Аналіз виконання видаткової частини бюджетів по пріоритетним напрямкам у період 2011-2012рр

б) здійснюють операції на рахунках розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

в) обліковують на відповідних бухгалтерських рахунках зобов'язання та фінансові зобов'язання розпорядників та одержувачів коштів бюджету;

г) ведуть бухгалтерський облік планових показників та видатків бюджетів у розрізі кодів бюджетної класифікації за видатками;

д) складають періодичну та річну звітність за видатками відповідно до кодів бюджетної класифікації та подають її зовнішнім і внутрішнім користувачам;

е) здійснюють контроль за цільовим спрямуванням бюджетних коштів їх розпорядниками та одержувачами. За умови виявлення причин, які протирічать здійсненню платежу, проводять відмову у його оплаті;

є) виконують платіжні документи розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

Слід зазначити, що на казначейське обслуговування видаткової частини бюджету, принциповою ознакою якого є здійснення видатків розпорядників бюджетних коштів шляхом оплати рахунків органами Державного казначейства, переведено близько 70 тисяч розпорядників та одержувачів коштів державного та місцевих бюджетів, яким відкрито понад 660 тисяч клієнтських рахунків.

Організація роботи органів державного казначейства щодо обслуговування видаткової частини бюджетів здійснюється у такій послідовності:

- формування бази даних мережі розпорядників коштів;

- відображення в системі обліку державного казначейства бюджетних розписів;

- доведення розпорядником коштів планових показників бюджетних асигнувань забезпечення їх обліку та контролю;

- внесення змін до планових показників, що виникають у процесі виконання державного бюджету;

- відображення в обліку затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду, спеціального фонду розпорядників бюджетних коштів, планів використання бюджетних коштів одержувачів, а також внесених до зазначених документів змін;

- облік та консолідація інформації за зобов'язаннями розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та погашення зареєстрованих зобов'язань;

- проведення операцій щодо відкриття асигнувань за загальним і спеціальним фондами державного бюджету;

- перерахування міжбюджетних трансфертів та проведення операцій за взаємними розрахунками між державним та місцевими бюджетами;

- проведення платежів з обслуговування боргових зобов'язань держави [3, с. 124].

Лише після виконання цих обов'язкових організаційних функцій здійснюються видатки розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів. Перерахування коштів здійснюється шляхом оплати витрат із реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

Джерелом для здійснення видатків є кошти державного та місцевих бюджетів, які закумульовані на ЄКР та виділяються розпорядникам коштів під певні програми та функції.

Для забезпечення правильного та своєчасного розподілу асигнувань в розрізі територій та розпорядників нижчого рівня і одержувачів бюджетних коштів розпорядники бюджетних коштів на кожний бюджетний рік формують мережу установ та організацій, які отримують бюджетні кошти, та подають зазначену інформацію до Державного казначейства України не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року.

 Отже, Бюджетним кодексом (стаття 51) передбачається виконання Державного бюджету за видатками відповідно до наступних стадій:

1) встановлення бюджетних асигнувань  головним розпорядникам на основі  затвердженого бюджетного розпису;

2) затвердження кошторисів розпорядникам  бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов'язань;

4) отримання товарів, робіт та послуг;

5) здійснення платежів;

6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм [1, с. 51].

Стадія виконання Державного бюджету за видатками є найважливішим етапом бюджетного процесу, оскільки стан виконання бюджету:

- засвідчує досягнення запланованих  результатів та завдань, відповідно до напрямів бюджетної політики;

- дає змогу визначити реальність  запланованих та прогнозованих  показників економічного та соціального розвитку країни;

- дозволяє визначити точність  запланованих доходів та видатків  бюджету, виявити резерви фінансових  ресурсів та приоритетні напрями їх спрямування;

- дає можливість проаналізувати  оптимальність та ефективність  спрямування коштів на вирішення  завдань та бюджетних програм, ефективність запозичених ресурсів;

- дає змогу вирішити питання  зменшення видатків, коли виникає  проблема недоотримання доходів  до бюджету за причинами неправильного їх розрахунку. Ця ситуація може виникнути, коли бюджет формувався при закладенні занадто оптимістичних розрахунків надходжень;

- дозволяє визначити потребу  в коштах, незапланованих або  непередбачених в бюджеті, уникнути  накопичення необґрунтованих боргів;

- дає можливість проконтролювати  прийняття зобов'язань і уникнути  незапланованого дефіциту бюджету.

 

 

1.2. Касове виконання видаткової частини бюджету

 

 

Починаючи з 1 липня 1993 року в Україні став застосовуватися єдиний метод здійснення видатків – шляхом перерахування коштів з рахунків бюджету на рахунки розпорядників бюджетних коштів.

З утворенням Державного казначейства України наприкінці 1995 року функція обслуговування Державного бюджету за доходами та видатками перейшла до органів Державного казначейства.

З метою створення умов для більш ефективного управління коштами державного бюджету був здійснений поетапний перехід органів Державного казначейства на єдиний казначейський рахунок у Національному банку.

Для цього відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України № 1721 від 15 вересня 1999 року була створена внутрішня платіжна система Державного казначейства [21].

Державне казначейство України Наказом № 3 від 22 січня 2001 року затвердило "Порядок касового виконання державного бюджету за видатками" [21].

За умови функціонування внутрішньої платіжної системи новий порядок касового виконання Державного бюджету за видатками був затверджений Наказом Державного казначейства України № 140 від 10 серпня 2001 року.

З метою приведення у відповідність до Бюджетного кодексу України, інших нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини та регламентують виконання державного бюджету за видатками, а також для вдосконалення процедур здійснення видатків Державного бюджету України Державним казначейством України розроблено Порядок обслуговування державного бюджету за видатками, який затверджено наказом Державного казначейства України від 25 травня 2004 року № 89 (далі - Порядок) [21].

Зазначений Порядок у повному обсязі запроваджений з 01 січня 2005 року.

Накази Державного казначейства № 3 "Про затвердження Порядку касового виконання державного бюджету за видатками" та № 140 "Про затвердження Порядку виконання державного бюджету за видатками за умови функціонування внутрішньої платіжної системи" втратили чинність.

Цей Порядок регламентує з урахуванням вимог Бюджетного кодексу:

- організацію взаємовідносин між  органами Державного казначейства, розпорядниками та одержувачами  бюджетних коштів;

- розподіл обов'язків та відповідальності  між ними в процесі виконання  Державного бюджету України за видатками.

Для якісного та безперебійного обслуговування органами Державного казначейства розпорядників коштів здійснюється формування єдиної бази даних мережі розпорядників бюджетних коштів.

Порядок та правила формування головними розпорядниками коштів мережі розпорядників наступні:

1. Головні розпорядники бюджетних  коштів до початку бюджетного  року визначають мережу розпорядників  коштів бюджету нижчого рівня і одержувачів бюджетних коштів за територіями (областями).

2. Розпорядники третього ступеня  можуть бути включені або до мережі головних розпорядників або до мережі розпорядників другого ступеня. Не допускається включення їх одночасно до мережі головного розпорядника та розпорядника нижчого рівня за однією бюджетною програмою.

3. За 15 днів до початку бюджетного  року головні розпорядники (крім розпорядників Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій і адміністрацій міста Києва і Севастополя) подають Державному казначейству України мережу установ, що одержують бюджетні кошти.

4. Державне Казначейство України  узагальнює цю інформацію і  доводить її до управлінь Державного  казначейства.

5. До бази даних про мережі Державного казначейства України заноситься інформація тільки про головних розпорядників, а інформація про нижчих - до управління Державного казначейства.

6. Управління Державного казначейства, одержавши інформацію, групують  її по районах та містах і формують базу даних за мережею установ.

7. У процесі виконання Державного бюджету до бази даних мережі розпорядників можуть вноситися зміни в наступних випадках:

- введення нової бюджетної установи  або її вибуття;

- зміни реквізитів (назви або  міста обслуговування бюджетної  установи).

Державне казначейство України зміни оформлює реєстром та на електронних носіях доводить їх до відповідних управлінь, які вносять зміни до бази даних про мережу установ в розрізі територій.

8. Органи Державного казначейства  України є користувачами мережі  головного розпорядника бюджетних  коштів, який несе відповідальність  за достовірність даних, наведених  у мережі.

Новий порядок обслуговування Державного бюджету за видатками з метою розподілення інформаційних і грошових потоків бюджетних коштів розмежував поняття "асигнування" та "відкриті асигнування".

Згідно з Бюджетним кодексом "бюджетне асигнування - це повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету".

Порядок ввів новий термін "відкриті асигнування - це право, надане головним розпорядникам та розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня, щодо розподілу виділених асигнувань загального та спеціального фондів державного бюджету підвідомчим установам (одержувачам бюджетних коштів) та використання бюджетних асигнувань з урахуванням прийнятих зобов'язань.

Відкриті асигнування забезпечуються ресурсами у порядку, визначеному Державним казначейством України.

Таким чином, відкриті бюджетні асигнування – це практично дозвіл на розподіл та використання бюджетних асигнувань розпорядниками та отримувачами бюджетних коштів, який не передбачає переміщення грошових ресурсів.

При цьому розподіл і переміщення відповідних бюджетних асигнувань здійснюється шляхом надання відповідної інформації. Откриті асигнування обліковуються на позабалансових рахунках 9 класу Плану рахунків обліку виконання бюджетів.

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ БЮДЖЕТІВ ПО ПРІОРИТЕТНИМ НАПРЯМКАМ У ПЕРІОД 2011-2012рр.

 

2.1. Формування видаткової частини бюджетів

 

 

Процес формування видаткової частини бюджетів ми розглядаємо як комплекс цілеспрямованих дій, направлених на визначення обсягів, структури видатків та оцінювання їх впливу на соціально-економічний розвиток реґіону і навпаки.

Наглядно схему формування бюджетних видатків представлено на рисунку 2.1 [15, с. 7].

Рис. 2.1. Формування системи видатків бюджету

 

Система видатків бюджетів, як і доходів має власний досить точно окреслений предмет регулювання – відносини, пов’язані з мобілізацією і використанням фінансових ресурсів.

Нормативно-правове забезпечення формування бюджетних видатків здійснюється на підставі Конституції України, Бюджетного кодексу України та інших законів України, постанов Верховної Ради України, декретів Кабінету Міністрів України, указів Президента, нормативних актів міністерств та інших органів; нормативних акті місцевих рад.