління, управління і служби (керівництво, штаб, кримінальна міліція, міліція громадської безпеки, транспортна міліція, державна автомобільна інспекція, міліція охорони, судова міліція, спеціальна міліція, Головне слідче управління, відділ організації дізнання в органах внутрішніх справ, Управління Державної пожежної охорони, Головне управління внутрішніх військ і ін.); Головне управління МВС України в АРК; управління МВС України в області, містах Києві і Севастополеві; районний відділ управління МВС України в області; міське управління МВС України в області; районний відділ міського управління. 

МВС України очолює міністр, призначуваний відповідно до Конституції України; він входить  до складу Кабінету Міністрів України. 

Міністр внутрішніх справ України несе персональну  відповідальність за виконання покладених на міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій, визначає ступінь  відповідальності заступників міністра, керівників підрозділів міністерства [11]. 

Міліція України  є найважливішою складовою частиною органів внутрішніх справ, що грає вирішальну роль у загальнодержавній системі  забезпечення суспільного порядку  і спокою, суспільної безпеки і  боротьби зі злочинністю. Правовий статус міліції визначений Законом України "Про міліцію". 

Згідно із Законом  України “Про міліцію” міліція  України – це державний озброєний  орган виконавчої влади, який захищає  життя, здоров’я, права і свободи  громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави  від протиправних посягань.  
Міліція виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції [12]. 

Вона складається  з підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції; міліції охорони, спеціальної міліції. 

Внутрішні війська  МВС України входять у систему  МВС України і призначені для  охорони й оборони важливих державних  об'єктів, охорони виправно-трудових і лікувально-трудових установ, а  також для участі в охороні  суспільного порядку і боротьбі зі злочинністю. 

Правовою основою  діяльності внутрішніх військ є Закон  України від 26 березня 1992 р. "Про  внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України", інші нормативно-правові акти.

 

ВИСНОВОК

На сучасному  етапі наша держава намагається  створити цілісну програму соціально-економічного розвитку, реформувати економіку, забезпечити  необхідні механізми господарювання, відповідну фінансово-бюджетну, кредитну та грошову системи.

Таким чином, розглянувши  змістовну тему особливостей державного управління у політичній сфері, можна зробити висновок, що для існування держави і забезпечення її нормального функціонування, недостатньо прийняття законів та іншої нормативної бази, яка регламентує діяльність органів державної влади, права та обов'язки громадян.  
Роботу щодо реалізації правових положень здійснюють велика кількість державних органів і органів місцевого самоврядування шляхом повсякденної діяльності по забезпеченню громадського порядку, національної безпеки та інших важливих напрямків діяльності.  
Адміністративно-політичне управління можна характеризувати як складову частину (елемент) управління, що забезпечує виконання Конституції, законів України, інших нормативних актів, додержання дисципліни, а також охорону громадського порядку, національної безпеки, територіальної цілісності.